Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №521/21900/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1153/26

Номер справи місцевого суду: 521/21900/25

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,

за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 травня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

ПостановоюХаджибейського районного суду м. Одеси від 07.05.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,0 грн з позбавленням права керування транспортних засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07.05.2026, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована не врахуванням судом першої інстанції доводів особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності про те, що продемонстрований відеозапис подій не може вважатися належним доказом у справі з огляду на фіксування такого на особистий телефон працівника поліції. Також скаржником стверджується, що судом не надано правової оцінки підставам зупинки транспортного засобу, адже наданий відеозапис з мобільного телефону у темну пору доби порушення вимог ПДР України є незаконним.

В обґрунтування апеляційної скарги також зазначено про порушення працівниками поліції порядку огляду водія на стан сп`яніння та не запропоновано ОСОБА_1 пройти відповідний огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Драгер», без такої пропозиції та фіксування результатів подальше навалення є незаконним. На думку скаржника, матеріали справи не містять належних доказів фіксування відмови особи від проходження огляду у встановленому законом порядку, свідки не залучалися, а тому відсутня об`єктивна сторона даного правопорушення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

В судове засідання 24.09.2026 особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи/розгляду справи за відсутності від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на адресу суду не надходило.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ст. 130 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , зважаючи на встановлені положеннями ст. 277 КУпАП строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Приймаючи оскаржувану постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наданими по справі доказами у своїй сукупності.

Однак апеляційний суд не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534418 ОСОБА_1 07.12.2025 близько 22 год 15 хв в м. Одеса по вул. Богдана Хмельницького, біля будинку 39 керував транспортним засобом Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За положенням ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно матеріалів справи, працівниками поліції здійснювалася відео фіксація подій, що відбувалися 07.12.2025 за участю ОСОБА_1 та відповідні відеозаписи долучено до матеріалів справи.

З наданих відеозаписів подій вбачається рух спеціалізованого автомобіля патрульної поліції за транспортним засобом із д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та зупинку даного транспортного засобу. В подальшому міститься фіксування спілкування працівника поліції з особою, яка притягується до відповідальності, в тому числі й повідомлення підстав даної зупинки, а саме «непристебнутий пасок безпеки» (відео 471234, 22 год 13 хв), у зв`язку із чим та, зважаючи на інші встановлені поліцейськими порушення, в подальшому винесено постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених положеннями ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Розгляд даних правопорушень також зафіксовано на вказаний відеозапис подій (22 год 18 хв та 22 год 19 хв).

Звертаючись до суду із відповідною апеляційною скаргою, скаржником стверджується про неврахування судом незаконності підстав зупинки транспортного засобу та порушення працівником поліції порядку огляду на стан сп`яніння, у зв`язку із чим як вбачається з наявних матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до Департаменту патрульної поліції УПП в Одеській області із відповідними скаргами на дій працівника поліції, яким складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та розглянуто матеріали про притягнення особи за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Разом з тим, як вбачається з відповіді начальника Департаменту патрульної поліції УПП в Одеської області про результати розгляду звернень, надану ОСОБА_1 , за результатами розгляду скарг та на підставі наявних в матеріалах справи відео доказів, постанову серії ЕНА № 6300445 від 07.12.2025, винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито (а.с. 68). При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що відносно працівника поліції, яким складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за результатами звернень останнього із відповідними скаргами було відкрито службове розслідування (а.с. 66) та за результатами проведення якого до працівника поліції – ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження та догани (а.с. 115-116).

Окрім наведеного, скаржником також долучено до матеріалів справи копію рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09.09.2026, ухваленого за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції УПП в Одеській області, третя особа: лейтенант поліції інспектор 2 роти 2 взводу 2 батальйону УПП в Одеській області Мозгова В.А. про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Згідно даного рішення, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6300434 від 07.12.2025, винесену інспектором УПП в Одеській області лейтенантом поліції інспектором 2 роти 2 взводу 2 батальйону Мозговою В.А., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП (а саме керування транспортним засобом з непристебнутим паском безпеки) скасовано.

Наведене в свою чергу підтверджує відповідні доводи апеляційної скарги в частині зупинки транспортного засобу та незаконності дій працівника поліції.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2019 № 686/11314/17 чітко вказано, що у випадку незаконної зупинки транспортного засобу працівники поліції не мають жодного права вимагати від водія пред`явити посвідчення водія та вчиняти будь-які інші дії щодо водія внаслідок такої незаконної зупинки. Тобто, якщо працівники поліції зупиняють транспортний засіб незаконно, то вони також не мають законних підстав вимагати в особи надати документи чи, наприклад вимагати пройти огляд на стан сп`яніння.

Також, слід звернути увагу, що ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, та (наприклад, у справах: «Гурепка проти України», рішення від 06 вересня 2005 року; Лучанінова проти України, рішення від 09 червня 2011 року; «Вєренцов проти України», рішення від 11 квітня 2013 року; «Швидка проти України», рішення від 30 жовтня 2014 року, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53). Відповідно доктрини «плодів отруєного дерева» яку використовує ЄСПЛ, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними (справа «Гефген проти Німеччини»). Тобто незаконні дії працівників поліції не можуть у майбутньому породжувати законних вимог до особи.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08, пункти 51-84, від 20 вересня 2016 року, Суд встановив порушення принципу безсторонності в провадженні у справі про адміністративне правопорушення щодо заявника, під час якого прокурор був відсутнім. У зв`язку із наведеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

У рішенні ЄСПЛ від 2.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Разом з тим, враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, а саме наявність факту скасування постанови про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки, які згідно наявних матеріалів справи були підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , визнавши при цьому рішенням суду відповідні дій працівника поліції – ОСОБА_3 незаконними, що свідчить в даному випадку про незаконність всіх інших подальших дій поліцейського, в тому числі й щодо звернення із вимогою проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Окрім наведеного, апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що з наданого працівниками поліції відеозапису подій не вбачається фіксування відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, оскільки наведені доводи апелянта знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова у відповідності до положень ст. 294 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 травня 2026 року – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 01 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Комлева