Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №375/2080/23 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2080/23

Провадження № 2/375/477/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Штифорук О.В.,

при секретарі судового засідання Юрченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за роспискою.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що позивачем було передано в борг відповідачу кошти в розмірі 6400,00 доларів США. На підтвердження отримання коштів відповідачем було надано особисту письмову розписку від 01 березня 1997 року із зазначенням умов їх повернення. У розписці відповідач вказав, що зобов?язується повернути кошти з 10 % надбавкою. Строк повернення коштів у розписці не зазначено. Відповідач не повернув позивачу отримані в борг кошти та роками уникає виконання своїх зобов?язань. Позивач неодноразово усно звертався до відповідача з проханням повернути кошти, отримані в борг, проте відповідач кожного разу повідомляє про неможливість такого повернення через наявність якихось обставин, щоразу нових. 27 вересня 2023 року Позивач надіслав поштою відповідачу лист-вимогу про повернення боргу за розпискою та 10% надбавки від всієї суми боргу, однак кошти відповідач не повернув.

У зв?язку з вищевказаним Позивач вирішив звернутися до суду позовом та просить стягнути з відповідача 7040 доларів США.

Ухвалою суду від 30 січня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

09.04.2026 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву у якому просить застоувати сткор прозовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що з розписки, на яку посилається позивач, зобов?язання виникло у 1997 році. Позов подано лише у 2023 році, тобто через понад 25 років. Крім того не погоджується із тим, що лист позивача у 2023 році може вважатися початком перебігу позовної давності. На його переконання, це лише формальна дія, яка була вчинена через десятки років і не може відновити право на звернення до суду. Щодо 10% від суми богу відповідач вважає, що ця вимога є необґрунтованою, оскільки: ??не надано належного розрахунку заявленої суми; ??не доведено, за який саме період і на яких умовах нараховано 10%; не підтверджено, що такі проценти відповідають вимогам ст. 1048 ЦК України.

21.04.2026 року позивач через канцелярію суду надіслав заперечення на відзив у якому вказує, що відповідач помилково ототожнює момент виникнення зобов?язання з моментом його порушення. Оскільки строк повернення коштів не визначений, обов?язок відповідача виник лише після пред`явлення вимоги. Таким чином, доводи про пропуск позовної давності є безпідставними.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилися. Через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у нього відсуності. Позов підтримує у повному обсязі, просить задовольнити. Крім того долучив до матеріалів справи оригінал розписки від 01.03.1997 року.

Відповідач в судове засідання не з`явився. У відзиві просить розгялд справи проводити у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що позивачем було передано в борг відповідачу кошти в розмірі 6400,00 доларів США. На підтвердження отримання коштів відповідачем було надано особисту письмову розписку від 01 березня 1997 року із зазначенням умов їх повернення. У розписці відповідач вказав, що зобов?язується повернути кошти з 10 % надбавкою. Строк повернення коштів у розписці не зазначено. Відповідач не повернув позивачу отримані в борг кошти та роками уникає виконання своїх зобов?язань. Позивач неодноразово усно звертався до відповідача з проханням повернути кошти, отримані в борг, проте відповідач кожного разу повідомляє про неможливість такого повернення через наявність якихось обставин, щоразу нових. 27 вересня 2023 року Позивач надіслав поштою відповідачу лист-вимогу про повернення боргу за розпискою та 10% надбавки від всієї суми боргу.

Позивач надав Відповідачу 30-денний строк для повернення боргу, який починався з дня отримання відповідачем цієї вимоги.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач особисто отримав вищевказаний лист-вимогу 13.10.2023 року, однак на нього жодним чином не відреагував.

У зв?язку з вищевказаним Позивач вирішив звернутися до суду позовом та просить стягнути з відповідача 7040 доларів США, що складається з 6400 доларів США та 10% від суми боргу 640 доларів США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Заперечуючи проти позову відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено судом, 27 вересня 2023 року позивач надіслав поштою відповідачу лист-вимогу про повернення боргу за розпискою та 10% надбавки від всієї суми боргу та надав відповідачу 30-денний строк для повернення боргу, який вручено 13.10.2023 року. Проте, після спливу терміну повернення позики, ОСОБА_2 кошти не повернув.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, так як у розписці не визначено строк повернення позики, перебіг позовної давності у даному випадку пов`язується з пред`явленням позикодавцем вимоги про повернення коштів. При цьому відповідно до положень статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику протягом тридцяти днів від дня пред`явлення такої вимоги. Таким чином, у даному випадку перебіг позовної давності починається з моменту настання строку виконання зобов`язання, тобто після спливу встановленого позивачем 30-денного строку від дня пред`явлення вимоги про повернення боргу. Вимога була вручена відповідачу 13.10.2023 року, а тому обов`язок щодо повернення позики виник після спливу 30-денного строку, встановленого для її повернення, а перебіг позовної давності слід обчислювати саме з дати невиконання відповідачем цієї вимоги.

Враховуючи вказане, відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі.

Щодо тверджень відповідача, що вимога стягнення 10% від суми богу є необґрунтованою суд зазначає наступне.

Згідно розписки від 01.03.2026 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 6400 доларів США які зобов`язався повернути з 10% надбавкою.

6400 доларів США ( сума боргу) х 10 / 100 = 640 доларів США (сума надбавки за отримання позики).

Отже, зі змісту розписки вбачається, що сторонами було чітко погоджено обов`язок відповідача повернути отримані 6400 доларів США з 10% надбавкою. Таким чином, сам факт погодження сторонами 10% надбавки є беззаперечним та підтверджується безпосередньо змістом розписки. Відповідно, 10% надбавки є погодженою сторонами умовою повернення позики та підлягає врахуванню при визначенні загального розміру заборгованості.

Оскільки зобов`язання повернути борг відповідачем ОСОБА_2 не виконані, то є законні підстави для задоволення позову шляхом стягнення боргу у сумі 6400 доларів США та 10 % надбавки у розмірі 640 доларів США .

Відповідно до ст. 141 ЦПК Україниз відповідача, також на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2606,21 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 527, 530,536, 549,612, 625, 626, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. 12,13,76-78,141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за борговою розпискою від 01.03.1997 року в сумі 7040 (сім тисяч сорок) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2606 (дві тисячі шістсот шість) гривень 21 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене та підписане суддею 24.06.2026 року

Суддя Оксана ШТИФОРУК