Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №161/20717/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20717/26

Провадження № 1-кп/161/1593/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 30 вересня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030580001612 від 20 вересня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк, Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні "солдат", не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , 20.09.2026 приблизно о 10 годині 29 хвилин у м. Луцьку Волинської області він, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом і метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись у приміщенні закладу харчування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу таємно викрав належні ОСОБА_5 гаманець і розміщені в ньому грошові кошти в сумі 4561 гривні, заподіявши ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 4561 гривні.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Доказами, на підтвердження встановлених судом обставин, є наступні.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та показав, що дійсно, за вказаних обставин та місця вчинив дане кримінальне правопорушення. Суму викраденого не заперечує. У вчиненому розкаявся, просив суворо його не карати.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив розгляд кримінального провадження проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України, зазначив, що він правильно зрозумів зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. Посилання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю ствердив показання обвинуваченого щодо фактичних обставин справи. Збитки йому відшкодовано. Просив обвинуваченого суворо не карати та провести розгляд даного кримінального провадження проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

В постанові Об`єднаної Палати ККС ВС від 16 вересня 2024 року у справі № 444/870/22 Верховний Суд зазначив, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового провадження, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд обмежився лише допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, встановивши всі обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не вбачає.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує інформацію про стан його здоров`я, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, має постійне місце проживання, повністю відшкодував завдану шкоду, потерпілий претензій ні матеріального ні морального характеру до обвинуваченого немає, просить обвинуваченого суворо не карати, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України та покладенням у відповідності до ст.76 КК України певних обов`язків.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Речові докази підлягають вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити попередній у виді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у разі скасування відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_4 до відбуття покарання у виді позбавлення волі за даним вироком, в строк відбуття покарання слід зарахувати строк його тримання під вартою у даному кримінальному провадженні, а саме: період з 20 вересня 2026 року (день фактичного затримання) по 22 вересня 2026 року (день звільнення з-під варти) включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази: шкіряний гаманець чорного кольору, грошові кошти в сумі 4561 гривня, банківська карта № НОМЕР_2 , фіскальні чеки, наліпки, які поміщено до спецпакету №NPU5928922 та передано до камери схову Луцького РУП ГУНП у Волинській області – передати за належністю потерпілому ОСОБА_5 .

Диск – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 24 вересня 2026 – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: