Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №926/2296/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/2296/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 (повний текст ухвали складено 23.07.2026, суддя О.Г. Проскурняк)

за заявою Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області

про зміну способу виконання рішення

у справі № 926/2296/25

за позовом Житомирського обласного центру зайнятості в особі Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості

до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області

про стягнення коштів в сумі 9 745,00 грн

За участю представників:

від позивача – не з`явився

від відповідача – Факас В.О. (в режимі відеоконференцзв`язку)

від заявника – Василик І.С. (в режимі відеоконференцзв`язку)

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.08.2025 у справі № 926/2296/25 за позовом Житомирського обласного центру зайнятості в особі Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області – позов задоволено; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь Житомирського обласного центру зайнятості 9 745,00 грн виплаченої допомоги по безробіттю та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою від 20.07.2026 Господарський суд Чернівецької області постановив: - задоволити заяву Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про зміну способу виконання рішення Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/2296/25; - змінити спосіб виконання рішення у справі № 926/2296/22 від 25.08.2025, а саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити на користь Житомирського обласного центру зайнятості 9745,00 грн виплаченої допомоги по безробіттю та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу в якій просить: - скасувати ухвалу Господарського суду від 20.07.2026 по справі № 926/2296/25; ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні заяви Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про зміну способу виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.08.2025 у справі № 926/2296/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2026, справу № 926/2296/25 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючої судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, поданою на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у цій справі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а держава зобов`язана забезпечити його реальне та ефективне виконання. Оскільки боржником у справі є державний орган – Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, виконання рішення про стягнення коштів має здійснюватися органами Державної казначейської служби України у визначеному законом порядку, при цьому, відсутність бюджетних призначень, відкритих рахунків в органах Казначейства чи недоліки внутрішніх процедур не можуть бути підставою для невиконання остаточного судового рішення. Врахувавши, що такі обставини істотно ускладнювали або фактично унеможливлювали виконання рішення у первісно визначений спосіб, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу виконання рішення з метою забезпечення фактичного поновлення прав стягувача та повного виконання судового рішення.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:

- суд першої інстанції безпідставно змінив встановлений законом спеціальний порядок виконання судового рішення. Рішення про стягнення коштів з державного органу підлягають виконанню виключно органами Державної казначейської служби України відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011. Такий механізм передбачає безспірне списання коштів органами казначейства із застосуванням встановлених бюджетних процедур і не передбачає покладення на державний орган-боржник обов`язку самостійно здійснювати виплати поза цим порядком. Змінивши спосіб виконання рішення зі стягнення коштів на зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України безпосередньо виплатити присуджені суми, суд фактично підмінив передбачений законом механізм виконання судового рішення іншим способом, який не узгоджується зі спеціальним законодавством;

- оскаржувана ухвала не враховує встановлених бюджетним законодавством обмежень щодо здійснення видатків Пенсійним фондом України. Відповідно до положень Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання та платежі можуть здійснюватися виключно в межах затверджених бюджетних призначень, тоді як кошти Пенсійного фонду України мають цільове призначення та не можуть використовуватися на інші цілі. Територіальне управління Пенсійного фонду не уповноважене самостійно формувати або змінювати бюджетні призначення та здійснювати видатки поза межами затвердженого бюджету. У зв`язку з цим, зміна способу виконання рішення не усуває об`єктивних бюджетних обмежень та не створює законного механізму для здійснення відповідного платежу без дотримання передбаченої бюджетним законодавством процедури;

- зміна способу виконання судового рішення не може підміняти спеціальний механізм його виконання. Відповідно до положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання таких рішень здійснюється органами Державної казначейської служби України в межах відповідних бюджетних призначень, а в разі їх відсутності – за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень. Відсутність у державного органу відкритих рахунків в органах казначейства не виключає застосування передбаченого законом механізму виконання та не є підставою для покладення на боржника обов`язку безпосередньо здійснити відповідну виплату. За таких обставин, наказ Господарського суду Чернівецької області підлягає виконанню у спеціальному порядку, встановленому чинним законодавством, а висновок суду першої інстанції про необхідність зміни способу виконання рішення є передчасним та таким, що ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин справи і неправильному застосуванні норм матеріального права.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається, зокрема, на таке:

- зміна способу виконання рішення була необхідною через фактичну неможливість його виконання у первісно визначений спосіб. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не має відкритих в органах Державної казначейської служби України реєстраційних та особових рахунків, не перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні та не зареєстроване в Єдиному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. За таких обставин, орган Казначейства не має можливості застосувати передбачений Порядком № 845 механізм безспірного списання коштів. Крім того, виконання рішення за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень також є неможливим, оскільки дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на випадки, коли стягувачем є державний орган;

- зміна способу виконання не змінює змісту судового рішення, а лише визначає інший механізм його реалізації. Суд першої інстанції не змінив предмет спору, розмір присуджених сум чи обсяг обов`язків боржника, а лише визначив інший спосіб реалізації вже ухваленого та обов`язкового до виконання рішення. Такий підхід узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої, зміна способу виконання полягає у застосуванні судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб;

- Пенсійний фонд України реалізовує свої повноваження через утворені територіальні органи, які мають рахунки в уповноважених банках та здійснюють управління коштами в межах наданих їм бюджетних повноважень. Територіальні органи Пенсійного фонду в аналогічних правовідносинах самостійно та добровільно виконували судові рішення після зміни способу їх виконання. З огляду на це, твердження відповідача про неможливість виконання рішення в межах повноважень територіального органу Пенсійного фонду є необґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язковість судового рішення передбачає не лише формальне визнання встановлених ним прав та обов`язків, а й забезпечення можливості його фактичного виконання.

За змістом ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.07.2025 у справі № 916/3541/23, під зміною способу виконання судового рішення слід розуміти застосування нових заходів для його реалізації у разі об`єктивної неможливості виконання у раніше встановлений спосіб.

Водночас, така процесуальна дія не може змінювати суті судового рішення, суб`єктного складу зобов`язання чи покладати на особу новий матеріально-правовий обов`язок.

У цій справі рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.08.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026, з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь Житомирського обласного центру зайнятості присуджено 9 745,00 грн виплаченої допомоги по безробіттю та 3028,00 грн судового збору. На виконання цього рішення 02.03.2026 видано відповідний наказ.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не укладало з Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області договору на розрахунково-касове обслуговування, а в органах казначейства відсутні відкриті на його ім`я реєстраційні та особові рахунки. Посилаючись на зазначені обставини та неможливість здійснення стягнення у передбаченому Порядком № 845 спосіб, Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області звернулося до суду із заявою про зміну способу виконання рішення.

Отже, у цій справі питання зміни способу виконання виникло не внаслідок небажання стягувача застосовувати передбачений законом механізм виконання, а після встановлення компетентним органом, до якого було пред`явлено виконавчий документ, фактичних перешкод для його реалізації у спосіб, визначений рішенням суду.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції підмінив встановлений законодавством порядок виконання рішень про стягнення коштів із державних органів.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, рішення про стягнення коштів з державних органів у передбачених законом випадках виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Аналогічний підхід щодо компетенції органів казначейства викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.02.2025 у справі № 917/974/23.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2025 у справі № 461/9504/24, на яку посилається апелянт. У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновком про те, що виконання судових рішень про стягнення коштів із державного органу належить до компетенції органів Державної казначейської служби України, а відсутність у такого органу відкритих рахунків у Казначействі сама по собі не змінює визначеного законом порядку виконання.

Разом з тим, наведена правова позиція не є релевантною до спірних правовідносин у цій справі, оскільки у справі № 461/9504/24 предметом судового контролю була правомірність повернення виконавчого документа органом державної виконавчої служби та визначення належного органу виконання, тоді як у справі № 926/2296/25 вирішується питання про наявність передбачених ст. 331 ГПК України підстав для зміни способу виконання судового рішення.

У цьому випадку, оскаржуваною ухвалою не змінено ані боржника, ані стягувача, ані розміру присуджених коштів, ані змісту встановленого судовим рішенням грошового обов`язку. Як рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.08.2025, так і ухвалою від 20.07.2026, обов`язок щодо сплати 9745,00 грн виплаченої допомоги по безробіттю та 3 028,00 грн судового збору покладено саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь Житомирського обласного центру зайнятості. Зміна формулювання зі «стягнути» на «зобов`язати виплатити» стосується способу реалізації вже встановленого судом грошового обов`язку та не змінює рішення по суті.

З огляду на це, безпідставними є й доводи скаржника про покладення на нього нового обов`язку. Обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сплатити відповідні кошти виник на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.08.2025, яке набрало законної сили, а оскаржуваною ухвалою змінено лише спосіб його виконання.

Не спростовують висновків місцевого господарського суду й посилання апелянта на положення ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України та цільовий характер коштів Пенсійного фонду України. Вказані норми регулюють порядок здійснення бюджетних видатків, проте, самі по собі не скасовують встановленого судовим рішенням обов`язку та не можуть бути підставою для залишення остаточного судового рішення без виконання. Оскаржуваною ухвалою суд не визначав джерело фінансування відповідних видатків і не надавав боржнику повноважень на використання бюджетних коштів всупереч бюджетному законодавству, а лише змінив процесуальний спосіб реалізації вже встановленого грошового зобов`язання.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, він здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені у встановленому порядку територіальні органи, а матеріалами, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, підтверджується наявність у територіальних органів Пенсійного фонду рахунків в уповноважених банках. Тому, саме по собі посилання скаржника на відсутність казначейських рахунків не доводить неможливості виконання ним грошового обов`язку після зміни способу виконання.

Верховний Суд послідовно виходить із того, що зміна способу виконання рішення, здійснена в порядку ст.331 ГПК України, не є ухваленням нового рішення, а становить застосування нових заходів для реалізації вже ухваленого рішення за неможливості його виконання у первісний спосіб. Такий висновок, зокрема, викладено у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 905/3250/16 та від 02.07.2025 у справі № 916/3541/23.

Таким чином, встановивши наявність обставин, що унеможливлювали виконання рішення суду від 25.08.2025 у первісно визначений спосіб, та врахувавши, що зміна способу виконання рішення не призводить до зміни сторін, предмета, розміру чи змісту присудженого грошового зобов`язання, суд першої інстанції обґрунтовано застосував передбачений статтею 331 ГПК України механізм зміни способу виконання судового рішення.

Аргументи апеляційної скарги наведеного висновку не спростовують, не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права та не дають підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовити.

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 про зміну способу виконання рішення у справі № 926/2296/25 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 01.10.2026.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік