Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №372/4441/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4441/26

Провадження № 1-кп-380/26

В И Р О К

іменем України

30 вересня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111230000735 від 26.05.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Жабче Коростенського району Житомирської області, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, інваліда III групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Обухівського районного суду Київської області від 15.04.2026 по справі № 372/2036/26, яка набрала законної сили 27.04.2026, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП із накладенням штрафу в сумі 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 6 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

26.05.2026 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне невиконання вказаної постанови, шляхом керування автомобілем марки «Honda Civic» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи належним чином ознайомленим з її змістом, маючи реальну можливість виконати її в частині позбавлення права керувати транспортними засобами, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч.1 ст.129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, підриваючи авторитет органів правосуддя України, умисно не виконав зазначену постанову суду, розпочавши у невстановленому досудовим розслідуванням місці рух та подальше керування автомобілем марки «Honda Civic» державний номерний знак НОМЕР_1 .

26.05.2026 о 08 годині 10 хвилин, ОСОБА_4 , рухаючись по автодорозі 52 кілометр траса Н-01 «Київ-Знам`янка» у напрямку міста Обухів, та керуючи автомобілем марки «Honda Civic» державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками Обухівського РУП ГУНП в Київській області, за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення правил дорожнього руху. За результатами перевірки відносно ОСОБА_4 , складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.05.2026 серії ЕПР1 № 675729 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, тим самим припинивши його протиправні дії.

У подальшому постановою Обухівського районного суду Київської області від 09.06.2026 у справі № 372/3341/26, яка набрала законної сили 08.07.2026, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю. Фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та досліджені у справі докази не оспорював. Зазначив, що будучи обізнаним про чинну постанову Обухівського районного суду від 15 квітня 2026 року, якою його позбавлено права керування транспортним засобом на шість років, не маючи посвідчення водія (ніколи не видавалась) свідомо керував транспортним засобом «Honda Civic» державний номерний знак НОМЕР_1 , який був придбаний ним та свідоцтво про реєстрацію якого знаходиться у його розпорядженні. Зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, не мають сумнівів у добровільності позицій, а також роз`яснено про позбавлення права оскаржити вказані обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю доведена, а його дії, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили правильно кваліфіковано по ч.1 ст.382 КК України.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Метою покарання є не лише кара, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесене до категорії нетяжких злочинів, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, по місцю проживання характеризується посередньо, має третю групу інвалідності, наявність установлених судом обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують.

Суд також враховує ставлення ОСОБА_4 до вчиненого. У судовому засіданні він визнав протиправність своєї поведінки, критично оцінив власні дії, висловив щире каяття та запевнив, що надалі не допускатиме вчинення кримінальних правопорушень.

Водночас суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, достовірно усвідомлюючи встановлену щодо нього заборону керувати транспортними засобами, оскільки раніше був позбавлений такого права судовим рішенням. Тому саме по собі позитивне ставлення обвинуваченого до вчиненого після події не нівелює характеру та суспільної небезпечності його умисної поведінки, а підлягає врахуванню лише в сукупності з усіма іншими обставинами справи.

При визначенні виду та розміру покарання суд також бере до уваги позицію сторони публічного обвинувачення щодо міри покарання, водночас оцінюючи її поряд з усіма іншими встановленими обставинами та керуючись вимогами закону щодо індивідуалізації кримінальної відповідальності.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, характер вчиненого кримінального правопорушення, ступінь його суспільної небезпечності, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, суд доходить висновку, що мета покарання може бути досягнута шляхом призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і водночас не становитиме надмірного кримінально-правового примусу.

Одночасно, суд вважає за необхідне застосувати у кримінальному провадженні спеціальну конфіскацію.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.1, 3, 4 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, було предметом кримінального правопорушення, або було використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Долю речових доказів суд вважає необхідним вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.

Судові експертизи у кримінальному провадженні не проводились.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п?ятсот) гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду від 28 травня 2026 року на транспортний засіб «Honda Civic» державний номерний знак НОМЕР_1 , скасувати.

Речові докази у даному кримінальному провадженні:

-автомобіль «Honda Civic» державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN – НОМЕР_2 у відповідності до статей 96-1, 96-2 КК України конфіскувати в дохід держави;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 07.10.2000, копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1