Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №285/2573/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2573/26

провадження у справі № 2/0285/1963/26

30 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 39 500,27 грн. В обґрунтовування позовних вимог посилався на наступні обставини.

19.05.2017 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та Відповідачем укладений договір №010/0004/82/1008400, за умовами якого банк надав Відповідачу 15 000 грн, строком на 48 місяців з 19.05.2017 по 19.05.2021, зі сплатою процентів у розмірі 45,00% річних.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 39 500,27 грн.

26.06.2019 укладено договір № 114/2-9, за яким АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 010/0004/82/1008400.

29.11.2022 укладено договір № 29-11/2022, за яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 010/0004/82/1008400.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до Відповідача за договором № 010/0004/82/1008400

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, Позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у сумі 39 500,27 грн.

Представник Відповідача адвокатка Осадчук Т.С. подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала. Посилалась на недоведенісь набуття Позивачем права вимоги до Відповідача за кредитним договором, оскільки у справі відсутні докази оплати за договором факторингу. Розрахунок заборгованості Відповідача не враховує всі його платежі. Крім того, просила застосувати позовну давність та відмовити у відшкодуванні судових витрат Позивача.

Представником Позивача подано відповідь на відзив із запереченнями проти доводів Відповідача. Наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Відповідача подала заперечення на відповідь представника Позивача.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наданими Позивачем доказами підтверджується укладання 19.05.2017 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та Відповідачем Договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0004/82/1008400, за умовами якого банк взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кошти в сумі 15 000 грн, строком на 48 місяців з 19.05.2017 по 19.05.2021, зі сплатою процентів у розмірі 45,00% річних.

Ознайомлення ОСОБА_1 з умовами договору підтверджується його особистим підписом у тексті договору.

Отримання Відповідачем кредитних коштів підтверджується випискою за рахунком АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

26.06.2019 укладено договір № 114/2-9, за яким АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 010/0004/82/1008400.

29.11.2022 укладено договір № 29-11/2022, за яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 010/0004/82/1008400.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до Відповідача за договором № 010/0004/82/1008400

Суд визнає необґрунтованими заперечення представника Відповідача щодо відсутності доказів переходу права вимоги до Позивача, оскільки цей факт підтверджується наданими доказами: текстами договорів факторингу, реєстрами боржників, платіжним дорученням, актом зарахування зустрічних вимог.

Відповідач не є стороною таких договорів, отже не наділений правом висувати заперечення щодо факту їх виконання.

Статтею 518 ЦК України встановлено право боржника висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

У даній справі Відповідачем не надано доказів виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що наданими доказами підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що за кредитом нараховано заборгованість у розмірі 39 500,27 грн, яка складається з наступного:

- 19 949,74 грн — заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту);

- 17 757,99 грн — заборгованість за процентами;

- 1 331,79 грн — інфляційні збитки;

- 460,75 грн — нараховані 3 % річних.

Перевіривши наданий розрахунок заборгованості Відповідача, Суд дійшов висновку, що її розмір є завищеним.

Сума заборгованості за тілом кредиту 19 949,74 грн складається з суми використаного Відповідачем кредитного ліміту 15 000 грн та суми 4 949,74 грн використаних коштів, що перевищували визначений договором ліміт.

Отримання Відповідачем кредитних коштів у сумі, що перевищувала ліміт, підтверджується випискою за рахунком АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Нарахована заборгованість за процентами в сумі 17 757,99 грн відповідає умовам укладеного договору.

У зв`язку з вищевикладеним, Суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача у частині стягнення заборгованості у сумі 37 707,73 грн, що складається з тіла кредиту 19 949,74 грн та процентів 17 757,99грн.

Позовні вимоги у частині стягнення індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми Суд визнає необґрунтованими, з огляду назміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу.

Суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, заявленої представником Відповідача, з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З виписки за рахунком вбачається, що Відповідач у 2018 році здійснював часткову сплату заборгованості за кредитом, останній платіж - 17.08.2018 на суму 495 грн.

Отже, позовна давність була перервана визнанням боргу, після якого трирічний строк сплинув 17.08.2021 щодо заборгованості за частиною зобов`язань, строк виконання яких настав 17.08.2018.

Враховуючи встановлений договором строк кредитування у 48 місяців, останній платіж за кредитом Відповідач зобов`язаний був здійснити 19.05.2021.

Таким чином, трирічний строк позовної давності за вимогами щодо останнього платежу сплинув 19.05.2024.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Згідно Закону України № 3450-IX від 08.11.2023 "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану."

04.09.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", яким пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Разом з тим, строки, під час перебігу яких діяли вищезазначені норми, підлягають виключенню з тривалості перебігу строку позовної давності.

Крім того, суд враховує положення пункту 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" яким Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."

Отже, період карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 тривав до 30 червня 2023 року, також підлягає виключенню з тривалості перебігу строку позовної давності у даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивачем не було пропущено строк позовної давності, перебіг якого переривався в силу вищенаведених норм ЦК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд дійшов наступних висновків.

Позивач просив стягнути з Відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

До позовної заяви додано копію договору № 01-07/2024 про надання юридичних послуг від 01.07.2024 між Позивачем та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», витяг з акту №20 від 31.03.2026 про надання юридичної допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку Суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги, Суд визнає необхідним стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Крім того, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 2 541,58 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, складає 4 541,58 грн

У задоволенні вимоги представника Відповідача про стягнення на його користь з Позивача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 6500 Суд відмовляє, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У даній справі судом установлено, що спір виник внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором. У випадку добросовісного виконання ним своїх обов`язків, даний спір взагалі б не виник та сторони не понесли б судових витрат.

Враховуючи зазначені обставини, Суд вважає за необхідне покласти судові витрати Відповідача на правничу допомогу в даній справі на Відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0004/82/1008400 від 19.05.2017 в сумі 37 707 гривень 73 копійки.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»(ЄДРПОУ 44276926)відшкодування судових витрат в розмірі 4 541 гривня 58 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв