Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №703/5314/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5314/26

2/703/3116/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом до ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні за період з 23.09.2025 року по 22.03.2026 року включно, виходячи із середньоденного заробітку 668 грн. 98 коп., у розмірі 86 298 (вісімдесят шість тисяч двісті дев`яносто вісім) грн. 42 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що він перебував у трудових відносинах із Державним підприємством «Комбінат «Дніпро» з 11 вересня 2003 року по 22 вересня 2025 року.

Відповідно до наказу ДП «Комбінат «Дніпро» № 43-к від 22 вересня 2025 року позивача звільнено 22 вересня 2025 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Позивач вказує, що в день звільнення відповідач не провів із ним повного розрахунку, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 квітня 2026 року у справі № 703/923/26 позов задоволено та стягнуто з ДП «Комбінат «Дніпро» заборгованість із заробітної плати в загальному розмірі 53 521,45 грн. Вказане рішення відповідач фактично виконав 09 червня 2026 року, здійснивши виплату належних позивачу коштів.

Посилаючись на те, що остаточний розрахунок при звільненні проведено із затримкою, позивач вважає, що відповідно до статті 117 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку за час такої затримки. При цьому позивач зазначає, що, незважаючи на фактичну виплату коштів 09 червня 2026 року, заявляє вимоги лише за максимальний шестимісячний період, а саме з 23 вересня 2025 року по 22 березня 2026 року включно.

Згідно з наведеним позивачем розрахунком, середньоденна заробітна плата за липень та серпень 2025 року становить 668,98 грн. Кількість робочих днів за період затримки визначено у 129, у зв`язку з чим розмір середнього заробітку за час затримки становить 86 298,42 грн.

Позивач вважає, що невиплата належних йому сум у день звільнення та їх подальша виплата лише 09 червня 2026 року свідчать про порушення відповідачем вимог трудового законодавства та є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з ДП «Комбінат «Дніпро» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 86 298,42 грн., а також понесені судові витрати, зокрема сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як визначено в статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статті 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору щодо їх розміру підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом установлено, що позивача звільнено 22 вересня 2025 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України. При цьому в день звільнення відповідач не провів із позивачем повного розрахунку, у зв`язку з чим заборгованість із заробітної плати була стягнута з відповідача на користь позивача рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 квітня 2026 року у справі № 703/923/26 у розмірі 53 521,45 грн.

Зазначене рішення суду відповідач фактично виконав 09 червня 2026 року, здійснивши виплату позивачу належних йому коштів.

Отже, факт несвоєчасного проведення остаточного розрахунку при звільненні та наявність вини відповідача у затримці виплати належних позивачу сум підтверджується встановленими судом обставинами та не спростований відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 дійшла висновку, що передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за своєю правовою природою є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. У зв`язку з цим при визначенні його розміру підлягають застосуванню принципи розумності, справедливості та пропорційності.

Суд повинен оцінювати співмірність заявленої до стягнення суми з огляду на конкретні обставини справи, зокрема розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін та інші обставини, що мають значення для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. При цьому розмір такого відшкодування може бути зменшений судом незалежно від ступеня задоволення вимог про стягнення належних працівникові сум, а шестимісячний строк є максимальною межею періоду, за який може бути нарахована така компенсація.

Таким чином, встановлення законодавцем максимального шестимісячного періоду відповідальності саме по собі не означає, що працівникові в кожному випадку має бути стягнуто весь математично розрахований середній заробіток за цей період. Суд має визначити справедливий та співмірний розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи.

Такий підхід відповідає і актуальній практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 345/3625/25 Верховний Суд, застосовуючи положення частини першої статті 117 КЗпП України у чинній редакції, виходив із того, що шестимісячний строк є максимальною межею відповідальності роботодавця, а розмір компенсації підлягає визначенню з урахуванням конкретних обставин справи та її компенсаційної, а не каральної природи.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку, його середньоденна заробітна плата становить 668,98 грн., а кількість робочих днів у період з 23 вересня 2025 року по 22 березня 2026 року — 129 днів, у зв`язку з чим розмір середнього заробітку за визначений позивачем шестимісячний період становить 86 298,42 грн.

Разом з тим суд бере до уваги, що розмір заборгованості, яка була несвоєчасно виплачена позивачу, становив 53 521,45 грн., тобто заявлений до стягнення середній заробіток у розмірі 86 298,42 грн. перевищує суму несвоєчасно виплачених при звільненні коштів на 32 776,97 грн.

Суд також враховує, що спір щодо заборгованості із заробітної плати вже був предметом окремого судового розгляду, за результатами якого позовні вимоги позивача задоволено та з відповідача стягнуто 53 521,45 грн. Після набрання відповідним рішенням законної сили відповідач здійснив його виконання, сплативши позивачу присуджені кошти.

За таких обставин стягнення всієї математично розрахованої суми 86 298,42 грн. не відповідало б принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Водночас порушення відповідачем обов`язку щодо своєчасного проведення остаточного розрахунку при звільненні є підставою для застосування статті 117 КЗпП України, тому суд вважає за необхідне визначити справедливий і співмірний розмір компенсації з урахуванням тривалості затримки, розміру заборгованості, факту її погашення та балансу інтересів сторін.

З огляду на наведене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ДП «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 53 521,45 грн., а в іншій частині позову слід відмовити.

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється адвокатом, крім випадків, установлених законом.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

При цьому учасник справи для визначення розміру витрат на правничу допомогу зобов`язаний подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір №03/08 про надання правничої допомоги від 03.08.2026; Акт виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги №03/08; квитанцію №03/08 на оплату юридичних послуг;

Отже, факт укладення договору про надання правничої допомоги та надання адвокатом відповідних послуг підтверджений належними доказами.

Разом з тим, при визначенні розміру витрат, які підлягають відшкодуванню, суд має оцінити не лише факт їх понесення, а й їх необхідність, обґрунтованість та співмірність із характером і складністю справи.

Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої відшкодуванню підлягають лише витрати, які були фактичними, неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», заява № 19336/04, пункт 268).

Аналогічний підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, участь представника позивача у судових засіданнях не здійснювалася, а обсяг наданої правничої допомоги фактично полягав у підготовці та поданні позовної заяви з додатками.

З огляду на характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг доказової бази, відсутність необхідності участі представника у судових засіданнях, а також обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, у сумі 4000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та беручи до уваги розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2480, 76 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Згідно з квитанцією про сплату № 6898-0055-9306-8299 від 06.08.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн. відповідно.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 660, 47 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 142, 259, 263-265, 268, 279, 280-284, 353 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні за період з 23.09.2025 року по 22.03.2026 року розмірі 53 521, 45 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 660, 47 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2480, 76 грн. в всього 56 662 (п`ятдесят шістдесят тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 68 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк»;

Відповідач - Державне підприємство «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України, адреса Черкаський район, Черкаська область, місто Сміла, вулиця Франка Івана, 18, 20708 ЄДРПОУ 14373242.

Головуючий: Ю. В. Крива