Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №916/213/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/213/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,

за участю представників:

від Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" – Демиденко В.А.,

від Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" – участі не брали,

від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича – Гросу В.Є.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" – участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" на дії приватного виконавця, постановлену суддею Деркач Т.Г., м. Одеса, повний текст складено 31.07.2026,

у справі №916/213/25

за позовом: Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал"

за участю: приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича

про стягнення 3 309 811,52 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2025 у справі №916/213/25 задоволено позов Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал"; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 2403744,51 грн заборгованості за поставлений товар, 37365,76 грн інфляційного збільшення за період 01.07.2022-30.09.2022, 7550,59 грн 3% річних за період 01.07.2022-30.09.2022, 27559,65 грн пені за період 01.07.2022-30.09.2022, 536260,99 грн інфляційного збільшення за період 01.10.2022-15.01.2025, 165364,45 грн 3% річних за період 01.10.2022-15.01.2025, 131965,57 грн пені за період 01.10.2022-01.04.2023 та 39717,74 грн витрат по сплаті судового збору.

02.09.2025 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2025 у справі №916/213/25 місцевим господарським судом було видано наказ про його примусове виконання.

08.06.2026 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" надійшла скарга на дії приватного виконавця б/н від 08.06.2026 (вх.№2-1133/26 від 08.06.2026), в якій останнє просило:

-визнати протиправною та cкасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №79075477 від 02.10.2025 про накладення арешту на частку 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд";

-визнати протиправною та cкасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №79075477 від 08.04.2026 про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні;

-визнати протиправною та скасувати вимогу приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича №21968 від 28.04.2026 у ЗВП №79179609.

Вказана скарга обґрунтована тим, що, на думку заявника, звернення стягнення на частку 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" суперечить встановленому Законом України "Про санкції" спеціальному режиму щодо активів осіб, які перебувають під санкціями та опосередковано контролюють Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал", а накладення арешту на відповідні корпоративні права є передчасним також з огляду на наявність у боржника інших активів, зокрема, підтвердженого судовим рішенням права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі". Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" вважає похідною та протиправною постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, а вимогу приватного виконавця №21968 від 28.04.2026 – незрозумілою та такою, що об`єктивно не могла бути виконана, оскільки вона містила суперечливі відомості щодо виконавчих проваджень і встановлювала строк її виконання до 23.08.2024, тобто ще до дати її винесення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/213/25 (суддя Деркач Т.Г.) задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" (вх.№2-1133/26 від 08.06.2026) на дії приватного виконавця; визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича у ВП №79075477 від 02.10.2025 про накладення арешту на частку 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд"; визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича у ВП №79075477 від 08.04.2026 про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; визнано протиправною та скасовано вимогу приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича у ЗВП №79179609 №21968 від 28.04.2026.

Дана ухвала суду мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", хоча не виступає стороною зведеного виконавчого провадження, є безпосереднім адресатом вимоги приватного виконавця та особою, права і обов`язки якої безпосередньо зачіпаються оскаржуваними виконавчими діями, при цьому 100% корпоративних прав товариства фактично обтяжені санкціями у зв`язку з їх опосередкованим контролем підсанкційними особами, а тому накладення на них арешту суперечить встановленому Законом України "Про санкції" спеціальному режиму та пріоритету державного інтересу. Крім того, місцевий господарський суд виходив з передчасності звернення стягнення на корпоративні права з огляду на наявність у боржника підтвердженого судовим рішенням права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", а постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності та вимогу про надання документів визнав похідними від неправомірного накладення арешту, додатково врахувавши зазначення у такій вимозі строку виконання, який сплив до її винесення.

Не погодившись з постановленою ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/213/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" (вх.№2-1133/26 від 08.06.2026) на дії приватного виконавця відмовити.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не встановив прямої законодавчої заборони на накладення арешту на спірні корпоративні права, помилково ототожнив арешт як забезпечувальний захід із їх реалізацією та зміною контролю над Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", а наявність санкцій щодо фізичних осіб і їх можливий опосередкований контроль – із автоматичною забороною вчинення виконавчих дій щодо майна боржника, при цьому не перевіривши наявність у заявника самостійного порушеного права та дотримання строку оскарження окремо щодо кожного з оскаржуваних актів. Скаржник також стверджує, що наявність у боржника права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" не виключала можливості одночасного вжиття інших заходів примусового виконання, а постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності та вимога №21968 від 28.04.2026 були скасовані судом як похідні без самостійної оцінки їх законності, хоча зазначення у вимозі помилкового строку її виконання, на переконання апелянта, є лише технічною помилкою.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 07.09.2026 (вх.№3296/26/Д1 від 08.09.2026) Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" просить апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про задоволення скарги на дії приватного виконавця у справі №916/213/25 – без змін, посилаючись на те, що санкційний режим поширюється також на активи, які перебувають під опосередкованим контролем підсанкційних осіб, при цьому для дії санкції у вигляді блокування активів не вимагається попереднього рішення Вищого антикорупційного суду про їх стягнення в дохід держави, а арешт корпоративних прав, призначення їх оцінки та витребування документів становлять взаємопов`язані послідовні дії, спрямовані на звернення стягнення на відповідну частку. Більше того, заявник зазначає, що оскаржувані виконавчі дії безпосередньо зачіпають його власні права та обов`язки, у той час як попереднє залишення без розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" не обмежує право Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" на самостійний судовий захист, а наявність підтвердженої судовим рішенням дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" свідчить про існування іншого, першочергового механізму виконання без необхідності переходу до реалізації корпоративних прав зі спеціальним санкційним режимом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 25.08.2026 у справі №916/213/25 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 09.09.2026.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 вирішено розглянути апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про задоволення скарги на дії приватного виконавця у справі №916/213/25 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 30.09.2026 о 12:00.

У судовому засіданні 30.09.2026, проведеному в режимі відеоконференції, представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича підтримав апеляційну скаргу; представник Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" просив апеляційну скаргу задовольнити; представники Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали (а.с.114, 116).

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" про відкладення розгляду справи б/н від 29.09.2026 (вх.№3296/26/Д2 від 30.09.2026), мотивованого наміром представника останнього взяти участь в іншому судовому засіданні з урахуванням ускладнення безпекової ситуації у місті Києві, яка зумовила труднощі щодо прибуття до суду в умовах призначення декількох судових засідань протягом одного дня, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №923/719/17), тим більше, що явка повноважних представників учасників процесу у судовому засіданні 30.09.2026 обов`язковою не визнавалась; правова позиція заявника викладена у поданому ним відзиві на апеляційну скаргу; той самий представник заявника забезпечував представництво іншого учасника справи шляхом участі у режимі відеоконференції у судовому засіданні, яке було проведене Південно-західним апеляційним господарським судом у цьому ж складі колегії суддів безпосередньо перед судовим засіданням у цій справі, і заявник, будучи завчасно повідомленим про дату, час і місце судового засідання, та, діючи розумно, обачливо і добросовісно, мав достатньо часу для пошуку та забезпечення явки іншого повноважного представника, який би здійснював представництво його інтересів у межах даної справи у суді апеляційної інстанції, при цьому вищенаведене клопотання про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого заявника.

Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" є юридичною особою, 100% статутного капіталу якої належить Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" засобами поштового зв`язку отримало вимогу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №21968 від 28.04.2026.

У вказаній вимозі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович повідомив, що на примусовому виконанні останнього перебуває зведене виконавче провадження №79179609, до складу якого входять, зокрема, виконавчі провадження №79178725 та №79075477, відкриті щодо примусового виконання наказів Господарського суду Одеської області №916/213/25 від 02.09.2025 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" грошових коштів, внаслідок чого у ході проведення виконавчих дій даним приватним виконавцем накладено арешт на частку учасника у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", яка належить Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал".

Поряд з цим, у зазначеній вимозі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович оголосив про намір звернути стягнення на вказані корпоративні права, у зв`язку з чим вимагав у строк до 23.08.2024 відповідно до частин другої, третьої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" надати документи щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", а саме: статут підприємства (чинну редакцію); виписку або витяг з ЄДР; протоколи загальних зборів, що підтверджують право власності на частку (за необхідності); баланс підприємства (форма №1); звіт про фінансові результати (форма №2); звіт про власний капітал (за наявності); податкові декларації (якщо потрібно для підтвердження даних); довідку про наявність основних засобів, нерухомості, транспорту (з балансовою вартістю); документи, що підтверджують право власності на майно (витяги з реєстрів, договори); довідку про дебіторську та кредиторську заборгованість з розшифровками; інформацію про дочірні підприємства, філії (якщо є); інформацію про наявність нематеріальних активів (патенти, ліцензії, торгові марки); бізнес-план або фінансовий план розвитку (за наявності); список основних контрагентів (клієнтів/постачальників); інформацію про судові спори, в яких бере участь підприємство.

Після отримання вищенаведеної вимоги приватного виконавця Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" з запитом про надання інформації щодо накладання арешту на частку у статутному капіталі товариства.

За результатами опрацювання відповідного звернення Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" листом №28/05 від 28.05.2026 підтвердило, що приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович постановою від 02.10.2025 наклав арешт на частку 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", а постановою від 08.04.2026 призначив оцінку вказаної частки.

Заявником до суду першої інстанції також було подано витяги з Державного реєстру санкцій від 29.05.2026 та схему корпоративної структури Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал".

Предметом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" б/н від 08.06.2026 (вх.№2-1133/26 від 08.06.2026) є вимоги про визнання протиправними та cкасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №79075477 від 02.10.2025 про накладення арешту на частку 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" та №79075477 від 08.04.2026 про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а також визнання протиправною та скасування вимоги приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича №21968 від 28.04.2026.

Задовольняючи скаргу заявника, місцевий господарський суд послався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", хоча не виступає стороною зведеного виконавчого провадження, є безпосереднім адресатом вимоги приватного виконавця та особою, права і обов`язки якої безпосередньо зачіпаються оскаржуваними виконавчими діями, при цьому 100% корпоративних прав товариства фактично обтяжені санкціями у зв`язку з їх опосередкованим контролем підсанкційними особами, а тому накладення на них арешту суперечить встановленому Законом України "Про санкції" спеціальному режиму та пріоритету державного інтересу. Крім того, місцевий господарський суд виходив з передчасності звернення стягнення на корпоративні права з огляду на наявність у боржника підтвердженого судовим рішенням права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", а постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності та вимогу про надання документів визнав похідними від неправомірного накладення арешту, додатково врахувавши зазначення у такій вимозі строку виконання, який сплив до її винесення.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення скарги з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що визначальним для можливості розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" є вирішення питання про те, чи наділене останнє в силу приписів чинного законодавства правом звернутися у межах справи №916/213/25 зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця в порядку судового контролю за виконанням рішення господарського суду. Саме вирішення цього питання передує оцінці законності оскаржуваних постанов про арешт частки і призначення суб`єкта оціночної діяльності, а також вимоги про надання документів, оскільки сам по собі можливий вплив виконавчої дії на інтереси особи ще не визначає процесуального порядку захисту таких інтересів шляхом подання скарги на дії виконавця.

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником – визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Отже, статус сторони виконавчого провадження з виконання судового рішення не виникає у будь-якої особи лише з огляду на те, що вчинені виконавцем дії певною мірою стосуються її майна, діяльності або обов`язку надати виконавцю інформацію.

Колегія суддів вбачає, що за виданими у межах справи наказами, з примусового виконання яких відкрито виконавче провадження, стягувачем є Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", а боржником – Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал", у той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" не зазначене у цих наказах ні як стягувач, ні як боржник; доказів набуття ним статусу сторони виконавчого провадження внаслідок процесуального правонаступництва не встановлено. Навпаки, відсутність такого статусу прямо констатована в оскаржуваній ухвалі та не заперечується самим товариством.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 3391 Господарського процесуального кодексу України).

Розвиваючи це положення, частина перша статті 340 Господарського процесуального кодексу України передбачає подання скарги саме стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Таким чином, законодавець пов`язав право на використання цієї спеціальної процесуальної форми судового контролю з визначеним процесуальним статусом скаржника, а не лише з його заінтересованістю у результаті виконавчих дій.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що за частиною другою статті 340 Господарського процесуального кодексу України скаргу може підписати також представник сторони або інша особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Проте наведений припис стосується здійснення права на звернення в інтересах належного скаржника і не надає особі, яка не є стороною виконавчого провадження, самостійного права оскаржити дії виконавця у господарській справі для захисту власних інтересів. Більше того, як вбачається зі змісту скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" звернулося з останньою до Господарського суду Одеської області від власного імені та на захист прав, які воно вважає своїми, а не як представник стягувача чи боржника.

Посилання місцевого господарського суду на частину першу статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" не спростовує наведеного.

