Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №161/16928/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16928/26

Провадження № 2/161/7988/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого – судді Черняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що 30.10.2024 року між TOB «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5074402, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000 грн. зі сплатою процентів за користування коштами строком на 360 днів. 26.06.2025 року первісний кредитор відступив право вимоги за вказаним кредитним договором до позивача, згідно договору факторингу №01.02-14/25 (сума заборгованості 3900 грн.).

Крім того, 17.10.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №1838757, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 3000 грн., право вимоги за договором перейшло до позивача згідно договору факторингу №01.02-06/25 від 31.03.2025 року (заборгованість відповідача 12756 грн.).

12.10.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №1879396, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 2500 грн. строком на 363 дні зі сплатою відсотків за користування коштами, право вимоги за договором перейшло до позивача згідно договору факторингу №01.02-17/25 від 27.06.2026 року (заборгованість відповідача 12150 грн.).

Договірні зобов`язання щодо повернення суми боргу не виконанні боржником.

На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в свою користь заборгованість в розмірі 28806 грн., а також суму понесених судових витрат.

Ухвалою судді від 13.08.2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Станом на дату розгляду справи відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до п.122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, розгляд (формування та зберігання) справи здійснюється в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Судом встановлено, що 30.10.2024 року між TOB «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5074402, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000 грн. зі сплатою процентів за користування коштами строком на 360 днів. Договір укладено в електронній формі.

26.06.2025 року первісний кредитор відступив право вимоги за вказаним кредитним договором до позивача, згідно договору факторингу №01.02-14/25.

Крім того, 17.10.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №1838757, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 3000 грн. зі сплатою відсотків за користування коштами строком на 360 днів (договір укладено в електронній формі), право вимоги за договором перейшло до позивача згідно договору факторингу №01.02-06/25 від 31.03.2025 року.

12.10.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №1879396, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 2500 грн. строком на 363 дні зі сплатою відсотків за користування коштами (договір укладено в електронній формі), право вимоги за договором перейшло до позивача згідно договору факторингу №01.02-17/25 від 27.06.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.

Згідно розрахунку за договором №5074402 від 30.10.2024 року заборгованість відповідача становить 3900 грн. (1000 грн. – тіло кредиту, 2400 грн. відсотки, 500 грн. - неустойка).

Зважаючи на умови кредитного договору, відсотки нараховано в межах строку кретидування.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а в подальшому його дія неодноразово продовжувалася. Дія воєнного стану в Україні наразі триває.

Оскільки неустойка позивачем нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку її сплати.

Отже, вимоги про стягнення неустойки до задоволення не підлягають.

Враховуючи наведене, з відповідача слід стягнути 3400 грн. заборгованості за вказаним договором.

Згідно розрахунку за договором №1838757 від 17.10.2024 року заборгованість відповідача становить 12756 грн. (2880 грн. – тіло кредиту, 4608 грн. - відсотки, 5268 грн. - пеня).

22.10.2024 року відповідач в рахунок погашення заборгованості сплатив 300 грн.

Враховуючи умови кредитного договору, заборгованість за тілом кредиту та відсотками підлягає до стягнення з ОСОБА_1 у розмірі 7488 грн. (в частині вимог про стягнення неустойки слід відмовити).

Згідно розрахунку за договором №11879396 від 12.10.2024 року заборгованість відповідача становить 12150 грн. (2500 грн. – тіло кредиту, 4650 грн. - відсотки, 5000 грн. - пеня).

Зважаючи на безпідставність вимог щодо стягнення неустойки, до стягнення з відповідача підлягає 7150 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в розмірі 18038 грн.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1667,17 грн. (2662,40 грн. х 18038 грн./ 28806 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитними договорами № 5074402 від 30.10.2024 року, №1838757 від 17.10.2024 року, № 1879396 від 12.10.2024 року в розмірі 18038 (вісімнадцять тисяч тридцять вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 17 коп.

В задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено 30 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк