Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №925/1630/20(925/631/25) — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: майнові спори, стороною в яких є боржник

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №925/1630/20(925/631/25)

Суддя: Доманська М.Л.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 925/1630/20(925/631/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Козир Т.П.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 16.09.2026,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026

у справі №925/1630/20(925/631/25) (суддя Хабазня Ю.А.)

за позовом Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27"

за участю у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, розпорядника майна Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича

про стягнення 4321544,90 грн

в межах справи №925/1630/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Тандем"

до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

про банкрутство юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.12.2025 у справі №925/1630/20(925/631/25) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово - будівельне управління № 27" на користь Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1086219,35 грн основного боргу згідно з п.4.2 Договору оренди; закрито провадження у справі з вимогами про стягнення: 42 179,63 грн судового збору; 257 656,37 грн пені за період з 11.03.2022 до 10.08.2023; 1 950 967,20 грн неустойки за період з 01.07.2023 до 01.01.2025; 227 462,21 грн - основного боргу згідно з п.4.2 Договору оренди; у решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27" звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2025 по справі №925/1630/20 (925/631/25) скасувати; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути з ТДВ "Київське шляхово-будівельне управління № 27" на користь ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" пеню в розмірі 257 656,37 грн, в решті позовних вимог відмовити; стягнути з ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ТДВ "Київське шляхово-будівельне управління № 27" судовий збір в сумі 73149,98 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Козир Т.П.; Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1630/20 (925/631/25) за позовом Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27" про стягнення 4321544,90 грн; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25) до надходження матеріалів справи №925/1630/20(925/631/25) до Північного апеляційного господарського суду.

13.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1630/20(925/631/25) в 1-му томі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25); розгляд апеляційної скарги призначено на 03.06.2026 о 10 год. 00 хв.; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 20.05.2026; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.05.2026.

29.04.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від розпорядника майна Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Ярмолінського Юрія Васильовича надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити його (yarmolinskiyktdua@gmail.com) до участі у судовому засіданні у справі №925/1630/20(925/631/25), призначеному на 03.06.2026 о 10:00, в режимі відоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 заяву розпорядника майна Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Ярмолінського Юрія Васильовича про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено; зазначено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25), призначено на 03.06.2026 о 10:00, буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1); зазначено, що розпорядник майна Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Ярмолінський Юрій Васильович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27 на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25) оголошено перерву на 15.07.2026 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27 на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25) оголошено перерву на 09.09.2026 об 11 год. 00 хв.; розпорядник майна Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Ярмолінський Юрій Васильович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27 на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25) оголошено перерву на 16.09.2026 о 12 год. 15 хв.

16.09.2026 у судове засідання з`явились представники скаржника. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представники скаржника просили суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2025 по справі №925/1630/20 (925/631/25). Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ТДВ "Київське шляхово-будівельне управління № 27" на користь ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" пеню в розмірі 257 656,37 грн, в решті позовних вимог відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що у пункті 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. При цьому судом не було враховано, що на момент судового розгляду справи відповідачем проведені платежі з погашення заборгованості з орендної плати не тільки за строк користування орендованим майном, що заявлений в позові (з 01.08.2020 по 30.11.2024), а й за весь строк, протягом якого відповідач користується майном, включаючи вересень 2025. З цього приводу заперечень з боку позивача не заявлялось. Так само, позивачем і відповідачем за період з 01.08.2023 по 30.11.2024 (після закінчення строку дії договору) підписані акти приймання- передачі наданих послуг, що засвідчує факт надання/отримання послуг оренди нерухомого майна сторонами, такі господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку сторін і не підлягають зміні. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що неустойка має нараховуватись відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України. Скаржник зазначає, що позивач щодо зміни підстави нарахування і розміру неустойки вимог не заявляв. Апелянт зазначає, що відповівдно до судової практики одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Крім того, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно. Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно застосування ст. 534 ЦК України. Апелянт зазначає, що суд на власний розсуд здійснив розподіл отриманих позивачем від відповідача грошових коштів в сумі 2 478 265,41 грн, не заслухавши думку сторін з цього питання. В свою чергу, позивач не заявляв з цього приводу жодних клопотань і не надавав суду відповідних розрахунків і обґрунтувань щодо зміни своїх позовних вимог. Також і відповідач був позбавлений можливості навести свої міркування щодо проведення зарахувань сплаченої ним позивачу заборгованості з орендної плати відповідно до ст. 534 ЦК України. Скаржник зазначає, що судом не було прийнято до уваги, що в платіжних інструкціях від 10.09.2025 № 87 на суму 305 000,00 грн, від 23.09.20025 № 100 на суму 800 000,00 грн., від 01.10.2025 № 104 на суму 500 000,00 грн., від 01.10.2025 № 105 на суму 783 265,41 грн зазначене призначення платежу, а саме: «орендна плата за нерухоме майно згідно з договором оренди від 01.08.2020 № 37». Щодо застосування положень ст. 534 ЦК України Верховний Суд у постанові від 26.09.2019 № 910/12934/18 зробив висновок що можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може. Водночас, позивач погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі 257 656,37 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27" слід задовольнити частково. Змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25), виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25) слід викласти у новій редакції: «Позов задовольнити частково. Закрити провадження у справі щодо вимог про стягнення основного боргу у розмірі 1 648 123,70 грн основного боргу. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово - будівельне управління № 27" (02121, м.Київ. вул.Колекторна,17, ідентифікаційний код 03450301) на користь Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (18006, м.Черкаси, бульв.Шевченка, буд.389, ідентифікаційний код 31141625) пеню в розмірі 722 454, 00 грн та 28 446, 94 грн судового збору за подання позову. В решті позовних вимог відмовити», з огляду на наступне.

Дочірнє підприємство "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду Черкаської області Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово - будівельне управління № 27" з позовом про стягнення 4 321 544,90 грн., що складається із: 1 648 123, 70 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди рухомого майна від 01.08.2020 №37, 722 454, 00 грн - пені, 1 950 967, 20 грн неустойки на підставі п.8.6 договору оренди від 01.08.2020 №37.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 01.08.2020 між ДП "Черкасий обалвтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТДВ "Київське шляхово-будівельне управління №27" був укладений договір оренди майна №37 строком дії до 01.07.2023, згідно з яким позивач передав відповідачу у строкове платне користування майно загальною площею 1183,2 кв.м., яке розташоване за адресою: Черкаська область, Шполянський район, с. Васильків, вул.Васильківська, та обліковується на балансі Філії "Шполянський райавтодор" ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "Дак "Автомобільні дороги України"; на момент закінчення строку дії договору (30.06.2023) орендар (відповідач) мав заборгованість з орендної плати у розмірі 606 396,55 грн.; орендоване майно ні на момент закінчення строку дії договору, ні на час подання позову орендарем (відповідачем) не повернуто, у зв`язку з чим останній повинен сплачувати орендну плату до повернення цього майна орендодавцю (позивачу); після закінчення строку дії договору на рахунки орендодавця (позивача) від орендаря (відповідача) продовжували надходити кошти на виконання цього договору: 02.08.2023 - 100 000,00 грн., 28.12.2023 - 3 789,42 грн., 20.06.2024 - 10 000,00 грн., 01.07.2024 - 10 000,00 грн.; станом на 10.01.2025 сума боргу з орендної плати становила 1 648 123,70 грн., яку згідно з умовами договору, орендар (відповідач) має сплачувати до моменту передачі майна за актом приймання-передачі; у зв`язку з цим, позивач змушений звернутися до суду для примусового стягнення з відповідача боргу у сумі 1 648 123, 70 грн. за період фактичного користування орендованим майном з 01.08.2020 до 10.01.2025; відповідно до п.8.4. договору у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених, в тому числі, і додатковими угодами, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати), у зв`язку з цим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 722 454,00 грн.; у подальшому відповідачу направлені претензії з вимогою сплатити борг від 03.11.2022 №767/11, від 20.07.2023 №55/11, від 04.08.2023 №100/11/1, від 24.10.2023 №200/11, від 11.12.2023 №276/11/1, від 26.04.2024 №198/01, на які відповідач отримав відповіді від 03.03.2023 №1 та від 30.04.2024 №20, у яких відповідач борг визнав та запевнив, що сплатить його при поліпшенні фінансового становища; за змістом п.8.6. договору у випадку неповернення орендованого майна орендодавцю (позивачу) в разі припинення дії договору орендар (відповідач) сплачує неустойку в розмірі 5% від розміру орендної плати за кожен день прострочення обов`язку з повернення майна. Орендар сплачує неустойку в строк до повернення майна; станом на 10.01.2025 кількість днів, протягом яких орендар (відповідач) не виконав обов`язок з повернення орендодавцю (позивачу) майна, складає 560, у зв`язку з цим, позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 1 950 967,20 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, зазначив що борг з орендної плати сплачено у повному розмірі за весь час строку користування майном, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.09.2025 №87 на суму 305 000,00 грн., від 23.09.2025 №100 на суму 800 000,00 грн., від 01.10.2025 №104 на суму 500 000,00 грн., від 03.10.2025 №105 на суму 783 265,41 грн.

Також позивач заявив клопотання про зменшення розміру пені, нарахованої згідно з п.8.3 договору у розмірі 722 454,00 грн. на 50%, що становитиме 361 227,00 грн. та просив відмовити у задоволенні вимоги про стягнення неустойки, нарахованої відповідно до п.8.6. договору, у сумі 1 950 967,20 грн.

Клопотання про зменшення розміру пені обґрунтовано тим, що до початку повномасштабної війни росії проти України (24.02.2022) відповідач виконував свої договірні зобов`язання по сплаті орендної плати своєчасно та у повному обсязі; орендоване майно використовувалося відповідачем для ведення своєї господарської діяльності (виготовлення асфальтобетону для виконання будівельно-ремонтних робіт автомобільних доріг); у цей час відсутні державні замовлення на виконання такого виду робіт, тому відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі; для звільнення орендованого майна необхідно організувати переміщення асфальтобетонного заводу в інше місце, яке коштуватиме не менш ніж 5 000 000,00 грн.; швидкий продаж цього заводу також не вбачається можливим, оскільки попит на такого виду потужності у цей час в Україні відсутній з причин зупинення фінансування державного ремонту і будівництва автомобільних доріг через військові дії на території держави; нараховані позивачем штрафні санкції, загальний розмір яких складає 2 673 421,20 грн., становить 162,2% від суми заборгованості є значним і таким, що не відповідає принципу розумності й справедливості.

Судова колегія з висновками суду першої інстанції погоджується лише частково, з огляду на наступне.

09.02.2010 згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САС №122851 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Шполянським виробничим відділком комунального підприємства "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" №25270393 комплекс, щебзавод, до складу якого входять: виробнича будівля, А, 424,0 кв.м.; прибудова, а; пультова, Б, 58,6 кв.м.; компресорна, В, 15,2 кв.м.; операторська, Г, 14,1 кв.м.; погріб, Д, 18,0 кв.м.; погріб, К, 13,1 кв.м.; колодязь, Л, належить до державної власності, власник - ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Майно перебуває у господарському віданні ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

01.08.2020 між ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України (далі - Орендодавець) та ТДВ "Київське шляхово-будівельне управління №27" (далі - Орендар) укладено договір №37 оренди майна (далі - Договір), згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування будівлі і споруди, загальною площею 1183,2 мІ, а саме: виробнича будівля (майстерня з прибудовами (літ.А) площею 424,0 мІ, операторська (літ.Г) площею 14,1 мІ, погріб (літ.Д) площею 18,0 мІ, погріб (літ.К) площею 13,1 мІ, колодязь, замощення з/б плит, площею 149,0 мІ, замощення асфальтоване, площею 565,0 мІ, що розташовані за адресою: Черкаська обл., Шполянський р-н, с. Васильків, вул. Васильківська та обліковується на балансі філії "Шполянський райавтодор" ДП "Черкаський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 08.04.2020 - 534706,00 грн, без ПДВ.

Відповідно до п.1.2. Договору будівлі та споруди передаються в оренду для розміщення виробничих потужностей орендаря - асфальтобетонного заводу.

Згідно з п.2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою;

У разі припинення цього Договору, майно повертається Орендарем Орендодавцю за Актом приймання-передачі в день закінчення дії Договору. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі (п.2.3. Договору).

Відповідно до п.2.4. Договору обов`язок зі складання Акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Згідно з п.3.1. Договру орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки (квітень 2020), із застосуванням погодженої обома сторонами річної орендної ставки 80% і становить за базовий місяць розрахунку (квітень 2020) 35647,07 грн. (...) без ПДВ. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції за квітень 2020. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа місяця, наступного за базовим, до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Як передбачено п.3.2. Договору орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих Орендодавцем рахунків;

Зміна розміру орендної плати у будь-якому випадку оформлюється додатковими угодами між Сторонами (п.3.3. Договору).

