Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №369/20838/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20838/24

Провадження № 2/369/2510/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», третя особа – приватний виконавець Виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, згідно якого просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №12752 від 17.12.2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем на користь ТОВ «Кошельок» про звернення стягнення суми заборгованості за Кредитним договором №3265720586-440921 від 22.08.2021 року в розмірі 15384,00 грн. та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй стало відомо, що відносно неї відкрито виконавче провадження №68089983 щодо виконання виконавчого напису №12752 від 17.12.2021 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. Звернено стягнення із неї на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» суми заборгованості за Кредитним договором №3265720586-440921 від 22.08.2021 року в розмірі 15384,00 грн. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження №68089983 вважає, що виконавчий напис №12752 від 17.12.2021 р. вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, що призвело до неправомірного відкриття виконавчого провадження та порушення її прав. Так, 22 серпня 2021 року між нею із відповідачем було укладено Договір №3265720586-440921 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Договір) на суму 6000,00 грн. Відповідно до умов договору - строк кредитування 20 (двадцять діб) днів (з можливістю подовження), мета отримання кредиту на споживчі цілі, проценти, за користування кредитом - 2520 грн, (пункт 1.3.2 договору). 10 січня 2022 року приватним виконавцем Волинської області Пирогою С.С. було відкрито виконавче провадження №68089983 щодо виконання виконавчого напису №12752 від 17.12.2021 р. виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. Відповідно до виконавчого напису №12752 від 17.12.2021 року звернено стягнення з неї на користь ТОВ «Кошельок» суми заборгованості за Кредитним договором №3265720586-440921 від 22.08.2021 року в розмірі 15384,00 грн., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 6000,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 9384,00 грн. Крім того, звернуто стягнення щодо оплати за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 600,00 грн. У Договорі проценти за користування кредитом складають 2520 грн., а у виконавчому написі №12752 від 17.12.2021 року прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 9384,00 грн. Загалом позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Разом з тим згідно зі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора шодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до п. 5 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Вказує, що їй нічого не було відомо про те, що відповідач по справі звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, вона не отримувала від нього жодних, в тому числі письмових, вимог про усунення порушень за Договором. Зазначене позбавило її можливості висловити мою незгоду із визначеним відповідачем розміром боргу та заявити нотаріусу про наявність спору щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Вважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. виконавчий напис №12752 від 17.12.2021 року вчинено з порушенням норм Закону «Про нотаріат» та постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів», за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Зазначає, що вчинення виконавчого напису було здійснено нотаріусом за відсутності необхідних умов, які передбачені законодавством, порушує цивільні права позивача та має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий напис щодо стягнення з неї кредитного боргу вчинений з грубим порушенням закону і є протиправним, нотаріус не має права вчиняти виконавчий напис на стягнення кредитної заборгованості, бо така заборгованість не є безспірною.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 року, справу № 369/20838/24 передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_2 , згідно розпорядження №1629 від 05.12.2025 року, у зв`язку із звільненням головуючого судді ОСОБА_3 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі поданої заяви про відставку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.01.2026 року справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву, згідно якої просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від представника відповідача на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання, але причин неявки представника суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без участі представника відповідача.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

Третя особа - приватний виконавець Виконавчого округу Волинської області Пирога С.С. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи чинних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом достовірно встановлено, що 17.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. був вчинений виконавчий напис №12752 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , яка є боржником за кредитним договором №3265720586-440921 від 22.08.2021 року, укладеним з ТОВ «Кошельок». Стягнення заборгованості проводиться за період з 22.08.2021 року по 01.12.2021 року. Сума заборгованості складає 15384,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 6000,00 грн.; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 9384,00 грн.; плати за вчинення виконавчого напису – 600,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна заборгованість боржника становить 15984,00 грн.

Згідно копії Договору №3265720586-440921 від 22.08.2021 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, укладеного між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 , та Додатком №1 до вказаного Договору, остання отримала кредит в сумі 6000 грн., та процентами за користування кредитом у розмірі 2,00% від суми кредиту або 120,00 грн., тип процентної ставки – фіксована.

Відповідно до умов договору строк кредитування 20 (двадцять діб) днів (з можливістю подовження), мета отримання кредиту на споживчі цілі, проценти, за користування кредитом - 2520 грн. (пункт 1.3.2 договору).

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. від 10.01.2022 року було відкрите виконавче провадження №68089983 щодо стягнення боргу у розмірі 15984,00 грн. з ОСОБА_1 згідно виконавчого напису №12752, виданого 17.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О.

10.01.2022 року приватним виконавцем Виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. у ВП №68089983 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 500,00 грн., постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанову про арешт коштів боржника, постанову про арешт майна боржника (від 07.06.2023 р.), постанову про арешт коштів боржника (від 06.07.2023 р.).

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги суд зазначає, що за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а також статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року.

Щодо такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, суд зазначає, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, і беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.01.2026 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. була витребувана належним чином завірена копія виконавчого напису № 12752 від 17.12.2021 року, відповідно до якого було звернено стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором №3265720586-440921 від 22.08.2021 року у розмірі 15384,00 грн. на користь ТОВ «Кошельок», та належним чином завірені копії документів на підставі яких було видано зазначений виконавчий напис.

На виконання ухвали суду від 15.01.2026 року про витребування доказів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. суду не були надані завірені копії виконавчого напису № 12752 від 17.12.2021 року.

Суду не надано достовірних доказів та не зазначено про існування доказів того, що серед документів, які надавалися приватному нотаріусу для вчинення нотаріального напису, були присутні документи, якими безспірно підтверджується сума заборгованості за кредитом. Крім того, суду не надані достовірні докази, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

В позовній заяві позивач зазначила, що вважає, що виконавчий напис вчинений з численними порушеннями законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не було з`ясовано чи не порушено строк позовної давності, не встановлено чи не погашена заборгованість, не надано всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Суду не надано достовірних доказів того, що нотаріус переконався у належному повідомленні боржника про суму заборгованості, що є однією з підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таким чином, враховуючи, що суду не надано достовірних доказів того, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису належним чином переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, суд вважає порушеними норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн. за подачу позовної заяви до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., оскільки стороною позивача було надано суду достатні докази їх фактичного понесення позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», третя особа – приватний виконавець Виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №12752 від 17.12.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованості за кредитним договором №3265720586-440921 від 22.08.2021 року в розмірі 15984,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (08135, Київська область, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А, ЄДРПОУ 40842831) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

01.10.2026 року