Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №521/3719/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1160/26

Номер справи місцевого суду: 521/3719/26

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,

за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

адвоката Сігінової Надії Валентинівни, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, представника потерпілого – Ткача Миколи Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, представника потерпілого – ОСОБА_2 , на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 травня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

ПостановоюХаджибейського районного суду м. Одеси від 11.05.2026 провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП закрито.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.05.2026, представником потерпілого подано апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення із накладенням на нього адміністративного стягнення передбаченого статтею.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом безпідставно відмовлено у долучені та досліджені доказів сторони потерпілого, без наведення жодних мотивів такого рішення, чим фактично позбавив потерпілого можливості довести суперечливість версії ОСОБА_1 щодо механізму ДТП. Також скаржником стверджується щодо ненаданням судом належної оцінки наявним суперечностям у показаннях свідків та не перевірено достовірність письмових пояснень свідків.

Також апеляційна скарга містить прохання скаржника щодо долучення до матеріалів справи електронного носія з відеозаписом процесу вимірювання проїзної частини та фотознімками конфігурації проїзної частини в місці ДТП, а також складену схему.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Сігінової Н.В., потерпілого – ОСОБА_2 та його представника – адвоката Румянцева О.Г., апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За положеннями п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Приймаючи оскаржувану постанову щодо закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали жодних сумнівів.

Однак, апеляційний суд не погоджується з викладеними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607078 ОСОБА_1 05.03.2026 близько 14 год 20 хв в м. Одеса по Овідіопольській дорозі, 7 керуючи транспортним засобом Volkswagen, д.н.з НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав перевагу в русі транспортному засобу Infiniti, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по смузі, на яку він мав намір перестроїтись та скоїв зіткнення з ним, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.3. Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

За положеннями ст. 124 КУпАП відповідальність передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 10.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, передбачено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

Відповідно згідно змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу вбачається порушення останнім п. 10.3 ПДР України.

Наведені обставини справи, а саме щодо наявність факту порушення особою вказаного пункту ПДР України підтверджується в свою чергу наявними матеріалами справи, а саме письмовими поясненнями свідків ДТП – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в яких останніми повідомлено, що в день складня протоколу близько 14 год 20 хв вони рухалися в транспортному засобі під керуванням ОСОБА_1 , який в свою чергу перед настанням ДТП рухався в крайній лівій смузі руху по вул. Овідіопольська дорога, 7 та оскільки попереду зупинився транспортний засіб BMW з ввімкненим показником повороту ліворуч, ОСОБА_1 здійснив маневр перестроювання в крайню праву смугу для руху, по якій згідно встановлених матеріалів справи рухався транспортний засіб під керуванням іншого учасника ДТП – ОСОБА_2 (а.с. 34-35).

Вказані пояснення підтверджено свідками безпосередньо в судовому засідання під запис в апеляційному суді.

Зазначені обставини справи в тому числі підтверджуються також письмовими пояснення безпосередньо ОСОБА_1 , згідно яких останній зазначив, що з метою об`їзду транспортного засобу, що зупинився попереду та відімкнув показник повороту ліворуч, здійснив маневр перестроювання в крайню праву смугу руху, по якій транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 здійснював обгін та врізався в стовп, у зв`язку із чим в подальшому відбулося зіткнення даних авто.

З огляду на викладене, в діях ОСОБА_5 вбачається порушення п. 10.3 ПДР України, оскільки, здійснюючи маневр перестроювання з крайньої лівої полоси для руху в крайню праву полосу для руху, по якій рухався транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 , особа не переконався в безпечності даного маневру та не надав дорогу транспортному засобу Infiniti, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в крайній правій полосі. При цьому, слід зазначити, що з наданих та досліджених матеріалів справи в своїй сукупності вбачається здійснення водієм транспортного засобу Infiniti, д.н.з. НОМЕР_2 , маневру обгону вказаного в протоколі транспортного засобу на перехресті, що також є порушенням ПДР України, однак суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями оцінювати в даному випадку факт наявності в діях водія даного авто порушень ПДР України, враховуючи відсутність будь-яких складених відносно нього адміністративних матеріалів.

Разом з тим, судом першої інстанції під час розгляду справи по суті не в повній мірі досліджено та встановлено всі фактичні обставини справи, не враховано вищевикладені встановлені апеляційним судом обставини справи та як наслідок передчасно зроблено передчасний висновок про наявність в даному випадку правових підстав для закриття провадження у справі за відсутності в діях особи складу інкримінованого останньому адміністративного правопорушення., а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Натомість, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити також, що відповідно до ч. 2, 11 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення. У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення вчинено 05.03.2026, відповідно станом на дату розгляду даної справи судом апеляційної інстанції строк накладення адміністративного стягнення, визначений положеннями ст. 38 КУпАП, сплив.

Обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, визначені ст. 247 КУпАП. Відповідно до п. 7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження в справі про адміністративні правопорушення. Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, закриття провадження у справі та визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття їх одночасно в одній постанові належить вважати порушенням права особи на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що положеннями КУпАП врегульовані охоронні правовідносини, що виникають між державою і особою з приводу порушення останньою спеціальних правил, встановлених державою, а метою провадження у справі про адміністративне правопорушення у контексті ст. ст. 1, 7 КУпАП є застосування до такої особи, у випадку її винуватості, засобів державного примусу, встановлених законом. У випадку принципової неможливості досягнення такої мети, як це має місце зокрема внаслідок збігу строків, передбачених ст. 38 КУпАП, подальше провадження у справі про адміністративне правопорушення позбавляється сенсу і є недоцільним, у зв`язку із чим провадження у такій справі підлягає закриттю.

Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Між тим, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

У зв`язку з закриттям по даній справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП питання щодо доведеності вини осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності не вирішується, з урахуванням положень рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006 року, у якому зазначено, що у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.

Суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в матеріалах справи щодо наявності в даному випадку правових підстав для скасування оскаржуваної постанови суду, проте станом на дату розгляду апеляційної скарги строк накладення адміністративного стягнення сплив, провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, представника потерпілого – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 травня 2026 року – скасувати.

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає

Повний текст постанови складений 01 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Комлева