Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №358/1063/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1063/26 Провадження № 2-а/358/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національного поліції у Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: скасувати постанову серії ЕНА № 7287113 від 31.05.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього за ч. 1 ст. 126 КУпАП за відсутністю у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтував наступним. Так, 31.05.2026 інспектором ВП №2 (м.Богуслав) Обухівського РУП Діденком О.О. винесено постанову серії ЕНА № 7287113, на підставі якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. За фабулою даної постанови – позивач 30.05.2026 о 23:37 керував автомобілем Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом та реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив п.2.1 ПДР. Вказану постанову позивач вважає незаконною оскільки не керував транспортним засобом, а перебував на тротуарі поряд із вказаним автомобілем. Зазначив, що співробітником поліції не доведено факту керування ним транспортним засобом, у зв`язку із чим були відсутні підстави перевірки у нього документів на транспортний засіб.

15.06.2026 ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи постановлено проводити без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

29.06.2026 до суду надійшов відзив ГУНП в Київській області, в якому відповідач проти позову заперечував та зазначив, що інспектор діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конситтуцією України, КУпАП. До відзиву долучений відеозапис з боді камери поліцейського із фіксуванням обставин події.

30.06.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача зазначила, що відповідачем не надані докази факту керування позивачем 30.05.2026 транспортним засобом.

Інших заяв про суті справи не надходило.

Суд, дослідив матеріали справи, зазначає наступне.

Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7287113 від 31.05.2026, винесеною інспектором відділення поліції № 2 (м.Богуслав) Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Діденком О.О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 30.05.2026 о 23:37 в м.Богуслав, вул.Шевченка, 20, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом та реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив п.2.1 ПДР.

В п.7 постанови в якості додатків зазначені відео з боді камери 844639; 8599.

До відзиву на позов представником відповідача долучено відеозапис, який має назву «Відеодоказ №1». З перегляду вказаного відео доказу вбачається, що запис починається з того, як співробітники поліції на службовому автомобілі під`їжджають до автомобіля Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться у статичному стані біля магазину «Фора». З вказаного автомобіля з боку водія виходить чоловік, який є ймовірно ОСОБА_1 . На цьому відеозапис припиняється.

Інших доказів суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наявність складу правопорушення встановлюється сукупністю передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність, а саме таких необхідних елементів як об`єкт правопорушення, об`єктивна сторона правопорушення, суб`єкт правопорушення та суб`єктивна сторона правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, у тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у цій справі полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не мала при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційних документів на транспортний засіб.

Саме ці обставини й підлягали доказуванню відповідачем.

Позивач послідовно заперечує факт керування транспортним засобом, посилаючись на те, що перебував на тротуарі з товаришем та двома дівчатами. Всі вони йшли з кафе додому. По дорозі вони зустріли іншу компанію людей, з якими у них перед цим був конфлікт. Одна з дівчат, з якими виник конфлікт, викликала поліцію через те, що відбувалася сварка. По приїзду працівників поліції, вони одразу почали відбирати пояснення у присутніх стосовно сварки. Всі учасники при цьому перебували на тротуарі. Коли дійшла черга позивача надавати пояснення стосовно сварки, у нього запитали співробітники поліції чи вживав він сьогодні алкогольні напої і при цьому висловили безпідставне звинувачення, що він керував транспортним засобом у стані сп`яніння. Позивач зазначив, що не керував транспортним засобом, а перебував на тротуарі поряд із вказаним автомобілем. Таким чином, були відсутні підстави для перевірки у нього документів на транспортний засіб.

Єдиним доказом, наданим відповідачем на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, є фрагментний відеозапис з боді камери співробітника поліції.

Позивачем до матеріалів справи долучена оскаржувана постанова.

Суд зауважує, що оскаржувана постанова не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначено, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а вказано, що свідчення особи, яка склала постанову, не можуть вважатися об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху; за наявності у справі лише постанови про притягнення до відповідальності немає підстав стверджувати про допущення особою порушень Правил дорожнього руху України.

Крім того у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а зазначено, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводів відповідача про те, що постанову винесено уповноваженою посадовою особою в межах наданих їй повноважень і з додержанням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, суд під сумнів не ставить. Водночас додержання вимог до компетенції посадової особи та до форми постанови саме по собі не замінює доказування події правопорушення і вини особи в його вчиненні.

Разом із тим, суд зазначає, що за матеріалами даної справи представник відповідача повинен був довести подію - що позивач керував транспортним засобам та, в подальшому, на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення на право керування транспортним засобом та реєстраційних документів на транспортний засіб.

Достатніх доказів того, що позивач керував транспортним засобом представник відповідача не надав.

Долучений відеозапис містить лише фрагмент прибуття співробітників поліції до місця події та фіксує факт того, що невідомий чоловік, який перебував на сидінні водія, вийшов з автомобіля Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 . Автомобіль був припаркований. Інших відомостей відеозапис не містить.

Інших доказів в обґрунтування заперечень представником відповідача не надано.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В силу принципу презумпції невинуватості, що діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є недоведеним, що свідчить про відсутність у його діях складу цього адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись статтями 9, 19, 77, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 7287113 від 31.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець