Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №375/1969/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1969/26

Провадження № 1-кп/375/151/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111250000224, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 серпня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця села Синява Рокитнянського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , грамадяника України, українця, з повною загальною середньою освітою, не депутата, не адвоката, офіційно не працюючого, не одруженого, на утримані дітей не має, РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності в порядку частини 2 статті 130, частини 5 статті 126 КУпАП, останньою постановою Кіровоградським районним судом Кіровоградської області від 2 квітня 2025 року у справі № 390/141/25 де його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі статті 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

З цього слідує, що суд іменем України, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, щодо ОСОБА_3 виніс судове рішення, котрим застосував до нього вид та міру індивідуальності за вчинення правопорушення, що виражаються у зобов`язанні вчинити певні дії (сплатити штраф) та утриматися від дій (керувати транспортирними засобами), оскільки його позбавлено права керування транспортирними засобами строком на п`ять років.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (стаття 298 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Ці положення також відображені у статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

15 квітня 2025 року постанова Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 2 квітня 2025 року у справі № 390/141/25 щодо ОСОБА_3 , набрала законної сили.

Так, 27 серпня 2026 близько 08 год 24 хв., ОСОБА_3 всупереч вище викладених норм Законів України, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», діючи умисно, керував автомобілем марки «Opel Astra Ctation wagon», реєстраційний номер НОМЕР_2 рухаючись в селищі Рокитне по вул. Боярська, Білоцерківського району Київської області, де о 08 год 25 хв. був зупинений працівниками патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківського району Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції.

Тим самим, ОСОБА_3 умисно не виконав постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 2 квітня 2025 року, якою його позбавлено права керування транспортними засобами на п`ять років.

Отже, ОСОБА_3 учинив злочин, передбачений частиною 1 статті 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиції сторін кримінального провадження.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 27 серпня 2026 року близько 08 год 24 хв. він їхав за кермом автомобіля марки «Opel Astra Ctation wagon», рухаючись по вул. Боярська, в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області був зупинений працівниками патрульної поліції.

Він знав, що постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 2 квітня 2025 року, яка набрала законної сили, його позбавлено права керування транспортними засобами на п`ять років, але не виконав постанову суду і керував транспортними засобами. Щиро розкаюється у вчиненому, шкодує про свій вчинок, засуджує свою поведінку, зробив для себе висновки не сідати більше за кермо. Готовий понести покарання за вчинений злочин.

Показання обвинуваченого є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані безпосередньо судом за процедурою згідно з положеннями статті 351 КПК України. Дані покази підтверджують настання самої події, в частині часу, місця події відповідають об`єктивній дійсності.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор у судовому засіданні вважав, що органом досудового розслідування вірно кваліфіковано злочин, обвинувачений послідовно розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаявся, просить суд визнати його винним та призначити покарання за частиною 1 статті 382 КК України у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_3 , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції. При цьому, суд роз`яснив учасникам судового розгляду положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Підстав у відповідності до частини 3 статті 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно із статтею 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне спияння розкриттю кримінального правопорушення.

Як було встановлено у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_3 засуджує свою поведінку, щиро розкаявся у вчиненому, готовий понести покарання, що об`єктивно підтверджує його щире каяття.

Обтяжуючих обставин у кримінальному провадженні не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання.

При цьому покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю кримінального правопорушення, обставинами скоєного, особою винного.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами статтей 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 КК України, згідно статті 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалюється обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету та засади його призначення.

Про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, не має на утриманні дітей, має місце реєстрації та проживання, за місцем реєстрації компроментуючих даних на обвинуваченого не має, не отримує медичну допомогу у лікаря-нарколога, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався.

Суд, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості злочину, обставини злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, його відношення до вчиненого, приходить до висновку що необхідним і достатнім для можливого виправлення ОСОБА_3 буде призначення йому покарання у виді штрафу в нижній межі санкції, передбаченої частиною 1 статті 382 КК України.

Суд переконаний, що визначена ним вид і міра покарання, є необхідною і достатньою для можливого виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами нових злочинів. Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності з урахуванням того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Запобіжний захід ОСОБА_5 під час досудового слідства не обирався.

Підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого не має з огляду на відсутність таких клопотань в учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Керуючись статтями 368, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження в порядку визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_6