Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №289/536/25 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/536/25

Номер провадження 2/289/90/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Кириленка О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Плотнікової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить здійснити поділ між сторонами спільного майна, а саме будівлі гаража в АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 0,0063 га, з кадастровим номером 1825010100:06:002:0931, що розташована в АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований в АДРЕСА_2 , земельну ділянку, площею 0,0268 га, з кадастровим номером 1825010100:06:002:0544, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , автомобіль «Mercedes-Benz ML 350», 2013 року випуску та автомобіль «Chevrolet Cruze», 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначила, що з 26.10.1996 по 20.12.2024 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого вони придбали вищевказане нерухоме майно, однак наразі не можуть дійти згоди щодо його поділу, у зв`язку із чим позивачка вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою від 28.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін (а.с. 31).

В судовому засіданні предстаник позивач заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові, просив здійснити поділ майна між сторонами згідно другого варіанту поділу зазначеного ним у клопотанні від 13.03.2026 (а.с. 138-140), оскільки такий варіант поділу передбачає сплату найменшої суми компенсації та виділення кожному із сторін по автомобілю.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково просив суд виділити йому вищевказану квартиру, а позивачці присудити грошову компенсацію. При цьому зазначив, що з ним проживає спільна дочка ОСОБА_3 , яка не має свого особистого житла, тому відповідач планує подарувати цю квартиру дочці. Щодо гаража, який розташований біля згаданого магазину, зазначив, що він використовує його, як підсобне приміщення для ведення підприємницької діяльності, тому просить виділити йому цей гараж із земельною ділянкою під ним, а позивачці присудити грошову компенсацію. Також позивач зазначив, що у звязку із тим, що займється підприємницькою діляьністю, тому є потреба у залишенні у його власності автомагазину та вказаного автомобіля «Mercedes-Benz ML 350».

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частиною першою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Оцінюючи положення частини п`ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року по справі № 235/5146/16-ц, провадження № 61-37616св18.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 26.10.1996 по 20.12.2024 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00050239610 від 25.03.2025 та свідоцтвом про розірвання шлюбу від 20 грудня 2024 року (а.с. 11-12).

У період шлюбу сторонами набуто у власність наступне майно, а саме 22.08.2014 будівлю гаража, загальною площею 67,1 кв. м в АДРЕСА_1 , 19.01.2012 магазин «Авто-Люкс», що розташований в АДРЕСА_2 , 23.04.2013 земельну ділянку, площею 0,0063 га, з кадастровим номером 1825010100:06:002:0931, що призначена для будівництва індивідуальних гаражів та розташована в АДРЕСА_1 , 12.11.2013 земельну ділянку, площею 0,0268 га, з кадастровим номером 1825010100:06:002:0544, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_2 , 25.01.2009 квартиру АДРЕСА_3 , 12.04.2023 автомобіль «Mercedes-Benz ML 350», 2013 року випуску, право власності на яке було зареєстровано за відповідачем та 31.03.2023 автомобіль «Chevrolet Cruze», 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , право власності на який було зареєстровано за позивачкою, що підтверджується інформаціною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №418122857 від 17.03.2025, листом РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях від 19.03.2025, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, договором купівлі-продажу від 25.01.2009, договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12.11.2013 (а.с. 5-9, 16, 90-93, 96, 99).

Факт того, що вищевказане майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін відповідачем під час судового розгляду справи не оспорювався.

Також судом встановлено, що згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №36 від 21 серпня 2025 року дійсна ринкова вартість вищевказаного автомобіля «Chevrolet Cruze» складає 327126 грн (а.с. 68-73, 86-87), згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №35 від 21 серпня 2025 року дійсна ринкова вартість вищевказаного автомобіля «Mercedes-Benz ML 350» складає 733772 грн (а.с. 75-82).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №20251108-Е від 05.12.2025 ринкова вартість гаража у АДРЕСА_1 становить 294352 грн без ПДВ, ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0063 га, з кадастровим номером 1825010100:06:002:0931 становить 12746 грн, ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0268 га, з кадастровим номером 1825010100:06:002:0544 складає 56108 грн, ринкова варість магазину «Авто-Люкс» у АДРЕСА_2 , становить 1301067 грн без ПДВ, ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 , становить 539747 грн без ПДВ (а.с. 118).

Враховуючи вищевказаний висновок Верховного Суду, зважаючи на пояснення учасників судового процесу у судовому засіданні, згідно яких кожна із сторін наполягає на залишенні у їх власності по автомобілю, позивачка не наполягає на виділенні їй конкретного майна, погоджується на сплату їй компенсації, а відповідач наполягає на залишенні йому зокрема того майна, яке надало б в подальшому можливість продовжувати займатись підприємницькою діляьністю, суд вважає, що доцільне здійснити поділ майна між сторонами саме згідно другого варіанту поділу, який запропоновано представником позивача, що міститься у додатку до його заяви від 13.03.2026 на аркуші справи №140.

Зокрема, суд вважає, що позивачці слід виділити будівлю гаража, загальною площею 67,1 кв. м в АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,0063 га, з кадастровим номером 1825010100:06:002:0931, на якій розташоваий вказаний гараж, квартиру АДРЕСА_3 та автомобіль «Mercedes-Benz ML 350», 2013 року випуску, вартість яких загалом становить 1 580 617 грн, а відповідачу необхідно виділити решту майна, тобто магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований в АДРЕСА_2 , земельну ділянку, площею 0,0268 га, з кадастровим номером 1825010100:06:002:0544, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_2 , та автомобіль «Chevrolet Cruze», 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , вартість яких становить 1 684 301. При цьому відповідач має сплатити позивачці грошову компенсацію у сумі 51842 грн, на отримання якої остання погоджується.

Доводи відповідача та його клопотання від 18.08.2026, згідно яких ОСОБА_2 просить виділити йому майже все спільне майно сторін, окрім автомобіля «Chevrolet Cruze», з подальшою виплатою ним позивачці грошової компенсації, є неспроможними, оскільки остання не погоджується на таку компенсацію. До того ж відповідачем не було внесено відповідну суму компенсації на депозитний рахунок суду.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, згідно зі статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

Відповідно до частин 1, 2, 8 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачкою витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 14.03.2025 року, розрахунок вартості правової допомоги від 23.09.2026, квитанції до прибутокового касового ордера №37 від 27.03.2025, №87 від 20.08.2026, №106 від 22.09.2026 (а.с. 159-165).

Відповідно до зазначених доказів вартість послуг адвоката Ленського І.О. у даній справі складає 12000,00 грн.

З урахуванням наявних у справі доказів витрат позивачки на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, відсутність клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн шляхом їх стягнення з відповідача.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу у межах вказаної суми є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/4126/22 від 22.11.2023 зазначено, що витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).

Відповідно до акту здачі-приймання висновку експерта №20251108-Е від 05.12.2025 та копій квитанцій від 16.08.2025 та 16.09.2025 позивачка сплатила за проведення вищезгаданих судових транспортно-товарознавчих і оціночно-будівельних та оціночно-земельних експертиз кошти в загальній сумі 62 613,20 грн (а.с. 119, 142).

Таким чином, з огляду на те, що понесені позивачкою витрати на оплату експертиз безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, оскільки саме на підставі висновків експертів визначалася вартість спірного майна та варіант його поділу між сторонами, на підставі ст. 133 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз в розмірі 62 613,20 грн.

Крім зазначеного, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачений останньою і документально підтверджений судовий збір у сумі 15140 грн (а.с. 17, 26).

Керуючись ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89,158, 259, 264-268, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про поділ спільного майна – задовольнити.

Здійснити поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Виділити у власність ОСОБА_1 будівлю гаража, загальною площею 67,1 кв. м в АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,0063 га, з кадастровим номером 1825010100:06:002:0931, на якій розташоваий вказаний гараж, квартиру АДРЕСА_3 та автомобіль «Mercedes-Benz ML 350», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Виділити у власність ОСОБА_2 магазин «Авто-Люкс», що розташований в АДРЕСА_2 , земельну ділянку, площею 0,0268 га, з кадастровим номером 1825010100:06:002:0544, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_2 , та автомобіль «Chevrolet Cruze», 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 51842 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 15140 грн, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000 грн та витрат, пов`язаних з проведенням експертиз в сумі 62 613 грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО