Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №712/10839/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Провадження № 2/712/5362/26

Справа № 712/10839/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі – ШЕВЧЕНКО О.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28, 4-й поверх) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 16.02.2023 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98771130000, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 218 822 грн. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Підписуючи цей Договір, Позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com/ua/personal/credits та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку. Згідно з п. 2.1 Договору, банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Всупереч умов кредитного договору Відповідач своєчасно не вніс усі платежі на повернення кредиту, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

22.02.2024 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 262 від 22.02.2024 року. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором №98771130000 від 16.02.2023 року.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 196 903,66 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 175 446,47 грн.; заборгованості за комісією в сумі 21 457,19 грн.

У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 98771130000 від 16.02.2023 року у розмірі 196 903 грн. 66 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

07 серпня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

19 серпня 2026 року представником відповідача – адвокатом Шмиголь О.Г. подано відзив на позовну заяву, у якому представник вказував на незаконність нарахування комісії, а також просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності. Крім того, у разі задоволення позовних вимог, просив зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до співмірного розміру.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач до судового засідання не з`явився, представником Шмиголь О.Г. подана заява про розгляд справи у його відсутність.

У зв`язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснювалася.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 16.02.2023 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98771130000, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 218 822 грн. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Підписуючи цей Договір, Позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com/ua/personal/credits та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку. Згідно з п. 2.1 Договору, банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.

Відповідно до умов Договору банк зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти, а відповідач - повернути кредит, сплачувати проценти, комісії та інші платежі відповідно до умов Договору.

Сума кредиту становила 218 822,00 грн. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ «УКРСИББАНК», до якого випущено платіжну картку.

Строк дії Договору визначено до 16.02.2028 року.

Процентна ставка за користування кредитом відповідно до умов Договору становила 0,00001 % річних.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується наданими позивачем виписками з рахунку, які містять відомості про рух коштів та здійснені банківські операції.

Зазначені докази відповідачем не спростовані, доказів повернення кредитних коштів у повному обсязі або належного виконання умов Договору суду не надано.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1,2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, містить основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, судом встановлено факт укладення між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем кредитного договору та факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Щодо права позивача на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином – відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 22.02.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №262.

Відповідно до наданих суду документів, у тому числі договору факторингу та відповідного реєстру боржників, до позивача перейшло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98771130000 від 16.02.2023 року, укладеним між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 .

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора за вказаним кредитним зобов`язанням та має право вимагати від відповідача виконання відповідного зобов`язання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на дату відступлення права вимоги загальна сума заборгованості відповідача становила 196 903,66 грн., з яких 175 446,47 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 0,00 грн. – заборгованість за процентами та 21 457,19 грн. – заборгованість за комісією.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак, відповідач вимогу не виконав, заборгованість не погасив.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів повернення кредиту, сплати заборгованості або інших обставин, які б спростовували розрахунок позивача, суд вважає доведеною вимогу про стягнення 175 446,47 грн. заборгованості за тілом кредиту.

З приводу зазначених представником відповідача – адвокатом Шмиголь О.Г. у поданому до суду відзиві від 19 серпня 2026 року тверджень про закінчення строку позовної давності за договором – 10 липня 2023 року та пропуск позивачем позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.253 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово було продовжено.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Відповідно до п.19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04 вересня 2025 року, зазначений вище п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України був виключений.

Отже, з 04 вересня 2025 року перебіг строку позовної давності за платежами по договору №98771130000 був відновлений.

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовною заявою через систему «Електронний суд» 10 липня 2026 року, тобто перебіг позовної давності на вказану дату після 04 вересня 2025 року тривав 10 місяців 6 днів, а тому позов до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором №98771130000 про надання споживчого кредиту від 16 лютого 2023 року був поданий в межах загального трирічного строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не був пропущений строк позовної давності, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності в частині нарахованих за кредитним договором процентів та суми основного боргу (тіла кредиту), про що фактично було зазначено відповідачем у поданій до суду письмовій заяві.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 21 457,19 грн. заборгованості за комісією.

Разом з тим, сам по собі факт передбачення кредитним договором комісії не є безумовною підставою для її стягнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит платежі, які споживач повинен сплачувати на користь кредитодавця за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, або дії, які споживач здійснює на користь кредитодавця, а також платежі за дії, які споживач не замовляв або які є складовою послуги, що надається споживачу безоплатно.

Судом не встановлено, що зазначена комісія є платою за окрему, конкретну та фактично надану відповідачу послугу, яку останній замовив при укладенні кредитного договору.

Нарахування комісії саме за надання та обслуговування кредиту фактично є платою за дії банку, що здійснюються на його власну користь у межах виконання кредитного договору.

Встановлення такої плати за дії, які є складовою кредитної послуги або здійснюються кредитодавцем у власних інтересах, суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 21 457,19 грн. заборгованості за комісією задоволенню не підлягає.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 175 446,47 грн. заборгованості за тілом кредиту.

Наразі ця заборгованість відповідачем не погашена. Дані обставини відповідачем, під час судового розгляду цієї справи, не спростовані належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги суд задовольняє частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 369 грн. 54 коп., що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (175 446,47 грн. х 100% / 196 903,66 грн. х 2 662,40 грн.).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, співмірність даних витрат, які в даному випадку суд вважає завищеними, тому суд приходить до висновку, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12-13,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1054 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28, 4-й поверх), код ЄДРПОУ 35234236, рах. НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 98771130000 від 16.02.2023 року у розмірі 175 446,47 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 369 грн. 54 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн., а всього 179 816 грн. 01 коп.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: