Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №294/682/25 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2/294/576/26

справа № 294/682/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого - судді Білери І.В., за участі:

-секретаря судового засідання - Івашкевич В.П.,

-представника позивачки - Гордієнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чуднів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гордієнко О.В., до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за судовим наказом №2-н/294/51/18 від 29.10.2018 в розмірі 151 222,27 грн, та судових витрат з надання правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.03.2021 рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області розірвано шлюб між нею та відповідачем, справа 294/1789/19. Від шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чуднівського районного управління юстиції Житомирської області 08.05.2012, актовий запис №26. Судовим наказом Чуднівського районного суду Житомирської області від 29.10.2018 у справі №294/1592/18 з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 25.06.2024 головним державним виконавцем Любарського районного відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудимою О.С. на підставі виконавчого листа №294/1592/18 відкрито виконавче провадження НОМЕР_4. Внаслідок невиконання судового наказу Чуднівського районного суду Житомирської області від 29.10.2018 за відповідачем утворилася заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини за період з моменту отримання позивачем судового наказу по 01.04.2025 в розмірі 151 222,27 грн. Розмір заборгованості підтверджується копією розрахунку заборгованості по аліментам по ВП НОМЕР_4.

Ухвалою судді від 19.06.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 25.08.2026.

У зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 30.09.2026.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся шляхом скерування повісток за адресою місця проживання, однак які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суд не повідомив, будь - яких заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав.

Зважаючи на вимоги ст. 223 ЦПК України суд вважав за можливе провести судовий розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 25.03.2021 у справі №294/1789/19 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .

Від шлюбу сторони мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чуднівського районного управління юстиції Житомирської області 08.05.2012, актовий запис №26. Відповідно до свідоцтва про народження батьком дитини зазначено відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до судового наказу Чуднівського районного суду Житомирської області від 29.10.2018 у справі №294/1592/18 з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 стягнуто щомісячно на аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25.06.2024 головним державним виконавцем Любарського районного відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудимою О.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 на підставі виконавчого листа №294/1592/18.

Відповідно до довідки-розрахунку, яка надана Любарським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ), у зв`язку з несплатою аліментів відповідачем за вищевказаним виконавчим провадженням, станом на 01.02.2025 за ним рахується заборгованість, яка становить 144 821,27 грн.

Із доданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач жодного разу не проводив оплату по виплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України (далі - СК України).

Частиною 2 ст. 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч.1 ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Частиною 3 статті 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно ч.3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Отже, саме державний виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувача і боржника.

Нормами ч. 1 ст. 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

В п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 зазначено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки настає за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Згідно з ч.ч. 1,2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання .

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

На момент ухвалення даного судового рішення будь-яких належних і допустимих доказів того, що наведений державним виконавцем розрахунок заборгованості по аліментам у ВП НОМЕР_4 є неправильним, або існує рішення суду, яким такий розрахунок визнаний недійсним та визначена інша сума заборгованості за вказаний в позовній заяві період, суду надано не було, а тому підстав для неприйняття такого розрахуку у суду немає.

З вищевикладеного не вбачається, що відповідачем вживались заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі або що він в добровільному порядку проводив виплату аліментів.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Разом з тим, щодо суми стягуваної заборгованості, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості по аліментах, що наданий державним виконавцем у виконавчому провадженні щодо стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів, починаючи з червня 2024 року та станом на 01.02.2026 в сукупному розмірі 144 821 грн 27 коп.

Разом з тим позивач самостійно провів розрахунки заборгованості зі сплати аліментів за лютий 2026 року, березень 2026 року та квітень 2026 року, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача неустойку, виходячи із суми заборгованості 151 222,27 грн.

Водночас, заявляючи до стягнення суму 151 222,27 грн, позивач не надав суду жодних належних та достатніх доказів, які підтверджують несплату відповідачем аліментів на дитину, починаючи з 01.02.2026.

Зважаючи на вказане, при розрахунку розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд виходить із суми заборгованості по аліментах в розмірі 144 821 грн 27 коп., що підтверджується довідкою державного виконавця.

Оскільки заборгованість виникла з 29.10.2018 і не сплачувалася взагалі, для кожного місячного платежу період прострочення перевищить 100 днів (1% х 100 днів = 100%). Відповідно, пеня по кожному з цих місяців досягне свого законодавчого ліміту в 100%, а отже загальний розмір пені буде дорівнювати сумі заборгованості за аліментами - 144 821,27 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме на суму 144 821,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позов на 95,77%, а позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 448 грн 25 крп.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Нормами ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 05.08.2025 по справі № 359/9012/23 зазначив, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 по справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 по справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 2-05/24 від 07.05.2024, рахунку-фактури № 2-05/24 від 07.05.2024 вартість послуг адвоката становить 10000 грн., частину з яких в сумі 5 000 грн сплачено позивачкою, що підтверджується платіжною інструкцією №@2PL460560 від 07.05.2024.

Щодо суми заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач заперечень не надсилав, заявленого розміру не спростовував.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зроблено висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Таким чином, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності процесу, не має права за власною ініціативою вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

Таким чином, оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягають задоволенню частково, а саме на 95,77%, суд приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в пропорційному розмірі на загальну суму 9 577 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гордієнко О.В., до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів по судовому наказу №294/1592/18 від 29.10.2018 в загальній сумі 144 821 (сто сорок чотири тисячі вісімсот двадцять одну) гривню 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )в дохід держави судовий збір у розмірі 1 448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) гривень 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 577 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят сім) гривень.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина БІЛЕРА