Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №914/3569/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3569/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий – суддя О.В. Зварич

судді І.Ю. Панова

Д.В. Шаповал,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Горборукова Артема Ігоровича за Вих. № 01 від 11.06.2026 (вх. № 01-05/1877/26 від 12.06.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 (суддя З.В.Горецька)

та апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Горборукова Артема Ігоровича за Вих. № 01 від 02.07.2026 (вх. № 01-05/2159/26 від 03.07.2026)

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 (суддя З.В.Горецька)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 914/3569/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» (надалі ТОВ «Негабарит-Сервіс»)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Горборукова Артема Ігоровича (надалі ФОП Горборуков А.І.)

про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних нарахувань,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

21.11.2025 ТОВ «Негабарит-Сервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.12.2025 та заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.03.2026) до ФОП Горборукова А.І. про стягнення заборгованості у розмірі 210879,46 грн, 3% річних у розмірі 2145,86 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 4028,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договорів – заявок на міжнародне перевезення вантажу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не заперечує факту надання позивачем послуги з перевезення вантажів. Разом з тим вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що такі послуги були надані відповідачу належно та своєчасно та що відповідач прийняв їх від позивача без жодних зауважень.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 у справі №914/3569/25 закрито провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 6174,54 грн. Задоволено решту позовних вимог. Стягнуто з ФОП Горборукова А.І. на користь ТОВ «Негабарит-Сервіс» заборгованість в розмірі 210879,46 грн та судовий збір в розмірі 2530,56 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 07.08.2025 між ТОВ «НЕГАБАРИТ-СЕРВІС» та ФОП Горборуковим А.І. укладено 3 договори щодо здійснення перевезення, а саме договори-заявки за № КТ25-01538, № КТ25-01539, № КТ25-01540 про надання транспортно-експедиційних послуг.

На виконання умов договорів-заявок позивачем здійснено перевезення вантажу за маршрутом Гданськ (Польща) – Київ (Україна).

Місцевий господарський суд констатував, що акти підписані сторонами без зауважень та заперечень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договорами у повному обсязі. Акти підписані обома сторонами в паперовій формі, скріплені печатками, він має всі необхідні реквізити, а тому є належним первинним документом, що засвідчує господарську операцію. Таким чином, надання послуг є документально підтвердженим та прийнятим замовником без заперечень та зауважень.

Суд також зауважив, що відповідач не надав доказів виконання зобов`язань або неможливості такого виконання за перевезення вантажів щодо оплати в повному обсязі отриманих послуг, доказів врегулювання спору мирним шляхом не направив, заявлених до нього вимог не спростував, тому грошове зобов`язання не припинилося виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням вищенаведеного місцевий господарський суд виснував, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 210879,46 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 6174,54 грн інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд першої інстанції зазначив про те, що в ході розгляду справи відповідач сплатив зазначену суму коштів, на підтвердження чого долучив платіжну інструкцію №1244 від 21.05.2026, тому в цій частині суд закрив провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 у справі №914/3569/25 частково задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення за вх.№2463/26 від 26.05.2026. Стягнуто з ФОП Горборукова А.І. на користь ТОВ «Негабарит-Сервіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. Відмовлено у задоволенні решти вимог заяви.

В додаткове рішення мотивоване тим, що, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, враховуючи обсяг наданих послуг, складність справи та виконаних адвокатом робіт, приблизний час, необхідний адвокату на виконання відповідних робіт (надання послуг), виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованими та пропорційними до предмета спору є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 у справі № 914/3569/25 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в цій частині провадження у справі закрити.

Зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідача щодо відсутності доказів належного надання послуг і прийняття таких без претензій відповідачем та наявності підстав для закриття провадження у справі повністю без ухвалення рішення по суті. Зокрема вказує на те, що позивач допустив несвоєчасне повернення та вивезення контейнерів з порту.

Апелянт заявляє, що ним було проведено часткове зарахування зустрічних однорідних вимог щодо оплати вартості перевезення у розмірі 265739,67 грн, кредитором за якими є позивач, та зустрічних однорідних вимог щодо оплати додаткових витрат у розмірі 210879,46 грн, кредитором за якими є відповідач, які виникли на підставі договорів-заявок №КТ25-01538, №КТ25- 01539, №КТ25-01540 від 07.08.2025 про надання транспортно-експедиційних послуг. Вказує, що внаслідок припинення зобов`язань у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог (в одній частині) та виконанням зобов`язання (в іншій частині) станом на час подання цього відзиву відсутній предмет спору. Звертає увагу на те, що судом не вирішено його клопотання про закриття провадження у справі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не заперечує того факту, що позивачем надавалися послуги з перевезення вантажів за дорученням відповідача. Разом з тим вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що такі послуги були надані відповідачу належно та своєчасно та/або що відповідач прийняв їх від позивача без жодних зауважень.

Також відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 у справі № 914/3569/25 в частині стягнення 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам, викладеним у запереченнях щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, не врахував усталену практику Верховного Суду щодо необхідності визначення в договорі про надання правничої допомоги порядку обчислення адвокатського гонорару, а також не надав належної оцінки доводам щодо неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та критеріями їх реальності, необхідності й розумності.

Зокрема вказує на те, що основною підставою для скасування додаткового рішення є те, що поданий позивачем договір не містить погодженого сторонами порядку визначення адвокатського гонорару, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду унеможливлює компенсацію таких витрат.

Також відповідач заявляє, що судом не було надано належної оцінки доводам про те, що відповідач вживав заходи щодо мирного врегулювання спору, зокрема звертався до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, пропонував врегулювати спір у позасудовому порядку, а також здійснював часткові оплати ще до ухвалення рішення суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач подав відзиви на апеляційні скарги, в яких просить залишити їх без задоволення, судові рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема позивач зазначає, що твердження скаржника про те, що зобов`язання є припиненим, а провадження у справі підлягало закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору, є наслідком помилкового тлумачення норм матеріального права. Також вказує, що відповідач без жодних претензій підписав акти наданих послуг у серпні 2025 року.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення позивач стверджує, що штучне заниження витрат нівелює суть інституту професійної правничої допомоги та покладає фінансовий тягар захисту прав на сторону, яка постраждала від правопорушення з боку відповідача.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.07.2026 визначено склад колегії суддів у справі № 914/3569/25: головуючий суддя (суддя-доповідач) - О.В.Зварич, судді: І.Ю. Панова, Д.В. Шаповал.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 914/3569/25 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 914/3569/25 за апеляційною скаргою відповідача на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 та об`єднано апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Горборукова Артема Ігоровича за Вих. № 01 від 11.06.2026 (вх. № 01-05/1877/26 від 12.06.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 та апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Горборукова Артема Ігоровича за Вих.№01 від 02.07.2026 (вх. № 01-05/2159/26 від 03.07.2026) на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 в одне апеляційне провадження та ухвалено розглядати їх в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення сторін у справі з порядком розгляду вказаної справи, суд встановив таке.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 про розгляд справи № 914/3569/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 02.07.2026 доставлено до електронних кабінетів сторін у справі в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Також ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 про об`єднання апеляційних скарги апелянта в одне апеляційне провадження та розгляд справи № 914/3569/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 07.07.2026 доставлено до електронних кабінетів сторін у справі в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Отже, суд вчинив необхідні дії щодо належного повідомлення сторін у справі про порядок розгляду справи № 914/3569/25.

На час ухвалення постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційних скарг Фізичної особи - підприємця Горборукова Артема Ігоровича на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 у справі № 914/3569/25.

Щодо клопотання позивача (вх. № 01-04/7653/26 від 11.09.2026 та вх. № 01-04/8101/26 від 24.09.2026) про прискорення розгляду справи колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд визнав необхідним ухвалити постанову у цій справі в межах розумного строку.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 07.08.2025 між ТОВ «Негабарит-Сервіс» (перевізник) та ФОП Горборуковим А.І. (експедитор) укладено 3 договори щодо здійснення перевезення, а саме договори-заявки за № КТ25-01538, № КТ25-01539, № КТ25-01540 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до п. 1 заявок визначено, що дані заявки при відсутності довготермінового договору між експедитором і перевізником мають силу договору на разове перевезення. Факсимільна копія заявки має повну юридичну силу на рівні з оригіналом.

В графі тип транспорту заявок встановлено сторонами: контейнеровоз, наявність CMR контейнер 40 фунтів, № CCLU 7670768, № CSNU6025500, № CSNU6499181, спосіб розміщення: на платформі, термін повернення контейнеру з дати завантаження: 8 днів, місце повернення: за вказівкою експедитора.

Згідно п.2 оплата по даних заявках здійснюється протягом 12 банківських днів по отриманні оригіналів документів (рахунок, акт 2 екз., договір 2 екз., договір-заявка 2 екз., CMR або ТТН) (рахунок, акт 2 екз., договір 2 екз., договір-заявка 2 екз., оригінал CMR, або ТТН 2 екземпляра з мокрими печатками митниці).

Згідно п.4 заявок сторонами погоджено, що перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким він не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу у розмірі повної вартості вантажу.

Пунктом 5 заявок сторони передбачили, що сторони мають право відмовитися від завантаження не менше ніж за 24 години від дати завантаження, у випадку відмови перевізником менше ніж за 24 години до дати завантаження перевізник сплачує штраф у розмірі 20% від суми фрахту.

Згідно п. 16 заявок сторонами визначено, що додаткові витрати експедитора, що виникли через недотримання інструкцій перевізником (послуги складу, послуги навантаження, послуги брокера, платне зберігання, платне користування та інше) відшкодовуються перевізником у повному розмірі.

За умовами даних Договорів Відповідач доручив Позивачу виконати перевезення трьох контейнерів по маршруту Гданськ (Польща) - Київ (Україна).

Отже, відповідно до договорів заявок перевізник (відповідач) прийняв на себе зобов`язання щодо перевезення вантажу, що належить експедитору (позивачу), який у свою чергу, зобов`язується сплатити надані послуги згідно з тарифами перевізника (відповідача).

Міжнародними товарно-транспортних накладними CMR SCAN7402642 від 10.08.2025, CMR SCAN7402625-1 від 10.08.2025 та CMR SCAN7402625-2 від 10.08.2025 та підписаними сторонами Актами наданих послуг № 3235 від 20.08.2025, №3235 від 19.08.2025, №3221 від 19.08.2025 підтверджується факт належного здійснення перевезення. За актами наданих послуг заборгованість становить 265739,67 грн.

Як було вказано вище, ТОВ «Негабарит-Сервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.12.2025 та заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.03.2026) до ФОП Горборукова А.І. про стягнення заборгованості у розмірі 210879,46 грн, 3% річних у розмірі 2145,86 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 4028,68 грн.

Неналежне виконання зобов`язань з боку відповідача за укладеними договорами-заявками стало підставою для звернення у цій справі з позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи дану норму, суд апеляційної інстанції надає правову оцінку спірним правовідносинам в межах вимог поданих апеляційних скарг.

Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 07.08.2025 між ТОВ «Негабарит-Сервіс» (перевізник) та ФОП Горборуковим А.І. (експедитор) укладено 3 договори щодо здійснення перевезення, а саме договори-заявки за № КТ25-01538, № КТ25-01539, № КТ25-01540 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Вказані договори-заявки стали підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, викладені в укладених договорах-заявках зобов`язання є обов`язковими для сторін.

Згідно із частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частина 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно із частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами частини 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно п.2 оплата по даних заявках здійснюється протягом 12 банківських днів по отриманні оригіналів документів (рахунок, акт 2 екз., договір 2 екз., договір-заявка 2 екз., CMR або ТТН) (рахунок, акт 2 екз., договір 2 екз., договір-заявка 2 екз., оригінал CMR, або ТТН 2 екземпляра з мокрими печатками митниці).

У цій справі суд встановив, що міжнародними товарно-транспортних накладними CMR SCAN7402642 від 10.08.2025, CMR SCAN7402625-1 від 10.08.2025 та CMR SCAN7402625-2 від 10.08.2025 та підписаними сторонами Актами наданих послуг № 3235 від 20.08.2025, №3235 від 19.08.2025, №3221 від 19.08.2025 підтверджується факт належного здійснення перевезення. За актами наданих послуг заборгованість становить 265739,67 грн.

Скаржником не оскаржується рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 у справі № 914/3569/25 в частині закриття провадження у справі стосовно вимоги про стягнення з нього заборгованості в розмірі 6174,54 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов договорів заявок позивачем проведено перевезення вантажу за маршрутом Гданськ (Польща) - Київ (Україна).

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторони у справі зобов`язані подати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює надані учасниками справи докази під час розгляду справи.

Суд першої інстанції правильно зазначиву рішенні про те, що акти підписані сторонами без зауважень та заперечень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договорами у повному обсязі. Акти підписано обома сторонами в паперовій формі, скріплено печатками сторін, він має всі необхідні реквізити, а тому є належним первинним документом, що засвідчує господарську операцію. Таким чином, надання послуг є документально підтвердженим та прийнятим замовником без заперечень та зауважень.

Водночас, відповідач доказів виконання зобов`язань або неможливості такого виконання за перевезення вантажів щодо оплати в повному обсязі отриманих послуг не надав, доказів врегулювання спору мирним шляхом не направив, заявлених до нього вимог не спростував, тому грошове зобов`язання не припинилося виконанням, проведеним належним чином.

Щодо доводів скаржника про закриття провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.

Отже, при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем грошових коштів за зобов`язаннями, що виникли з укладених між сторонами договорів-заявок за № КТ25-01538, № КТ25-01539, № КТ25-01540 про надання транспортно-експедиційних послуг, а відтак у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі № 914/3569/25 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Отже, зважаючи на наведені норми та встановлені обставини справи колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 210879,46 грн.

Аргументи апеляційної скарги про те, що внаслідок припинення зобов`язань у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог (в одній частині) та виконанням зобов`язання (в іншій частині) відсутній предмет спору, але судом не було вирішено клопотання про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки в оскарженому рішенні суд першої інстанції дав відповідь на це питання, зазначивши, що не вбачає підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки такі не є однорідними. Відносини мають різну правову природу, таким чином відсутні підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог та закриття провадження в частині основної заборгованості.

Щодо додаткового рішення апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справах «East/West Alliance Limited» проти України», «Лавентс проти Латвії»).

Вище зазначено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 у справі № 914/3569/25 закрито провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 6174,54 грн. Задоволено решту позовних вимог. Стягнуто з ФОП Горборукова А.І. на користь ТОВ «Негабарит-Сервіс» заборгованість в розмірі 210879,46 грн та судовий збір в розмірі 2530,56 грн.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вказаного рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, про що зазначено вище.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач додав до заяви про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2463/26 від 26.05.2026): договір № 2011-25 від 20.11.2025 про надання правничої (правової) допомоги, укладений між адвокатом Колядою Д.І. та ТОВ «Негабарит-Сервіс»; акт приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2026; платіжна інструкція № 14321 від 25.05.2026.

Відповідно до п. 3.1 договору за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар за домовленістю сторін.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за результатами надання правничої допомоги складається акт прийому-передачі, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та її вартість.

Згідно із п. 3.2 договору клієнт оплачує надані послуги згідно підписаного сторонами акта прийому-передачі в готівковому або безготівковому порядку.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2026, підписаного сторонами, адвокатом були надані наступні послуги, а клієнтом прийняті у повному обсязі наступні правничі послуги: консультації клієнта щодо порядку стягнення заборгованості за договором-заявкою: №КТ25-01538 від 07.08.2025; №КТ25-01539 від 07.08.2025; №КТ25-01540 від 07.08.2025, укладеним з ТОВ «Негабарит-Сервіс» (як Перевізником) та ФОП Горборуков А.І. (як Експедитором); вивчення документів, формування правової позиції у справі та збирання доказів щодо надання ТОВ «Негабарит-Сервіс» послуг перевезення вантажу; пошук та аналіз актуальної судової практики релевантної до спірних правовідносин; підготовка та подача позовної заяви до Фізичної особи-підприємця Горборукова Артема Ігоровича про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних нарахувань; ознайомлення з відзивом, підготовка та подача відповіді на відзив; надання консультацій ТОВ «Негабарит-Сервіс» з питань відкриття провадження у справі 914/3569/25, порядку і строків судового розгляду, порядку оскарження рішень та ухвал суду; супровід судового розгляду справи 914/3569/25 (участь у судовому засіданні 09.02.2026; 02.03.2026; 30.03.2026; 06.04.2026; 27.04.2026; 18.05.2026; 25.05.2026, підготовка та подача процесуальних документів).

Узгоджений сторонами гонорар, відповідно до Акта, склав 15000,00 грн, без ПДВ.

Вказані послуги були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс», що підтверджується платіжною інструкцією № 14321 від 25.05.2026.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору або є неспівмірним зі складністю справи.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони.

Подібні правові висновки висвітлені у постанові Верховного Суду від 17.04.2026 року у справі №904/6335/23.

Аналізуючи зазначені норми у сукупності, Велика Палата Верховногоуду у додатковій постанові від 20.05.2026 у справі №911/969/24 виснувала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

У цій справі відповідач подав заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та просив розмір витрат на професійну правничу допомогу зменшити до 10 відсотків від заявленого позивачем.

Проаналізувавши документи, додані до заяви про ухвалення додаткового рішення та врахувавши вищезгадані критерії розумності та співмірності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

На думку апеляційного господарського суду, така сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності та співмірності, а також обсягу наданих послуг з боку представника позивача.

За наслідками апеляційного перегляду судових рішень місцевого господарського суду в оскаржуваних частинах суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта в поданих апеляційних скаргах не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 та у додатковому рішенні Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 у справі №914/3569/25.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законні та обґрунтовані рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення в оскаржуваних частинах – без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишаються за скаржником відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 10 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 8, 86, 114, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Горборукова Артема Ігоровича за Вих. № 01 від 11.06.2026 (вх. № 01-05/1877/26 від 12.06.2026) та за Вих. № 01 від 02.07.2026 (вх. № 01-05/2159/26 від 03.07.2026) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 у справі №914/3569/25 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржника.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя І.Ю. Панова

Суддя Д.В. Шаповал