Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №627/403/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 627/403/23 Головуючий суддя І інстанції Вовк Л. В.

Провадження № 22-ц/818/996/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: оренди

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 04 вересня 2025 року у справі №627/403/23 за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, Приватного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Нововодолазький рибгосп», Богодухівської районної державної (військової) адміністрації Харківської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

В С Т А Н О В И В :

21.07.2025 представник відповідача ПСРП «Нововодолазький рибгосп» – адвокат Панченко О.О. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, понесених ПСРП «Нововодолазький рибгосп», у зв`язку із розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 14.01.2025 суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, ПСРП «Нововодолазький рибгосп», Богодухівської районної державної (військової) адміністрації Харківської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Вказує, що ПСРП «Нововодолазький рибгосп» надало до суду докази понесення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Однак питання про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не було вирішено.

На думку заявника, відповідно до ст.270 ЦПК України це є підставою для ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь ПСРП «Нововодолазький рибгосп» витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Додатковим рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 04 вересня 2025 року заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПСРП «Нововодолазький рибгосп» понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні додаткового рішення суд не з`ясував питання щодо фінансового стану позивача, послався на наявність договору та акта виконаних робіт і задовольнив заяву в повному обсязі.

Звертає увагу на те, що він є пенсіонером та долучає до апеляційної скарги пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 .

Заперечує проти заявлених витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву, оскільки зазначена адвокатом тривалість роботи – 6 годин фактично включає час, витрачений на підготовку позовної заяви від 30.01.2024 у іншій справі №627/91/24 за позовом ПСРП «Нововодолазький рибгосп» до ОСОБА_1 та Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області як відповідачів про визнання права незаконним та скасування рішення сільської ради. Відзив та позовна заява містять значний обсяг тотожного тексту та підготовлені на основі одних і тих самих матеріалів. Тому заявлені витрати на підготовку відзиву є необґрунтованими, завищеними та фактично призводять до подвійної оплати вже виконаної роботи.

У відзиві представник ПСРП «Нововодолазький рибгосп» – адвокат Панченко О.О. не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а додаткове рішення суду першої інстанції від 04 вересня 2025 року залишити без змін. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПСРП «Нововодолазький рибгосп» витрати на правничу допомогу, понесену відповідачем під час розгляду справи в апеляційній інстанції, у розмірі 6 500,00 грн.

Адвокат Панченко О.О. зазначає, що представляла інтереси ПСРП «Нововодолазький рибгосп» у суді першої інстанції на підставі Договору про надання правничої допомоги №01-31/08/23 від 31.08.2023. Розгляд справи тривав 19 місяців.

Посилається на детальний опис робіт, згідно з яким адвокатом було підготовлено та подано до суду: відзив на позовну заяву та відзиви на уточнену позовну заяву від 29.09.2023 та 08.11.2023; заперечення на клопотання позивача та інших учасників справи про залучення третіх осіб, об`єднання справ та перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження; клопотання про залишення позовної заяви без руху та без розгляду, залучення третьої особи, зупинення провадження у справі; а також додаткові письмові пояснення по суті спору.

Крім того, адвокатом зазначено про ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів шляхом підготовки та направлення адвокатських запитів, а також участь у судових засіданнях як представника ПСРП «Нововодолазький рибгосп».

Просить врахувати, що позивач не брав участі у судових засіданнях, на яких вирішувалося питання про стягнення з нього витрат на правничу допомогу на користь ПСРП «Нововодолазький рибгосп», та не подавав до суду заяви про зменшення розміру таких витрат.

Зазначає, що посилання позивача на те, що він є пенсіонером, саме по собі не свідчить про його скрутне матеріальне становище та неспроможність відшкодувати понесені відповідачем витрати на правничу допомогу. Позивач не надав суду першої інстанції жодних доказів свого фінансового стану, на підставі яких можна було б зробити висновок про його неспроможність відшкодувати такі витрати.

Крім того, вказує, що позивач, як колишній працівник правоохоронних органів, отримує пенсію за вислугу років, має у власності нерухоме майно, зокрема майнові паї, яке було набуте ним та його дружиною. Також, як вбачається з відомостей, розміщених на офіційному вебпорталі «Судова влада України», позивач є учасником значної кількості судових справ та здійснює юридичну діяльність, надаючи правничу допомогу іншим особам.

Наголошує, що посилання на розгляд справи №627/91/24 та витрати, понесені у ній, є безпідставними, оскільки зазначена справа не має відношення до цієї справи.

Робить висновок, що враховуючи відсутність заяви позивача про зменшення витрат на правничу допомогу та наявність документів, що підтверджують факт її надання й оплату, підстави для зменшення заявлених витрат були відсутні.

Крім того, від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягає на задоволенні своєї апеляційної скарги.

Позивач зазначає, що дійсно був звільнений за ст.64 п. «Б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через хворобу) та отримує пенсію за вислугу років, на підтвердження чого надав витяг із Наказу Управління МВС України в Харківській області №228 о/с від 03.11.2004.

Водночас пояснив, що має земельну ділянку, утримання та обробка якої потребують постійної праці та витрат для отримання врожаю. Посилання на майно його дружини вважає таким, що не стосується оцінки його матеріального стану, а майновий пай він не отримував.

Щодо участі у судових справах вказав, що є головою Місцевої громадської організації «Товариство власників майнових та земельних паїв Колос» та безкоштовно надає юридичну допомогу її членам. У справі №627/403/23 не були допущені деякі члени організації, які, як і позивач, не можуть отримати земельні ділянки у контурі №8. Саме як голова організації позивач першим звернувся до суду з позовом з метою отримання судового рішення, яке могло б слугувати зразком для інших членів організації.

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та відповіді на відзив, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а додаткове рішення суду – змінити.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не повністю відповідає.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, вчинених необхідних процесуальних дій стороною та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.08.2023 між ПСРП «Нововодолазький рибгосп» та Адвокатським бюро «Олени Панченко», в особі керуючого бюро – адвоката Панченко О.О., укладено Договір про надання правничої допомоги №01-31/08/23, предметом якого є захист, представництво або надання інших видів правової допомоги Адвокатським бюро в обсязі та на умовах, що визначені цим Договором у цивільній справі №627/403/23 за позовом ОСОБА_1 . Безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Адвокатського бюро за цим Договором здійснює адвокат Панченко О.О. (а.с.213-214, т.1).

Відповідно до п.2.1 Договору , розмір гонорару , який Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу , за годину роботи становить 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, але не більше 20 000 грн. Сторони домовилися, що Адвокатське бюро при визначенні розміру гонорару має право враховувати норми часу виконаних робіт на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.2004 №108, яким затверджені Міжгалузеві норми чисельності працівників юридичної служби.

Повноваження адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №471 від 27.06.2006 та посвідченням адвоката від 07.12.2017 (а.с.218, 222, т.1).

Актом прийому-передачі наданих послуг від 21.09.2023, Договором про надання правничої допомоги №01-31/08/23 від 31.08.2023, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на виконання Договору №01-31/08/23 від 31.08.2023 у справі №627/403/23 станом на 21.09.2023, складеного керуючим АБ «Олени Панченко» – Панченко О.О., та погодженого клієнтом ПСРП «Нововодолазький рибгосп», підтверджується, що загалом на надання правничої допомоги було витрачено 17 годин та станом на 21.09.2023 Клієнт здійснив оплату Адвокатському бюро у сумі 20 000,00 грн (а.с.36-37, т.2).

Оригінал рахунку №47/32 від 31.08.2023 та копії виписки по рахунку, сформовані від 05.09.2023 та 11.09.2023, свідчать про сплату ПСРП «Нововодолазький рибгосп» гонорару АБ «Олени Панченко» у сумі 20 000,00 грн (а.с.215-217, т.1).

Платіжним дорученням №47 від 01.09.2023 підтверджується сплата ПСРП «Нововодолазький рибгосп» на рахунок АБ «Олени Панченко» гонорару за надання правничої допомоги у сумі 10 000,00 грн (а.с.38, т.2).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За правилами, встановленими у ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3-6 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі №724/318/21 (провадження №61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, представником відповідача надано до суду: Договір про надання правничої допомоги №01-31/08/23 від 31.08.2023, Детальний опис робіт (наданих послуг) від 21.09.2023, Акт прийому-передачі наданих послуг від 21.09.2023, рахунок №47/32 від 31.08.2023 та виписки по рахунку, сформовані від 05.09.2023 та 11.09.2023, платіжне доручення №47 від 01.09.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №471 від 27.06.2006, посвідчення адвоката від 07.12.2017 та ордер на надання правничої допомоги від 31.08.2023.

Відповідно до Детального опису робіт (наданих послуг) від 21.09.2023 та Акта прийому-передачі наданих послуг від 21.09.2023, Адвокатським бюро «Олени Панченко» надано такі послуги: попередньо опрацьовано матеріали, підготовлено правову позицію у справі №627/403/23 протягом 2 год.; підготовлено адвокатські запити №01-08/09/23 від 08.09.2023, №02-08/09/23 від 08.09.2023, №03-08/09/23 від 08.09.2023, №01-20/09/23 від 08.09.2023, №02-20/09/23 від 08.09.2023 протягом 3 год.; підготовлено клопотання про залишення позовної заяви без руху від 15.09.2023, заперечення на клопотання від 14.09.2023 протягом 3 год.; підготовлено відзив на позов з додатками та надіслано до суду протягом 6 год.; здійснено пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, роз`яснень по землям водного фонду, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ станом на момент підготовки позову протягом 2 год.; усні консультації, роз`яснення, узгодження позиції у справі, обговорення з клієнтом ходу ведення справи в суді першої інстанції протягом 1 год., загалом на суму 20 000,00 грн, на що адвокатом витрачено 17 годин.

Крім того, зі вказаного Акта вбачається, що станом на 21.09.2023 клієнт здійснив оплату Адвокатському бюро у сумі 20 000,00 грн, а також те, що замовник не має до виконавця жодних претензій щодо якості виконаної роботи.

Рахунок №47/32 від 31.08.2023 та виписки по рахунку, сформовані від 05.09.2023 та 11.09.2023, свідчать про сплату ПСРП «Нововодолазький рибгосп» гонорару АБ «Олени Панченко» у сумі 20 000,00 грн.

Платіжним дорученням №47 від 01.09.2023 підтверджується сплата ПСРП «Нововодолазький рибгосп» на рахунок АБ «Олени Панченко» гонорару за надання правничої допомоги у сумі 10 000,00 грн.

З урахуванням складності та категорії справи, обсягу доказів, наявності сталої судової практики колегія суддів вважає, що вартість правничої допомоги за вивчення документів та формування правової позиції, підготовку процесуальних документів у вигляді клопотань, а саме: клопотання про залишення позовної заяви без руху, заперечень на клопотання та адвокатських запитів, є неспівмірною з обсягом виконаної адвокатом роботи та витраченим на неї часом.

Зазначені послуги, на думку колегії суддів, не потребували від професійного адвоката значного обсягу роботи та витрат часу, а тому розмір витрат на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн є завищеним. Витрати у зазначеній сумі не можуть бути визнані належно обґрунтованими, співмірними та необхідними з огляду на обставини цієї справи.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі №211/3113/16-ц).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

При цьому відсутність у позивача окремої заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, поданої до суду першої інстанції, з огляду на конкретні обставини цієї справи не перешкоджає суду апеляційної інстанції оцінити їх розмір на предмет відповідності критеріям розумності, обґрунтованості та пропорційності.

Таке зменшення відповідає принципу пропорційності цивільного судочинства, закріпленому у статті 11 ЦПК України, та забезпечує справедливий баланс між понесеними відповідачем витратами на професійну правничу допомогу та обсягом і складністю наданих адвокатом послуг.

Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції та їх характер, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, їх пов`язаності з розглядом справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі в суді першої інстанції, у сумі 10 000,00 грн.

При цьому суд врахував, що зазначені відповідачем послуги з усного консультування клієнта щодо розгляду справи, ознайомлення з матеріалами справи та погодження правової позиції фактично охоплюються послугою зі складення відзиву на позовну заяву та є складовою підготовки такого процесуального документа. Визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості та розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи, її складності та необхідних процесуальних дій сторони.

Таким чином, відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України оскаржуване додаткове рішення суду підлягає відповідній зміні.

Доводи позивача про завищений розмір витрат на правову допомогу знайшли своє часткове підтвердження при перегляді справи у апеляційному порядку, тому суд апеляційної інстанції змінює додаткове рішення суду першої інстанції та зменшує стягнутий розмір витрат на правничу допомогу до 10 000,00 грн.

Витрати на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, подану на додаткове рішення, у розмірі 6 500,00 грн не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, оскільки такий процесуальний документ за своїм змістом спрямований на підтвердження та обґрунтування заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а не на захист прав та інтересів відповідача у спорі по суті. Відтак витрати на його підготовку не є витратами, безпосередньо пов`язаними з розглядом спору по суті.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 – 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 04 вересня 2025 року змінити, зменшивши суму судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Нововодолазький рибгосп» (код ЄДРПОУ 30259387), з 20 000,00 грн до 10 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 30 вересня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді Н.П. Пилипчук

О.В. Маміна.