Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №925/1459/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"22" вересня 2026 р. Справа№ 925/1459/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 22.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2026 (повний текст складено 13.07.2026)

у справі №925/1459/25 (суддя Васянович А.В.)

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Фізичної особи-підприємця Зозулі Оксани Яківни

Качалової Наталії Петрівни

про визнання іпотеки припиненою, припинення та скасування обтяження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (далі за текстом - відповідач) про визнання іпотеки припиненою за Іпотечним договором від 20.05.2011, реєстровий номер 2-1908, укладеним між позивачем, Качаловою Наталією Петрівною та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі за текстом - Іпотечний договір) та визнання припиненою та зняття заборони на нерухоме майно за Іпотечним договором, накладеної 20.05.2011, номер запису про обтяження 62259003.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на виконання Договору кредитної лінії №ВЛК-2006374 (далі за текстом - Кредитний договір) шляхом сплати 449 907,00 грн згідно платіжної інструкції на переказ готівки №66-247К від 22.10.2025, розмір заборгованості встановлено рішенням Господарського суду Господарського суду Черкаської області від 27.10.2015 у справі №925/1347/15. Проте відповідач запис про припинення обтяження за Іпотечним договором з Державного реєстру речових прав та їх обтяжень, на вимогу позивача, не виключив.

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 26.11.2025 у справі №925/1459/25 заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову до подачі позовної заяви задовольнив; вжив заходи забезпечення позову, шляхом заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нежитлове приміщення, магазин що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1821371171108.

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 03.03.2026 у справі №925/1459/25 залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Зозулю Оксану Яківну (далі та текстом - третя особа 1) та Качалову Наталію Петрівну (далі за текстом - третя особа 2).

Господарський суд Черкаської області рішенням від 01.07.2026 у справі №925/1459/25 у задоволені позову відмовив; скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.11.2025 у справ №925/1459/25.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що основне зобов`язання станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом залишилося невиконаним, скільки рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2026 у справі №925/1030/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» до Фізичної особи - підприємця Зозулі О.Я. про стягнення 179 894,11 грн інфляційних втрат, 67 477,88 грн 3% річних, нарахованих на неналежне виконання Договору кредитної лінії №ВЛК-2006374 від 20.05.2011, є невиконаним, а тому відсутні підстави для визнання іпотеки припиненою.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, 03.08.2026 позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2026 у справі №925/1459/25 та ухвалити нове рішення яким визнати припиненою іпотеку за Іпотечним договором від 20.05.2011 реєстровий номер 2-1908 укладеним між позивачем, третьою особою 2 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; визнати припиненою та зняти заборону на нерухоме майно за Іпотечним договором від 20.05.2011 № 2-1908 накладену 20.05.2011, номер запису про обтяження 62259003.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що висновки суду першої інстанції суперечать вимогам чинного законодавства України, умовам Кредитного та Іпотечного договорів, а також не узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах при розгляді справ з подібними правовідносинами (постанови Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №186/1376/16, від 12.02.2025 у справі №756/1801/23). Рішення суду першої інстанції ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що зобов`язання за Іпотечним договором ним виконані у повному обсязі, тоді як ані умовами Кредитного, ані Іпотечного договорів не передбачена відповідальність, встановлена положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), відтак іпотека за Іпотечним договором не забезпечує стягнення заборгованості позичальника, у тому числі за рішенням суду, яка виникла в силу Закону, а не Договору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2026 у справі №925/1459/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.08.2026 залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2026 у справі №925/1459/25.

Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2026 у справі №925/1459/25; розгляд апеляційної скарги призначив на 22.09.2026 о 12 год. 15 хв.; витребував матеріали справи №925/1459/25 з Господарського суду Черкаської області.

Матеріали справи №925/1459/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 24.08.2026.

Відповідач згідно відзиву на апеляційну скаргу позивача заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що у період з 31.07.2015 по 22.10.2025 рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2015 у справі №925/1347/15 не виконувалось, кошти кредитору не повертались, а тому у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, у кредитора наявне право вимагати погашення заборгованості, яка існувала станом на 31.07.2015 з урахуванням інфляційної складової боргу та процентів річних.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу позивача зазначає, що наведені скаржником правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.07.2021 у справі №186/1376/16, від 12.02.2025 у справі №756/1801/23, не підлягають врахуванню судом, оскільки справи не є подібними із даною справою.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі суперечать положенням статті 3 ЦК України, оскільки виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2025 у справі №925/1347/15 про стягнення заборгованості, до складу якої включено 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України, також забезпечені іпотекою, а подальша відмова від цього є суперечливою поведінкою.

Також відповідач зазначає, що доводи позивача не відповідають положенням статей 546, 549, 1054 ЦК України, оскільки кредитор мав право нараховувати позичальнику пеню за весь час прострочення виконання зобов`язання за Кредитним договором і нарахована пеня до цього часу у повному обсязі не сплачена.

22.09.2026 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду тези судових дебатів.

Треті особи своїм правом на подання пояснень стосовно апеляційної скарги позивача не скористались.

Відповідач та треті особи 1, 2 своїх представників, чи особисто, в судове засіданні не направили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції розглядає справу №925/1459/25 за відсутності представників відповідача та третіх осіб 1, 2, повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

У судовому засіданні 22.09.2026 позивач підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2026 у справі №925/1459/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Господарський суд Черкаської області рішенням від 27.10.2015 у справі №925/1347/15 стягнув з Фізичної особи-підприємця Зозулі Оксани Яківни на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 238 080,00 грн - сума строкової заборгованості за кредитом у розмірі; 9 030,00 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 5 666,60 грн - сума заборгованості за строковими відсотками; 38 735,40 грн - сума заборгованості за простроченими відсотками; 126 337,46 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 5 147,10 грн - пеня за несвоєчасне повернення основного боргу; 14,10 грн - сума 3% річних від суми простроченого боргу; 346,13 грн - сума 3% річних від суми прострочених процентів; 26 550,00 грн - штрафу 3% від отриманих коштів.

Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 16.11.2015 апеляційну скаргу у справі № 925/1347/15 на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2015 повернув скаржнику без розгляду.

Таким чином, рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2015 у справі №925/1347/15 є таким, що набрало законної сили 16.11.2015.

Під час розгляду справи №925/1347/15 судом було встановлено, що 20.05.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Кредитором) та Фізичною особою-підприємцем Зозулею Оксаною Яківною (Позичальником) укладено Кредитний договір, за умовами пункту 1.1 якого Кредитор надав Позичальнику грошові кошти у формі відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання з максимальним лімітом в сумі 1 000 000 грн, зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 20% (двадцять процентів) річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 19.05.2016 включно, на умовах, визначених Кредитним договором.

Відповідно до Додаткового договору №1 від 06.07.2012 до Кредитного договору сторони погодили, що плата за користування кредитними коштами складає 22 % (двадцять два) відсотка річних.

Відповідно до пункту 9.1 Кредитного договору за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Кредитору пеню із розрахунку 3% від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених пунктами 1.1, 1.3, 2.3, 2.5, 3.3, 3.8 цього Договору, а також будь-яких, інших строків платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Згідно з пунктом 9.3 Кредитного договору за ненадання Позичальником Кредитору у встановлені цим Договором строки будь-яких документів, обов`язковість надання яких передбачено цим Договором (в тому числі документів за вимогою кредитора, а також у будь-яких інших випадках обов`язкового надання документів), а також за неповідомлення Позичальником кредитора про факти, зазначені в пунктах 5.1-5.12. цього Договору, Позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 3% від загальної суми отриманих кредитних коштів.

На виконання вищевказаних умов Кредитного договору Кредитором видано кредитні кошти Позичальнику, отже Кредитор належним чином і повністю виконав свої зобов`язання по Кредитному договору щодо видачі кредиту.

20.05.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Іпотекодержатель), ОСОБА_4 (Іпотекодавець 1), Качаловою Наталією Петрівною (Іпотоекодавець 2) укладено Іпотечний договір, умовами пункту 1.1 якого визначено, що зобов`язання - це зобов`язання Позичальника, що випливають з Кредитного договору, а також зобов`язання Іпотекодавців, що випливають з цього Договору, у тому числі: повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 1 000 000,00 грн у строки (терміни) та на умовах, зазначених у Кредитному договорі та Додаткових договорах Кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому; сплатити Іпотекодержателю процентів за користування кредитом у розмірі у строки (терміни) та на умовах визначених у Кредитному договорі та Додаткових договорах до Кредитного договору можуть бути укладені в майбутньому:

- відшкодувати Іпотекодержателю витрати, понесені у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та інші витрати, що передбачені законодавством та Кредитним договором;

- сплатити на користь Іпотекодержателя штрафних санкції у випадку неналежного виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором;

- відшкодувати Іпотекодержателю у повному обсязі інші витрати, пов`язані з обслуговуванням та виконанням Кредитного договору та цього Договору;

- сплатити комісії, та інші платежі, що передбачені у Кредитному договорі та цьому Договорі.

Згідно з пунктом 2.1 Іпотечного договору Іпотекодавці з метою забезпечення належного виконання Позичальником зобов`язання, що випливає з Кредитного договору, передають, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме:

2.1.1. нежитлова будівля, магазин, загальною площею 568,00 кв.м., що складається з будівлі магазину з прибудовами (літера А-2, під A, I-IV), вимощення (літера V), розташована за адресою: Черкаська область, місто Умань, вулиця Леніна, 42-а (надалі за текстом - «Майно», «Предмет іпотеки»).

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю 1 (частка 43/50) на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності серія САВ № 956078, що видане виконавчим комітетом Уманської міської ради 18.07.2008 на підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 322 від 10.07.2008.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю 2 (частка 7/50) на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності серія САВ № 956079, що видане виконавчим комітетом Уманської міської ради 18.07.2008 на підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 322 від 10.07.2008.

Право власності на предмет іпотеки зареєстроване Уманським виробничим відділком комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 21.07.2008 у книзі №1 за номером запису 231, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 24033411, про що Іпотекодавцю 1 виданий витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 19605310, Іпотекодавцю 2 - витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №19605506.

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 7110800000:02:006:0283, загальною площею 0,0242 га, яка передана Іпотекодавцю 1 в користування на підставі Договору оренди земельної ділянки. Даний Договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №040977900021 від 12.02.2009, яка надавалася за цільовим призначенням для обслуговування магазину «Дитячий світ», на яку, згідно довідки № 2722 від 26.04.2011, виданої Міськрайонним управлінням Держкомзему у місті Умань та Уманському районі Черкаської області обмеження (обтяження) та земельні сервітути зареєстровані - т.ч. спільне користування з підприємцем Качаловою Н.П. площею 111 кв.м.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 Іпотечного договору визначено, що ринкова вартість предмету іпотеки згідно з експертним висновком суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта оцінки, що виданий 08.04.2011, суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Канзас», станом на 08.04.2011 становить 4 632 500,00 грн.

Згідно з підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 Іпотечного договору згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №29741795, виданого Уманським виробничим відділком комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 20.04.2011 загальна вартість іпотеки становить 4 632 500,00 грн.

Загальна заставна вартість предмету іпотеки за погодженням сторін становить 4 632 500,00 грн (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 Іпотечного договору).

Відповідно до пункту 12.1 Іпотечного договору Іпотекодавці на підставі цього договору забезпечують як виконання всіх зобов`язань за Кредитним договором, так і вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування включаючи (але не обмежуючись), витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, у випадку, передбаченому у розділі 5 Договору, збитків, завданих внаслідок порушення умов цього Договору та умов Кредитного договору, витрати на здійснення оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, які поніс Іпотекодержатель.

Згідно з пунктом 6.4 Іпотечного договору іпотека припиняється: а) виконанням у повному обсязі зобов`язань; б) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами Договору, скріплення його печаткою Іпотекодержателя та його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Позичальником зобов`язань по Кредитному договору та Іпотекодавцями за цим Договором (пункт 10.1 Іпотечного договору).

Пунктом 10.6 Іпотечного договору сторони домовилися, що з укладанням та підписанням цього Договору накладається заборона відчуження зазначеного у цьому Договорі предмету іпотеки.

До відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.05.2011 державним реєстратором Позняковою Р.В. внесено запис про іпотеку №62259102 на підставі Договору іпотеки №2-1908 від 20.05.2011 травня 2011 року.

20.05.2011 державним реєстратором Позняковою Р.В. внесено запис про обтяження № 62259003, тип обтяження: заборона на нерухоме майно на підставі Іпотечного договору.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 03.11.2016 змінив своє прізвище на ОСОБА_4, про що складено відповідний актовий запис за №37 та підтверджується Свідоцтвом про зміну імені від 04.03.2017.

Позичальник в порушення умов Кредитного договору не виконав взяті не себе зобов`язання щодо сплати заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках, а тому станом на 31.07.2015 утворилась заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 449 906,79 грн.

01.12.2015 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2015 у справі №925/1347/15 видано наказ, який було пред`явлено до виконання та відкрито виконавче провадження за №50002920.

У 2019 році виконавче провадження передано до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ.

04.04.2019 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» укладений Договір №1234/К купівлі-продажу майнових прав, на підставі якого Публічне акціонерне товариством «Дельта Банк» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» права вимоги за Кредитним договором, загальний розмір заборгованості 1 082 054,55 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 247 110 грн, заборгованість за відсотками - 396 239,24 грн, пеня та штраф - 438 705,31 грн.

04.04.2019 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» укладено Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним Товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_4 і Качаловою Наталією Петрівною .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», у свою чергу, 04.04.2019 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (відповідач) Договір про відступлення права вимоги №003/19, на підставі якого відступило останньому права вимоги за Кредитним договором, а 08.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором. За цим договором до нового іпотекодержателя переходять всі без винятку права та обов`язки первісного іпотекодержателя, передбачені чинним законодавством України та договором іпотеки.

Господарський суд Черкаською області ухвалою від 17.03.2020 змінив стягувача у виконавчому документі - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (відповідач у даній справі) з примусового виконання рішення суду та наказу №925/1347/15, виданого 01.12.2015.

26.04.2019 державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Каленчук Микита Андрійович провів реєстрацію зміни власника на нежитлове приміщення: магазин, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вулиця Європейська, будинок 42-а (номер запису про право власності 31389246). Власник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (код ЄДРПОУ 40371994), у зв`язку з чим, 09.02.2022 Фізична особа - підприємець Зозуля Оксана Яківна подала до Господарського суду Черкаської області заяву у справі №925/1347/15 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Заявниця вважала, що зареєструвавши за собою право власності на предмет іпотеки, Кредитор задовольнив свої вимоги за Кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 14.04.2022 заяву Фізичної особи - підприємця Зозулі Оксани Яківни від 07.02.2022 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №925/1347/15 задовольнив, а виконавчий документ наказ Господарського суду від 01.12.2015 у справі №925/1347/15 визнав таким, що не підлягає виконанню.

Господарський суд міста Києва рішенням від 12.02.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 23.06.2026 у справі №705/4132/19, визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав обтяжень (відкриттям розділу), індексний номер: 46694241 від 02.05.2019 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення магазин, що знаходиться на вулиці Європейській, 42-а у місті Умань Черкаської області, проведене державним реєстратором КП «Реєстраційний центр» Черкаської області Каленчуком М. А.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Централ Фінанс» на нежитлове приміщення магазин, що розташований на вулиці Європейській, 42-а у місті Умань Черкаської області (номер запису права власності 31389246) припинено.

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 25.09.2025 у справі №925/1347/15 скасував ухвалу від 14.04.2022 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Скасоване рішення від 02.05.2019 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення магазин, що знаходиться на вулиці Європейській, 42-а у місті Умань Черкаської області не породжує жодних правових наслідків для сторін, а тому припинення зобов`язання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно не відбулося.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником магазину, що розташований на вулиці Європейській, 42-а у місті Умань Черкаської області значилося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс».

Враховуючи положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів.

18.07.2025 речове право відповідача на приміщення магазину було припинено на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі №705/4132/19.

22.10.2025 позивач виконав рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2015 у справі №924/1347/15, що підтверджується платіжною інструкцією про переказ готівки №66-247К. Тобто рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2015 у справі №924/1347/15 виконане через 10 років.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 23.01.2026 у справі №925/1030/25 стягнув з Фізичної особи - підприємця Зозулі Оксани Яківни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Централ Фінанс» 179 894, 11 грн інфляційних втрат та 67 477,88 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням Позичальницею умов Кредитного договору за період з 01.04.2017 по 23.02.2022, тобто після ухвалення Господарським судом Черкаської області рішення у справі №924/1347/15.

Ухвалюючи рішення у справі № 925/1030/25 Господарським судом Черкаської області враховано, що приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов`язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

15.06.2026 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2026 у справі №925/1030/25 видано наказ.

Доказів його виконання матеріали даної справи не містять.

За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Спір у даній справі виник через те, що позивач вважає, що іпотека за Іпотечним договором є припиненою, оскільки він 22.10.2025 виконав рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2015 у справі №924/1347/15.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотекою відповідно до частини першої статті 575 ЦК України є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Іпотека припиняється відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Судом встановлено, що з метою забезпечення Кредитного договору, позивач та третя особа 2 уклали із Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» Іпотечний договір.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 27.10.2015 у справі №925/1347/15 стягнув з Фізичної особи-підприємця Зозулі Оксани Яківни на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 238 080,00 грн - сума строкової заборгованості за кредитом у розмірі; 9 030,00 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 5 666,60 грн - сума заборгованості за строковими відсотками; 38 735,40 грн - сума заборгованості за простроченими відсотками; 126 337,46 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 5 147,10 грн - пеня за несвоєчасне повернення основного боргу; 14,10 грн - сума 3% річних від суми простроченого боргу; 346,13 грн - сума 3% річних від суми прострочених процентів; 26 550,00 грн - штрафу 3% від отриманих коштів.

Вказане рішення виконане позивачем 22.10.2025, що підтверджується платіжною інструкцією про переказ готівки №66-247К, і, на думку позивача, таке виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2015 у справі №925/1347/15 є підставою для припинення іпотеки за Іпотечним договором.

Позивач звернувся до відповідача із зверненням стосовно зняття заборон з нерухомого майна та вилучення запису з Державного реєстру іпотек по відношенню до магазину по вулиці Європейська, 42-а в місті Умані, Черкаської області.

У відповідь на звернення позивача відповідач листом від 24.11.2025 відмовив у проханні зняття заборон з нерухомого майна та вилучення запису з Державного реєстру іпотек по відношенню до магазину по вулиці Європейська, 42-а в місті Умані, Черкаської області, оскільки за Кредитним договором рахується заборгованість на суму 7 422 381,36 грн.

Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

Саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 по справі № 522/1528/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі №754/511/23, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 виснувала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання встановлено статтею 625 ЦК України, згідно з положеннями частини другої якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні правові висновки вкладені Верховним Судом у постановах від 22.07.2025 у справі №910/4747/24, від 20.05.2025 у справі №916/2098/24.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Враховуючи положення пункту 10.1 Іпотечного договору, за яким цей Договір діє до повного виконання Позичальником зобов`язань по Кредитному договору та Іпотекодавцями за цим Договором, тому лише при належному виконанні у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2026 у справі №925/1030/25 є невиконаним, доказів протилежного позивачем суду не надано, а тому суд першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що невиконання рішення суду зі справи № 925/1030/25 є самостійною та достатньою підставою для висновку, що основне зобов`язання на момент звернення позивача до суду залишилося невиконаним, а тому іпотека не припинилася.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апелянта про те, що зобов`язання за Іпотечним договором ним виконані у повному обсязі, тоді як ані умовами Кредитного, ані Іпотечного договорів не передбачена відповідальність, встановлена положеннями статті 625 ЦК України, а відтак іпотека за Іпотечним договором не забезпечує стягнення заборгованості позичальника, у тому числі за рішенням суду, яка виникла в силу Закону, а не Договору, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки невиконання боржником зобов`язань, не припиняє правовідносин сторін Кредитного договору, не звільняє його боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Та відповідно за неналежного виконання умов Кредитного договору позичальником виключає підстави для припинення іпотеки за Іпотечним договором, укладеного з метою забезпечення Кредитного договору.

Посиланням апелянта на правову позицію, викладену Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 14.07.2021 у справі №186/1376/16, від 12.02.2025 у справі №756/1801/23, також не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки вказані справи і дана справа не є релевантними.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2026 у справі №925/1459/25 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2026 у справі №925/1459/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2026 у справі №925/1459/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_4 .

4. Матеріали справи №925/1459/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 01.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова