Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №161/17559/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17559/26

Провадження № 2/161/8294/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Дмитрук Т.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що з 25.08.2015 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Станом на день подаяння цієї заяви сторони проживають окремо. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з матір`ю. Відповідач з серпня 2025 року в добровільному порядку кошти на їх утримання не надає, лише здійснює оплату гуртка сина ОСОБА_5 у розмірі 2000 грн. щомісяця. Позивач на разі не працює, перебуває у декретній відпустці. Доходу не отримує. ОСОБА_1 є здоровою особою, офіційно працевлаштований, інших утриманців немає. Має у власності легковий автомобіль та земельну ділянку.

З огляду на вказане, ОСОБА_2 просить суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача на її користь аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки з усіх його доходів щомісячно, а також аліментів на її утримання до досягнення ОСОБА_4 трирічного віку у розмірі 1/5 частини всіх видів його доходів щомісячно.

Ухвалою суду від 21.08.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

04.09.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому ОСОБА_1 визнає позов частково (в частині стягнення аліментів на дітей), та просить відмовити у задоволенні вимог щодо утримання дружини. Вказує, що 29.08.2023 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений іпотечний кредит (щодо купівлі квартири, площею 86 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ). Розмір щомісячних платежів за договором становить 9831,41 грн. Крім того, він оплачує щорічні страхові внески по об`єкту нерухомості в розмірі 6500 грн. У зазначеній квартирі проживає позивач разом із дітьми. Також він щомісячно оплачує оренду спортивної зали для сина в сумі 2000 грн. Крім того, несе витрати на оренду свого житла в розмірі 14500 грн. зі сплатою комунальних послуг у розмірі 2500 грн. Середній розмір його місячної зарплати становить близько 30000 грн. Відтак, залишок коштів складає 3169 грн. У разі стягнення аліментів на дітей, вони будуть складати близько 10000 грн. в місяць. Крім того, він також допомагає своєму батьку – ОСОБА_6 , який потребує медикаментозного лікування. Відтак, він немає можливості сплачувати аліменти на дружину. Крім того, зауважує, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та цінами на ринку адвокатських послуг.

У відповіді на відзив від 16.09.2026 року представник позивача заперечила доводи відповідача. Зазначила, що наявність у батька відповідача захворювань не підтверджує його непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі. Відповідач має реальну можливість утримувати дружину та дітей.

Представник позивача в письмовій заяві просила здійснювати розгляд справи без участі сторони позивача, вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач позов визнав частково, просив відмовити щодо вимог про стягнення аліментів на утримання дружини. Надав пояснення, аналогічні викладеному у письмовому відзиві на позов. Також, повторно наголосив на завищеному розмірі витрат позивача на правничу допомогу.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28.08.2015 року (а.с.10 зворот -11). Станом на дату розгляду справи шлюб не розірвано.

Від шлюбу мають двох дітей ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (а.с.11 зворот - 12).

Діти проживають разом із матір`ю (а.с.12 зворот), відповідач проживає окремо, що не заперечується та визнається сторонами.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При цьому у частині другій статті 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817 гривень, дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Під час судового розгляду не встановлено обставин щодо поганого стану здоров`я дітей. Позивач доказів протилежного суду не надала.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є особою працездатного віку, доказів наявності існування у неї інших утриманців не надано.

ОСОБА_1 є здоровою особою, офіційно працевлаштований, загальний розмір доходу за винятком утримань за період з січня 2026 року по серпень 2026 року становить 288841,85 грн. (в середньому щомісячна заробітна плата становить 36105,23 грн.).

З матеріалів справи слідує, що відповідач щомісячно несе витрати зі сплати 9831,41 грн. платежів в рахунок зобов`язань згідно договору іпотеки від 29.08.2023 року, укладеного між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» (щодо купівлі квартири, площею 86 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , де проживає позивач разом із дітьми). Крім того, сплачує щорічні страхові внески за вказане житло у розмірі 6500 грн. Орендує квартиру вартістю 14500 грн. на місяць зі сплатою комунальних послуг 2000 грн. (у середньому розмірі).

Інших істотних обставин при визначенні розміру аліментів, суд не знаходить.

В сукупності оцінених судом доказів є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дітей та зобов`язаний згідно із законом належним чином забезпечувати і утримувати їх.

Враховуючи пріоритетність інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, їх вік, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, особу відповідача та його матеріальне становище, факт часткового визнання ним позову (в частині стягнення аліментів на дітей), суд вважає за можливе визначити розмір аліментів у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

На думку суду, з врахуванням загальних витрат на дітей, які на даний час несе позивач, такий розмір аліментів не є надмірним та буде достатнім для забезпечення їх гармонійного фізичного та соціального розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні.

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей підлягають до задоволення.

Щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення ОСОБА_4 трирічного віку, суд зазначає наступне.

Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст.84 Сімейного Кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч. 1, 3 ст. 80 Сімейного Кодексу України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових – сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17.

При вирішенні вказаної категорії спорів суд має враховувати матеріальне становище відповідача та розмір його доходів, які мають бути достатніми для виконання заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до приписів ст.128 КЗпП України та ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Аналогічні роз`яснення містить п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, згідно якого максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника відповідно до ч. 3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відомості про наявність у відповідача фінансової спроможності сплачувати аліменти на утримання дружини у розмірі 1/5 частки з його доходів щомісячно у суду відсутні.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною, відповідно також отримує соціальну допомогу при народженні дитини. Крім цього, відповідач щомісячно одноособово сплачує внески за іпотечним договором (щодо квартири в якій проживає позивач разом із дітьми) у розмірі 9831,41 грн.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Суд враховує не тільки потреби дружини, але і фінансові можливості відповідача.

У зв`язку з чим зауважує, що виплата відповідачем іпотечних платежів за квартиру, в якій проживає ОСОБА_2 разом із дітьми, фактично є виконанням ним обов`язку щодо забезпечення потреб сім`ї у житлі, що враховується судом як надання утримання в натуральній формі.

Крім того, після сплати встановленого розміру аліментів на дітей (близько 12000 грн. щомісячно) в розпорядженні відповідача залишається близько 24000 грн. Ця сума є меншою за суму витрат на платежі за житло ОСОБА_1 та платежів по іпотечному договору.

Стягнення додатково аліментів на дружину призвело б до того, що відповідач не мав би коштів для забезпечення власного проживання, харчування та інших базових потреб, що є неприпустимим і суперечить принципам справедливості та розумності (ст. 7 СК України) та вимозі ст. 91 СК України щодо врахування матеріального стану платника.

Позивачкою не доведено, що відповідач має матеріальну можливість надавати їй утримання понад те, що вже забезпечується ним шляхом сплати аліментів на дітей та іпотечних платежів за житло, де вона проживає.

Судом також враховано, що інтереси дітей у частині матеріального забезпечення захищаються стягненням аліментів у визначеному розмірі, а зобов`язання відповідача за іпотекою забезпечують збереження житла, у якому проживає позивач та діти. Це є належним балансом інтересів сторін.

За встановлених обставин (через відсутність у відповідача матеріальної можливості надавати утримання дружині) у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

При цьому право позивачки звернутися до суду із вимогою про стягнення аліментів на власне утримання у разі істотної зміни матеріального стану відповідача не обмежується.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення слід допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 ч.1 п. 3 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача судовий збір на користь держави, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги підтверджується договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою до нього та описом наданих послуг.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних.

Крім того, послуги надані адвокатом не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Виокремлення адвокатом «аналізу правових позицій» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «складення позовної заяви».

Крім того, суд зауважує, що справа розглядалась без участі сторони позивача, відтак плата за «представництво інтересів в суді» не підлягає до стягнення.

З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, ціни на ринку адвокатських послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 4000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 263, 255, 268, 430 ЦПК України, статтями 75, 80, 84 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 серпня 2026 року та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць – допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк