Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №911/974/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. Справа№ 911/974/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»

на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2026 (повний текст складено 05.06.2026)

у справі № 911/974/26 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-РХ»

про стягнення 214 063,02 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

04.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» (далі - Компанія) сформувало у системі «електронний суд» позовну заяву, у якій просило Господарський суд Київської області стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-РХ» (далі - Товариство) 214 063,02 грн, з яких 195 000,00 грн основного боргу, 9 750,00 грн неустойки, 2 997,13 грн 3% річних та 6 315,89 грн інфляційних втрат.

На обґрунтування заявлених вимог Компанія посилається на неналежне виконання Товариством умов договору поставки № 0032309 від 28.08.2025 в частині своєчасної поставки передоплаченого товару.

Позиції учасників справи.

Товариство у встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України строк відзив на позов не подало.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги відповідних правових норм, оцінивши докази у справі в їх сукупності, з огляду на невчинення позивачем як покупцем відповідних дій щодо отримання товару та за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів відмови відповідача від відвантаження товару та/або неможливості отримати покупцем обумовлений товар за місцем передачі товару, узгодженого у додатку №1 до договору, суд дійшов висновку, що вимоги Компанії до Товариства про стягнення 195 000,00 грн попередньої оплати нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача грн неустойки, передбаченої п. 7.2 договору, а також 3% річних та інфляційних втрат суд зазначив, що з огляду на погоджені сторонами в додатку №1 до договору умови поставки товару, від виконання покупцем визначених умовами договору та додатком № 1 до нього дії (отримання товару на умовах самовивозу) залежить виникнення у продавця зустрічного обов`язку з передачі товару. Однак, оскільки постачальник не прострочив зобов`язання щодо передачі товару за договором та додатком №1 до нього з огляду на невчинення покупцем дій щодо отримання відповідного товару та за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів відмови відповідача від відвантаження товару та/або неможливості отримати покупцем обумовлений товар за місцем передачі товару у строк, узгоджений у додатку №1 до договору, суд дійшов висновку про недоведеність вини постачальника у простроченні виконання зобов`язання зі своєчасної поставки товару, у зв`язку із чим відсутні обумовлені законом правові підстави для нарахування позивачем пені за прострочення поставки товару, передбаченої п. 7.2 договору, а також 3% річних та інфляційних втрат від суми заборгованості з попередньої оплати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2026, Компанія звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства задовольнити в повному обсязі, судові витрати по справі покласти на відповідача.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, та з порушенням норм процесуального права щодо розподілу обов`язку доказування між сторонами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/974/26 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2026 до надходження матеріалів справи №911/974/26.

08.07.2026 матеріали справи №911/974/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 апеляційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2026 у справі №911/974/26 залишено без руху. Надано Компанії строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів направлення копії апеляційної скарги Товариству у встановленому порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2026 у справі №911/974/26. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

28.08.2025 Компанія (покупець) та Товариство (постачальник) уклали договір №0032309 поставки товару (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість.

Найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у додатках та/або видаткових накладних та/або рахунках, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість товару визначається у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додатках, що є невід`ємною частиною даного договору.

Оплата за договором здійснюється на наступних умовах: товар та послуги оплачуються на підставі виставленого рахунку на умовах передоплати згідно з умовами, прописаними у додатках до даного договору (п. 2.2 договору).

За умовами п. 2.3 договору сторони за погодженням можуть визначити інші умови оплати у додатку та/або рахунку за товар.

Розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 2.4 договору).

Згідно з п. 3.1 договору постачання товару здійснюється згідно із замовленням покупця, наданим постачальнику засобами електронного чи факсимільного зв`язку або в інший зручний спосіб, погоджений сторонами.

Термін поставки товару визначається у замовленні покупця та/або додатках. Дострокова та/або часткова поставка допускається лише за згодою покупця (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору постачання товару здійснюється на умовах, вказаних у відповідному додатку, видатковій накладній, рахунку.

Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару покупцю та підписання видаткової накладної та/або акта прийому-передачі товару. Право власності на товар, а також ризики його пошкодження або втрати переходять від постачальника до покупця з моменту отримання товару покупцем та підписання видаткової накладної або акта прийому-передачі (п. 3.5, 3.6 договору).

Згідно з п. 4.2 договору товар приймається повноважними представниками покупця на підставі накладних з повним переліком товару, що постачається. Весь перелік товару перевіряється покупцем і після цього підписується накладна. Факт виявлення під час прийому дефектного товару (що не відповідає вимогам кількості, якості й комплектності за даним договором) підтверджується актом про дефектність. Претензія, заявлена по відношенню до будь-якої частини поставленого товару, може бути підставою відмови покупця від приймання та/або повної оплати товару.

Постачальник зобов`язаний забезпечити своєчасне та належне постачання товару покупцю в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору покупець зобов`язується своєчасно сплатити постачальнику вартість поставленого товару в порядку та на умовах, визначених в додатках.

За прострочення передачі товару, передачу меншої кількості товару, ніж передбачено цим договором, і/або недотримання термінів заміни неякісного товару постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку в розмірі 0,05% від вартості непоставленого / недопоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше 5% загальної вартості товару (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 10.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. У випадку якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати договір за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати його закінчення, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік.

Сторони на умовах, визначених цим договором, домовились про можливість використання електронного документообігу (обміну Е-документами). Обмін Е-документами між сторонами здійснюється із застосуванням положень Закону України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України від 05.10.2017 №2155-VІІІ «Про електронні довірчі послуги» (п. 11.1 договору).

Сторони дійшли згоди, що цей договір та будь-які інші документи, складені сторонами на виконання даного договору (додаткові угоди, комерційні пропозиції, додатки та інше), можуть складатися та підписуватися сторонами виключно за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно». Сторони дійшли згоди, що рахунки-фактури, видаткові накладні та акти звірки взаємних розрахунків складаються та підписуються виключно за допомогою сервісу електронного документообігу «M.E.Doc» та/або «Вчасно» (п. 11.3 договору).

Відповідно до п. 11.6 договору завантаження до сервісу електронного документообігу «Вчасно» цього договору та будь-яких інших документів, складених сторонами на виконання договору, окрім рахунків-фактур, видаткових накладних, здійснюється виключно покупцем. Одна сторона зобов`язана належним чином скласти E-документ, підписати його з використанням КЕП та направити іншій стороні для підписання. Перевірка факту підписання однією стороною конкретного E-документа здійснюється іншою стороною з використанням відкритого ключа і посиленого сертифіката відкритого ключа.

E-документи вважаються підписаними і набирають чинності у випадках, коли вони були підписані КЕП однієї сторони та надіслані іншій стороні. Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати відправлення однією стороною Е-документа інша сторона не підписала такий E-документ та не надіслала мотивованої відмови від підписання E-документа, такий Е-документ вважається прийнятим та підписаним сторонами. Мотивована відмова від підписання E-документів може надсилатися через механізм відхилення E-документа з обов`язковим надання коментарів про обґрунтовані причини відхилення (п. 11.7).

Згідно з п. 11.10 договору сторони домовилися, що E-документи, які відправлені, завірені КЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

У додатку № 1 до договору сторони узгодили найменування, одиницю вимірювання, кількість, його ціну товару, що підлягає поставці за цим договором, а саме - тельфер зі заниженою будівельною висотою тип Т45 канатний в кількості 1 шт., ціна з ПДВ складає 195 000, 00 грн. Загальна сума складає 195 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% 32 500,00 грн.

Додатком № 1 до договору сторони узгодили:

технічні характеристики товару: тельфер канатний зі зменшеною будівельною висотою з переміщенням виробництва Болгарія «Балканкар» відновлений 2022 р. в.: Тип: Т45; вантажопідйомність Q = 5000 кг; висота підйому Н = 6 м; швидкість підйому V = 4 м/хв.; швидкість переміщення V = 20 м/хв.; температура експлуатації -20 - +40 градусів Цельсія; напруга живлення 380 В, 50 Гц.; ступінь захисту електрообладнання IP 54; поліспаст 1/2; габаритний показник C, 910 мм. Тельфер комплектуєтеся: термозахист електричного двигуна, кінцевими вимикачами, 4-х кнопочним пультом, з кнопкою стоп і ключем;

умови поставки товару: термін відвантаження - 7 робочих днів з моменту здійснення покупцем оплати; умови оплати: 100 % - оплата після підписання договору в термін 12 робочих днів; умови поставки: самовивіз зі складу постачальника за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 15; гарантійні умови: 24 місяці.

Договір та додаток №1 до нього підписані сторонами електронними підписами та скріплені електронними печатками товариств з використанням сервісу електронного документообігу «Вчасно», що підтверджується протоколом перевірки КЕП/ЕЦП.

28.08.2025 Товариство на виконання п. 2.2 договору виставило Компанії рахунок №94 на оплату товару - тельферу зі заниженою будівельною висотою, тип Т45 канатний в кількості 1 шт., на суму 195 000,00 грн.

17.09.2025 Компанія платіжною інструкцією №2813 на виконання п. 2.2 договору та додатку №1 до договору оплатила виставлений Товариством рахунок №94 від 28.08.2025 на суму 195 000,00 грн з призначенням платежу «за товар зг. рах. №94 від 28.08.25р. в т.ч. ПДВ 20 % - 32 500, 00 грн».

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджує, що він у повному обсязі виконав обов`язок щодо попередньої оплати товару, перерахувавши на рахунок відповідача 195 000, 00 грн відповідно до платіжної інструкції № 2813 від 17.09.2025, і з цього моменту, за доводами позивача, у відповідача виникло зобов`язання поставити товар протягом семи робочих днів, тобто не пізніше 26.09.2025 включно.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).

Суд встановив, що сторони уклали договір, згідно з яким Товариство як постачальник зобов`язалося на поставити Компанії як покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника протягом 7 робочих днів з моменту здійснення покупцем оплати (100% передоплата) товар - тельфер зі заниженою будівельною висотою, тип Т45 канатний в кількості 1 шт. на суму 195 000,00 грн.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (до ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий пупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.

Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до ст. 620 цього Кодексу (ч. 2 ст. 665 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 924/277/19 виснував, що зі змісту ст. 525, 526, 663, 693 ЦК України вбачається, що покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі невиконання продавцем зобов`язання передати товар у строк, встановлений або договором поставки, або визначений відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Для задоволення вимог покупця щодо повернення суми попередньої оплати суд повинен установити факт прострочення продавця щодо передачі товару, факт належного виконання покупцем своїх обов`язків за договором, а звідси - і право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар, захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.

Водночас зі змісту зазначених вище норм права вбачається, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Суд встановив, що Компанія здійснила передоплату за товар 17.09.2025, а отже поставка товару (самовивіз зі складу постачальника) мала бути здійснена у строк до 26.09.2025 включно.

З огляду на доводи скаржника суд зазначає, що Компанія довільно тлумачить умови поставки «самовивіз».

Так, згідно з ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця за його місцезнаходженням.

За умовами Додатку №1 поставка здійснюється шляхом самовивозу зі складу постачальника протягом 7 робочих днів з моменту передоплати.

Отже, підписавши Додаток №1, Товариство як покупець було належним чином повідомлене про строк та місце перебування товару, тому вимоги щодо додаткового повідомлення є безпідставними відповідно до ст. 629 ЦК України.

Щодо відсутності маркування та видаткових накладних як «доказу неготовності товару», на які посилається скаржник, суд зазначає, що видаткова накладна складається безпосередньо в момент фактичної передачі майна (п. 3.5 та 4.2 договору) і вимога її складання до прибуття покупця на склад суперечить законодавству про бухгалтерський облік.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про передчасність застосування ст. 613 ЦК України з огляду на те, що за умови поставки «самовивіз» виконання обов`язку постачальника є синалагматичним (зустрічним) і напряму залежить від дій покупця щодо надання транспорту.

Оскільки Товариство як покупець не з`явилося для прийняття товару, то саме воно є кредитором, який прострочив виконання (ст. 613 ЦК України), що виключає прострочення боржника (ч. 4 ст. 612 ЦК України).

Окремо, з огляду на доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Суд зауважує на загальновизнаному правовому принципі onus probandi (тягар доказування лежить на тому, хто стверджує, а не на тому, хто заперечує). Спроба позивача покласти на відповідача обов`язок доводити наявність товару до того, як сам позивач хоча б спробував його забрати, є нічим іншим, як намаганням змусити відповідача доводити негативний факт своєї «невинуватості» за відсутності фіксації самого порушення.

Концепція негативного доказу полягає в тому, що сторона не може бути змушена доводити абсолютний негативний факт (те, чого ніколи не існувало або не відбувалося), оскільки це створює ситуацію «диявольського доказування» (probatio diabolica), що є процесуально неможливим.

Ненадання Товариством відзиву не означає автоматичне визнання ним позову. Так, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України якщо відповідач не подав відзив, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи. Отже, це не звільняє позивача від обов`язку довести свій позов (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Водночас Компанія спонукає суд до застосування під час вирішення спору у цій справі концепції негативного доказу.

Крім того, презумпція вини боржника (ст. 614 ЦК України) застосовується за наявності встановленого факту порушення, чого у цій справі не встановлено. Так, порушення з боку відповідача не відбулося, оскільки строк поставки товару прив`язаний до дій позивача (прибуття за товаром), які сам же позивач не вчинив (на надав доказів вчинення).

Суд також відзначає, що з огляду на принцип добросовісності та чесної ділової практики, пасивна поведінка позивача (позивач не надав доказів, які свідчили би про вчинення ним дій, спрямованих на отримання товару) протягом строку, що минув, свідчить про втрату ним інтересу до товару, а не про порушення зобов`язань відповідачем. Це суперечить принципу добросовісності та чесної ділової практики.

Таким чином, підстави для повернення передоплати та нарахування санкцій відсутні і доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2026 у справі №911/974/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2026 у справі №911/974/26 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак