Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №564/1745/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1745/26

17 серпня 2026 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Грипіч Л. А. розглянувши матеріали, що надійшли від Головного управління ДПС у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за ч.1 ст.164 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Костопільського районного суду Рівненської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення №2321/ж12/17-00-07-05-24 від 16.04.2026 складений відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 16.04.2026 о 12 год 45 хв, проводив господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів на таксі транспортним засобом Nissan Ltaf, державний номерний знак НОМЕР_2 , без державної реєстрації як суб`єкта господарювання.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, захисник — адвокат Гречко Т.В. в судовому засіданні пояснив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, просила закрити провадження у справі на підставі ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вважає, що жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, окрім самого протоколу, матеріали справи не містять. Також достатніх, допустимих та достовірних доказів здійснення ним послуг з перевезення пасажирів, систематичності цього, матеріали справи не містять. Відсутні в матеріалах справи відомості про вартість та оплату таких послуг.

Заслухавши пояснення захисника – адвоката Гречка Т.В., всебічно, повно та об`єктивно дослідивши протокол, матеріали, додані до протоколу встановив наступне.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення надано: протокол № 2321/ж12/17-00-07-05-24 про адміністративне правопорушення від 16.04.2026.

При цьому суд враховує, що диспозиція ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відтак, усі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені на предмет їх підтвердження сукупністю належних та допустимих доказів.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено обставин вчинення адміністративного правопорушення, а саме скільки разів надавав послуги з перевезення пасажирів, а у матеріалах справи відсутні докази систематичності дій особи, відносно якої складено протокол, що є обов`язковою ознакою господарської діяльності та наявність мети отримання прибутку, докази отримання доходу від здійснення господарської діяльності.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про свідків, які могли б підтвердити обставини, вказані у протоколі.

Також протокол про адміністративне правопорушення не містить інших обставин, що мають істотне значення для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а зокрема: протягом якого часу ОСОБА_1 здійснював відповідну діяльність, тобто проміжок часу, а не конкретна дата й час, оскільки господарська діяльність обов`язково має тривалий, а не одноразовий характер; всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов`язковими для господарської діяльності; інші обставини, які мають істотне значення для правильної кваліфікації дій особи та встановлення усіх обставин справи (наприклад, що особа не перебуває в трудових відносинах з юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а також, що ця особа не працює на іншого суб`єкта без укладення трудового договору з порушенням вимог ст.24 КЗпП України, оскільки у такому разі діяльність цієї особи не матиме характерного для господарської діяльності самостійного та ініціативного характеру і такому випадку може йти мова про відповідальність такого суб`єкта за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо він не є суб`єктом підприємницької діяльності, та/або за ст.265 КЗпП України, якщо він має всі дозвільні документи на відповідний вид діяльності, але допустив працівника до роботи без укладання трудового договору).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративне правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.1 ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Таким чином, у розумінні Конвенції, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням, оскільки санкція статті передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої, тоді як мінімальний розмір штрафу, який сьогодні може бути призначений за вчинення злочину 510 грн. (ст.53 КК України).

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене вказує на те, що при розгляді справ зазначене вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства.

У зв`язку із цим при розгляді справи, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону.

Відтак, усі наявні сумніви та протиріччя слід трактувати на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а відтак суд дійшов переконливого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому суд враховує, що на час розгляду справи сплив передбачений ч.2 ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення строк накладення адміністративного стягнення.

Суд враховує, що закриття провадження у справі з підстав закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, є закриття з нереабілітуючих підстав, однак у Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня відповідна норма, яка б регулювала питання, пов`язані із закриттям провадження у справі з прив`язкою до реабілітуючої чи нереабілітуючої підстави для такого закриття.

Разом з тим суд також враховує, що Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції.

За таких умов, суд за аналогією закону керується Кримінальним процесуальним кодексом України, ч.8 ст.284 якого передбачає, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Суд також враховує, що захисник в судовому засіданні наполягала саме на закритті провадження на підставі 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто з реабілітуючих підстав.

Керуючись наведеним та ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі №564/4503/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд.

СуддяЛ. А. Грипіч