Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №556/3517/25 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/3517/25

Номер провадження 2/556/24/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

28.04.2026 року. сел.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області

під головуванням - судді Іванків О.В.

при секретарі Кньовець Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в сел. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна.

В обгрунтуванні своїх вимог позивач вказав, що 17 квітня 2017 року в с. Сопачів по вул.Радянській Вараського району Рівненської області, ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ-2107 НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан ТЗ, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на автомобіль «Ауді-100» д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв на узбіччі. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Під час огляду місця події, співробітниками поліції Володимирецького ВП Вараського РВП ГУНП України в Рівненській області, на водія ОСОБА_2 , був складений адміністративний протокол за порушення Правил Дорожнього руху, за яке передбачена адміністративна відповідальність по ст. 124 КУпАП.

Постановою Володимирецького районного суду від 09.06.2017 року, яка набрала законної сили, водій автомобіля «ВАЗ-2107 НОМЕР_1 », ОСОБА_2 , був визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП та до нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Оскільки, в результаті неправомірних та винних дій відповідача ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_1 , було заподіяно матеріальну шкоду у вигляді пошкодження автомобіля марки «Ауді-100» д.н.з. НОМЕР_2 , сума матеріпльних збитків відповідно до висновку експерта № ЕД-19/118-25/13075-АВ від 11.09.2025 становить 20 211 грн. 74 коп.

В той же час, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та матеріальної шкоди, позивач отримав неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача також завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті: негативні переживання та спогади, були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу. Приведене, негативно вплинуло та продовжує впливати на його психоемоційний стан, завдає додаткових душевних страждань, моральних втрат та сприяє психічному виснаженню.

В зв`язку з тим, що жодних заходів щодо добровільного відшкодування спричинених збитків відповідач не здійснив, позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , на його користь грошові кошти на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди на суму 20211,74 грн., а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., витрати на на залучення експерта у розмірі 6418,08 грн., витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 2000,00 грн., а також сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Вказаний позов ОСОБА_1 , надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 20.11.2025 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду від 31.12.2025 року у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Будь-яких інших процесуальних дій не вчинялося та заяв до суду не надходило.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з`явився однак попередньо надав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про перенесення часу судового засідання не клопотав, відзиву на позов або будь-яких заперечень проти позову, а також доказів на підтвердження таких заперечень не надав.

За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому згідно ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе, зі згоди позивача, розглянути позов за відсутністю відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом достовірно встановлено, що постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.06.2017 року Володимирецького районного суду Рівненської області у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП та накладеного стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн., в дохід держави. Дана постанова не була оскаржена та набрала законної сили.

Також матеріалами справи встановлено, що під час судового ОСОБА_2 , не заперечував проти відомостей, які були викладені в адміністративному протоколі оскільки взагалі не з`явився в судове засідання.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З досліджених доказів вбачається, що відповідачем заподіяно шкоду, у зв`язку із спричиненням ДТП, наявний причино-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заподіяною шкодою, а також наявна вина відповідача у цьому.

З метою встановлення вартості ремонту автомобіля марки «Ауді-100» д.н.з. НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_1 , звернувся до експерта.

Відповідно до висновку експерта № ЕД-19/118-25/13075-АВ від 11.09.2025 вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ауді-100» д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо - транспортної пригоди складає 20 211 грн. 74 коп.

За проведення автотоварознавчої експертизи ОСОБА_1 , сплатив 6418,74 грн., що підтверджується банківським чеком від 03.09.2025 про оплату послуг.

Також ОСОБА_2 , пропонувалося врегулювати спір мирним шляхом, тобто відшкодувати завдані матеріальні збитки, проте відповідач в добровільному порядку грошові кошти не сплатив.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1187 ЦК України відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Виходячи із наведеного, оскільки позивач не отримував жодних виплат страхового відшкодування на відновлення власного автомобіля, що було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, та за власним бажанням звернувся до ОСОБА_2 , як до безпосереднього заподіювача шкоди, суд вважає що вимоги позивача є законним та обґрунтованими і підлягають судовому захисту.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки саме відповідач – ОСОБА_2 , є особою яка керувала транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки, а саме автомобілем марки ВАЗ-2107 НОМЕР_1 , то відповідно до вимог чинного законодавства саме він повинен відшкодувати шкоду завдану позивачу.

Щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд зазначає:

Згідно ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до пп. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України№ 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого ,тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Разом із цим, суд вважає можливим стягнути моральну шкоду з відповідача ОСОБА_2 , з вини якого сталася ДТП, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, яка визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість моральних страждань позивача, зокрема, те, що ДТП сталася ще в 2017 році, і з цього часу він страждає з приводу невідшкодованих йому збитків. Крім того, внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, позивач переніс значні хвилювання, емоційний неспокій. Оскільки відповідач категорично відмовився відшкодувати будь-які витрати по відновлювальному ремонту пошкодженого автомобіля, він змушений був звертатися до експерта про визначення матеріальних збитків та нести додаткові витрати пов`язані з цим. Крім цього, вже тривалий час позивач не може експлуатувати транспортний засіб через пошкодження кузова, що негативно впливає на вирішення сімейних питань, вносить дискомфорт в звичайний уклад сімейного життя, а тому суд вважає можливим визначити її у розмірі 5 000,00 грн.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, при зверненні до суду позивач ОСОБА_1 , сплатив судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., а тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судовихвитрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в томучислі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано квитанцію про оплату послуг адвоката, відповідно до якої вартість наданих послуг становить 2000 грн.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000.00 грн.

Також матеріали справи містять і відомості про оплату позивачем витрат на проведення автотоварознавчої експертизи та визначення розміру матеріального збитку з якого вбачається, що загальна вартість робіт складає в розмірі 6418 грн. 08 коп., а сторони виконали зобов`язання за договором у повному обсязі, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок відповідача і вказаних судових витрат.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись ст.ст. 2, 3, 81-83, 89, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальні збитки, завдані пошкодженням автомобіля марки «AUDI100», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), в розмірі 20211 (двадцять тисяч двісті одинадцять) гривень 74 коп., а також моральшу шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), витрати понесені на проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля в сумі 6418 (шість тисяч чотириста вісмнадцять) гривень 08 коп, витрати на повернення сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачами які не приймали участі при розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: О.В. Іванків

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), мешканець АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП невідомий), мешканець с. Половлі, Вараський район Рівненська область.