Зокрема, частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 74 визначає загальні засади оскарження, але не запроваджує самостійної процедури розгляду скарги третьої особи в межах справи, у якій видано господарський наказ, і не усуває передумов звернення, передбачених процесуальним законом. Для здійснення судового контролю в господарській справі таким законом є розділ VI Господарського процесуального кодексу України, приписи статей 3391 і 340 якого підлягають застосуванню в їх взаємозв`язку зі статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Інше тлумачення фактично позбавляло б самостійного значення визначене статтею 3391 Кодексу коло осіб, які вправі подати скаргу, оскільки кожна особа, котра вважає свої права порушеними під час виконання рішення, могла б обійти цю умову шляхом посилання на загальне формулювання статті 74 Закону. Такий підхід не узгоджується і з приписом частини першої статті 340 Господарського процесуального кодексу України, який прямо називає суб`єкта подання скарги. Формулювання закону про "інших учасників та осіб" не можна відокремлювати від його ж застереження щодо встановленого законом порядку звернення та ототожнювати загальне право на судовий захист із правом використати саме цю процесуальну форму в межах виконавчого провадження, в якому скаржник не набув статусу його сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №823/359/18 розглянула спір за позовом юридичної особи, яка не була стороною виконавчого провадження, проте оскаржувала вимогу приватного виконавця, адресовану їй у зв`язку з виконанням наказу господарського суду. За результатами судового розгляду Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у такої особи процесуального права на подання скарги в порядку господарського судового контролю та визнала помилковим висновок про належність її спору до господарського суду лише з тієї причини, що виконавчий документ виданий цим судом. При цьому для цієї справи істотна не тотожність предмета вимог, а визначений судом касаційної інстанції критерій: адресування виконавцем вимоги третій особі та можливий вплив вимоги на її права не змінюють суб`єктного складу виконавчого провадження.

Такого самого висновку щодо відсутності в особи, яка не є стороною виконавчого провадження, права на скаргу за правилами господарського процесу дійшов Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 у справі №640/31279/20.

Більше того, безпосередньо зіставивши приписи Закону України "Про виконавче провадження" та норми Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у постанові від 18.08.2025 у справі №908/2006/23 відхилив довід заявниці, яка не була стороною виконавчого провадження, про те, що використання формулювання про "інших осіб" у статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" наділяє її правом подати скаргу до господарського суду, який видав наказ. Верховний Суд наголосив, що право на скаргу в межах господарської справи реалізується за правилами процесуального кодексу, і відсутність у заявниці належного статусу виключає розгляд доводів про правомірність оскаржених актів виконавця по суті.

Колегія суддів бере до уваги, що на час ухвалення вищезазначеної постанови Верховного Суду положення про право сторін виконавчого провадження на скаргу вже містилося у статті 3391 Господарського процесуального кодексу України, внесеній Законом України №4094-IX від 21.11.2024. Однак, посилання суду касаційної інстанції на статтю 339 Господарського процесуального кодексу України у попередній редакції не змінює змісту правового висновку щодо кола належних скаржників, оскільки відповідне правило збережено у статті 3391 цього Кодексу, а частина перша статті 340 останнього додатково прямо передбачає подання скарги лише стороною виконавчого провадження.

Суд першої інстанції також пов`язав право заявника на скаргу зі змінами до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", внесеними Законом України №4833-IX від 07.04.2026, відповідне положення якого набрало чинності 24.04.2026. Однак порівняння попередньої та чинної редакцій цієї норми свідчить про те, що слова "сторонами, іншими учасниками та особами" були в ній і до внесення змін. Збережено також відсилання до порядку оскарження, встановленого законом. Натомість у новій редакції прямо охоплено оскарження до суду, який видав виконавчий документ, зокрема постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів. Отже, зміни стосувалися виключно кола актів виконавця, питання перегляду яких урегульовано цією частиною статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а не суб`єктного складу осіб, які мають відповідні права, тобто внесені зміни не створили для осіб, які не є сторонами виконавчого провадження, нових прав подати скаргу у межах господарської справи, тому законодавцем і зміни до статей 3391 і 340 Господарського процесуального кодексу України відповідним Законом України №4833-IX від 07.04.2026 внесені не були.

Відтак обставина подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" скарги після 24.04.2026 не могла сама по собі бути підставою для висновку про набуття ним процесуального права, якого воно не мало до цієї дати. Місцевий господарський суд, навівши нову редакцію статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", не порівняв її з попередньою редакцією відповідної норми щодо суб`єктів звернення, не врахував відсилання до встановленого законом порядку і не надав належного обґрунтування яким чином ця зміна могла б усунути прямо передбачену статтею 3391 Господарського процесуального кодексу України умову щодо статусу скаржника.

Колегія суддів не заперечує, що вимогу №21968 від 28.04.2026 адресовано безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" та що у зв`язку зі зверненням стягнення на частку його учасника на товариство можуть покладатися визначені статтею 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" обов`язки щодо надання відомостей і документів. Проте саме ці обставини характеризують товариство як особу, залучену до вчинення окремих виконавчих дій, а не як боржника за наказом про стягнення коштів із Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал". Наявність у товариства власного правового інтересу і питання про спосіб судового захисту цього інтересу слід розрізняти. Наявності самостійного правового інтересу недостатньо для судового захисту саме у формі скарги сторони виконавчого провадження, передбаченої статтею 3391 Господарського процесуального кодексу України.

Не змінює такого висновку і посилання суду першої інстанції на можливий перехід до іншої особи 100% частки у статутному капіталі заявника. Предметом арешту за постановою виконавця є частка, яка, за встановленими місцевим господарським судом обставинами, належить боржнику – Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал". Саме товариство, частку в якому арештовано, є окремою юридичною особою; можливий майбутній перехід корпоративних прав на частку не робить його власником цієї частки чи стороною провадження з виконання наказу щодо іншої юридичної особи. Підтримка скарги зі сторони боржника під час її розгляду також не перетворює скаргу, подану самостійно Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", на скаргу боржника. Право кожної сторони на звернення реалізується шляхом її власної процесуальної дії або дії належним чином уповноваженого представника.

Сам по собі факт, що арешт накладено на 100% частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", не означає накладення арешту на майно самого товариства. Об`єктом арешту є корпоративні права, що належать іншій юридичній особі – Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал". Отже, можливий вплив реалізації частки на склад учасників, корпоративне управління чи діяльність товариства не змінює належності арештованого активу та не створює для товариства похідного процесуального статусу боржника у виконавчому провадженні.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що висновок про відсутність у заявника права на звернення зі скаргою за правилами статті 3391 Господарського процесуального кодексу України не є висновком про відсутність у нього права на судовий захист взагалі та не визначає наперед результату розгляду його вимог за належною процедурою. Велика Палата Верховного Суду у справі №823/359/18 та Касаційний господарський суд у справі №908/2006/23 розмежували ці питання: неможливість розгляду скарги третьої особи в межах господарської справи не означає, що виконавчі дії, які безпосередньо стосуються її прав, виведені з-під судового контролю. Визначення належного способу захисту залежить від змісту конкретної вимоги і права, на захист якого вона спрямована; у цьому апеляційному провадженні предметом перегляду є лише правомірність задоволення скарги, поданої за процедурою розділу VI Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок також тим, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" відмовлено у відкритті провадження за позовом до приватного виконавця і роз`яснено право звернення до господарського суду. Апеляційний господарський суд не переглядає зазначену адміністративну ухвалу, не надає оцінки її законності й не вирішує замість компетентного суду питання про відкриття адміністративного провадження. Разом із тим мотиви ухвали про відмову у відкритті іншого провадження не змінюють визначених Господарським процесуальним кодексом України умов прийнятності скарги та не наділяють особу статусом сторони виконавчого провадження. Факт відмови адміністративного суду у відкритті провадження за відповідним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" не створює для господарського суду процесуального обов`язку розглянути скаргу за статтею 3391 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала адміністративного суду могла бути самостійно оскаржена заявником в апеляційному порядку відповідно до пункту 4 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України. Звернення товариства до господарського суду після одержання цієї ухвали не усуває відсутності передумови, прямо передбаченої статтями 3391 і 340 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про право Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" подати скаргу у межах справи №916/213/25 є наслідком неправильного застосування процесуальних норм. Встановивши, що товариство не є стороною виконавчого провадження, суд першої інстанції мав вирішити питання про наявність у нього процесуального права на скаргу до переходу до доводів щодо санкційного режиму, черговості звернення стягнення, оцінки частки та змісту адресованої товариству вимоги. Оскільки такого права товариство не має, апеляційний суд не оцінює по суті правомірність відповідних постанов і вимоги виконавця, а висновки оскаржуваної ухвали про їх незаконність і скасування не можуть залишатися чинними.

Вирішуючи питання про належні процесуальні наслідки, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.08.2025 у справі №908/2006/23, в якій суд касаційної інстанції підтвердив правильність відмови у задоволенні скарги особи, яка не є стороною виконавчого провадження, саме з огляду на відсутність у неї процесуального права на скаргу за правилами господарського судового контролю та без перевірки доводів щодо дій виконавця по суті.

З урахуванням наведеного належним наслідком апеляційного перегляду є скасування ухвали місцевого господарського суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги заявника з процесуальної підстави, без висновку про відповідність закону оскаржених виконавчих актів.

За приписами пункту 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Допущене місцевим господарським судом порушення статей 3391 і 340 Господарського процесуального кодексу України мало саме такий наслідок, оскільки за скаргою особи, не уповноваженої ініціювати відповідний судовий контроль, були скасовані постанови та вимога приватного виконавця. Відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про задоволення скарги на дії приватного виконавця у справі №916/213/25 – скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" б/н від 08.06.2026 (вх.№2-1133/26 від 08.06.2026).

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284, 3391, 340 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про задоволення скарги на дії приватного виконавця у справі №916/213/25 скасувати.

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" на дії приватного виконавця б/н від 08.06.2026 (вх.№2-1133/26 від 08.06.2026) відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук