Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №646/6760/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/6760/26 Головуючий суддя І інстанції Сіренко Ю. Ю.

Провадження № 22-ц/818/5552/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: визнання права власності

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Карнаухова Андрія Олександровича на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 17 липня 2026 року по справі за заявою поданої представником позивача – адвокатом Карнауховим Андрієм Олександровичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до Основ`янського районного суду міста Харкова із вищевказаною позовною заявою, в якій просить: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,9 кв.м., та яка складається з жилих кімнат: 1-а кімната, площею 17.0 кв.м., 2-а кімната, площею 14,1 кв.м., жила площа квартири 31,1 кв. м., кухня окрема (загальна), площею 5,9 кв.м., ванна кімната 2,0 кв. м., туалет 0,9 кв.м., коридор, 4,7 кв. м., будовона шафа 0,3 кв. м., балкон 2,0 кв.м.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 09.07.2026 року позовну заяву- залишено без рухудля усунення її недоліків.

Ухвалою Основ`янського районного суду м.Харкова від 17 липня 2026 року позовну заяву з покликанням на невиконання вказівак суду - визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Карнаухов А.О. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково не звернув уваги на заяву представника позивача від 10.07.2026 року про усунення недоліків, в кій зазначено що при подачі позову матеріального характеру позивачем була зазначена ціна позову в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Крім того, у згаданій заяві було зазначено про те, що на початок 2022 року середня вартість двокімнатної квартири в с. Куп`янськ-Вузловий Куп`янського району Харківської області становила еквівалент $12 000 - $17 000, що на даний час відповідає сумі приблизно 531 000 -752 250 гривень.

Станом на середину 2026 року через критичне загострення військової ситуації та перебування населеного пункту безпосередньо у зоні активних бойових дій ринок нерухомості в с. Куп`янськ-Вузловий фактично перестав існувати. Юридичні угоди купівлі-продажу у таких зонах майже не укладаються, а вартість вцілілого житла має виключно умовний характер в середньому по ринку у межах $1 500 – $3 000, тобто приблизно 66 375-132 750 гривень. (данні мною взяті з відкритих джерел.

Ціна позову визначається на підставі дійсної вартості майна, а її визначити об`єктивно неможливо через активні бойові дії та відсутність правовстановлюючих документів, які були знищені разом з квартирою позивача. На стадії досудового збору матеріалів такі спроби закінчилися невдачею та порадами звернутися до суду

Вважає, що суд першої інстанції у такій ситуації повертаючи позов проявив надмірний юридичний формалізм, та поставив вимоги, які неможливо виконати. Це порушує права позивача ОСОБА_1 на справедливий суд. Іншого способу вирішити питання визнання права власності, в умовах в яких опинилась позивач, крім як в судовому розгляду не існує.

Неможливість проведення експертної оцінки житла підтверджено у відповіді на адвокатський запит наданою ТОВ «КОНСАЛТИНГ ЕКСПЕРТ 1». (додається до матеріалів справи) Судове рішення в разі задоволення позову у цій справі буде підставою для державної реєстрації права власності позивача на її квартиру і вона матиме можливість отримати сертифікат за знищене майно, ще при житті, враховуючи вік позивача. Це сприятиме встаноленню такого найвищого критерія, як справедливість.

Неможливість проведення процедури оцінки майна не може бути перешкодою в реалізації прав на знищене майно. Відсутність незалежної оцінки майна не є прямою підставою для повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Судова практика виходить з принципу неможливості покладення негативних наслідків відсутності документів (знищених чи втрачених) на особу, яка постраждала від війни.

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції були перевищений визначений у ч. 1 ст. 185 ЦПК України п`ятиденний строк днів з дня надходження до суду позовної заяви для постановлення ухвали про залишення позовної ухвали без руху.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 2 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу про повернення заяви заявникові, оскарження якої передбачено п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, без повідомленням учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду не відповідає.

Повертаючи заяву суд зазначив, що представником позивача недоліки поданої заяви не усунуті , тому позовна заяви підлягає поверненню

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.

Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 09 липня 2026 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.

Таким чином, якщо у позивача виникають труднощі з визначенням ціни позову, що відповідатиме дійсній вартості спірного майна, позивач не позбавлений можливості провести експертну оцінку такого майна, за результатами якої позивач може визначити вірну ціну позову, оскільки оцінка має бути дійсною, тобто за висновком спеціаліста-оцінювача, чиннім протягом шести місяців, що передують даті звернення позивача з позовом до суду.

10.07.2026 року представником позивача було подано клопотання про усунення недоліків позовної зави, в якій представник позивача зазначає, що позивачем була вказана ціна позову в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень. Станом на середину 2026 року через критичне загострення військової ситуації та перебування населеного пункту безпосередньо у зоні активних бойових дій ринок нерухомості в смт. Куп`янськ-Вузловий фактично перестав існувати. Юридичні угоди купівлі-продажу майже не укладаються, а вартість вцілілого житла має виключно умовний характер в середньому по ринку у межах $1500 – $3000, тобто приблизно 66375-132750 гривень, що унеможливлює проведення процедури оцінки майна.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно п.п.2, 9 ч.1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову зазначається вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову зазначається дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам,- не нижче його балансової вартості.

Частиною другою статті 176 ЦПК України передбачено, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням проплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Як визначено ч.1 та 3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як вбачається з заяви про усунення недоліків, поданої на виконання ухвали суду, представник позивач зазначив ціну позову та сплатив судовий збір, який на його думку, підтверджують вартість спірного майна.

Також в заяві зазначено, що ціна позову визначається на підставі дійсної вартості майна, проте її визначити об`єктивно неможливо через бойові дії та відсутність правовстановлюючих документів, які були знищені разом з квартирою позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 16 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом вимог ЦПК такий обов`язок покладається на позивача.

Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Системний аналіз вказаних норм права свідчить про те, що визначення ціни позову входить до предмета доказування у даному спорі і встановлюються судом під час розгляду справи по суті на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, тобто, такі обставини є предметом доказування у справі та оцінки судом відповідно до положень ст. 76 ЦПК України.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 914/3659/21 та від 15 березня 2023 року у справі № 759/10375/19.

Таким чином, хоча встановлення ціни позову для визначення розміру судового збору в порядку ч. 2 ст. 176 ЦПК України і належить до компетенції суду, проте здійснюється воно на підставі доказів, поданих сторонами.

Відповідно до пп.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

10.07.2026 року представником позивача було подано клопотання про усунення недоліків позовної зави, в якій представник позивача зазначає, що позивачем була вказана ціна позову в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, з якої було сплачено судовий збір.

Вказує, що ціна позову визначається на підставі дійсної вартості майна, а її визначити об`єктивно неможливо через активні бойові дії та відсутність правовстановлюючих документів, які були знищені разом з квартирою позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що з`ясувати питання, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, вирішити питання про витребування додаткових доказів та визначити строки їх подання, а також роз`яснити учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, суд першої інстанції має можливість у підготовчому судовому засіданні, виконавши вимоги ст. 197 ЦПК України, і у разі, якщо суд встановить, що визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, тому з урахуванням положень ч.2 ст. 176 ЦПК України саме суд попередньо визначає розмір судового збору з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Так, у п. 24 Постанови Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 910/15316/21 зазначено, що чинним процесуальним законодавством не зобов`язано позивача проводити актуаліазацію ринкової вартості майна, що є предметом позову з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на стадії подання позовної заяви.

Ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності цивільного процесу, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було передчасно та безпідставно повернуто позовну заяву ОСОБА_1 через неусунення її недоліків, вказаних в ухвалі суду.

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції від 13 листопада 2025 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є проявом надмірного юридичного формалізму, а тому вона відповідно до ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, , 381,382,384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Карнаухова Андрія Олександровича задовольнити.

Ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 17 липня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді О.В.Маміна.

Н.П.Пилипчук.