Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №712/11902/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/11902/26

Провадження 2/712/5770/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі – Чумак Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 грудня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №531099359 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у первісному розмірі 8 000 грн, при цьому в подальшому розмір кредиту було збільшено до 10 500 грн.

Кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора MNV5X5Z7.

Відповідно до умов договору строк кредитування становив 30 днів — дисконтний період. За користування кредитом протягом дисконтного періоду сторони погодили дисконтну процентну ставку у розмірі 124,44 % річних, що становить 0,34 % на день.

Умовами договору також передбачено можливість продовження строку користування кредитом.

Зокрема, відповідно до п.1.7 договору продовження користування кредитом після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, що має наслідком продовження строку надання кредиту та загального строку дії договору.

Пунктом 1.7.1 договору передбачено, що з кожним днем користування кредитом понад дисконтний період строк повернення кредиту відтерміновується на один календарний день, однак не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Відповідно до п.1.7.2 договору за користування кредитом з першого дня після закінчення дисконтного періоду процентна ставка становить 841,80 % річних, що становить 2,30 % на день від суми кредиту.

Позичальник належним чином зобов`язання за договором не виконав, кредитні кошти та нараховані відповідно до умов договору проценти не повернув.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань утворилася заборгованість у загальному розмірі 41 181,95 грн., з яких: 10 500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 30 681,95 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Штрафи та пеня до складу заявленої до стягнення заборгованості позивачем не включені.

Право вимоги за вказаним кредитним договором у подальшому неодноразово відступалося.

На підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та Реєстру прав вимоги №125 від 16 березня 2021 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до відповідача за кредитним договором №531099359.

Надалі на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та відповідного Реєстру прав вимоги №7 від 28 жовтня 2021 року право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

28 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №2810/24/Е, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача. Передання права вимоги підтверджується реєстром боржників та актом приймання-передачі.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача 41 181,95 грн. заборгованості, судовий збір та 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, у спрощеному провадженні.

Відповідач правом подання відзиву не скористався. Про відкриття провадження по справі повідомлявся належним чином.

Суд ухвалив на підставі ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи та, згідно зі ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснювати фіксацію процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом установлено, що кредитний договір №531099359 від 15 грудня 2020 року укладено сторонами в електронній формі.

Згідно із Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі, а підписання електронного правочину може здійснюватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Використання відповідачем одноразового ідентифікатора MNV5X5Z7 для акцепту умов договору відповідає передбаченому законом способу укладення електронного правочину. Сам по собі факт відсутності власноручного підпису на паперовому примірнику договору не свідчить про його неукладеність.

Матеріалами справи підтверджується надання кредитних коштів відповідачу та подальше збільшення суми кредиту до 10 500 грн.

Таким чином, між сторонами виникли договірні кредитні правовідносини, а отримання відповідачем кредитних коштів породило зустрічний обов`язок повернути їх та сплатити проценти за користування ними на погоджених сторонами умовах.

Щодо розміру процентів суд зазначає наступне.

Умовами договору сторони не лише визначили первісний дисконтний період тривалістю 30 днів, але й прямо врегулювали правові наслідки продовження користування кредитними коштами після його закінчення.

Зокрема, п.п.1.7, 1.7.1 договору передбачено щоденне продовження строку повернення кредиту у разі продовження користування кредитними коштами, проте не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, а п.1.7.2 визначено процентну ставку, яка застосовується протягом такого періоду.

Отже, нарахування процентів здійснювалося в межах визначеного сторонами договором періоду користування кредитними коштами.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформульованою у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, відповідно до якої право кредитодавця на отримання передбачених договором процентів за ст.1048 ЦК України існує в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після його спливу договірні проценти за користування кредитом нараховуватися не можуть, а права кредитора забезпечуються охоронними механізмами ст.625 ЦК України.

У даній справі зазначеного Великою Палатою Верховного Суду позастрокового нарахування договірних процентів не відбулося.

Із наданого розрахунку вбачається, що станом на 16 березня 2021 року заборгованість відповідача становила 27 114,05 грн, у тому числі 10 500 грн. тіла кредиту та 16 614,05 грн процентів.

У подальшому новим кредитором здійснювалося нарахування процентів відповідно до умов кредитного договору, при цьому таке нарахування припинено 13 травня 2021 року.

Станом на вказану дату загальний розмір заборгованості становив 41 181,95 грн., з яких 10 500 грн. - тіло кредиту та 30 681,95 грн. -проценти.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості повністю або частково чи іншого розрахунку, який би спростовував наданий позивачем розрахунок.

Суд також враховує, що позивач не здійснював нарахування договірних процентів за весь період до моменту звернення до суду, а заявив до стягнення проценти, нараховані в межах визначеного договором періоду користування кредитом.

За таких обставин суд вважає доведеними вимоги про стягнення 30 681,95 грн. процентів.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає, що відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу відповідно до ст.1077 ЦК України одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Наданими договорами факторингу, реєстрами прав вимоги та актами приймання-передачі підтверджується послідовний перехід права вимоги за кредитним договором №531099359 від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», у подальшому - до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а від останнього - до ТОВ «ФК «Ейс».

Таким чином, позивач набув право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за кредитним договором у тому обсязі, в якому відповідне право існувало на момент його переходу.

Ураховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 41 181,95 грн., яка складається з 10 500 грн. заборгованості за основною сумою кредиту та 30 681,95 грн. процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Позивачем заявлено до стягнення 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано Договір № 20/01/26-01 від 20.01.2026, Додаткову угоду № 25770354002 від 19.06.2026 до Договору правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги та документи, що містять розрахунок вартості наданих послуг.

Зазначені документи підтверджують факт надання позивачу правничої допомоги та визначення її вартості у розмірі 7000,00 грн.

Водночас, при вирішенні питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу суд має враховувати не лише факт їх понесення, а й критерії співмірності, розумності та реальності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема висновків, викладених у рішеннях у справах «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» та «Лавентс проти Латвії», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір – обґрунтованим та розумним.

Дана справа не відноситься до категорії складних, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідач відзиву на позов не подавала, будь-яких додаткових процесуальних дій, що потребували б значного обсягу правничої допомоги, у справі не проводилося.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, ціни позову, обсягу та складності виконаної адвокатом роботи, фактичного обсягу процесуальних дій у справі, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 7000,00 грн до 2500,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610, 625, 631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) заборгованість за Кредитним договором №531099359 від 15 грудня 2020 року у загальному розмірі 41 181,95 гривень, судовий збір в розмірі 2662, 40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 гривень, а всього стягнути 46 344,35 гривень (сорок шість тисяч триста сорок чотири грн. 35 коп.).

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 01.10.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .