Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №591/3770/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Суми

Справа №591/3770/26

Номер провадження 22-ц/816/2725/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Сидоренко А. П. , Сізова Д. В. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня 2026 року, постановлену в місті Суми у складі судді Зері Ю.О., повний текст якої складений 17 липня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

У квітні 2026 року ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в розмірі 208 937 грн 00 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що 19.09.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів Volkswagen Passat, з державним номером НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та NISSAN LEAF, з державним номером НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Провадження щодо відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України, було закрито у зв`язку з передачею матеріалів до прокуратури у зв`язку наявністю ознак вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України. Водночас відповідач був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП за самовільне залишення місця пригоди.

Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату ДТП була застрахована в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-200991027.

Оскільки позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу NISSAN LEAF з державним номером. НОМЕР_3 в розмірі 127 500 грн 00 коп., вважає, що набув право на звернення до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування у вказаному розмірі у порядку регресу, оскільки останній залишив місце пригоди самовільно, а також пені 56 032 грн 07 коп., інфляційних втрат – 19 759 грн 08 коп. та трьох відсотків річних – 5645 грн 85 коп.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня 2026 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 зупинено провадження у цій справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан; зобов`язано учасників справи у десятиденний строк з моменту усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, повідомити про це суд.

Зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України місцевий суд мотивував введенням в Україні правового режиму воєнного стану та перебуванням відповідача ОСОБА_2 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 . Враховуючи відсутність можливості відкладення судового засідання до звільнення відповідача з військової служби чи настання інших обставин, які б дозволяли продовжити розгляд справи, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження. Судом була врахована позиція відповідача щодо його наміру брати участь у судовому розгляді справи, та те, що зі змісту позову, при розгляді справи про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності вина відповідача встановлена не була, а розгляд справи за участі лише представника може мати наслідком неповноту судового розгляду.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» 29.07.2026 подало через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня 2026 року та направити справу до Зарічного районного суду м. Суми для продовження розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд застосував формальний підхід до норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, проігнорувавши системне тлумачення процесуальних гарантій та актуальні висновки Верховного Суду. У цій справі відповідач залучив до участі адвоката Журбу Г.М., яка вчинила увесь комплекс процесуальних дій, тому відповідач, який має об`єктивну змогу координувати свої дії та подавати заяви і клопотання, повністю забезпечує реалізацію власних процесуальних прав. За таких умов відсутні будь-які об`єктивні перешкоди для розгляду справи за відсутності самого відповідача. Зупинення провадження судом для абстрактного та безстрокового збору доказів за наявності у справі професійного представника є грубим порушенням принципу змагальності сторін та рівності учасників процесу перед законом.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від представника відповідача – адвоката Журби Г.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить поновити процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду – залишити без змін.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої вказаної правової норми встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) Велика Палата Верховного Суду зазначила: «під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.».

У контексті доводів апеляційної скарги щодо відсутності підстав для зупинення провадження у вказаній справі, слід зазначити наступне.

У справі, ухвала в якій переглядається, відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України з 09.07.2025 по цей час, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 58 – на звороті).

Представник відповідача адвокат Журба Г.М. подала суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу в Державній прикордонній службі України, а тому не може прибути до суду, взяти участь у справі та скористатися своїми правами, передбаченими статтею 43 ЦПК України. В судовому засіданні суду першої інстанції 17.07.2026 адвокат Журба Г.М. підтримала своє клопотання про зупинення провадження у справі.

Крім того, 10 липня 2026 року до місцевого суду представником відповідача були надані довідки про те, що ОСОБА_2 бере безпосередню участь у бойових діях та 05 липня 2026 року отримав травму та поранення при безпосередній участі у бойових діях (а.с.78, 79).

Установивши, що відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_5 в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, а також клопотання його представника про зупинення провадження у справі, що свідчить про відсутність беззастережної волі відповідача на продовження розгляду справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25).

Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23 не є релевантними до обставин цієї справи, позаяк у справі № 557/1226/23 спір стосувався стягнення аліментів на дитину.У справах про стягнення аліментів вирішується питання періодичних платежів, спрямованих на забезпечення поточного утримання дитини, тому діють інші критерії оцінки необхідності негайного судового захисту через призму захисту найкращих інтересів дитини.

Наявність у відповідача представника сама по собі не свідчить про його беззастережну волю на продовження розгляду справи.

Крім того, апеляційний суд враховує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.

Передбачене пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України обов`язкове зупинення провадження у справі є процесуальною гарантією реалізації права військовослужбовця на особисту участь у судовому розгляді та ефективне здійснення ним своїх процесуальних прав в умовах виконання конституційного обов`язку щодо захисту незалежності і територіальної цілісності України. Таке законодавче регулювання переслідує легітимну мету забезпечення справедливого судового розгляду та рівності процесуальних можливостей сторін.

При цьому застосування зазначеної норми не має наслідком позбавлення позивача права на судовий захист, а лише зумовлює тимчасове відтермінування розгляду справи до усунення визначеної законом обставини

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Правильно встановивши обставини справи, які є підставою для обов`язкового зупинення провадження у справі та керуючись імперативною нормою цивільного процесуального законодавства, місцевий суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись вимогами статей 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач М. В. Щербаченко

Судді: А. П. Сидоренко

Д. В. Сізов