Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №916/2566/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2566/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,

за участю представників:

від Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" – Демиденко В.А.,

від Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" – Дяченко В.С.,

від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича – Гросу В.Є.,

розглянувши апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про задоволення скарги на дії приватного виконавця, постановлену суддею Деркач Т.Г., м. Одеса, повний текст складено 31.07.2026,

у справі №916/2566/25

за позовом: Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал"

за участю: приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича

про стягнення 13 897,44 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 у справі №916/2566/25 задоволено позов Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал"; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" грошові кошти у сумі 13897,44 грн, з яких: 10080 грн – заборгованість за послуги зі зберігання майна, 1136,86 грн – сума інфляційного збільшення, 255,18 грн – 3% річних, 2425,40 грн – пеня, а також стягнуто витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

01.12.2025 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 у справі №916/2566/25 місцевим господарським судом було видано відповідний наказ, який в подальшому був пред`явлений на його примусове виконання.

06.07.2026 до суду першої інстанції від Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" надійшла скарга на дії приватного виконавця б/н від 03.07.2026 (вх.№2-1305/26 від 06.07.2026), в якій, з урахуванням заяви про уточнення вимог б/н від 27.07.2026 (вх.№26131/26 від 27.07.2026), останнє просило:

-визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича щодо визначення вартості майна боржника – корпоративних прав у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" на підставі звіту про оцінку корпоративних прав у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада", дата оцінки – 29.04.2026, дата складання звіту – 14.05.2026;

-визнати недійсним звіт про оцінку корпоративних прав у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада", дата оцінки – 29.04.2026, дата складання звіту – 14.05.2026.

Вказана скарга обґрунтована тим, що оцінка корпоративних прав боржника була проведена з порушенням чинного законодавства та за відсутності необхідних інформації і документів щодо об`єкта оцінки, а сам оскаржуваний звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів у сфері оцінки майна, є неякісним та не може бути використаний за призначенням.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/2566/25 (суддя Деркач Т.Г.) задоволено скаргу Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" (вх.№2-1305/26 від 06.07.2026) на дії приватного виконавця; визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича щодо визначення вартості майна боржника – корпоративних прав у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" на підставі звіту про оцінку корпоративних прав у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада", дата оцінки – 29.04.2026, дата складання звіту – 14.05.2026; визнано недійсним звіт про оцінку корпоративних прав у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада", дата оцінки – 29.04.2026, дата складання звіту – 14.05.2026.

Дана ухвала суду мотивована тим, що визначення вартості корпоративних прав боржника проведено за відсутності повного обсягу необхідних та актуальних вихідних даних, без належної ідентифікації активів і з недотриманням встановленого строку для надання запитуваних документів, що підтверджується висновками рецензії, згідно з якою оскаржуваний звіт за формою подання матеріалів, обґрунтованістю використаних припущень, правильністю застосування у процесі оцінки методичних підходів, методів та оціночних процедур з урахуванням мети і бази оцінки не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.

Не погодившись з постановленою ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/2566/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" (вх.№2-1305/26 від 06.07.2026) на дії приватного виконавця відмовити.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що місцевий господарський суд, задовольняючи скаргу боржника, фактично ототожнив встановлені у рецензії недоліки звіту про оцінку з неправомірністю дій приватного виконавця, не встановивши конкретної протиправної дії чи бездіяльності останнього, порушеної ним норми закону, причинного зв`язку між його поведінкою та порушенням прав боржника, а також належного способу усунення такого порушення, при цьому не врахувавши подальші дії приватного виконавця щодо повторного витребування документів та поведінку боржника і Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", які витребуваних документів не надали. Крім того, скаржник стверджує про помилковість визнання недійсним звіту про оцінку як самостійного документа, оскільки такий звіт не є юридичним актом чи правочином і не створює самостійних правових наслідків, а також про те, що суд першої інстанції надав рецензії фактично наперед визначену силу та не врахував, що навіть можливе недотримання тридцятиденного строку для надання документів саме по собі не обґрунтовує застосований судом спосіб реагування.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 07.09.2026 (вх.№3295/26/Д2 від 08.09.2026) Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" просить апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про задоволення скарги на дії приватного виконавця у справі №916/2566/25 – без змін, посилаючись на те, що визначення вартості майна є процесуальною дією виконавця незалежно від залучення ним суб`єкта оціночної діяльності, при цьому спірну оцінку проведено передчасно, до спливу встановленого законом строку для надання необхідних документів і за відсутності повної та актуальної інформаційної бази, що визнавалося самим оцінювачем і підтверджено відповідною рецензією. Поряд з цим, відповідач зазначає, що направлення приватним виконавцем повторної вимоги не усуває допущених при проведенні оцінки порушень, обраний боржником спосіб оскарження результатів визначення вартості майна відповідає порядку судового контролю за діями виконавця, а оцінка корпоративних прав була передчасною також з огляду на наявність у боржника підтвердженого судовим рішенням права грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", на яке вже звернуто стягнення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 25.08.2026 у справі №916/2566/25 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 09.09.2026.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 вирішено розглянути апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про задоволення скарги на дії приватного виконавця у справі №916/2566/25 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 30.09.2026 об 11:00.

У судовому засіданні 30.09.2026, проведеному в режимі відеоконференції, представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича підтримав апеляційну скаргу; представник Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" просив апеляційну скаргу задовольнити; представник Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" висловив заперечення проти її задоволення.

Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників апелянта та сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича перебуває зведене виконавче провадження №79179609, до складу якого входять виконавчі провадження №79178724, №79075477, №79386802, №79715540, №79506749, №79481511, №79505412 та №79796341.

За всіма вищенаведеними виконавчими провадженнями боржником є Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал", а стягувачем – Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №79075477 від 02.10.2025 накладено арешт на рухоме майно – 100% корпоративних прав у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", що належать боржнику – Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал".

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №79075477 від 08.04.2026 призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання – Приватне підприємство "Консалтингова група "Арго-Експерт" для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки та визначення ринкової вартості арештованого майна боржника – 100% корпоративних прав у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд".

В адресованому приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Парфьонову Георгію Володимировичу листі-повідомленні №260428-002 від 28.04.2026 Приватне підприємство "Консалтингова група "Арго-Експерт" зазначило про неможливість проведення незалежної оцінки вартості 100% корпоративних прав у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" внаслідок значної завантаженості оцінювачів.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №79075477 від 29.04.2026 призначено іншого суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання – Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада" для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки та визначення ринкової вартості арештованого майна боржника – 100% корпоративних прав у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд".

14.05.2026 Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" засобами поштового зв`язку отримало вимогу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №21969 від 28.04.2026.

У вказаній вимозі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович повідомив, що на примусовому виконанні останнього перебуває зведене виконавче провадження №79179609, внаслідок чого у ході проведення виконавчих дій даним приватним виконавцем накладено арешт на частку учасника у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", яка належить Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал".

Поряд з цим, у зазначеній вимозі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович оголосив про намір звернути стягнення на вказані корпоративні права, у зв`язку з чим вимагав у строк до 23.08.2024 відповідно до частин другої, третьої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" надати документи щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", а саме: статут підприємства (чинну редакцію); виписку або витяг з ЄДР; протоколи загальних зборів, що підтверджують право власності на частку (за необхідності); баланс підприємства (форма №1); звіт про фінансові результати (форма №2); звіт про власний капітал (за наявності); податкові декларації (якщо потрібно для підтвердження даних); довідку про наявність основних засобів, нерухомості, транспорту (з балансовою вартістю); документи, що підтверджують право власності на майно (витяги з реєстрів, договори); довідку про дебіторську та кредиторську заборгованість з розшифровками; інформацію про дочірні підприємства, філії (якщо є); інформацію про наявність нематеріальних активів (патенти, ліцензії, торгові марки); бізнес-план або фінансовий план розвитку (за наявності); список основних контрагентів (клієнтів/постачальників); інформацію про судові спори, в яких бере участь підприємство.

Аналогічна за змістом вимога приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №21968 від 28.04.2026 була адресована Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" та отримана останнім засобами поштового зв`язку 19.05.2026.

29.05.2026 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович склав акт б/н, в якому зазначив, що 28.04.2026 ним рекомендованим повідомленням було надіслано на адреси Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" вимоги №21969 від 28.04.2026 та №21968 від 28.04.2026 про надання відомостей, необхідних для розрахунку вартості частки боржника, та надання доступу до фінансової звітності, відповідних копій документів, при цьому відповідні поштові відправлення були отримані адресатами 14.05.2026 та 19.05.2026, але станом на 29.05.2026 будь-яких повідомлень, пояснень, інформації та затребуваних документів від них не надійшло.

У відповіді Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" №09/06 від 09.06.2026, наданій на вимогу приватного виконавця №21969 від 28.04.2026, викладено прохання надати роз`яснення щодо виконавчих документів, на підставі яких відкрито виконавчі провадження №79178725 та №79075477, що входять до складу зведеного виконавчого провадження №79179609, та суперечностей щодо строку виконання вимоги, який сплив ще до дати оформлення самої вимоги (23.08.2024).

Аналогічна за змістом відповідь №09/06 від 09.06.2026 на вимогу приватного виконавця №21968 від 28.04.2026 була надана Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд".

10.06.2026 Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" отримало супровідний лист приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №29118 від 04.06.2026, до якого було додано звіт про оцінку корпоративних прав у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада" (дата оцінки – 29.04.2026, дата складання звіту – 14.05.2026).

Згідно з висновком, викладеним у вищенаведеному звіті, за результатами проведеного аналізу фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" дослідження структури активів та зобов`язань підприємства, а також визначення ринкової вартості окремих складових майнового комплексу із застосуванням майнового підходу вартість об`єкта оцінки становить 99319000 грн (без ПДВ). Визначена вартість сформована з урахуванням: ринкової вартості земельної ділянки, що перебуває у власності товариства; ринкової вартості частки у спеціалізованому майновому комплексі паливного терміналу; вартості майнових прав оренди земельних ділянок; коригування вартості оборотних активів із врахуванням реальної ліквідності дебіторської заборгованості; поточних зобов`язань підприємства; застосування принципу розумної обережності із коригуванням 0,5%. Наведена величина вартості корпоративних прав є оціночним висновком, сформованим на підставі наявної інформації і може бути скоригована у разі документального підтвердження інших істотних фінансових обставин, що впливають на вартість оцінки.

В подальшому Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" замовило рецензування звіту про оцінку корпоративних прав у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада", за наслідками якого рецензентом Стеценком В.А. (кваліфікаційне свідоцтво №5209/2025) складено рецензію б/н від 18.06.2026.

Відповідно до вищенаведеної рецензії б/н від 18.06.2026 звіт про оцінку корпоративних прав у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада" (дата оцінки – 29.04.2026, дата складання звіту – 14.05.2026) за формою подання матеріалів, обґрунтованістю використаних припущень, правильністю застосування у процесі оцінки методичних підходів, методів та оціночних процедур з урахуванням мети і бази оцінки не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.

Предметом скарги Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" б/н від 03.07.2026 (вх.№2-1305/26 від 06.07.2026) є вимоги про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича щодо визначення вартості майна боржника – корпоративних прав у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" на підставі звіту про оцінку корпоративних прав у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд", виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада", дата оцінки – 29.04.2026, дата складання звіту – 14.05.2026, а також про визнання недійсним зазначеного звіту.

Задовольняючи скаргу боржника, місцевий господарський суд послався на те, що визначення вартості корпоративних прав Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" проведено за відсутності повного обсягу необхідних та актуальних вихідних даних, без належної ідентифікації активів і з недотриманням встановленого строку для надання запитуваних документів, що підтверджується висновками рецензії, згідно з якою оскаржуваний звіт за формою подання матеріалів, обґрунтованістю використаних припущень, правильністю застосування у процесі оцінки методичних підходів, методів та оціночних процедур з урахуванням мети і бази оцінки не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення скарги Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" б/н від 03.07.2026 (вх.№2-1305/26 від 06.07.2026) з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 3391 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За умовами частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вказаною статтею також передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, а також залучати в установленому порядку для проведення оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності – суб`єктів господарювання.

Враховуючи вищевикладене, за змістом положень статей 1, 5, 6, 11, 18 Закону України "Про виконавче провадження" метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна – суб`єктів оціночної діяльності – суб`єктів господарювання.

Порядок визначення вартості майна боржника та проведення його оцінки врегульовано статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом якої за відсутності погодженої сторонами вартості майна її визначення забезпечує виконавець, який у передбачених законом випадках залучає суб`єкта оціночної діяльності. Зокрема, частина п`ята цієї статті передбачає повідомлення сторін про результати визначення вартості чи оцінки майна та право сторони, яка з ними не погоджується, на їх судове оскарження.

Особливості звернення стягнення на частку учасника товариства встановлені статтею 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

За змістом частини другої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у разі звернення стягнення на частку у статутному капіталі товариства на підставі виконавчого документа виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.

Частина третя статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" покладає на товариство обов`язок із дня одержання повідомлення забезпечувати виконавцю та боржнику доступ до фінансової звітності та інших документів, необхідних для визначення вартості частки.

Протягом 15 днів з дня закінчення строку, визначеного частиною другою цієї статті, суб`єкт оціночної діяльності, якого залучає виконавець на підставі своєї постанови, або виконавець здійснює розрахунок вартості частки боржника відповідно до частини восьмої статті 24 цього Закону станом на день, що передував накладенню арешту на частку (частина четверта статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Отже, законодавець установив спеціальну послідовність дій, спрямовану на одержання від товариства інформації про майно, майнові права та зобов`язання, від яких залежить вартість частки його учасника. Надання товариству визначеного законом строку для розкриття відповідних відомостей має забезпечити змістовну участь володільця документації у формуванні інформаційної бази оцінки. Саме з урахуванням цієї мети підлягають застосуванню загальні положення Закону України "Про виконавче провадження" про залучення оцінювача та визначення вартості арештованого майна.

В силу приписів статей 3, 9, 11, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка передбачає визначення вартості майна за встановленою нормативно-правовими актами процедурою, результати якої оформлюються звітом. Національні стандарти оцінки є обов`язковими для суб`єктів оціночної діяльності. Замовник має забезпечити одержання необхідної та достовірної інформації про об`єкт, а звіт повинен відображати виконані процедури й обґрунтовувати висновок про його вартість.

Пунктами 50-54, 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, передбачено ознайомлення з об`єктом, збирання та аналіз істотних вихідних даних, ідентифікацію майна і пов`язаних із ним прав, обґрунтування застосованих підходів, методів та процедур. Звіт має давати змогу перевірити джерела використаної інформації, опис об`єкта, припущення і застереження, проведені розрахунки та підсумковий висновок. У разі неповноти інформації оцінювач повинен відобразити її негативний вплив на результати оцінки.

З огляду на викладене, правомірність визначення вартості майна у виконавчому провадженні передбачає дотримання як установленої законом процедури одержання інформації, так і вимог до обґрунтованості результату, який використовується для подальшого примусового відчуження майна. Наявність постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності підтверджує залучення відповідного фахівця, проте сама по собі не засвідчує законності всіх наступних дій із визначення вартості майна та належності складеного ним звіту.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №821/197/18/4440/16 та від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц зазначено, що визначення вартості майна боржника належить до процесуальних дій виконавця, у зв`язку з чим результати оцінки можуть бути предметом судового контролю за його діяльністю незалежно від того, чи виконував розрахунки сам виконавець, чи залучений ним оцінювач.

Таким чином, доводи апелянта про необхідність урахування професійної самостійності оцінювача є слушними тією мірою, якою виконавець не уповноважений підміняти його у виборі належно обґрунтованих методів і виконанні спеціальних розрахунків. Водночас така самостійність не виключає судової перевірки результату оцінки, який приватний виконавець прийняв як визначену вартість арештованого майна та повідомив сторонам для цілей подальшого виконання рішення. Відповідно, для здійснення судового контролю перевірці підлягають законність оспорюваної виконавчої дії, її вплив на права боржника та можливість усунення встановленого порушення заявленим способом.

Як зазначалося вище, постановою від 29.04.2026 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович для оцінки 100% корпоративних прав у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада", яке, у свою чергу, листом від 01.05.2026 повідомило виконавця про необхідність одержання фінансової звітності, розшифровок основних засобів та інших документів щодо фінансово-господарської діяльності товариства, окремо зазначивши, що їх ненадання може вплинути на результат оцінки.

Перелік витребуваних відомостей відповідав характеру об`єкта оцінки. Для встановлення вартості частки у статутному капіталі істотне значення мають склад і правовий режим активів товариства, його зобов`язання, реальна можливість одержання дебіторської заборгованості та інші обставини, які визначають економічну цінність частки. Отже, запит оцінювача стосувався даних, необхідних для перевірки вихідних показників розрахунку, а не документів, відсутність яких заздалегідь могла вважатися несуттєвою.

При цьому вимогу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №21969 від 28.04.2026 Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" отримало 14.05.2026, а адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" вимогу №21968 від 28.04.2026 останнє отримало 19.05.2026. Водночас звіт було складено 14.05.2026. Таким чином, на момент оформлення звіту товариство, документи якого були необхідні для оцінки частки, ще навіть не отримало відповідної вимоги, а строк для надання ним відомостей не розпочався.

Для застосування частини другої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" юридично значущим є одержання повідомлення саме товариством, частка в якому підлягає стягненню. Направлення аналогічного документа його учаснику не підміняє повідомлення цього товариства та не скорочує встановленого для нього строку. За наведених обставин, тридцятиденний строк для Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" закінчувався 18.06.2026, тоді як результат оцінки був оформлений більш ніж за місяць до цієї дати.

Крім того, зазначення у вимогах від 28.04.2026 строку їх виконання до 23.08.2024 об`єктивно не давало адресатам можливості виконати їх у вказану дату. При цьому апеляційний господарський суд не пов`язує задоволення скарги лише з наявністю цієї помилки. Навіть якщо оцінювати її як очевидну технічну описку, законний строк для надання товариством відомостей зберігався, а виконавець мав організувати оцінку з урахуванням такого строку та реальної можливості одержання запитаних документів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що акт приватного виконавця б/н від 29.05.2026 міг засвідчувати фактичну відсутність документів на відповідну дату, однак не підтверджував невиконання товариством обов`язку після закінчення строку, установленого законом. Зафіксована приватним виконавцем до закінчення строку, встановленого частиною другою статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відсутність документів не могла обґрунтовувати завершення оцінки без них, тим більше, що оскаржуваний звіт було складено раніше за цей акт.

Відтак посилання апелянта на те, що боржник і Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" не надали витребуваних документів, не пояснює, з яких правових підстав результат оцінки було сформовано до надання товариству передбаченої законом можливості виконати відповідний обов`язок. Подальша поведінка адресатів вимог може підлягати самостійній правовій оцінці у зв`язку з наступними виконавчими діями, проте не змінює хронології складання оспорюваного звіту.

Направлення 15.06.2026 повторної вимоги, виправлення помилки та встановлення нового строку для надання документів свідчать про подальші дії виконавця з витребування інформації. Водночас ці обставини не підтверджують, що відповідні відомості були одержані та використані під час складання звіту від 14.05.2026. Для усунення недоліків уже сформованого результату має значення належне врахування необхідної інформації в оцінці, а не саме повторне звернення за її наданням. Доказів доопрацювання оскаржуваного звіту апелянт не надав.

Посилання апелянта на належність боржнику всієї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім Трейд" та на здійснення керівництва обома юридичними особами однією особою також не спростовують зазначених висновків. Корпоративний контроль може створювати можливість сприяти одержанню документів та має враховуватися при оцінці добросовісності поведінки учасників виконавчого провадження. Водночас він не припиняє самостійної правосуб`єктності товариства та не встановлює іншого строку виконання обов`язку, прямо передбаченого частиною другою статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Саме по собі твердження про узгоджену поведінку двох юридичних осіб не доводить, що до завершення оцінки вони прострочили виконання належно доведених до їх відома вимог, або що оцінювач уже мав достатню інформацію для достовірного розрахунку вартості частки.

Колегія суддів також враховує, що частина восьма статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає наслідки невиконання товариством установлених цією статтею обов`язків, зокрема, передачу частки на реалізацію на аукціоні у загальному порядку. Зазначене положення забезпечує можливість подальшого виконання рішення і не дозволяє товариству безстроково блокувати стягнення ненаданням документів. Проте застосування цього механізму передбачає встановлення факту невиконання обов`язку та дотримання вимог загального порядку реалізації, включаючи належне визначення вартості майна. Такі правові наслідки не можна пов`язувати з відсутністю відповіді на вимогу, якої товариство на момент складання звіту навіть ще не одержало.

Щодо посилань на направлення запитів до органів державної податкової служби та Пенсійного фонду України колегія суддів зазначає, що вчинення дій із пошуку інформації підлягає врахуванню, однак необхідно оцінювати і їх результат. Сам факт направлення запитів не доводить одержання оцінювачем відсутніх розшифровок активів, даних про дебіторську заборгованість, документів щодо майнових прав та інших істотних відомостей. Апеляційна скарга не містить посилань на конкретні одержані до оформлення звіту документи, які усували б установлену неповноту його інформаційної бази.

Зі змісту оскаржуваного звіту вбачається, що оцінювач зазначив про відсутність повної фінансової звітності, структурованої бухгалтерської інформації та частини документів щодо активів. Визначений результат у сумі 99319000 грн без ПДВ ґрунтувався на наявній інформації, а можливість його коригування пов`язувалася з документальним підтвердженням інших істотних фінансових обставин.

Апеляційний господарський суд зазначає, що застосування припущень, використання відкритих джерел або наведення застережень у звіті самі по собі не є порушенням законодавства про оцінку. Їх допустимість залежить від характеру об`єкта, змісту відсутньої інформації, достатності використаних джерел та обґрунтованості впливу прийнятих припущень на підсумковий результат. Проте розкриття обмежень оцінки не усуває необхідності обґрунтувати можливість використання її результату для визначеної мети.

У даному випадку йдеться про відсутність даних, необхідність яких попередньо визнав сам оцінювач, які витребував приватний виконавець і які безпосередньо стосуються складових розрахунку вартості частки. За таких умов загальне застереження про обмеженість інформації та застосування коригування на 0,5% не підтверджують, що невідомі показники були належно встановлені або що їх вплив на результат міг бути достовірно врахований саме таким коригуванням.

Зокрема, визначення вартості земельної ділянки, частки у спеціалізованому майновому комплексі та прав оренди потребує з`ясування змісту і характеристик відповідних прав. Врахування реальної ліквідності дебіторської заборгованості передбачає наявність відомостей, які дозволяють оцінити можливість її погашення. Без належної ідентифікації активів та документального обґрунтування показників неможливо перевірити, чи правильно відповідні складові включено до розрахунку та чи відображає підсумок економічну цінність саме оцінюваної частки.

Також колегія суддів зауважує, що дата оцінки визначає момент, станом на який установлюється вартість об`єкта, тоді як дата завершення складання звіту засвідчує завершення оформлення результату роботи. Тому збіг дати оцінки 29.04.2026 з датою постанови про призначення оцінювача не доводить виконання всіх оціночних процедур протягом одного дня. Висновок про порушення процедури у цій справі ґрунтується на установленій даті завершення звіту 14.05.2026, змісті використаної інформації та недотриманні передбаченого законом порядку її одержання.

Посилання на застосування лише майнового підходу також потребує оцінки з урахуванням конкретних обставин. Суд не вправі встановлювати загальну заборону використання цього підходу для оцінки частки у статутному капіталі або вимагати застосування іншого підходу без урахування наявності необхідних даних. Перевірці підлягають достатність обґрунтування обраного підходу, належність його застосування до встановлених характеристик об`єкта та достовірність вихідних показників.

Відповідно, у цій справі вирішальним є те, що обраний майновий підхід застосовано без належно підтверджених відомостей про активи й зобов`язання товариства, а висновки щодо економічних характеристик об`єкта та обмежень оцінки не забезпечують перевірюваності її результату. Недоліки обґрунтування методичних підходів та оціночних процедур підтверджуються проведеним рецензуванням. Відсутність у суду повноважень самостійно виконати професійну оцінку не позбавляє його обов`язку перевірити додержання нормативних вимог до процедури та обґрунтованості одержаного результату.

Статтями 4, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування визначено як установлену законом форму критичної перевірки повноти, правильності виконання оцінки та відповідності застосованих процедур нормативним вимогам. Таке рецензування може бути ініційоване особою, заінтересованою в неупередженій перевірці оцінки. При цьому рецензія не встановлює іншу вартість майна замість оспорюваної, а надає професійну оцінку якості звіту.

Рецензією Стеценка В.А. б/н від 18.06.2026 встановлено відсутність належної ідентифікації об`єкта, документів, які підтверджують характеристики окремих активів, розшифровок основних засобів та дебіторської заборгованості, а також неповноту інформаційної бази і недоліки обґрунтування методичних підходів. За результатами перевірки звіт віднесено до такого, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.

Зазначений висновок має оцінюватися з урахуванням пункту 67 Національного стандарту №1, який розмежовує звіти залежно від характеру недоліків та їх впливу на достовірність оцінки і можливість її використання. У цій справі рецензент констатував недоліки, які перешкоджають використанню звіту, та навів їх зміст, тому їх значення не вичерпується формальними зауваженнями до оформлення документа.

Колегія суддів погоджується з апелянтом щодо необхідності застосування статті 86 Господарського процесуального кодексу України: рецензія не має наперед установленої сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами, у зв`язку з чим сама по собі наявність рецензії не звільняє суд від обов`язку перевірити переконливість наведених у ній висновків.

Виходячи з обставин даної конкретної справи, таку перевірку забезпечує зіставлення рецензії з листом оцінювача від 01.05.2026, змістом вимог приватного виконавця, датами їх одержання, датою завершення звіту та викладеними у ньому застереженнями. Ці докази взаємно узгоджуються в частині відсутності істотних вихідних відомостей та завершення оцінки до закінчення строку для їх надання. Отже, висновок про неналежність спірної оцінки ґрунтується на сукупності доказів, а не лише на підсумковому формулюванні рецензента.

Поряд з цим, апелянт не навів конкретних документів, наявних в оцінювача на час оформлення звіту, які спростовували б установлені недоліки ідентифікації активів та інформаційної бази, а також не обґрунтував, чому зафіксовані в рецензії порушення не могли вплинути на розрахунок вартості частки. Натомість його заперечення у цій частині зосереджені переважно на правовому розмежуванні діяльності виконавця і оцінювача та способі судового реагування, що не усуває доказового значення встановлених обставин.

При цьому суд не покладає на апелянта обов`язку довести належність оцінки лише через сам факт подання скарги боржником. Висновок про обґрунтованість скарги зроблено після перевірки доказів, якими боржник підтвердив заявлені порушення, та оцінки заперечень проти них відповідно до статей 74, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Недоведеність іншої конкретної ринкової вартості не спростовує доведеного порушення процедури та істотних недоліків підстав для застосування саме оспорюваного результату.

Стосовно заперечення про невстановлення конкретної неправомірної дії приватного виконавця колегія суддів зазначає, що такою дією в межах заявлених вимог є визначення вартості 100% корпоративних прав у сумі 99319000 грн на підставі звіту від 14.05.2026, складеного за описаних вище умов. Про прийняття цього результату в процедурі виконання свідчить, зокрема, направлення виконавцем боржнику звіту супровідним листом від 04.06.2026 №29118.

Отже, оспорювана дія індивідуалізована за її предметом, результатом, документальною підставою та зв`язком із конкретним виконавчим провадженням. Встановлені порушення полягають у завершенні визначення вартості об`єкта оцінки без дотримання передбаченої статтею 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" процедури одержання необхідних відомостей та у використанні результату, належність якого спростована дослідженими доказами. Зазначене не відповідає обов`язкам виконавця за статтями 18, 57 Закону України "Про виконавче провадження" забезпечити законне визначення вартості майна для цілей його примусової реалізації.

Порушене право боржника полягає у праві на звернення стягнення на належну йому частку з додержанням установленої процедури та на основі належно обґрунтованої оцінки. Вартість, визначена у виконавчому провадженні, впливає на умови подальшого відчуження майнового активу. Тому включення до цієї процедури непідтвердженого належною інформаційною базою результату безпосередньо стосується майнових прав власника частки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц звернуто увагу на можливі негативні наслідки реалізації арештованого майна за заниженою ціною як для стягувача, так і для боржника. У цій справі колегія суддів не встановлює конкретного розміру заниження вартості та не визначає іншу ціну частки. Підставою судового захисту є доведені істотні порушення, які не дозволяють визнати оспорюваний результат належною основою подальшого примусового відчуження.

Відтак для розгляду скарги на результати оцінки закон не вимагає попереднього завершення продажу майна або настання збитків у визначеному розмірі. Частина п`ята статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" надає стороні право оскаржити вже повідомлений їй результат визначення вартості. Пов`язування такого захисту виключно з передачею майна на реалізацію або проведенням торгів необґрунтовано звужувало б зміст цього права. Тому довід апелянта про необхідність доведення передачі частки на реалізацію саме до закінчення тридцятиденного строку не спростовує обґрунтованості скарги. Строк установлено для формування необхідної інформаційної бази визначення вартості, і його значення не обмежується забороною продажу до певної дати. Відсутність доказів реалізації частки до закінчення цього строку не усуває недоліків оцінки, яку було завершено без відповідних документів і надалі доведено до відома боржника як результат виконавчої дії.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного способу захисту, Південно-західний апеляційний господарський суд виходить із такого.

У постанові від 13.03.2018 у справі №914/881/17 Велика Палата Верховного Суду розглядала самостійний позов до суб`єкта оціночної діяльності про визнання звіту недійсним та зазначила, що звіт фіксує результат професійної діяльності оцінювача і за своєю природою не є правочином або юридичним актом, до якого застосовуються відповідні наслідки недійсності.

У цій справі Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" звернулося зі скаргою як боржник у виконавчому провадженні, оспорюючи визначення вартості належної йому частки. Вимогу щодо звіту заявлено разом із вимогою про визнання неправомірними дій виконавця, а її задоволення спрямовано на усунення результату саме цих дій із процедури примусового виконання. Питання про недійсність правочину з проведення оцінки, застосування реституції не вирішувалося та самостійний спір із оцінювачем судом не розглядався.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2025 у справі №916/302/16 підтвердив допустимість оскарження оцінки шляхом заявлення вимог про скасування звіту або визнання оцінки недійсною у процедурі судового контролю за виконавцем. Суд касаційної інстанції окремо відхилив посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17 через відмінність самостійного позову від скарги на дії виконавця. За результатами касаційного перегляду рішення про недійсність оцінки було залишено без змін.

Крім того, колегією суддів враховується викладене у постанові Верховного Суду від 29.05.2026 у справі №922/2836/23. У цій справі касаційний суд залишив без змін постанову апеляційного господарського суду, якою визнано неправомірними дії виконавця щодо визначення вартості майна та недійсними наслідки таких дій, оформлені звітами про оцінку. При цьому Верховний Суд розглянув і відхилив заперечення, побудовані на відсутності у виконавця повноважень перевіряти та коригувати професійні висновки оцінювача, підтвердивши можливість судового контролю за результатами оцінки.

Попри відмінність об`єктів оцінки – нерухомого майна у вищенаведеній справі та частки у статутному капіталі товариства у цій справі – зазначений висновок є застосовним до спірного питання щодо форми судового захисту. В обох випадках боржник оспорює результат визначення вартості арештованого майна, отриманий залученим виконавцем оцінювачем і використаний у процедурі виконання судового рішення. Особливості конкретного майна враховуються під час перевірки методів і вихідних даних, проте не виключають такого способу оскарження.

Таким чином, формулювання пункту 3 резолютивної частини оскаржуваної ухвали про визнання звіту недійсним підлягає розумінню у взаємозв`язку з пунктом 2 цієї ж ухвали, яким визнано неправомірним визначення вартості майна на його підставі. Зміст і процесуальний наслідок ухвали полягають у неможливості подальшого використання відповідного результату оцінки у виконавчому провадженні. Саме такий наслідок відповідає характеру встановленого порушення та заявленому боржником інтересу.

За наведених обставин відмінність між словесними конструкціями "визнати недійсним звіт", "визнати недійсною оцінку, оформлену звітом" або "скасувати звіт" не може оцінюватися відокремлено від предмета скарги та змісту судового захисту. Апелянт не довів, що оскаржуваною ухвалою звітові надано властивості правочину чи самостійного владного акта або застосовано наслідки, які виходять за межі усунення неправомірно визначеної вартості з виконавчої процедури.

Відтак посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17 не дає підстав для відмови у задоволенні скарги боржника на дії приватного виконавця. Заявлений та застосований у сукупності спосіб захисту відповідає правовій природі спору й актуальним висновкам Верховного Суду щодо судового контролю за оцінкою майна у виконавчому провадженні.

Частина друга статті 343 Господарського процесуального кодексу України передбачає усунення встановленого порушення прав заявника за наслідками задоволення обґрунтованої скарги. У цій справі таким усуненням є позбавлення спірного результату оцінки значення належної підстави для подальшого визначення умов реалізації частки. Висновок суду не встановлює нової вартості майна, не визначає замість оцінювача конкретного методу її розрахунку та не припиняє обов`язку боржника виконати судові рішення. Після усунення неправомірного результату виконавець зберігає передбачені законом повноваження щодо організації належної оцінки та продовження виконання. Зміст необхідного відновлення полягає в подальшому здійсненні процедури на основі належного результату оцінки з дотриманням установлених законом гарантій.

Колегія суддів відхиляє також доводи про порушення балансу між правами боржника та інтересами стягувача внаслідок задоволення скарги. Обов`язковість виконання судового рішення та необхідність його виконання у розумний строк у цій справі не ставляться під сумнів. Разом із тим принципи законності, об`єктивності та співмірності, закріплені у статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", поширюються на кожну стадію примусового виконання, включаючи визначення вартості майна.

Право стягувача на ефективне виконання охоплює заінтересованість у належному визначенні вартості активу, за рахунок якого задовольняються його вимоги. Усунення істотно дефектної оцінки спрямоване на додержання законної процедури відчуження та запобігання використанню необґрунтованого результату. Тому посилання апелянта на гарантії виконання судових рішень, сформульовані у практиці Європейського суду з прав людини, не спростовують необхідності перевірки встановлених у цій справі порушень.

З погляду пропорційності застосований захист обмежений конкретною оцінкою та пов`язаною з нею виконавчою дією. Ухвала не скасовує виконавчих документів, не звільняє боржника від боргу та не встановлює заборони на законне звернення стягнення на його майно. Відновлення належної процедури оцінки за таких обставин відповідає характеру порушення та не створює для боржника необґрунтованого імунітету від примусового виконання.

Стосовно наведеного у відзиві посилання на ухвалу від 29.07.2026 про звернення стягнення на грошові кошти, належні боржнику від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", колегія суддів зазначає, що наявність підтвердженого права вимоги та процесуального рішення про звернення стягнення не є тотожною фактичному одержанню коштів і погашенню вимог у зведеному виконавчому провадженні.

Положення статей 48, 52, 53 Закону України "Про виконавче провадження" щодо черговості звернення стягнення та статті 336 Господарського процесуального кодексу України мають застосовуватися з урахуванням установлених обставин наявності коштів, їх доступності для стягнення та обсягу невиконаних зобов`язань. Самого посилання на дебіторську заборгованість недостатньо для висновку про загальну неможливість оцінки іншого майна боржника. До того ж назване у відзиві судове рішення ухвалено після складання спірного звіту.

З огляду на це апеляційний господарський суд не покладає зазначений довід відзиву в основу висновку про неправомірність спірної оцінки. Предметом цього перегляду є конкретна ухвала за скаргою на визначення вартості корпоративних прав, а встановлені порушення порядку та якості такої оцінки мають самостійне значення незалежно від результативності інших заходів стягнення.

У сукупності досліджені обставини підтверджують, що результат визначення вартості частки було сформовано до реалізації товариством передбаченої законом можливості надати необхідну інформацію, за відсутності істотних документів та з недоліками, які унеможливлюють його належне використання. Залучення професійного оцінювача, подальше повторне витребування документів і заперечення щодо поведінки боржника цих обставин не спростовують.

Таким чином, у зв`язку з тим, що доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 29.07.2026 про задоволення скарги на дії приватного виконавця у справі №916/2566/25 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284, 3391, 340 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про задоволення скарги на дії приватного виконавця у справі №916/2566/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук