Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №766/10878/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/10878/26 Головуючий у першій інстанції Дорошинська В.Е.

Провадження № 33/819/164/26 Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В.

Категорія: ч. 2 ст. 172-4 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Херсонський апеляційний суд під головування судді Батрака В.В., за участю секретаря Вершини І.О., прокурора Марченка С.А., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи (проходження служби) на день вчинення правопорушення: ІНФОРМАЦІЯ_2 , посада: головний спеціаліст служби захисту інформації автоматизованої системи "Оберіг" ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП за наступних обставин.

Так, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.09.2025 року № 118 ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста служби захисту інформації автоматизованої системи « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до абзацу першого частини п?ятої та абзацу другого частини сьомої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 19.09.2025 № 4/1625.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба-це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов?язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до посадової інструкції державного службовця № 272, посада головного спеціаліста служби захисту інформації автоматизованої системи «Оберіг» ІНФОРМАЦІЯ_4 відноситься до категорії «В» посад державної служби.

Згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ( далі по тексту – Закон), державні службовці є суб`єктами, на яких поширюється дія вказаного Закону.

Таким чином, головний спеціаліст служби захисту інформації автоматизованої системи «Оберіг» ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, та суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про державну службу», на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу», державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

23.09.2025 року ОСОБА_4 склав присягу державного службовця Міністерства Оборони України.

Відповідно до п.10 особової картки державного службовця № 272 ОСОБА_5 при прийнятті на державну службу ознайомлено під підпис про спеціальні обмеження, встановлені Законом України «Про державну службу» та Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до відомостей журналу інструктажу по недопущенню злочинів у сфері службової діяльності та корупційних діянь ІНФОРМАЦІЯ_4 , державний службовець ОСОБА_6 під номером 87 особисто під підпис ознайомлений з вказаними вимогами Закону.

З умовами служби щодо дотримання вимог Законом України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 23.09.2025 року ознайомився під час підписання власних посадових інструкцій.

20.04.2026 року ОСОБА_6 пройшов та успішно завершив курс НАЗК «Основи антикорупції для всіх і кожного», за результатами чого отримав відповідний сертифікат.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.04.2026 року, ОСОБА_1 з 11.08.1994 зареєстрований в установленому порядку засновником та керівником ТОВ «Телекомпанія «Ітел» ЛТД (код ЄДРПОУ 21280371), дані щодо перебування у стадії припинення або припинення підприємницької діяльності відсутні.

Згідно із ч. 2 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.07.2026 року ОСОБА_1 заснував юридичну особу (ТОВ «Телекомпанія «Ітел» ЛТД, та уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами та має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Засновник — це фізична або юридична особа (від 1 до 100), яка приймає рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю. У законодавстві (Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Цивільний кодекс України) він наділений особливим правовим статусом.

Виконавчий орган товариства є двоосібним, тобто відповідно до витягу інтернетресурсу YouControl, ТОВ «Телекомпанія «Ітел» ЛД має два співзасновника, а саме: ОСОБА_1 (розмір частки засновника 80%) та ОСОБА_7 (розмір частки засновника 20%).

З інтернетресурсу YouControl в розділі «Історія змін» відомо, що з 2014 року по 2024 рік стосовно діяльності ТОВ "ТЕЛЕКОМПАНІЯ «ІТЕЛ» ЛТД" (ЄРДПОУ 21280371) було внесено ряд змін, а саме: 07.02.2014 року - змінено контактну інформацію; 27.05.2016 року - змінено вид діяльності та перелік засновників, до якого увійшла ОСОБА_7 , відбулась зміна підписанта, де підписантом визначено ОСОБА_8 ; 31.01.2024 року - відбулась зміна засновників (учасників) юридичної особи, де серед засновників (учасників) вказано ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

З листа Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 11.06.2026 року № 1926/5/21-22-12-01-03 відомо, що згідно з даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС України ІКС «Податковий блок» станом на 10.06.2026 року ТОВ «ТЕЛЕКОМПАНІЯ «ІТЕЛ» ЛТД (21280371) перебуває на обліку в Херсонській державній податковій інспекції ГУ ДПС, обліковий стан - платник податків за основним місцем обліку, не перебуває в процесі припинення.

Згідно зі статтею 145 Цивільного кодексу України та статтею 59 Закону України "Про господарські товариства" питання внесення змін до статуту товариства та виключення учасника із складу товариства відносяться до виключної компетенції повноважних загальних зборів учасників цього товариства.

Отже, ОСОБА_4 22.09.2025 року, будучи призначеним на посаду державної служби - головного спеціаліста служби захисту інформації автоматизованої системи «Оберіг» ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи обізнаним стосовно передбачених ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» обмежень і заборон, маючи об`єктивну можливість діяти у відповідності до вимог Закону, виконуючи свої посадові обов`язки, порушив обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначеними п.2 ч.1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції»: виконував функції державного службовця в період часу з 22.09.2025 року по день складання протоколу та одночасно входив до складу виконавчого органу управління підприємства (був засновником та керівником ТОВ «Телекомпанія «ІТЕЛ» ЛТД ), не вжив дій, спрямованих на вихід з керівного складу вказаної компанії.

Вищевказані дії ОСОБА_5 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, як порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, або ж, відповідно до вимог ст. 22 КУпАП оголосити йому усне попередження.

Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, неповне встановлення судом всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що суд не надавав мотивованої відповіді на довід про те, що п.2-9 ХІІІ Закону України «про запобігання корупції» не розповсюджується на нього та чому спеціальна норма про зупинення строку не застосується до його конкретних обставин.

Також, апелянт зазначає про те, що судом не встановлено , які саме конкретні та юридично допустимі дії він мав здійснити у відповідний строк, обмежившись посиланням на наявність «об`єктивної сторони».

Крім того, на переконання апелянта суд не надав належної оцінки запису в трудові книжці про припинення його роботу на посаді директора у 2013 року та не встановив причини розбіжності між кадровими документами ті ЄДР.

Також, апелянт не погоджується і з позицією суду про те, що він несвоєчасно вжив належних заходів, що спростовується письмовими доказами наданими ним до апеляційного суду.

Крім того, на переконання апелянта суд визначив період вчинення правопорушення з 22.09.2025 року – день призначення на посаду, хоча сам зазначає про норму, яка передбачає 15 робочих днів для здійснення дій, спрямованих на припинення відповідних повноважень.

Також, на думку апелянта, суд не перевірив у достатньому обсязі об`єктивні дані щодо фактичної діяльності ТОВ за здійснення ним управлінських функцій.

В запереченнях на апеляційну прокурора просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законні та обґрунтовану.

Заслухавши суддю – доповідача, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши та перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», державні службовці є суб`єктами відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією.

Відповідно до вимог ст.41 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п.1, п.п.«а» п.2 ч.1 ст.3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Згідно п.1, п.2 ч.1 ст.28 ЗУ «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Отже, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП суду необхідно встановити факт порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, в даному випадку сумісництва, та не вчинення відповідних дій, наслідком яких стало б усунення таких порушень у строк, встановлений законом, що і було встановлено, судом першої інстанції.

Даючи пояснення в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що його повноваження директора були припинені в 2013 році органами товариства, про що свідчать записи в трудовій книжці, які не були внесені до державного реєстру, чому саме не були внесені не знає, оскільки в місті не знаходився. В 2025 році, коли він приступив до посади, перед ним постало питання не звільнитися з посади, а привести відомості державного реєстру у відповідність до фактичних обставин. Відповідно до п. 2-9 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» передбачає, що на період воєнного стану перебіг строків, визначених ч. 2 ст. 23 цього Закону, зупиняється для осіб, які не мають можливості здійснити відповідні дії у встановлені строки у зв’язку з виконанням завдань в інтересах оборони України. В цей період він проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що є органом військового управління. При складанні протоколу зазначене не було взято до уваги. Просив врахувати, що з 2013 року фактично не виконував функції директора, не здійснював фактичного управління діяльністю підприємства, не приймав управлінських рішень, постійно працював у м. Херсоні, яке знаходиться під постійними артилерійськими обстрілами та дроновими атаками, а також стан здоров`я, після контузії має інвалідність. Вказав, що вживав заходи щоб усунути невідповідність між записами в трудовій книжці та державним реєстром, але не міг цього зробити у зв`язку із втратою документів унаслідок бойових дій. З початку 2025 року була домовленість між декількома фірмами щоб передати свої права і в липні 2026 він це зробив. Таким чином невідповідність була усунута. Просив суд врахувати викладене та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення, його вина у його вчиненні при встановлених судом першої інстанції обставинах та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, належно досліджених судом першої інстанції, які цілком обґрунтовано покладені в основу оскаржуваної постанови, а саме:

- наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.09.2025 № 118;

- посадовою інструкцією державного службовця № 272;

- присягою державного службовця;

- копією журналу інструктажу по недопущенню злочинів у сфері службової діяльності та корупційних діянь ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- сертифікатом курсу НАЗК «Основи антикорупції для всіх і кожного;

- витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

- витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб;

- іншими матеріалами, отриманими під час проведення перевірки.

Суд першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вищевказані докази є належними та допустимими, такими, що в повні мірі доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, а позиція ОСОБА_1 , що не визнання вини є обраний ним спосіб захисту з метою уникнення відповідальності і до уваги не приймає.

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.04.2026 року, засновником юридичної особи ТОВ «Телекомпанія «ІТЕЛ» ЛТД є ОСОБА_1 .

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону України Закону № 1700-VII особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язана не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачене Конституцією або законами України

На виконання зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 був зобов`язаний у період часу з 23.09.2025 року по 08.10.2025 року вчинити дії спрямовані на припинення його повноважень у складі виконавчого органу управління ТОВ «Телекомпанія «ІТЕЛ» ЛТД на протязі 15 робочих днів з дня призначення на посаду.

Однак, ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», дії, спрямовані на припинення його повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, а саме, у складі одного з засновників ТОВ «Телекомпанія «ІТЕЛ» ЛТД не вчинив та лише 29.06.206 року виконав вимоги законодавства та передав свою частку у статутному капіталі та був звільнений з посади директора і виключений зі складу товариства.

При цьому обмеження, визначені в п. 2 ч. 1 ст. 25 та ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції» діють незалежно від того, чи отримує підприємство прибуток, чи ні, що вказує на неспроможність доводів апеляційної скарги в цій частин.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного спеціаліста служби захисту інформації автоматизованої системи «Оберіг» ІНФОРМАЦІЯ_4 , являючись суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», порушив встановленні п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження, щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, а саме входив до складу правління ТОВ «Телекомпанія «ІТЕЛ» ЛТД та вчинив дії, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, а саме порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Неспроможними є і посилання апелянта на положення п. 2-9 Розділу ХІІІ Прикінцеві положення Закону №1700, як на підстави зупинення для нього вимог Закону, які інкримінуються йому в провину.

Так, відповідно до положень п. 2-9 Розділу ХІІІ Прикінцеві положення Закону №1700, на період дії воєнного стану, перебіг строків визначених ч. 2 ст. 25 та ч. 1 ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції», зупиняються до дня припинення чи скасування воєнного стану для осіб, які не мають можливості здійснити визначені дії у встановлені строки у зв`язку з виконанням завдань в інтересах оборони України, безпосередньою участю у веденні воєнних(бойових) дій, виконанням інших завдань в інтересах національної безпеки і оборони.

Оскільки, як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_1 не відносить до суб`єктів, визначених п. 2-9 Розділу ХІІІ Прикінцеві положення Закону №1700, то на нього не розповсюджується його норми.

Необґрунтованими є посилання апелянта, як на підтвердження виконання ним вимог ч. 2 ст. 25 Закону України Закону № 1700, лист ТОВ «ЦТК СЕРВІС».

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_1 23.09.2025 року склав присягу державного службовця МО України та під особистий підпис був повідомлений про спеціальні обмеження у законодавстві, які існують у зв`язку з породження такої служби, в тому числі, передбачені Законами України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції».

Тобто, зважаючи на викладене, ОСОБА_1 на вищевказану дату був обізнаний про імперативні заборони щодо сумісництва, однак належним дій у встановлений строк не вчинив, а надана ним суду апеляційної інстанції копія листа ТОВ «ЦПК СЕРВІС», яка хоча і датована до винесення оскаржуваної постанови та з невідомих причин не була надана суду першої інстанції, стверджує лише факт переписки ОСОБА_1 з вищевказаним ТОВ щодо продажу (передачі) його частки, разом з тим жодним не свідчить про його намір вийти з товариства чи звільнити із займаної в ньому посади.

Безпідставними є і посилання апелянта на те, що його повноваження директора були припинені в 2013 році органами товариства, про що свідчать записи в трудовій книжці, які не були внесені до державного реєстру з невідомих йому причин, оскільки сам факт такого запису не свідчить про дійсність таких подій, які мають завершитися внесенням таких відомостей до відповідного реєстру для чого з боку ОСОБА_1 починаючи з 2013 року не вчинялося будь-яких дій для цього, як не існувало об`єктивних перешкод для вчинення таких дій.

Неспроможними є доводи апеляційної скарги про необхідність роз`яснення судом алгоритму дій апелянта для уникнення обставин інкримінованого йому правопорушення, оскільки зазначене виходить за межі повноваження суду.

Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що дотримання правил обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, особами уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, мають високий суспільний інтерес, становить шкоду суспільним інтересам та може підривати довіру суспільства до органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зважаючи на вищезазначене, апеляційний суд, суд не вбачає підстав задля звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП

З урахуванням всіх обставин справи та даних про особу ОСОБА_1 йому було призначено мінімальне стягнення, передбачене ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, яке на переконання апеляційного суду є необхідним і достатнім для його виправлення. та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.

Оскільки доходи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції стосовно нього, як законну, обґрунтовану та вмотивовану – залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) грн. - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ХЕРСОНСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В.БАТРАК