Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №646/10607/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/10607/25 Головуючий суддя І інстанції Чорна Б. М.

Провадження № 22-ц/818/1786/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Основ`янського районного суду м.Харкова від 12 листопада 2025 року у справі № 646/10607/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі – АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №501417379 від 12.01.2022 у розмірі 112774,35 грнта судового збору у розмірі 2422,40 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9452,78 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 12.01.2022 ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія публічної пропозиції, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).

Як зазначено у позовній заяві, 12.01.2022 підписанням оферти на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №501417379 відповідачка запропонувала банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту.

Позивач вказав, що 12.01.2022 шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №501417379 банк прийняв пропозицію відповідачки на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №501417379 від 12.01.2022. У Додатку №1 до Угоди сторони узгодили Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Документи були підписані позичальницею аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «9781» шляхом направлення 12.01.2022 на номер +380668606548.

Таким чином, 12.01.2022 між банком та відповідачкою з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладення Угоди про надання кредиту №501417379, акцептом пропозиції на укладення Угоди про надання кредиту №501417379, Додатком №1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», Паспортом споживчого кредиту, довідкою про систему гарантування фізичних осіб, із наступними основними умовами: тип кредиту – «кредит готівкою»; сума кредиту – 51000,00 грн; процентна ставка – 40,00 % річних, тип ставки – фіксована; строк кредиту – 36 місяців; дата повернення кредиту – 12.01.2025; порядок повернення кредиту – графік платежів: до 12 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 2453,62 грн, загальна кількість платежів – 36; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.

Позичальниця кредит отримала, що підтверджується меморіальним ордером №851501095 від 12.01.2022, виписками за рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . Проте позичальниця не виконала взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з Угодою №501417379 від 12.01.2022 становить 112774,35 грн, з яких: 50246,38 грн – за кредитом, 62527,97 грн – за відсотками.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Станом на день подання позову відповідачка продовжувала ухилятися від належного виконання зобов`язань за кредитним договором, чим порушувала законні права та інтереси позивача. Відтак позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

З метою досудового та добровільного врегулювання спору на адресу позичальниці було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, однак зазначена вимога залишилася відповідачкою без реагування.

Рішенням Основ`янського районного суду м.Харкова від 12 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №501417379 від 12.01.2022 у сумі 85876,55 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 1844,66 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Сенс Банк» Михайлова Ю.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків у сумі 26897,80 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Саме в цій частині апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зазначає, що 12.01.2022 між банком та відповідачкою з дотриманням вимог чинного законодавства України укладено кредитний договір, що підтверджується матеріалами справи.

Вказує, що сторони також погодили, що відносини між позичальницею та банком, не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає інші істотні умови надання та користування кредитом, права й обов`язки сторін та відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору. Зазначений Договір є невід`ємною частиною Угоди, а його редакція, чинна на дату укладення Угоди, розміщена у відкритому доступі на сайті банку: www.alfabank.ua (посилання: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi).

Посилається на Додаток №5 до Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» «Кредити фізичних осіб», який визначає умови та порядок надання банком фізичним особам готівкових і споживчих кредитів та регулює відповідні відносини між банком і позичальником. Відповідно до зазначеного Додатка №5, банк надає позичальнику кредит, а також нараховує проценти та комісійні винагороди на умовах Договору, Додатка №5 та укладеної сторонами Угоди.

Також вказує, що Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, що є Додатком №1 до Угоди про надання споживчого кредиту №501417379 від 12.01.2022, передбачає щомісячний мінімальний платіж у розмірі 2453,62 грн до 12 числа кожного місяця, частина якого спрямовується на погашення основної суми кредиту, а частина – процентів.

Зазначає, що наведений графік є актуальним лише за умови своєчасної сплати позичальником визначеного щомісячного платежу. У разі сплати іншої суми фактичний розмір процентів змінюється, оскільки вони нараховуються на залишок заборгованості за кредитом.

У зв`язку з відсутністю належного погашення відповідачкою основної суми кредиту проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 40,00 % річних на залишок заборгованості у розмірі 50246,38 грн за період з 12.01.2022 по 24.03.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості, за вказаний період нараховано процентів у розмірі 64274,35 грн, з яких сплачено 1746,38 грн, а заборгованість за процентами становить 62527,97 грн.

На підставі викладеного вважає, що розрахунок суду, здійснений на підставі даних графіка платежів, є помилковим.

Щодо судових витрат апелянт зазначає, що за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 866,61 грн, розрахований відповідно до Закону України «Про судовий збір», який просить покласти на відповідачку у разі задоволення апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з п.п.1-4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що 12.01.2022 між банком та відповідачкою з дотриманням вимог чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується матеріалами справи.

Суд встановив, що після укладення кредитного договору між сторонами виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідачки – обов`язок повернути отриману суму кредиту та сплатити проценти за користування ним.

Водночас суд зазначив, що нарахування процентів у розмірі 62527,97 грн, заявлених позивачем до стягнення, не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту загальні витрати за кредитом становлять 37330,17 грн, а загальна вартість кредиту за весь строк користування – 88330,17 грн. Аналогічні умови зазначені у Графіку платежів, що є Додатком №1 до Угоди про надання кредиту №501417379 від 12.01.2022.

Суд дійшов висновку, що сам по собі розрахунок заборгованості безспірно не підтверджує належним чином її наявність та розмір, а позивач не надав доказів письмового погодження сторонами заявленої суми процентів. Водночас суд встановив, що відповідачка не заперечувала факту отримання та користування кредитними коштами, а своїм підписом підтвердила ознайомлення із зазначеними умовами кредитування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» підлягають частковому задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, а саме в частині стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі 85876,55 грн, з яких: 51000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 37330,17 грн – проценти за користування кредитом, за вирахуванням 2453,62 грн, сплачених як перший внесок на погашення кредиту 15.02.2022.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду про недоведеність позову в частині стягнення вказаної суми відсотків за користування кредитом, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12.01.2022 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачкою ОСОБА_2 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено Угоду про надання споживчого кредиту №501417379. Тип кредиту – «кредит готівкою»; сума кредиту – 51000,00 грн; процентна ставка – 40,00 % річних, тип ставки – фіксована; строк кредиту – 36 місяців; дата повернення кредиту – 12.01.2025; порядок повернення кредиту – графік платежів: до 12 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 2453,62 грн, загальна кількість платежів – 36; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку (а.с.9-10).

Документи були підписані позичальницею аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «9781» шляхом направлення 12.01.2022 на номер НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою про ідентифікацією (а.с.42).

АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №501417379 від 12.01.2022, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (а.с.10-11).

У Додатку №1 до Угоди сторони узгодили Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с.11-12).

Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Серед іншого, визначено орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування ним, у тому числі тіло кредиту, проценти та інші платежі, у розмірі 88330,17 грн (а.с.8).

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано сторонами, позивач своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 12.01.2022, надавши відповідачці кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером №851501095 від 12.01.2022 (а.с.14).

ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, що також підтверджується випискою по особовому рахунку з 12.01.2022 по 24.03.2025 (а.с.15-29).

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 12.01.2022 по 24.03.2025 за кредитом, відповідачка не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснювала щомісячні погашення за кредитом. Поточна сума заборгованості на кінцеву дату становить 112774,35 грн, з яких: 50246,38 грн – прострочене тіло кредиту; 62527,97 грн – відсотки за користування кредитом (а.с.30).

11.04.2025 на адресу відповідачки було направлено досудову вимогу про виконання договірних зобов`язань. У вимозі АТ «Сенс Банк» вимагало протягом 30 календарних днів з моменту її отримання, але в будь-якому разі не пізніше 35 календарних днів з моменту її надсилання, усунути порушення умов кредитного договору та погасити прострочену заборгованість, а в разі невиконання вимоги – достроково повернути кредит у повному непогашеному розмірі та сплатити нараховані й несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 112104,40 грн (а.с.31).

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив укладення Угоди між сторонами і ця обставина сторонами не оскаржується. При цьому при погодженні умов договору сторони домовилися про розмір процентів за користування кредитом та порядок повернення кредиту.

Як вбачається з оферти на укладення Угоди про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 запропонувала банку:

1)укласти Угоду про надання споживчого кредиту із наступними основними умовами: тип кредиту – «кредит готівкою»; сума кредиту – 51000,00 грн; процентна ставка – 40,00 % річних, тип ставки – фіксована; строк кредиту – 36 місяців;

2)під час користування кредитом надавати їй послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені пунктом 1 оферти на укладення Угоди та Договором, а саме: за надання кредиту встановити комісійну винагороду, що становить 0,00 % від суми кредиту, зазначеної в цій оферті на укладення Угоди, а за обслуговування (управління) кредиту – 0,00 % від суми кредиту, зазначеної в цій оферті на укладення Угоди;

3)датою повернення кредиту визначити 12.01.2025; для повернення заборгованості за Угодою використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку;

4)в Додатку №1 до цієї Угоди, що є невід`ємною частиною Угоди, визначити: детальний розпис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; суми комісійної винагороди та інших платежів за Угодою;

5)всі відносини між нею та банком, що не врегульовані Угодою, врегулювати Договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті банку: www.alfabank.ua.

Крім того, у оферті на укладення Угоди про надання кредиту визначено, що підписанням цієї оферти ОСОБА_1 беззаперечно підтверджує, що перед укладенням Угоди ознайомлена, в тому числі, у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ; із інформацію, зазначеною в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка розміщена на офіційній сторінці банку у мережі Інтернет за

посиланням: www.alfabank.ua.

З матеріалів справи слідує, що банк прийняв пропозицію відповідачки та підписав акцепт пропозиції на укладення Угоди про надання кредиту на ідентичних умовах, визначених офертою.

У Додатку №1 до Угоди сторони узгодили Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Серед іншого, визначено: тип кредиту; суму кредиту; строк кредитування; мету отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; процентну ставку, її тип та порядок зміни; загальні витрати за кредитом; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування ним, у тому числі тіло кредиту, проценти та інші платежі; кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення; наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань.

Таким чином, суд на підставі оферти на укладення Угоди про надання кредиту №501417379, акцепту пропозиції на укладення Угоди про надання кредиту №501417379, Додатка №1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», Паспорта споживчого кредиту встановив, що між відповідачкою та банком було укладено кредитний договір на таких умовах: тип кредиту – «кредит готівкою»; сума кредиту – 51000,00 грн; процентна ставка – 40,00 % річних, тип ставки – фіксована; строк кредиту – 36 місяців; дата повернення кредиту – 12.01.2025; порядок повернення кредиту – графік платежів: до 12 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 2453,62 грн, загальна кількість платежів – 36; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.

Відповідно до розрахунку заборгованості, загальна заборгованість за кредитним договором №501417379 від 12.01.2022 становить 112774,35 грн, з яких: 50246,38 грн – прострочене тіло кредиту; 62527,97 грн – відсотки за користування кредитом.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 при оформленні кредитного договору було здійснено ряд активних дій з метою укладення кредитного договору, зокрема зазначено свої персональні дані, ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, відомості щодо адреси місця проживання та номеру телефону, правильність яких не спростовано.

Доказів того, що такі дані були отримані банком не від неї та що вони були використані будь-якими особами незаконно, відповідачкою не надано.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за кредитним договором. Проте, оскільки вона не дотримувалася порядку погашення заборгованості, розмір нарахованих процентів відрізняється від визначеного Графіком платежів, складеним з урахуванням щомісячного мінімального платежу у розмірі 2453,62 грн. Це зумовлено тим, що проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до зазначеної норми Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.

Аналіз зазначених доказів у їх взаємному зв`язку та наведених норм права дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, оскільки підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та підтверджують виконання таких операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, провадження №61-3689св21).

Крім того, банк у досудовому порядку звернувся до відповідачки з вимогами про дострокове повернення кредиту та нарахованих відсотків, однак відповідачка жодних обґрунтованих заперечень та своїх контррозрахунків, всупереч своєму процесуальному обов`язку, до суду не надала.

Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по особовому рахунку відповідачки (а.с.15-30), є неспростованими відповідачкою, та є належними доказами користування відповідачкою кредитними коштами, що підтверджує виконання кредитором своїх обов`язків за Угодою, а також – розміру заборгованості.

Під час вирішення питання щодо розподілу тягаря доказування суд застосовує положення ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачка визнала факт укладення кредитного договору, його умови не оскаржила та не навела у відзиві на позов конкретних заперечень щодо порядку нарахування банком процентів, обмежившись необґрунтованим посиланням на їх нібито надмірний розмір. За таких обставин, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, надані позивачем документи з більшою вірогідністю доводять наявність заборгованості, аніж нічим не підтверджені заперечення відповідачки.

Колегія суддів наголошує, що ані відповідачка, ані суд не навели власного розрахунку, який би спростовував розрахунок заборгованості, наданий позивачем та здійснений на підставі умов кредитного договору, а також не спростували факту отримання відповідачкою кредитних коштів, проти якого вона не заперечувала.

Підписавши матеріали кредитної справи, відповідачка підтвердила факт укладення кредитного договору та погодження його істотних умов, у зв`язку з чим сторони зобов`язалися належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання.

Таким чином, з матеріалів справи та наданих сторонами доказів вбачається, що відповідачка належним чином не виконала взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі, заявленому позивачем до стягнення,включаючи проценти за користування кредитом.

З урахуванням наведених обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки під час розгляду справи встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, погодження його істотних умов, отримання відповідачкою кредитних коштів та неналежного виконання нею зобов`язань щодо їх повернення.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволеннюповністю.

Натомість висновок суду першої інстанції про часткову відмову в задоволенні позовних вимог не ґрунтується на встановлених обставинах справи та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції не навів мотивів, з яких за встановлених ним обставин погодження сторонами під час укладення Угоди умов кредитування він дійшов висновку про недоведеність погодження сторонами такої істотної умови договору, як сплата процентів за користування кредитом.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про неправомірність нарахування банком процентів за користування кредитом є необґрунтованим та не відповідає встановленим у справі обставинам.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №501417379 від 12.01.2022 станом на 24 березня 2025 року у розмірі 62527,97 грн – відсотки за користування кредитом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено погодження сторонами умов кредитування, перерахування позичальниці кредитних коштів та розмір процентів за користування кредитом, а розрахунок заборгованості виконаний відповідно до умов кредитування, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Крім того, у справі відсутні докази, і суд цих обставин не встановив, що узгоджені між сторонами вказані умови Угоди є нікчемними відповідно до змісту ч.2 ст.215 ЦК України.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що встановлено факт невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором щодо сплати процентів за користування кредитом, які нараховані відповідно до умов Угоди, які є правомірними, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підлягає до стягнення заборгованість у розмірі 62527,97 – проценти за користування кредитом. Аргументи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

З огляду на зазначене, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд помилився із застосуванням норм матеріального права, тому відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити; рішення суду підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову АТ «Сенс Банк»

Відповідно до вимог ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України).

Так як позовну заяву та апеляційну скаргу в частині стягнення заборгованості задоволено, витрати зі сплати судового збору за їх подання необхідно стягнути з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову позивачем АТ «Сенс Банк» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с.43).

За подання апеляційної скарги позивачем АТ «Сенс Банк» сплачено судовий збір у сумі 866,61 грн (а.с.84).

Заявлену по майновій вимозі ціну позову у розмірі 112774,35 грн задоволено, що становить 100 %, а тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 3289,01 грн судового збору, з яких: 2422,40 грн – за подання позовної заяви та 866,61 грн – за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.

Рішення Основ`янського районного суду м.Харкова від 12 листопада 2025 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса місцезнаходження: вул.Велика Васильківська, 100, м.Київ, код ЄДРПОУ 23494714) суму заборгованості за Угодою про надання споживчого кредиту №501417379 від 12.01.2022 у розмірі 62527,97 грн – відсотки за користування кредитом.

Змінити у справі розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 3289,01 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 30 вересня 2026 року.

Головуючий – В.Б. Яцина

Судді - Н.П. Пилипчук

О.В. Маміна.