Відповідно до п.3.5. Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

Згідно з п.4.2. Договору Орендар зобов`язується: своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок Орендодавця орендну плату, суму податку на додану вартість, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає Орендодавець (якщо такі надаються) та компенсацію податку на землю, екологічного податку, пов`язаного з використанням предмету оренди, у випадку його сплати Орендодавцем, шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих Орендодавцем рахунків та надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати.

Відповідно до п. 4.17. Договору у разі закінчення терміну дії цього Договору, у разі дострокового розірвання або припинення договору, Орендар зобов`язаний повернути орендоване майно не пізніше дня припинення (розірвання) Договору з оформленням Акту приймання-передачі в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу і зі всіма виконаними в ньому поліпшеннями або відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення його стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Як передбачено п.п.4.21.Договору підписуючи даний договір, Орендар засвідчує, що він ознайомлений з порядком нарахування орендної плати Орендодавцем та розмірами витрат на утримання орендованого майна.

Згідно з п. 6.1. Договору Орендодавець зобов`язується: своєчасно передати Орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за Актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором і є його невід`ємною частиною.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 8.1. Договору).

Пунктом .8.3. Договору сторони погодили, що у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених у тому числі і Додатковими угодами, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).

Відповідно до п.8.6. Договору у випадку неповернення орендованого майна Орендодавцеві в разі припинення дії Договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі 5% від розміру орендної плати за кожен день прострочення обов`язку з повернення майна. Орендар сплачує неустойку в строк до повернення орендованого майна.

Цей Договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, який діє з моменту його підписання обома сторонами до 01.07.2023 (п.9.1. Договору).

Згідно з додатком №1 до Договору "Розрахунок плати базовий місяць оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі філії "Шполянський райавтодор" ДП "Черкаський облавтодор" орендна плата за базовий місяць оренди (квітень 2020 ) становить 35647,07 грн.

Згідно з додатком №2 до Договору "Акт приймання-передачі нерухомого майна філії "Шполянський райавтодор" ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" комісією ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" майно відповідно до Договору було передано відповідачу.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон).

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України унормовано, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Спеціальним Законом, який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на 20 вересня 2023 року), рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів;

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжено та який тривав на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду цієї справи.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні Законом України від 01.04.2022 № 2181-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який доповнено пунктом 6-1, за змістом якого під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

На виконання цього Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX Кабінетом Міністрів України прийнято 27.05.2022 постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Відповідно до пункту 5 Постанови № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 910/5234/25 зазначено, що наведеною нормою права встановлено автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк яких закінчується під час дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022, за умови, зокрема, що строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану. Зважаючи на цю норму права, за умови відсутності певних умов щодо непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", такі договори є продовженими в силу Закону, тобто автоматично.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір оренди майна № 37 було укладено до 01.07.2023.

Колегія суддів враховує, що до дати закінчення договору оренди позивач не повідомляв орендаря про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При цьому з урахуванням наведеного вище висновку та приписів постанови № 634, зазначений договір оренди майна від 01.07.2023 № 37 було автоматично продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Водночас, вже після автоматичного продовження строку дії Договору № 37, до постанови № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» внесено низку змін щодо особливостей продовження договорів оренди.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2025 № 614 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується протягом чотирьох місяців з дати набрання чинності цією постановою, вважаються продовженими до дати, що настає через чотири місяці після дати закінчення строку дії договору, крім договорів оренди, зазначених у пункті 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану.

Пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України №634 в редакції постанови від 27.05.2025 № 614 викладено в наступній редакції, «договори оренди державного та комунального майна, розташованого на визначених територіях, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, строк дії яких завершується в період воєнного стану, вважаються продовженими до дати, що настає через шість місяців після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації та визначається із урахуванням переліку визначених територій. Договори оренди державного та комунального майна, орендарями за якими є фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після введення воєнного стану, строк дії яких завершується в період воєнного стану, вважаються продовженими до дати, що настає через шість місяців після дати припинення чи скасування воєнного стану. Договори оренди державного та комунального майна, розташованого в аеропортах та на аеродромах, строк дії яких завершується до відновлення роботи аеропортів та аеродромів, вважаються продовженими до дати, що настає через шість місяців після дати відновлення роботи аеропортів та аеродромів. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та прийняття окремого рішення орендодавця не потребується. Балансоутримувач може відмовитися від продовження договору оренди, встановленого цим пунктом, за наявності підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», про що балансоутримувач повідомляє орендарю та орендодавцю не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди. Відмова балансоутримувача від продовження договору оренди здійснюється за погодженням із уповноваженим органом управління в разі, коли відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача».

При цьому Верховний Суд у постанові від 19.05.2026 у справі № 907/802/25 зазначив, що відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічне тлумачення принципу дії законів та інших нормативно-правових актів у часі міститься у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" та у пункті 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 № 3-рп/2001 "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки).

За таких обставин та з огляду на те, що дія нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, застосування положень щодо завершення строку дії договорів, які викладені у постанові № 634 в редакції постанови від 27.05.2025 № 614 не може поширюватися на договори, які автоматично були продовженні до закінчення воєнного стану до внесення відповідних змін до вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 634.

Більше того, зміст постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2025 № 614 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634» вказує на те, що він стосується договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується протягом чотирьох місяців з дати набрання чинності цією постановою і що саме ці договори вважаються продовженими до дати, що настає через чотири місяці після дати закінчення строку дії договору. Вказане положення постанови № 634 не містить приписів про автоматичне закінчення строку дії договорів, які вже були продовжені на період воєнного стану.

За таких обставин, Верховний Суд у вищевказаній постанові від 19.05.2026 у справі № 907/802/25 зазначив про помилковість висновків судів щодо припинення дії спірного договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів у даній справі вважає, що строк дії договору оренди майна від 01.07.2023 № 37 є продовженим, відповідач продовжує користуватись даним майном на підставі вказаного Договору № 37.

Як вбачається з матеріалів справи основний борг, який заявлений позивачем у позові в розмірі 1 648 123,70 грн погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Враховуючи зазначені обставини та докази у справі у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за вимогами позивача про стягнення основного боргу у розмірі 1 648 123,70 грн.

Судовою колегією враховано, що у поданих на підтвердження погашення основного боргу платіжних дорученнях від 10.09.2025 №87 на суму 305 000,00 грн., від 23.09.2025 №100 на суму 800 000,00 грн., від 01.10.2025 №104 на суму 500 000,00 грн., від 03.10.2025 №105 на суму 783 265,41 грн., разом на суму 2 388 265,41 грн, боржником зазначено призначення платежу: «орендна плата за нерухоме майно згідно з договором оренди від 01.08.2020 № 37»

Також позивач просив стягнути неустойку в розмірі 1 950 967,20 грн на підставі п.8.6. Договору оренди.

За висновком суду першої інстанції, Договір оренди припинив свою дію 01.07.2023 та орендоване майно відповідачем не було повернуто, позивач має право на нарахування неустойки. Однак, згідно із ч.2 ст. 785 наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (п.9.1 цього рішення). Неустойка за час прострочення (в рамках заявленого позивачем періоду з 01.07.2023 до 10.01.2025) підлягає нарахуванню за період з 01.07.2023 до 01.01.2025, тобто за 18 місяців, складає суму 2 260 505,52 грн. (62791,82 х 2 х 18, де сума 62791,82 грн. взята судом першої інстанції за останній місяць строку оренди згідно з рахунком позивача, т.1 а.с.62). За висновком суду першої інстанції, оскільки неустойку заявлено у сумі меншій від тієї, на яку позивач має право, вимога позивача про стягнення неустойки у заявленій позивачем сумі 1950967,20 грн задоволена судом.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки строк дії договору з підстав, зазначених вище, продовжено, та відповідач правомірно користується майном на умовах вищевкзаного Договору, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки за прострочення обов`язку з повернення орендованого майна, є безпідставною.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 722454,00 грн за період з 11.03.2022 до 10.01.2025 відповідно до ст. 8.3 Договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично позивач має право на нарахування пені у період дії Договору оренди з 11.03.2022 до 01.07.2023 та 6 місяців після закінчення строку. Виходячи ж з розрахунку пені позивача, суд зазначив, що він є правильним з 11.03.2022 до 10.08.2023 на суму 257 656,37 грн. Решта вимог щодо задоволення пені за висновком суду першої інстанції задоволенню не підлягає, оскільки пеня нарахована на суми "орендної плати" за липень 2023 - листопад 2024 років, які стягненню не підлягають, та оскільки в цій частині за можливий період нарахування (тобто за наступних шість місяців) розрахунок пені є невірним за висновком суду першої інстанції, тому у задоволенні суми 466 797,63 грн. (724 454 - 257 656,37) пені суд відмовив.

Судова колегія з вищевказаним висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Як було встановлено судом вище, строк дії Договору продовжено, сторонами погоджено можливість нарахування пені за кожний день прострочення обов`язку з повернення майна (включаючи день оплати), тому позивач правомірно нарахував пеню за період з 11.03.2022 по 10.01.2025.

Судова колегія дійшла висновку, що розрахунок пені позивачем здійснено у відповідності до вимог законодавства та договору, тому позовні вимоги в цій часині є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню. При цьому апеляційна скарга не містить доводів щодо невідповідності розрахунку пені у заявленій позивачем сумі вимогам законодавства.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 50%, то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих мотивувань та належних доказів, що підтверджують існування винятковості обставин прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем, які б могли бути правовою основою для зменшення пені.

Крім того, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.

Звернення боржника із позовом в межах справи про банкрутство про стягнення грошових коштів має на меті збільшення активу такого боржника, яке в подальшому може вплинути на наповнення ліквідаційної маси або надасть можливість погасити вимоги кредиторів в процедурі санації.

При цьому майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном - грошовими коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є максимальне задоволення вимог кредиторів.

При цьому провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Отже, суд апеляційної інстанції враховує, що законне звернення боржника із позовом в межах справи про банкрутство про стягнення грошових коштів має на меті збільшення активу такого боржника, яке в подальшому може вплинути на наповнення ліквідаційної маси або надасть можливість погасити вимоги кредиторів в процедурі санації, а необгрунтоване зменшення присуджених до стягнення штрафних санкцій порушить вищенаведені принципи процедури банкрутства позивача.

Враховуючи легітимну мету процедури банкрутства та враховуючи приватні інтереси кредиторів у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та приватний інтерес відповідача у даній справі Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово - будівельне управління № 27", суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання скаржника про зменшення пені.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції сплачені відповідачем після подання позову кошти у сумі 2478265,41 зарахував відповідно до ст. 534 ЦК України : у першу чергу - 42 179,63 грн. судові витрати; у другу чергу - 257 656,37 грн. пеня за період з 11.03.2022 до 10.08.2023 та 1 950 967,20 грн. неустойки за період з 01.07.2023 до 01.01.2025; у третю чергу - 227462,21 грн.

Судовою колегією враховано, що в постанові Верховного Суду від 26.05.2026 у справі № 910/2493/24 зроблено висновок, що можливість застосування положень статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічну правову позицію викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

У платіжних дорученнях від 10.09.2025 №87 на суму 305 000,00 грн., від 23.09.2025 №100 на суму 800 000,00 грн., від 01.10.2025 №104 на суму 500 000,00 грн., від 03.10.2025 №105 на суму 783 265,41 грн., разом на суму 2 388 265,41 грн, боржником чітко зазначено призначення платежу: «орендна плата за нерухоме майно згідно з договором оренди від 01.08.2020 № 37»

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про неможливість зарахування здійснених відповідачем оплат відповідно до ст.534 ЦКУ в такій черговості, як визначив в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції.

Вказані оплати враховані судовою колегією саме як погашення орендної плати за нерухоме майно згідно з Договором оренди майна №37, як це зазначено у призначенні платежу у вищевказаних платіжних дорученнях.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27" слід задовольнити частково. Змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25), виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25) викласти у новій редакції: «Позов задовольнити частково. Закрити провадження у справі з вимогами про стягнення основного боргу у розмірі 1 648 123,70 грн основного боргу. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово - будівельне управління № 27" (02121, м.Київ. вул.Колекторна,17, ідентифікаційний код 03450301) на користь Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (18006, м.Черкаси, бульв.Шевченка, буд.389, ідентифікаційний код 31141625) пеню в розмірі 722 454, 00 грн та 28 446, 94 грн судового збору за подання позову. В решті позовних вимог відмовити».

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово-будівельне управління №27" задовольнити частково.

Змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25), виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2026 у справі №925/1630/20(925/631/25) викласти у новій редакції:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі щодо вимог про стягнення основного боргу у розмірі 1 648 123,70 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Київське шляхово - будівельне управління № 27" (02121, м.Київ. вул.Колекторна,17, ідентифікаційний код 03450301) на користь Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (18006, м.Черкаси, бульв.Шевченка, буд.389, ідентифікаційний код 31141625) пеню в розмірі 722 454, 00 грн та 28 446, 94 грн судового збору за подання позову.

В решті позовних вимог відмовити.

Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

Матеріали справи № 925/1630/20(925/631/25) повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 29.09.2026

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Т.П. Козир

В.О. Пантелієнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua