Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №570/2712/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2712/26

Номер провадження 2/570/2322/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (позивач) в особі представниці Кукси К.О. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 170356831 від 23.05.2024 р. в розмірі 23754,24 грн, а також судові витрати.

Свої позовні вимоги представниця позивача мотивує тим, що 23.05.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 170356831 на суму 5090,00 грн. В подальшому Відповідачка збільшила суму кредиту, внаслідок чого загальна сума наданих кредитних коштів становить 5790,00 грн.

13.05.2025 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/35. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № Б/Н від 13.05.2025, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

30.09.2025 р. між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 30/0925-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 30.09.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідачки на загальну суму 26647,56 грн.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідачки перед Позивачем за Кредитним договором на момент подання позовної заяви становить – 26647,56 грн, яка складається із: 5786,64 грн - заборгованість по тілу кредиту; 17967,60 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 2893,32 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 23754,24 грн.

21.06.2026 р. представницею відповідачки ОСОБА_1 – адвокатом Кравинською Ю.В. подано відзив, у якому в заперечення позовних вимог зазначено щодо неправомірності нарахування 2893,32 грн заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Також представниця відповідачки у відзиві вказує на неправомірність нарахування процентів (відсотків) на суму 14247,20 грн, нарахованих первісним кредитором з перевищенням максимальної денної процентної ставки з огляду на положення Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з п. 2.3 Договору: «Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 5090 грн 00 коп. (п`ять тисяч дев`яносто грн. нуль коп.) 23.05.2024 (що є датою надання Кредиту)». Також Позивачем зазначається про докредитування 700 грн., що разом склало 5790,00 грн. тіла кредиту.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом згідно з умовами кредитного договору № 170356831 від 23.05.2024 р.

Відповідно до змісту наданого Позивачем розрахунку заборгованості (як розрахунку Первісного кредитора, так і Позивача) нарахування процентів здійснювалось у розмірі 86,85 грн. за один день користування кредитними коштами, що не відповідає вимогам законодавства України.

Так, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023 р.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, якби договір було укладено до 24 грудня 2023 року, застосуванню підлягали б Перехідні положення (ставки перших і других 120 днів).

Але оскільки Договір № 170356831 укладено 23.05.2024 р, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

За таких обставин, 1% від 5790,00 грн. кредиту – це 57,90 грн. Тобто 57,90 грн. – це максимальний розмір денної процентної ставки. Заборгованість нараховано за період з 23.05.2024 року по 30.09.2025 року (496 днів), як те вказано в розрахунках, отже: 57,90 грн. х 496 днів = 28718,40 грн. – максимальна сума процентів, які можуть бути заявлені.

При цьому представниця відповідачки звертає увагу на те, що Відповідачкою вже сплачено Позивачу 24998,00 грн (вказано в розрахунках заборгованості). А отже, 28718,40 грн – 24998,00 грн = 3720,40 грн. - заборгованість Відповідачки перед Позивачем за процентами (відсотками) за користування кредитом.

Натомість Позивачем заявлено аж 17967,60 грн (17967,60 грн – 3720,40 = 14247,20 грн - проценти (відсотки), які неправомірно розраховані з перевищенням 1% максимального розміру денної процентної ставки).

Відтак, на думку представниці відповідачки, сума стягнення на користь Позивача з Відповідачки за кредитним договором не може перевищувати: 5790,00 грн. тіла кредиту; 3720,40 грн. заборгованості за процентами (відсотками).

Окрім того, представниця відповідачки вказує, що жодні ПРАВИЛА надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», нібито розміщені на вебсайті Товариства, жодні умови будь-якого іншого не підписаного позичальником документу, в тому числі, який у Позивача іменується «Алгоритм дій», не регулюють взаємовідносин Сторін. Також у відзиві зауважується, що обов`язок доведення обставин складу та реальності суми заборгованості покладається на Позивача як фінансову установу.

Додатково у відзиві зазначено про необґрунтованість заявленого Позивачем розміру витрат Позивача на правову (правничу) допомогу. Відповідно, стороною відповідачки заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суми 2000,00 гривень 00 копійок, від якої вираховувати пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на зазначене вище, представниця відповідачки просить:

- відмовити Позивачу у задоволенні вимог за штрафними санкціями на загальну суму 2893,32 грн;

- відмовити Позивачу у задоволенні вимог за процентами (відсотками), які розраховані з перевищенням максимальної денної ставки, а саме відмовити у розмірі відсотків 14247,20 грн. Тобто задовольнити виключно стягнення: 5790,00 грн тіла кредиту; 3720,40 грн заборгованості за процентами (відсотками).

24.06.2026 р. представницею позивача ТОВ «Юніт Капітал» Куксою К.О. подано відповідь на відзив вх.№12210, у якій вона зазначає, що згідно з прикінцевими положеннями п. 17 Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Позивач має намір подати заяву про зменшення позовних вимог.

Таким чином відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» нарахування відсотків здійснюються наступним чином.

У період з 23.05.2024 року по 30.09.2025 року нарахування процентів має здійснюватися таким чином: 5790,00 грн (тіло Кредиту)*1%(процентна ставка) =57,90 грн. в день; 57,90 грн * 496 ( кількість днів) = 28718, 00 грн. Таким чином разом з тілом заборгованість за кредитним договором становить 28718,00 грн ( заборгованість за відсотками) + 5790,00 грн (тіло кредиту) = 34508,4 грн.

Оскільки відповідачка внесла кошти на сплату відсотків в сумі 24998 грн, наявна заборгованість за відсотками складає - 3720,40 грн. Отже, Позивач стягує заборгованість за відсотками тілом не 23754,24 грн, а 9510,40 грн у зв`язку з перерахуванням процентів відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування».

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу представниця позивача зазначає, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже, робота адвоката виконана належним чином.

24.06.2026 р. у системі "Електронний суд" представницею позивача ТОВ «Юніт Капітал» Куксою К.О. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог вх.№12211, відповідно до якої сторона позивача, провівши аналіз нарахованих відсотків за кредитним договором, вирішила зменшити розмір позовних вимог до 9510,40 грн (дев`ять тисяч, п`ятсот десять грн, 00 коп.) з огляду на положення Закону України «Про споживче кредитування», чинні станом на дату укладення кредитного договору 23.05.2024 р.

12.08.2026 р. представницею відповідачки адвокатом Кравинською Ю.В. подано відзив на позов у цивільній справі №570/2712/26 (з врахуванням заяви Позивача про збільшення /зменшення позовних вимог) вх.№15989 від 13.08.2026 р., у якій зазначено, що у заяві Позивача про зменшення/збільшення розміру позовних вимог викладено неправильні вихідні дані та що розрахунки за такою заявою є необґрунтованими, оскільки Позивачем у даній справі первісно було висунуто вимоги про стягнення з Відповідачки заборгованості за Договором кредитної лінії № 170356831 від 23.05.2024 року в сумі загалом 26647,56 грн, яка складається з: 5786,64 грн - заборгованість по тілу кредиту; 17967,60 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 2893,32 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

До того ж, в прохальній частині не висувалось вимог 2893,32 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), тобто позов було подано з ціною позову 23754,24 грн.

Як зазначає представниця відповідачки, позивач зазначає іншу дату укладання Кредитного договору. Позивач пише: «Оскільки кредитний договір укладено 24.11.2023 року, тобто до набрання чинності цим Законом, то нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до прикінцевих положень», після чого Позивач неправомірно рахує процентну ставку за Договором № 170356831 від 23.05.2024 р. із застосуванням перших 120 днів - 2,5 % та наступних 120 днів - 1,5 %. А потім ще і збільшує «тіло кредиту», вираховуючи його як різницю між такими збільшеними відсотками та сплаченими Відповідачкою коштами.

Єдине, проти чого не заперечує Відповідачка стосовно заяви Позивача про зменшення/збільшення розміру позовних вимог – це те, що з прохальної частини зникли проценти (відсотки), тобто з врахуванням такої заяви про збільшення/зменшення до стягнення з Відповідачки залишається фактично «тіло кредиту», яке (стверджуємо) може бути задоволене не більше, ніж 5786,64 грн, згідно з первісно наданими розрахунками, а не помилковими та неправомірно збільшеними за заявою.

Також представниця відповідачки у відзиві від 12.08.2026 р. підкреслює неправомірність нарахування процентів (відсотків), нарахованих з перевищенням максимальної денної процентної ставки; вказує, що жодні Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», нібито розміщені на вебсайті Товариства, жодні умови будь-якого іншого не підписаного позичальником документу, в тому числі, який у Позивача іменується «Алгоритм дій», не регулюють взаємовідносин Сторін; вказує, що обов`язок доведення обставин складу та реальності суми заборгованості покладається на Позивача як на фінансову установу.

