Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №909/276/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Справа № 909/276/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я., за участю секретаря судового засідання Левус О.М., розглянувши матеріали справи

за апеляційною скаргою: Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області,

на рішення:Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2026 (суддя Неверовська Л. М., повний текст рішення складено 10.06.2026),

у справі:№ 909/276/26,

за позовом:Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ,

до відповідача 1:Товариства з обмеженою ідповідальністю "ІОЛІТ-ІФ", с. Вовчинець Івано-Франківської області,

до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс", с. Вовчинець Івано-Франківської області,

третя особа на стороні позивача:Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив Соколи», м. Івано-Франківськ,

про:визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування, із закриттям розділу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у державному реєстрі прав на нерухоме майно на земельну ділянку та зобов`язання не чинити Івано-Франківській міській раді перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою

Представники учасників справи:

від позивача: Буджак Віктор Миколайович – представник,

від відповідача 1: Сохан Володимир Євгенович – представник,

від відповідача 2: Шургот Оксана Василівна – представник.

від третьої особи: не з`явився.

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області (надалі – позивач, апелянт) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ-ІФ" (надалі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" (надалі - відповідач 2) про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею: 6,2207 га кадастровий номер: 2610190501090030118, яка розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225 в місті Івано-Франківську від 30.07.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ-ІФ", скасування, із закриттям розділу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53383106 від 30.07.2020 у державному реєстрі прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею: 6, 2207 га, кадастровий номер: 2610190501090030118 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ-ІФ" та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ-ІФ" не чинити Івано-Франківській міській раді перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою площею: 6,2207 га, кадастровий номер: 2610190501090030118, яка розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225 в місті Івано-Франківську.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірна земельна ділянка площею 6, 2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118, починаючи з 1989 року належить до земель Івано-Франківської міської ради, а відтак Вовчинецька сільська рада не мала повноважень щодо розпорядження нею та прийняття рішень стосовно такої земельної ділянки. Також, позивач посилається на встановлені судовими рішеннями обставини щодо незаконного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності Івано-Франківської міської ради та зазначає, що ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ», набуваючи її за договором купівлі-продажу від 30.07.2020, повинно було знати про неможливість набуття права приватної власності на неї. У зв`язку з цим позивач вважає зазначений договір таким, що порушує права територіальної громади та є нікчемним відповідно до статті 228 ЦК України, а його наявність створює перешкоди міській раді у володінні та користуванні спірною земельною ділянкою.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 01.06.2026 у справі 909/276/26 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що таке рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що спірна земельна ділянка площею 6, 2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118, розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225 у м. Івано-Франківську, належить до земель Івано-Франківської міської ради, що, на його думку, підтверджується рішеннями органів державної влади та судовими рішеннями, які набрали законної сили.

В обґрунтування апеляційної скарги міська рада посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах № 344/2001/15-а та № 809/563/15, а також на встановлені у справі № 909/68/24 преюдиційні обставини щодо незаконного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності Івано-Франківської міської ради. Позивач наголошує, що Вовчинецька сільська рада не мала належних повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки ділянка була включена до меж м. Івано-Франківська ще у 1989 році.

Також апелянт звертає увагу, що укладений 30.07.2020 між ТзОВ «Х-Адванс» та ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки укладено без відома Івано-Франківської міської ради та щодо земельної ділянки, якою продавець не мав права розпоряджатися. На переконання скаржника, з огляду на місцезнаходження земельної ділянки та інші її об`єктивні й видимі ознаки ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» повинно було знати про неможливість набуття її у приватну власність, а тому зазначений правочин є нікчемним відповідно до статті 228 ЦК України.

Крім того, Івано-Франківська міська рада вважає належними заявлені нею способи захисту порушеного права, посилаючись на положення статей 15, 16 ЦК України та статті 152 ЗК України. Позивач зазначає, що порушення права комунальної власності у цьому випадку не пов`язане з позбавленням міської ради володіння земельною ділянкою, а тому підлягає захисту шляхом пред`явлення негаторного позову, зокрема шляхом скасування незаконної державної реєстрації права власності та усунення перешкод у володінні й користуванні земельною ділянкою.

З огляду на вказані обставини, позивач просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач 1 та відповідач 2 у відзивах на апеляційну скаргу не погоджуються з доводами апелянта та зазначають, що заявлені позивачем способи захисту не є належними та ефективними, оскільки господарськими судами вже розглядалася справа № 909/68/24 між тими самими сторонами щодо спірної земельної ділянки, у межах якої надано правову оцінку характеру спірних правовідносин та належному способу захисту права Івано-Франківської міської ради. Зокрема, посилаються на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 909/68/24, якою встановлено, що з урахуванням характеристик спірної земельної ділянки та відсутності визначених законом заборон чи обмежень щодо можливості набуття її у приватну власність належним та ефективним способом захисту є саме віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. При цьому у вказаній справі Івано-Франківська міська рада вже зверталася з відповідною віндикаційною вимогою, однак у її задоволенні було відмовлено у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Щодо вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідачі зазначають, що така вимога сама по собі не призведе до поновлення порушеного права позивача та не забезпечить повернення земельної ділянки у власність територіальної громади. Посилаються на висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких у разі, коли належним способом захисту є віндикація, оспорювання рішення про державну реєстрацію права власності за незаконним володільцем не є необхідним та не становить ефективного способу захисту.

Аналогічно, на думку відповідачів, не є належною вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2020, укладеного між ТзОВ «Х-Адванс» та ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ», оскільки наслідком недійсності такого правочину відповідно до статті 216 ЦК України буде двостороння реституція, за якою земельна ділянка повернеться попередньому власнику - ТзОВ «Х-АДВАНС», а не Івано-Франківській міській раді. Відтак задоволення цієї вимоги не забезпечить відновлення прав позивача.

Також відповідачі заперечують щодо вимоги про зобов`язання ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» не чинити Івано-Франківській міській раді перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою, вказуючи, що за своєю правовою природою така вимога є негаторним позовом. При цьому, посилаючись на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 909/68/24, зазначають, що у спірних правовідносинах позбавлення позивача володіння земельною ділянкою зумовлює необхідність застосування саме віндикаційного способу захисту, а не вимоги про усунення перешкод у користуванні майном. Зазначають також, що відповідно до частини другої статті 392 ЦК України у випадку вчинення органом державної влади чи місцевого самоврядування дій, спрямованих на відчуження майна, набувачем якого став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та користування таким майном вирішуються на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Крім того, відповідачі посилаються на усталену практику Верховного Суду щодо критеріїв ефективності способу захисту, відповідно до якої судове рішення має забезпечувати реальне поновлення порушеного права, не створювати необхідності повторного звернення до суду з іншими вимогами та бути таким, що може бути виконане. Вважають, що обрані позивачем способи захисту цим критеріям не відповідають, оскільки їх задоволення не призведе до набуття Івано-Франківською міською радою права на спірну земельну ділянку.

За таких обставин, відповідач 1 та відповідач 2 просять відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Соколи» (надалі – третя особа) у поданих поясненнях підтримує апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради та вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. На думку третьої особи, суд першої інстанції не повною мірою з`ясував обставини справи та не надав оцінки окремим доказам і обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас, третя особа зазначає, що спірна земельна ділянка фактично використовується членами ГК «Соколи», на ній розміщені належні їм гаражі. Посилаючись на обставини, встановлені під час розгляду справи № 909/68/24, кооператив стверджує, що при прийнятті Вовчинецькою сільською радою рішення від 07.02.2008 та виготовленні технічної документації із землеустрою не було належним чином відображено наявність на земельній ділянці майна інших осіб та не було вжито заходів щодо вилучення земельної ділянки з користування ГК «Соколи» і власників гаражів. За твердженням третьої особи, про існування гаражів на земельній ділянці було відомо як Вовчинецькій сільській раді, так і ТзОВ «Х-Адванс» та ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» на момент укладення договору купівлі-продажу від 30.07.2020. Крім того, останнім було відомо про судові спори щодо цієї земельної ділянки.

ГК «Соколи» також ставить під сумнів законність договору купівлі-продажу від 30.07.2020, укладеного між ТзОВ «Х-Адванс» та ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ». За доводами третьої особи, у договорі не було відображено відомостей про наявність на земельній ділянці гаражів та судових спорів щодо неї, натомість було зазначено про їх відсутність. У зв`язку із цим кооператив вважає договір таким, що містить недостовірні відомості, та стверджує про його удаваний характер. На думку третьої особи, суд першої інстанції не надав цим обставинам належної правової оцінки.

Окремо третя особа посилається на обставини оформлення прав на земельну ділянку у 2008 році. Зазначає, що після оформлення державного акта на земельну ділянку площею 6, 3201 га Вовчинецькою сільською радою було прийнято рішення про його анулювання та здійснено поділ земельної ділянки. Земельній ділянці площею 6, 2207 га, на якій розташовані гаражі членів кооперативу, було присвоєно новий кадастровий номер 2610190501090030118 та змінено її цільове призначення на «для обслуговування гаражної стоянки автомобілів». При цьому, за твердженням ГК «Соколи», рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки відсутнє, що, на його думку, свідчить про порушення встановленого земельним законодавством порядку.

За позицією ГК «Соколи», встановлені у судових справах обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка перебувала на території Івано-Франківської міської ради, у зв`язку із чим повноваження щодо розпорядження нею належали Івано-Франківській міській раді, а не Вовчинецькій сільській раді. Третя особа також зазначає, що земельна ділянка до 1989 року знаходилася за межами населеного пункту села Вовчинець та не входила до його меж, посилаючись, зокрема, на картографічні матеріали, яким, за її твердженням, суд першої інстанції оцінки не надав.

Також третя особа не погоджується з доводами про те, що Івано-Франківська міська рада, не будучи стороною оспорюваного договору, не вправі вимагати визнання його недійсним. Посилаючись на положення статей 15, 16, 203 та 215 ЦК України і практику Верховного Суду, ГК «Соколи» зазначає, що з вимогою про визнання правочину недійсним може звернутися й заінтересована особа, яка не була його стороною, за умови встановлення порушення таким правочином її прав або охоронюваних законом інтересів.

Щодо вимоги про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою ГК «Соколи» посилається на положення ст. 152 ЗК України та ст. 16 ЦК України та вважає обраний Івано-Франківською міською радою спосіб захисту належним. За позицією третьої особи, ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» перешкоджає міській раді у володінні та користуванні спірною земельною ділянкою, а тому відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

З огляду на наведені доводи ГК «Соколи» просить вважати відзиви ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» та ТзОВ «Х-Адванс» необґрунтованими, підтримує апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради в повному обсязі та просить її задовольнити.

Процесуальні дії апеляційного господарського суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026, справу № 909/276/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я. та Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 26.06.2026 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2026 у справі № 909/276/26, витребувано в Господарського суду Івано-Франківської області матеріали справи № 909/276/26.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 розгляд справи призначено на 27.07.2026 року.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.09.2026.

У судове засідання 21.09.2026 представник апелянта з`явився, підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі з підстав зазначених в апеляційній скарзі та усних поясненнях.

У судове засідання 21.09.2026 представники відповідачів з`явились, підтримали доводи наведені у відзивах на апеляційну скаргу та усних поясненнях.

У судове засідання 21.09.2026 представник третьої особи не з`явився, причин неявки не повідомив.

У судовому засіданні 21.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Зважаючи на складність справи, враховуючи перебування членів колегії суддів у щорічній відпустці, розгляд апеляційної скарги здійснено з урахуванням розумних строків, необхідних для розгляду справи.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, спірною є земельна ділянка площею 6, 2207 га, з кадастровим номером 2610190501090030118, яка розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225 в місті Івано-Франківську. Щодо зазначеної земельної ділянки тривалий час існували судові спори.

Зокрема, Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у справі № 909/68/24 в задоволенні позовних вимог Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ - ІФ" про витребування земельної ділянки площею 6,2207 га кадастровий номер: 2610190501090030118, яка розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225 в м. Івано-Франківську з незаконного володіння та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53383106 від 30.07.2020 у державному реєстрі прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею: 6,2207 га кадастровий номер: 2610190501090030118 за ТОВ "ІОЛІТ - ІФ" відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.02.2026 у справі № 909/68/24, постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у справі №909/68/24 залишено без змін. Поновлено виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у справі № 909/68/24.

Колегія суддів звертає увагу, що за положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій судом.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2026 року у справі № 907/375/25.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

Так зважаючи на наведені вище норми права та позиції Верховного Суду, при розгляді справи № 909/68/24 встановлені обставини, що мають преюдиційне значення при розгляді справи № 909/276/26.

Зокрема судами при розгляді справи № 909/68/24 встановлено, що 16.03.1982 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 96 "Про зміни в адміністративно-територіальному устрою міст Івано-Франківська та Тисменицького району" вирішено, серед іншого, підпорядкувати Вовчинецьку сільську раду народних депутатів Тисменицького району Івано-Франківській міській раді народних депутатів.

На підставі рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів Івано-Франківської області від 14.12.1983 № 340 підприємству п/с Г- 4710 видано державний акт Б № 082705 на право постійного користування землею загальною площею 43,9 га під будівництво промислової зони, котельні, підстанції АТС, технікуму електронних приладів, розширення підприємства та житлове будівництво, відведену згідно розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 06.03.1969 № 178-р, від 14.01.1976 № 26-р, від 27.10.1978 № 706-р, 13.04.1983 № 198-р та рішення облвиконкому від 23.06.1969 № 342/с та тепличне господарство згідно з рішенням облвиконкому від 28.10.1983 № 345.

Згідно з пунктом 4 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21.11.1989 № 190, враховуючи адміністративне підпорядкування сіл Вовчинець, Угорники, Микитинці, Хриплин, Крихівці Івано-Франківській міській раді народних депутатів і те, що значна частина земель землекористувачів Тисменицького району передана під розміщення підприємств, організацій і установ міста, зобов`язано Івано-Франківський міськвиконком і Тисменицький райвиконком внести зміни в земельно-облікові документи, включивши в межі м. Івано-Франківська 3413,1 га земель згідно з додатком № 4.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14.02.1990 № 51 "Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому" дозволено заводу "Позитрон" проєктування та будівництво, зокрема, ІІІ-черги розширення заводу на вул. Об`їздній - с. Вовчинець за умови виконання виданих технічних умов.

АТВТ "Родон", правонаступником якого є ПАТ "Родон", створено згідно з наказом Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 17.11.1993 № 650 шляхом перетворення Державного підприємства заводу "Позитрон" (яке раніше мало назву п/с Г-4710) у Відкрите акціонерне товариство "Родон" відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993, що підтверджується статутом АТВТ "Родон" у новій редакції, затвердженій протоколом загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Родон" від 20.04.2004 № 1, зареєстрованим виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 30.08.2004.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16.06.1998 № 216 дозволено АТВТ "Родон" проведення проєктно-пошукових робіт для будівництва тимчасово, терміном на 5 років, автогаражної стоянки на власній території на вул. Вовчинецькій, 225.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.07.1998 № 287 "Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому" дозволено АТВТ "Родон" будівництво тимчасово, терміном на 5 років, гаражної автостоянки на власній території перспективного розширення підприємства на вул. Вовчинецькій, 225 (дозвіл на проведення проєктно-пошукових робіт - рішення міськвиконкому від 16.06.1998 № 216) за умови виділення 500 місць міськвиконкому відповідно до укладеної угоди.

22.09.1998 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 380 "Про розгляд матеріалів міського відділу земельних ресурсів" надано дозвіл на зміну цільового використання земельної ділянки площею 6,0 га на вул. Вовчинецькій, 225 із земель промисловості для влаштування і експлуатації тимчасової автогаражної стоянки; вказана земельна ділянка знаходиться на території АТВТ "Родон", вільна від споруд та зелених насаджень; АТВТ "Родон" зобов`язано виготовити проєкт відведення земельної ділянки на зміну цільового використання і подати його на затвердження, а також укласти договір з міськвиконкомом про надання на вказаній території 500 автогаражних місць для громадян міста, в тому числі для громадян, які мали направлення в автогаражну стоянку приватного підприємства "Плекс", згідно зі списком, що додається в термін до 01.10.1998.

22.10.1998 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 391, яким затверджено проєкт відведення земельної ділянки філії АТВТ "Родон" фізкультурно-оздоровчому комплексу (ФОК) "Кристал" площею 5,22 га на вул. Вовчинецькій, 225 за рахунок земель АТВТ "Родон" (дозвіл на зміну цільового використання землі виданий згідно з рішенням міськвиконкому від 22.09.1998 № 380); надано вказану земельну ділянку філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" в тимчасове користування терміном на 5 років для влаштування автогаражної стоянки; зобов`язано філію АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" укласти договір з міськвиконкомом на право тимчасового користування земельною ділянкою в термін до 01.12.1998, який подати у міський відділ земельних ресурсів.

Згідно з актом вибору земельної ділянки для влаштування автогаражної стоянки на території АТ "Родон" на вул. Вовчинецькій, 225, складеним 23.10.1998 комісією в складі першого заступника міського голови, голови Вовчинецької сільради, головного архітектора м. Івано-Франківська, начальника міського відділу земельних ресурсів, головного санітарного лікаря, начальника Івано-Франківської державної інспекції безпеки, начальника пожежної інспекції в присутності представника АТВТ "Родон", вибрана земельна ділянка площею 5,22 га вільна від капітальної забудови.

Суди також встановили, що 17.07.2001 між Івано-Франківською міською радою та ФОК "Кристал", на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.10.1998 № 391, укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 5,22 га на умовах тимчасового користування строком на 5 років для влаштування автогаражної стоянки на вул. Вовчинецькій, 225, який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 11.09.2001 за № 125 Івано-Франківської міської ради.

17.07.2001 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради прийняв рішення № 305, яким за згодою АТВТ "Родон" вилучено у нього земельну ділянку площею 7,4600 га на вул. Вовчинецькій, 225 та зобов`язано АТВТ "Родон" внести зміни до державного акта на право постійного користування землею. Цим же рішенням затверджено проєкт відведення земельної ділянки філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" площею 7,4600 га на вул. Вовчинецькій, 225, з наданням їй в тимчасове користування, терміном на 5 років, для розміщення та обслуговування автогаражної стоянки легкових автомобілів; зобов`язано ФОК "Кристал" укласти договір на право тимчасового користування землею в термін до 01.09.2001.

17.08.2001 між Івано-Франківською міською радою та ФОК "Кристал" на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.07.2001 № 305 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 7,4600 га на умовах тимчасового користування строком на 5 років для розміщення та обслуговування автогаражної стоянки легкових автомобілів на вул. Вовчинецькій, 225, про що в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 11.09.2001 вчинено відповідний запис № 124 Івано-Франківської міської ради.

20.02.2004 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено реєстрацію ГК "Соколи".

20.02.2006 Івано-Франківською міською радою прийнято рішення "Про вилучення та надання земельних ділянок", згідно з пунктом 50 якого, за систематичну несплату земельного податку припинено дію договору на право тимчасового користування землею площею 5,22 га на вул. Вовчинецькій, 225, укладеного з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" від 11.09.2001. Також цим рішенням затверджено матеріали із землеустрою щодо складання та виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передано в оренду на один рік земельну ділянку ГК "Соколи" загальною площею 6,3201 вул. Вовчинецькій, 225 для обслуговування гаражів. На підставі зазначеного рішення, між Івано-Франківською міською радою та ГК "Соколи" 16.03.2006 укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 для обслуговування гаражів строком на один рік. Дію зазначеного договору продовжено не було.

18.07.2006 Вовчинецькою сільрадою прийнято рішення, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 11,7544 га на вул. Вовчинецькій, 225 філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" у зв`язку з закінченням договорів на право тимчасового користування земельними ділянками (укладеними з виконавчим комітетом Івано-Франківської міськради 17.07.2001 і 22.10.1998), доручено виготовити грошові оцінки земельних ділянок площами 5,4343 га і 6,3201 га та передати в оренду для влаштування автогаражної стоянки терміном на чотири роки з дня підписання та реєстрації договорів оренди землі; доручено сільському голові та директору філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" укласти відповідні договори оренди земельних ділянок та договір про сприяння соціально-економічному розвитку села, а також філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" провести державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок в Івано-Франківському міському центрі Державного земельного кадастру.

02.11.2006 на підставі вказаного рішення Вовчинецької сільради від 18.07.2006 між Вовчинецькою сільрадою та філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" укладено договір оренди землі, згідно якого передано в строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 для обслуговування гаражної стоянки автомобілів терміном на 4 роки. У пункті 2 розділу 2 цього договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 400 720,38 грн.

12.12.2007 на підставі рішення виконавчого комітету Вовчинецької сільради від 29.11.2007 № 41 за ВАТ "Родон" зареєстровано право власності на нерухоме майно - КПП (транспортна прохідна) площею 22,6 м2, розташоване за адресою: с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 225 б (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.12.2007).

04.01.2008 рішенням Вовчинецької сільради надано дозвіл АТВТ "Родон" на складання технічного звіту земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 6,3201 га з метою укладення договору оренди з правом викупу для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, розташованої на вул. Вовчинецькій, 225, в с. Вовчинець; доручено сільському голові та АТВТ "Родон" укласти договір оренди земельної ділянки площею 6,3201 га. Цим же рішенням вирішено розірвати договір оренди з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" із моменту укладення договору з АТВТ "Родон" та надано останньому дозвіл на складання експертної грошової оцінки зазначеної ділянки з метою подальшого викупу.

07.02.2008 Вовчинецькою сільською радою прийнято рішення "Про матеріали Управління земельних ресурсів", згідно з яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку АТВТ "Родон" площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець; вказану земельну ділянку вирішено передати в оренду АТВТ "Родон" для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, терміном на три роки з дня підписання та реєстрації договору оренди землі; зобов`язано АТВТ "Родон" виготовити грошову оцінку земельної ділянки площею 6,3201 га; сільського голову та АТВТ "Родон" зобов`язано укласти договір оренди; АТВТ "Родон" зобов`язано провести державну реєстрацію договору оренди землі в Івано-Франківському міському центрі державного земельного кадастру; з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 6,3201 га з АТВТ "Родон" вирішено розірвати договір оренди від 13.04.2007 № 040729400006 з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал".

Пунктом 2 цього рішення затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку АТВТ "Родон" площею 4,1427 га на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець; земельну ділянку площею 4,1427 га на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець вирішено передати в оренду АТВТ "Родон" для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, терміном на три роки з дня підписання та реєстрації договору оренди землі; АТВТ "Родон" зобов`язано виготовити грошову оцінку земельної ділянки площею 4,1427 га; сільського голову та АТВТ "Родон" зобов`язано укласти договір оренди; АТВТ "Родон" зобов`язано провести державну реєстрацію договору оренди землі в Івано-Франківському міському центрі державного земельного кадастру; з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 4,1427 га з АТВТ "Родон" вирішено розірвати договір оренди від 13.10.2006 № 040629400014 з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" на земельну ділянку площею 5,4343 га.

07.03.2008 між Вовчинецькою сільрадою та АТВТ "Родон" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: с. Вовчинець Івано-Франківської міськради, вул. Вовчинецька, 225, загальною площею 6,3201 га, кадастровий номер 2610190501:09:003:0101, згідно з доданим планом земельної ділянки (пункт 1.1 договору); функціональне призначення земельної ділянки - землі транспорту, на земельній ділянці розміщено об`єкт нерухомості - транспортна прохідна; продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання договору продавець чи покупець не могли знати, не знаходиться під арештом і в спорі не перебуває; ціна продажу становить: 1 580 025,00 грн (пункти 1.3, 1.4, 1.6, 2.1 договору). Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А. А. 07.03.2008 та зареєстровано у реєстрі за № 1159.

18.03.2008 на підставі зазначеного договору АТВТ "Родон" видано державний акт серії ЯЕ № 839865.

Рішенням Вовчинецької сільради від 16.04.2008 анульовано виданий АТВТ "Родон" державний акт від 18.03.2008 на земельну ділянку площею 6,3201 га та зобов`язано товариство виготовити новий державний акт на земельну ділянку площею 6,2207 га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів та провести державну реєстрацію. Також цим рішенням затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,5900 га, розташованої на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець, цільове призначення якої змінюється АТВТ "Родон" - для будівництва торгівельного центру та паркінгу автомобілів, а також було анульовано державні акти від 18.03.2008 № 020829400002 на земельну ділянку площею 4,1427 га, від 18.03.2008 № 020829400008 на земельну ділянку площею 0,0782 га, від 18.03.2008 № 020829400006 на земельну ділянку площею 1,0980 га, від 18.03.2008 № 020829400004 на земельну ділянку площею 0,0820 га, від 18.03.2008 № 020829400005 на земельну ділянку площею 0,0745 га та зобов`язано АТВТ "Родон" виготовити державні акти на земельні ділянки площею 3,5900 га - для ведення комерційної діяльності (для будівництва торгівельного центру та паркінгу автомобілів); площею 0,0355 га - для виробничої діяльності; площею 1,9493 га - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів.

04.06.2008 на підставі рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008 видано АТВТ "Родон" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів.

Надалі, земельну ділянку площею 6,2207 га, на підставі розподільчого балансу, було передано від АТВТ "Родон" до ТОВ "ІКС-Адванс", а від ТОВ "ІКС-Адванс" передано ТОВ "Х-Адванс", якому Вовчинецька сільрада видала 25.10.2012 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 657804.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 23.04.2012 серії ЯК № 992015, виданого на підставі рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008 та розподільного балансу від 17.05.2011, складеного між ТОВ "ІКС-Адванс" і АТВТ "Родон", ТОВ "ІКС-Адванс" набуло право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га (у межах згідно з планом), розташовану на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області, з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної автостоянки автомобілів.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 25.10.2012 серії ЯМ № 657804 на підставі розподільчого балансу від 19.10.2011 ТОВ "Х-Адванс" набуло право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га (у межах згідно з планом), розташовану на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області, з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної автостоянки автомобілів.

Надалі, ТОВ "ІОЛТ - ІФ" придбало спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 30.07.2020 з попереднім власником ТОВ "Х-Адванс", про що внесено запис до реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником спірної земельної ділянки площею 6,2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118, яка розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225 в м. Івано-Франківську, є ТОВ "ІОЛТ - ІФ".

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2007, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 у справі № 7/85, задоволено позовні вимоги ГК "Соколи" до АТВТ "Родон", третя особа на стороні позивача, - Івано-Франківська міська рада, та зобов`язано фізкультурно-оздоровчий комплекс "Кристал" АТ ВТ "Родон" усунути перешкоди, створені ним гаражному кооперативу "Соколи" у користуванні земельною ділянкою на вул. Вовчинецькій, 225 площею 6,3201 га шляхом звільнення вказаної земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди землі укладений між Вовчинецькою сільрадою та філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" від 02.11.2006, зареєстрований 13.04.2007 за № 040729400006.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2008 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 у справі № 7/85 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2013 у справі № 909/538/13 за позовом ГК "Соколи" до Івано-Франківської міської ради, за участю Вовчинецької сільради, ТОВ "Х-Адванс", задоволено позов ГК "Соколи" до Івано-Франківської міської ради про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 16.03.2006, в редакції запропонованій позивачем; зобов`язано укласти між Івано-Франківською міською радою та ГК "Соколи" додаткову угоду до договору оренди землі від 16.03.2006.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 у справі № 909/538/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. Апеляційним господарським судом встановлено факт припинення станом на 13.04.2007 договору оренди від 16.03.2006, укладеного з гаражним кооперативом, у зв`язку із закінченням річного строку дії такого договору та відсутності його переукладення (продовження) на новий строк.

Згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13 відмовлено в позові ГК "Соколи" до Вовчинецької сільради, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - АТВТ "Родон", ТОВ "Х-Адванс" про визнання за ГК "Соколи" права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів), розташованою на вул. Вовчинецькій, 225, в м. Івано-Франківську, та про визнання недійсними рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008 про видачу АТВТ "Родон" державного акта на право власності на вказану земельну ділянку, а також державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 657804, виданого 25.10.2012 ТОВ "Х-Адванс" та державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 825462, виданого 04.06.2008 АТВТ "Родон".

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 у справі № 909/837/13 відмовлено в задоволенні заяви ГК "Соколи" про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 за нововиявленими обставинами та залишено в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13.

У листопаді 2014 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області (справа № 909/1345/14) з позовом до Вовчинецької сільради і АТВТ "Родон" про скасування рішення Вовчинецької сільради від 07.02.2008 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець в оренду АТВТ "Родон"; скасування рішення Вовчинецької сільради від 29.02.2008, яким погоджено звіт про експертну оцінку вказаної земельної ділянки, затверджено її вартість та вирішено продати АТВТ "Родон"; визнання недійсним договору оренди землі від 13.02.2008, укладеного між Вовчинецькою сільрадою та АТВТ "Родон"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008, укладеного між Вовчинецькою сільрадою та АТВТ "Родон"; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610190501:09:003:0118, виданого АТВТ "Родон" 04.06.2008.

Ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2015, 28.01.2015 та 12.10.2016 у справі № 909/1345/14 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ГК "Соколи", ТОВ "Х-Адванс", та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Івано-Франківську міську раду.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 у справі № 909/1345/14, позов задоволено частково; скасовано рішення Вовчинецької сільради від 29.02.2008 та визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008; у решті позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 04.04.2018 зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Через неможливість утворення нового складу суду для розгляду справи № 909/1345/14 вказану справу передано на розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду у справі № 909/1345/14 від 09.11.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 залишено без змін.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.05.2023 у справі № 344/11256/21 за позовом фізичної особи до ТзОВ "ІОЛІТ - ІФ", ТОВ "Х-Адванс", Івано-Франківської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПАТ "Родон", ТОВ "ІКС-Адванс", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОК "ГК "Cоколи", про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним і скасування договору про внесення змін до договору купівлі-продажу, в позові відмовлено повністю.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 за позовом ГК "Соколи" до Івано-Франківської обласної ради, треті особи - Вовчинецька сільрада та Івано-Франківська міська рада, про визнання нечинним рішення, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі № 809/563/15 та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.11.2020, визнано нечинним рішення Івано-Франківської обласної ради від 05.12.2014 № 1499-33/2014 "Про встановлення межі населеного пункту с. Вовчинець Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради".

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023 у справі № 344/2001/15-а за позовом ГК "Соколи" до Івано-Франківської міської ради, третя особа - Вовчинецька сільрада, визнано протиправним і скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 08.08.2013 № 1191-37 "Про погодження меж між м. Івано-Франківськ та с. Вовчинець", яким було погоджено межу між м. Івано-Франківськ та с. Вовчинець згідно з проєктом землеустрою щодо встановлення межі с. Вовчинець Вовчинецької сільради, виготовленого ДП "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Предметом позову у справі № 909/68/24 були вимоги Івано-Франківської міської ради про витребування з незаконного володіння ТОВ «ІОЛІТ-ІФ» земельної ділянки площею 6,2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118, розташованої за адресою: вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, а також скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 53383106 від 30.07.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.02.2026 у справі № 909/68/24 зазначено, що відповідний спір уже був предметом касаційного перегляду, за результатами якого Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимоги про витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння.

Водночас суд касаційної інстанції дійшов висновку про неправильне застосування апеляційним судом положень статей 256– 261 Цивільного кодексу України та неврахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, відповідно до яких порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а не з моментом його підтвердження судовим рішенням.

У зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, у задоволенні позовних вимог у справі № 909/68/24 було відмовлено.

При цьому суди апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 909/68/24 зазначили, що вимога про витребування земельної ділянки є самостійним, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Апеляційним господарським судом встановлено, що предметом позову у справі № 909/276/26 є вимоги Івано-Франківської міської ради до ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» та ТзОВ «Х-Адванс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 30.07.2020, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на неї за ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» та зобов`язання останнього не чинити перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України).

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина перша, друга статті 321 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в пункті 43 постанови від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 зазначив, що, реалізуючи визначене у статті 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, що не вимагає їх формулювання дослівно тими словосполученнями, які застосував законодавець у статті 16 ЦК України. Головним є змістовне наповнення обраного позивачем способу захисту, яке визначається судом з взяттям до уваги його правових обґрунтувань.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка звернулася за таким захистом до суду. Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 Земельного кодексу України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, або ж іншим способом, який передбачено законом (пункти 5.4 - 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Посилаючись, зокрема, на судові рішення у справах № 344/2001/15-а та № 809/563/15, позивач стверджує, що спірна земельна ділянка належить до меж міста Івано-Франківська, а тому Вовчинецька сільська рада не мала повноважень щодо розпорядження нею.

З огляду на це позивач вважає свої права порушеними та просить зобов`язати ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» усунути перешкоди у володінні та користуванні спірною земельною ділянкою.

Колегія суддів проаналізувавши наведені позивачем аргументи, зазначає наступне.

Приписами статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Розглядаючи справу № 909/68/24 за позовом Івано-Франківської міської ради до ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ», предметом якої було витребування земельної ділянки площею 6, 2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118, з незаконного володіння ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53383106 від 30.07.2020, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку, що вимога про витребування спірної земельної ділянки є самостійним, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Негаторний позов – це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц виснувала, що у випадках, коли в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що набуття приватної власності на них є неможливим в принципі, то ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою. У таких випадках порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.

У випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.02.2026 у справі № 909/68/24 зазначив, що з урахуванням установлених характеристик спірної земельної ділянки та правового режиму її використання, за відсутності визначених законом заборон чи обмежень щодо можливості набуття такої ділянки у приватну власність, належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є пред`явлення віндикаційного позову. Водночас у вказаній постанові Верховний Суд, визнавши належним та ефективним обраний позивачем спосіб захисту, відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.

Тобто, Івано-Франківська міська рада вже реалізувала належний та ефективний спосіб захисту свого права шляхом пред`явлення віндикаційного позову у справі № 909/68/24.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про неналежність обраного позивачем способу захисту та відхиляє доводи Івано-Франківської міської ради про те, що порушення права комунальної власності у цьому випадку не пов`язане з позбавленням міської ради володіння земельною ділянкою, а відтак підлягає захисту шляхом пред`явлення негаторного позову, зокрема шляхом скасування незаконної державної реєстрації права власності та усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою.

Крім того, щодо вимог Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 6, 2207 га з кадастровим номером 2610190501090030118, яка розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ від 30.07.2020 укладеного між ТзОВ «Х-Адванс» та ТзОВ « ІОЛІТ-ІФ» та скасування, із закриттям розділу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 53383106 від 30.07.2026 у державному реєстрі прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі 948/73/23 зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Оскільки у справі № 909/68/24 судами встановлено, що належним та ефективним способом захисту порушеного права Івано-Франківської міської ради є пред`явлення віндикаційного позову, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку не може розглядатися як самостійний спосіб відновлення порушеного права позивача.

Як зазначено Верховним Судом, у разі позбавлення власника володіння нерухомим майном належним способом захисту є саме його витребування від особи, за якою зареєстровано право власності, а рішення суду про витребування майна є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» без вирішення питання щодо витребування спірної земельної ділянки не забезпечує відновлення володіння нею Івано-Франківською міською радою. Відтак, заявлена позивачем вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 53383106 від 30.07.2020 також не є належним способом захисту у спірних правовідносинах.

Частина перша статті 215 ЦК України визначає підставами недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (підпункт 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Відповідно до положень статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 № 918/1043/21 вказала, що закріплена в абзаці другому частини першої статті 216 ЦК України реституція спрямована на відновлення status quo anteу у фактичному та юридичному становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які вони вчинили на його виконання.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні на підставі системного аналізу положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дійшов висновку, що державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, а державна реєстрація визначає лише момент, з якого право власності може виникнути за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

З матеріалів справи, зокрема з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.03.2026 № 466277090, вбачається, що з 30.07.2020 право приватної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ».

Водночас встановлено, що в період з 25.10.2012 до 30.07.2020 власником спірної земельної ділянки було ТзОВ «Х-Адванс» - продавець за оскаржуваним договором купівлі-продажу від 30.07.2020, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 25.10.2012 серії ЯМ № 657804.

Отже, зважаючи на встановлені обставини щодо послідовності набуття права приватної власності на спірну земельну ділянку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення його порушеного права.

Так, у разі задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.07.2020, укладеного між ТзОВ «Х-Адванс» та ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ», та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ», наслідком визнання такого правочину недійсним буде застосування двосторонньої реституції, внаслідок якої спірна земельна ділянка підлягатиме поверненню попередньому власнику - ТзОВ «Х-Адванс», а не Івано-Франківській міській раді.

Відтак, задоволення зазначених позовних вимог саме по собі не забезпечить відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача, та не призведе до повернення спірної земельної ділянки у власність Івано-Франківської міської ради.

В той же час щодо доводів позивача про нікчемність договору купівлі-продажу від 30.07.2020, укладеного між ТзОВ «Х-Адванс» та ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» відповідно до ст. 228 ЦК України, як такого що порушує публічний порядок та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, то колегія суддів не вважає вказані доводи обгрунтованими, враховуючи установлені характеристики спірної земельної ділянки та правовий режим її використання, за відсутності визначених законом заборон чи обмежень щодо можливості набуття такої ділянки у приватну власність.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки не забезпечує реального відновлення заявленого позивачем права.

Враховуючи вказані норми права, правові позиції Верховного Суду та встановлені у цій справі обставини та оцінивши доводи учасників справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що апелянт в апеляційній скарзі не навів інших доводів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2026 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Судові витрати.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 114, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

постановив:

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради Івано Франківської області від 26.06.2026 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 01.06.2026 у справі № 909/276/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий суддяМанюк П.Т.

СуддяРим Т.Я.

СуддяПрядко О.В.