Окрім того, сторона відповідача заперечує проти стягнення витрат на правову (правничу) допомогу Позивача в сумі 7000,00 грн та просить про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суми 2000,00 гривень 00 копійок, від якої вираховувати пропорційно задоволеним вимогам. Представниця відповідачки звертає увагу на те, що вартість складання позову дуже завищено, адже один і той самий представник готує однотипні позови від імені одного і того ж Клієнта та по аналогічних правовідносинах – про стягнення заборгованості за кредитними договорами і фактично в цих справах змінюються лише персональні дані, певні періоди, суми.

Зважаючи на наведене вище, у відзиві від 12.08.2026 р. представниця відповідачки просить відмовити Позивачу у задоволенні вимог, що перевищують 5790,00 грн «тіла кредиту»; також просить розглянути дану справу за відсутності Відповідачки, за відсутності представника Відповідачки.

13.08.2026 р. представниця позивача ОСОБА_2 подала відповідь на відзив вх.№15989, у якому вказала, що представниця відповідачки, посилаючись на заяву про зменшення/збільшення розміру позовних вимог заявлену Позивачем від 23.06.2026 стверджує: «позивач збільшує «тіло кредиту», вираховуючи його як різницю між такими збільшеними відсотками та сплаченими Відповідачкою коштами. Абсурд очевидний, адже «тіло кредиту» - це кошти, які б Відповідачка мала отримати від Позивача, а не «намальоване» розрахунками.»

Але, як зауважує представниця позивача, згідно з заявою про зменшення/збільшення розміру позовних вимог «Позивач стягує заборгованість за відсотками тілом не 23754,24 грн, а 9510,40 грн у зв`язку з перерахуванням процентів відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування». Тобто 9510,40 грн – загальна сума заборгованості яка складається з: 5786,64 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3720,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, що збігається з розрахунком, зазначеним представницею відповідачки. Тож твердження , що Позивач не заявляє вимогу щодо відсотків, є хибним, а вказана дата укладення кредитного договору « 24.11.2023» є опискою , що не вплинула на подальший розрахунок, який чітко розписаний. Тож представниця позивача звертає додаткову увагу на зазначене в розрахунку «5790,00 грн.(тіло Кредиту)*1%(процентна ставка) =57,90 грн. в день», що доводить здійснення розрахунку позивачем з максимальним розміром денної процентної ставки, який не перевищує 1%.

Ухвалою суду від 09.06.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Ухвалою суду від 09.07.2026 р. прийнято заяву представниці позивача Кукси К.О. вх.№12211 від 24.06.2026 р. про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

У судове засідання представниця позивача не з`явилася, у позовній заяві просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представниця Кравинська Ю.В. у судове засідання не з`явилися, у відзиві на позовну заяву представниця відповідачки просить розглянути справу за відсутності Відповідачки та її представниці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Щодо виникнення заборгованості за Кредитним договором.

Судом встановлено, що 23.05.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №170356831.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора JMGF-2898.

Відповідно до п.2.1. вказаного Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 5800 грн 00 коп. (п`ять тисяч вісімсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Згідно з п.п. 2.3.-2.4. Договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 5090 грн 00 коп. (п`ять тисяч дев`яносто грн. нуль коп.) 23.05.2024 (що є датою надання Кредиту). Другий та решта Траншів за Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Із паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №170356831 від 23.05.2024 р. вбачається, що строк кредитування визначено як такий, що не перевищує 1826 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження).

Факт перерахування ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на картку ОСОБА_1 №5168-75XX-XXXX-5060 кредитних коштів підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями:

1) № a94a5d1a-cd77-4f35-8997-063218179622 від 23.05.2024 у розмірі 5090,00 грн;

2) № 83df44de-0813-405e-8c3c-dd3e0740bfa3 від 24.05.2024 у розмірі 700,00 грн.

Наведене також підтверджено довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за вих.№20.1.0.0.0/7- 260611/119386 від 16.06.2026 р., наданою на виконання ухвали суду від 09.06.2026 р. Додатково вказаною довідкою банку підтверджено належність відповідачці ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 .

Таким чином, загальна сума грошових коштів, наданих ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» для відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором, склала 5790,00 грн, що підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.

У розрахунку заборгованості за кредитним договором №170356831 від 23.05.2024 р., виконаного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 13.05.2025 р., вказано, що заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за вказаним договором складала 14495,56 грн, з них 5786,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5815,60 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 2893,32 грн – заборгованість за неустойкою.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №170356831 від 23.05.2024 р., виконаного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» станом на 30.09.2025 р. заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за вказаним договором складала 26647,56 грн, з них 5786,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17967,60 - заборгованість за нарахованими відсотками, 2893,32 грн – заборгованість за неустойкою.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, факт укладення кредитного договору №170356831 від 23.05.2024 р. між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою ОСОБА_1 , а також факт належного виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за таким договором в частині надання відповідачці кредитних коштів у загальному розмірі 5790,00 грн – є доведеними стороною позивача.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача.

13.05.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) укладено Договір факторингу №МВ-ТП/35 (далі – Договір факторингу 1).

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу 1 Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4.1. Договору факторингу 1 передбачено, що наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги.

Відповідно до п.5.3.3 Договору факторингу 1 Фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС) має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № Б/Н від 13.05.2025, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №170356831 від 23.05.2024 р. у розмірі 14495,56 грн, з них 5786,64 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5815,60 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 2893,32 грн – заборгованість за неустойкою.

Факт оплати в повному обсязі за Договором факторингу 1 підтверджено Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2025 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги від 13.05.2025 року за Договором факторингу № МВ-ТП/35 від 13.05.2025 року.

30.09.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 30/0925-01 (далі – Договір факторингу 2).

Пунктом 2.1. Договору факторингу 2 встановлено, що Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних: Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу 2, Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

На підтвердження переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором №614416459 від 12.01.2025 р. від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача останнім надано підписаний та скріплений печатками Товариств Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог №2 від 30.09.2025 р. за Договором факторингу №30/0925-01 від 30.09.2025 р. та витяг із зазначеного Реєстру прав вимоги, у якому відображено перехід від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до Позивача права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №170356831 від 23.05.2024 р. у загальному розмірі 26647,56 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 5786,64 грн, заборгованість за відсотками 17967,60 грн, заборгованість за неустойкою 2893,32 грн.

Факт оплати в повному обсязі за Договором факторингу 2 підтверджується платіжною інструкцією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» №637 від 06.10.2025 р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Як визначено у ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Наявні в матеріалах справи договори факторингу укладені відповідно до вимог закону, містять всі істотні умови, при їхньому укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулювали такі правовідносини на момент їх виникнення, а отже, перехід права вимоги за Кредитним договором №170356831 від 23.05.2024 р. до позивача встановлено.

3. Щодо заперечень сторони відповідачки в питаннях нарахування неустойки та відсотків за користування кредитом.

У відзиві представниця відповідачки просила відмовити Позивачу у задоволенні вимог за штрафними санкціями на загальну суму 2893,32 грн, оскільки нарахування штрафів та неустойки суперечить положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд погоджується із зауваженням сторони відповідачки щодо неправомірності нарахування такого штрафу первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»; позаяк, суд також зауважує, що представницею позивача у первісній редакції позовної заяви наголошено на тому, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах цього позову не заявляються, загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 23754,24 грн. Тобто позивачем було заявлено до стягнення 5786,64 грн заборгованості по тілу кредиту та 17967,60 грн заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, що у сумі становить 23754,24 грн (5786,64 + 17967,60). Відтак, позовної вимоги про стягнення з відповідачки 2893,32 грн штрафних санкцій заявлено не було.

Щодо порушення законодавства, яке регулює правовідносини споживчого кредитування, при нарахуванні відсотків за користування кредитом, на які вказує сторона відповідачки у відзиві, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено вище, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надали відповідачці кредит у загальному розмірі 5790,00 грн. за період з 23.05.2024 р. по 24.05.2024 р.

Відповідно до п. 8.3. договору на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,500 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,500 (п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих) відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором в період з 23.04.2024 по 20.08.2024, Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в абзаці 3 пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, що складає 1,5% за день користування таким Траншем. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 року Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає 1% за день користування таким Траншем.

Із розрахунків заборгованості, здійснених ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», встановлено, що обома згаданими кредиторами в період з 23.04.2024 р. по 30.09.2025 р. здійснювалося нарахування відсотків за ставкою 1,5% від залишку тіла кредиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про надання споживчого кредиту №170356831 укладений 23.05.2024 р. - тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Разом з тим, зі змісту положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно, нарахування ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відсотків за кредитним договором за денною процентною ставкою 1,5% було таким, що порушує чинне законодавство, яким врегульовано правовідносини споживчого кредитування.

У розрахунку заборгованості, проведеному первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 13.05.2025 р., відображено факт проведення оплати відповідачкою грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 24998,00 грн.

Відповідно до розрахунків сторони відповідачки, наведених у відзиві від 21.06.2026, 1% від 5790,00 грн. кредиту – це 57,90 грн. Заборгованість нараховано за період з 23.05.2024 року по 30.09.2025 року (496 днів), отже: 57,90 грн. х 496 днів = 28718,40 грн. – максимальна сума процентів, які можуть бути заявлені. Таким чином, 28718,40 грн – 24998,00 грн = 3720,40 грн. заборгованість Відповідачки перед Позивачем за процентами (відсотками) за користування кредитом.

Суд погоджується із твердженням сторони відповідачки щодо неправомірного нарахування відсотків за кредитним договором за ставкою 1,5% відсотків, що порушувало Закон України «Про споживче кредитування», а також з розрахунками відповідачки щодо заборгованості відповідачки за відсотками зі ставкою 1% у загальному розмірі 3720,40 грн (з урахуванням коштів у розмірі 24998 грн, сплачених відповідачкою ОСОБА_1 на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» для погашення кредитної заборгованості).

Також, як вбачається із заяв по суті справи, поданих представницею позивача ОСОБА_2 після подання відзиву, із таким розрахунком заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом погоджується і сторона позивача, що також відобразилося у заяві вх.№12211 від 24.06.2026 р. про зменшення розміру позовних вимог.

Водночас, суд зауважує, що у первісному позові заявлена до стягнення сума заборгованості відповідачки за тілом кредиту становила 5786,64 грн. Наведений розмір заборгованості відображено також у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, сформованим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», урозрахунку заборгованості за Кредитним договором, сформованим ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а також у витягу з реєстру прав вимоги №Б/Н від 13.05.2025 р. до Договору факторингу №МВ-ТП/35 та у витягу з Реєстру прав вимоги №2 від 30.09.2025 р. до Договору факторингу №30/0925-01.

Отже, з наведених вище доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що фактичний розмір заборгованості відповідачки за тілом кредиту становить саме 5786,64 грн.

У відзиві від 22.06.2026 р. сторона відповідачки просить задовольнити стягнення 5790,00 грн тіла кредиту; також у відзиві від 12.08.2026 р. представниця відповідачки наголошує, що тіло кредиту не може перевищувати 5790,00 грн.

У заяві про зменшення позовних вимог вх.№12211 від 24.06.2026 р. представниця позивача просить стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором у розмірі 9510,40 грн.

Суд зауважує, що відповіді на відзив від 13.08.2026 р. представниця позивача вказує, що 9510,40 грн – загальна сума заборгованості, яка складається з 5786,64 грн заборгованості по тілу кредиту та 3720,40 грн заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.

Водночас, у наведеному розрахунку представниці позивача наявна арифметична помилка, оскільки сума доданків 5786,64 та 3720,40 становить 9507,04, а не 9510,40, як вказується у відповіді на відзив від 13.08.2026 р.

Відповідно, вимоги позовної заяви з урахуванням заяви вх.№12211 від 24.06.2026 р. про зменшення розміру позовних вимог підлягають задоволенню частково, оскільки з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 9507,04 грн, з них 5786,64 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3720,40 грн – заборгованість за відсотками.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2661,46 грн (9507,04 * 2662,40 / 9510,40).

Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв`язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 7000 грн 00 коп., суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надання правничої допомоги підтверджені позивачем належними доказами, а саме Договором про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, Додатковою угодою №25771387852 від 21.01.2026 р. до згаданого Договору, Актом прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 р.

Також до позовної заяви було додано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 4267/10, видане 26.08.2010 р. на ім`я Тимошенка Олександра Олександровича.

Разом з цим, враховуючи наявність клопотання сторони відповідачки про зменшення витрат позивача на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки, характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зі значення справи для сторони, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Також слід зауважити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №170356831 від 23.05.2024 р. у розмірі 9507,04 грн, з них 5786,64 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3720,40 грн – заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2661,46 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ", код ЄДРПОУ 43541163, адреса: бульв. Лесі Українки, буд. 34, кв. офіс 333, м. Київ.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.