Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №953/2777/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/2777/25 Головуючий суддя І інстанції Губська Я. В.

Провадження № 22-ц/818/1847/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: надання послуг

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Зубцова Олександра Олександровича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2025 року у справі № 953/2777/25 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Млечний путь» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2025 року адвокат Ципліцький Д.О., який діє в інтересах ОСББ «Млечний путь», через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати послуг на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 35313,24 грн, а також судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 05 жовтня 2019 року рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку – ОСББ «Млечний путь».

27 січня 2021 року загальними зборами ОСББ «Млечний путь» визначений розмір, розрахунки, порядок нарахування та сплати внесків та платежів співвласників на 2021 рік. Зокрема, були встановлені такі тарифи: внесок на утримання будинку житлових приміщень –7,50 грн за 1 кв. метр; внесок на послуги консьєржів (житлові приміщення) – 230 грн за одиницю власності; внесок до резервного фонду – 1,00 грн за 1 кв. метр житлового та нежитлового приміщення; внесок на утримання нежитлових приміщень – 13 грн за кв. м.

Відповідно до п.2 розділу ІV Статуту ОСББ «Млечний путь», сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 , до 17 травня 2023 року належала на праві приватної власності ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення №2, 15-го поверху в літ. А-15 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначено у позові, відповідач з 19.10.2020 не сплачував встановлену загальними зборами щомісячну суму внесків на утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, внесок до резервного фонду, озеленення, компенсацію витрат на послуги консьєржів, електропостачання місць загального користування та внесок на утримання нежитлового приміщення, внаслідок чого станом на 01.03.2025 утворилася заборгованість у загальній сумі – 35 313,24 грн: за внесками на утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території – 17 304,10 грн; по сплаті внеску до резервного фонду – 2 112,58 грн; по сплаті внесків на послуги консьєржів – 6 566,13 грн; компенсація витрат за електропостачання МЗК – 6 766,43 грн; по сплаті внеску на озеленення прибудинкової території – 500,00 грн; по сплаті внесків за утримання підсобок – 1 920,00 грн; по сплаті внеску до резервного фонду за нежитлове приміщення – 144,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконував належним чином свої зобов`язання щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, встановлених загальними зборами ОСББ, що призвело до накопичення заборгованості, яка через недобросовісну поведінку відповідача продовжує зростати. Це, у свою чергу, створює фінансове навантаження на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та негативно впливає на його утримання і належне функціонування, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

30.04.2025 представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Млечний путь» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у загальному розмірі 28 028,06 грн.

Крім того, 05.05.2025 представником позивача було подано клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 17 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Млечний путь» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у загальному розмірі 28 028,06 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Млечний путь» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 115,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Зубцов О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м.Харкова від 17 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та немотивованим, а викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права під час розгляду та вирішення справи по суті.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не є і ніколи не був членом ОСББ «Млечний путь», відтак, у нього не міг виникнути обов`язок сплачувати членські внески на користь такого об`єднання. ОСОБА_1 не брав участі в голосуванні на установчих зборах ОСББ «Млечний путь» та не голосував «за» чи «проти» створення такого ОСББ. Водночас при створенні ОСББ «Млечний путь» та при подальшому його функціонуванні ініціативна група не повідомляла ОСОБА_1 про проведення установчих та інших зборів, та не враховувала його волевиявлення щодо створення та подальшої діяльності Об`єднання.

Робить висновок, що позивач не надав суду доказів того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про проведення установчих та подальших зборів, а також брав участь у голосуванні під час їх проведення.

Також, звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів наявності у ОСББ «Млечний путь» технічної документації стосовно житлових і нежитлових приміщень, розташованих у вказаному будинку, відсутність якої позбавляє ОСББ права на здійснення будь-яких дій з обслуговування таких приміщень.

Крім того, вважає, що позивачем всупереч вимогам ст.ст.12,13 ЦПК України також не надано жодних належних та допустимих доказів того, що ОСББ «Млечний путь» за спірний період здійснювало будь-які дії щодо утримання та обслуговування житлової та нежитлової частин будинку.

Зазначає, що позивачем не надано доказів повідомлення ОСОБА_1 про проведення установчих зборів щодо створення ОСББ «Млечний путь» в порядку, встановленому ч.4 ст.6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», а також доказів його участі у цих зборах та голосуванні. Також позивачем не надано доказів повідомлення ОСОБА_1 про створення ОСББ «Млечний путь» та про його діяльність; не надано інформації про те, яким чином ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність сплати внесків на утримання будинку, а також доказів отримання ним рахунків на оплату.

Наголошує, що позивач не надав суду доказів того, що з часу створення ОСББ «Млечний путь» до березня 2025 року (подання позовної заяви) Об`єднання повідомляло ОСОБА_1 про необхідність сплати спірних внесків, надавало відповідачу повідомлення про наявність у нього заборгованості зі сплати внесків та вимоги сплатити заборгованість.

Також звертає увагу на те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по внескам по утриманню будинку та прибудинкової території за період часу з 24.02.2022 по 17.05.2023 є протиправною. Посилається на Постанову КМУ від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та зазначає, що послуги, що надаються ОСББ, відносяться до житлово-комунальних послуг, а тому не можуть бути стягнуті у період воєнного стану, оскільки територію Харківської міської територіальної громади віднесено до території, на якій ведуться (велися) бойові дії.

Крім того, заперечує проти стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), у зв`язку з чим не вбачається правових підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Судові витрати відповідача у суді апеляційної інстанції складаються зі сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.

Крім того, до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, поданий представником позивача – адвокатом Ципліцьким Д.О., у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.

Вказує, що відповідно до вимог закону членам ОСББ під особистий підпис було надано повідомлення про проведення загальних зборів ОСББ 21 травня 2021 року. Відповідач у зазначеному повідомленні згадується тричі: як власник двох квартир ( АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ), а також як власник нежитлового приміщення АДРЕСА_5 на 2-му поверсі. В одному з місць у графі «Підпис» міститься його підпис.

Посилається на те, що з огляду на положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та правову позицію Верховного Суду, навіть якщо відповідач, як він стверджує, не брав участі в голосуванні на установчих зборах ОСББ «Млечний путь» та не голосував «за» чи «проти» створення такого ОСББ, це саме по собі не є підставою для звільнення його від обов`язку сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території.

Також зазначає, що наявність у позивача технічної документації на будинок презюмується, а за умови підтвердження понесених витрат на управління, утримання та збереження будинку відповідач не може бути звільнений від обов`язку сплачувати відповідні внески.

Вказує, що, враховуючи часткову оплату відповідачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, його посилання на відсутність доказів надання таких послуг є нерелевантними.

Зазначає, що у справі, яка розглядається, вжиття заходів досудового врегулювання спору не є обов`язковим. Водночас позивачем такі заходи вживалися, однак результату вони не дали.

Крім того, наголошує, що відповідач помилково вважає, що з нього не підлягає стягненню заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, яка виникла в період дії воєнного стану. Зазначає, що внески співвласників ОСББ не є житлово-комунальними послугами у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону, його положення не поширюються на відносини між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, що виникають під час забезпечення потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Також зазначає, що твердження відповідача про відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу не відповідають дійсності. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду розрахунок відповідно до п.4.1 Договору про надання правничої допомоги №140325 від 14.03.2025, рахунок №001187 від 26.03.2025 на загальну суму 8 155,00 грн, який було сплачено 26.03.2025, що підтверджується випискою з банківського рахунку. Після оплати рахунку між сторонами було підписано Акт виконаних робіт №001187.

За таких обставин робить висновок, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, відповідно до ст.367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як власник нерухомого майна та співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний сплачувати послуги на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, що затверджується загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку.

Суд зазначив, що відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно став носієм не тільки прав, але й обов`язків відносно власного майна і несе тягар його утримання відповідно до ст.322 ЦК України, згідно з якою власник зобов`язується утримувати майно, що йому належить.

У зв`язку з цим суд зазначив, що відповідач щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території, у яких зазначався розмір відповідних платежів. Водночас відповідач належним чином визначені платежі не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку суд стягнув із відповідача в повному обсязі.

Крім того, задовольняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд послався на те, що понесені витрати підтверджуються належними доказами, а саме: розрахунком вартості правничої допомоги відповідно до Договору про надання правничої допомоги №140325 від 14.03.2025; рахунком №001187 на загальну суму 8 155,00 грн; випискою з банківського рахунку АБ «Дмитра Ципліцького»; Актом виконаних робіт №001187.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 25 жовтня 2019 року була проведена державна реєстрація ОСББ «Млечний путь», що розташоване за адресою: м.Харків, вул.Студентська, буд.22.

Протоколом установчих зборів ОСББ «Млечний путь» від 05 жовтня 2019 року затверджений Статут ОСББ «Млечний путь».

Положеннями Статуту ОСББ передбачено, що Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

У розділі V Статуту «Права і обов`язки співвласників» передбачено, що співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний, зокрема: виконувати обов`язки, передбачені Статутом Об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до розділу ІІІ Статуту «Статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування», до компетенції загальних зборів ОСББ віднесено, у тому числі визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У п.2 розділу ІV Статуту «Джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об`єднання» зазначено, що сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюється загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

Зі змісту Протоколу №3 загальних зборів ОСББ «Млечний путь» від 27 січня 2021 року вбачається, що загальними зборами ОСББ «Млечний путь» визначений розмір, розрахунки, порядок нарахування та сплати внесків та платежів співвласників на 2021 рік. Зокрема, були встановлені такі тарифи: внесок на утримання будинку житлових приміщень –7,50 грн за 1 кв. метр; внесок на послуги консьєржів (житлові приміщення) – 230 грн за одиницю власності; внесок до резервного фонду – 1,00 грн за 1 кв. метр житлового та нежитлового приміщення; внесок на утримання нежитлових приміщень – 13 грн за кв. м.

Відповідно до уточненого позову заборгованість відповідача по квартирі зменшилася із заявлених у позові 33 249,24 грн до 26 133,66 грн, а заборгованість по нежитловому приміщенню зменшилася з 2 064,00 грн до 1 894,40 грн. Таким чином, актуальна заборгованість відповідача перед ОСББ становить 28 028,06 грн.

Відповідно до частини 3 статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина 4 статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною 2 статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Стаття 385 ЦК України передбачає, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

За положеннями статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі – об`єднання) – юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Серед обов`язків співвласника, зазначених в статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», передбачено обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

За змістом статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об`єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об`єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб`єктів господарювання.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСББ «Млечний путь» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з огляду на те, що відповідач до 17 травня 2023 року був власником квартири АДРЕСА_3 та є власником нежитлового приміщення №2 на 15-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , та є співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ.

Відсутність між сторонами договірних зобов`язань та відсутність членства ОСОБА_1 в ОСББ не можуть бути підставою для звільнення відповідача від оплати внесків.

Відсутність окремого письмового договору не вказує на відсутність відповідних правовідносин сторін та не звільняє ОСОБА_1 , який був власником квартири та є власником нежитлового приміщення, від його обов`язку брати участь в утриманні багатоквартирного житлового будинку та прибудинкової території.

Оскільки відповідач був власником квартири та є власником нежитлового приміщення у будинку, в якому створено ОСББ, він зобов`язаний здійснювати платежі та внески (незалежно від членства в Об`єднанні), за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку. Відсутність відповідного договору між споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території та їх виконавцем не є підставою для нестягнення з відповідача заборгованості з їх оплати.

Відповідних висновків про наявність підстав для стягнення заборгованості незалежно від членства в ОСББ та наявності договору дійшов Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2019 року у справі №686/14833/15-ц, провадження №61-26205св18, від 18 листопада 2020 року, справа №638/19174/17, провадження №61-840св20.

Разом із тим у матеріалах справи міститься Лист ознайомлення про проведення загальних зборів ОСББ «Млечний путь» від 21 травня 2021 року, в якому відповідач згадується тричі – як власник двох квартир ( АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ), а також як власник нежитлового приміщення №2 на 15-му поверсі. В одному місці у графі «Підпис» міститься його підпис, що спростовує твердження відповідача про те, що він жодного разу не брав участі у голосуваннях на зборах членів ОСББ та до березня 2025 року взагалі не знав про існування як самого ОСББ, так і наявність у нього заборгованості перед ОСББ.

Встановлені загальними зборами ОСББ «Млечний путь» розміри встановлених тарифів відповідач не оскаржував.

Посилання апелянта на те, що ОСББ «Млечний путь» не доведено виконання своїх обов`язків щодо утримання та обслуговування житлової та нежитлової частин будинку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки будь-якими доказами не підтверджується не виконання чи неналежне виконання Об`єднанням своїх обов`язків, відповідач із заявами щодо неналежного утримання будинку до позивача не звертався.

Також колегія суддів погоджується з тим, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови КМУ №206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою встановлено, зокрема, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів. Оскільки апелянт не довів, що вказані норми права на нього поширюються, колегія суддів відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги.

Житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (частина 2 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Отже, законодавець чітко визначив, що не є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини, які виникають між співвласниками та ОСББ при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року справі №401/983/23, провадження №61-12953св23.

Встановлений загальними зборами співвласників розмір обов`язкового внеску (платежу) не є комунальним платежем відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі №466/8748/16-ц, провадження №61-36648св18.

Виходячи з наведеного, колегія суддів відхиляє посилання представника відповідача на те, що суд першої інстанції помилково не застосував норми зазначених нормативно-правових актів, а також на наявність у відповідача права не оплачувати відповідні послуги.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Наведені у відзиві на апеляційну скаргу аргументи знайшли своє підтвердження у матеріалах справи та спростовують доводи скарги.

Рішення суду першої інстанції є законним, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга представника відповідача також містить доводи щодо незгоди з рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з тим, що позивачем не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги. Колегія суддів відхиляє наведені доводи з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що між ОСББ «Млечний путь» та Адвокатським бюро «Дмитра Ципліцького» був укладений Договір про надання правничої допомоги №140325 від 14.03.2025.

Згідно із п.1.1 Договору, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 4.1 Договору визначено вартість наданих правничих послуг, зокрема за підготовку та подачу до суду однієї позовної заяви про стягнення заборгованості – 8 000,00 грн; за супровід справи у суді – 4 000,00 грн; за одержання виконавчого документа та подальше його пред`явлення для примусового виконання – 1 000,00 грн.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата за цим Договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро, який згідно з п.4.4 Договору виставляється, зокрема за підготовку та подачу до суду однієї позовної заяви про стягнення заборгованості – після реєстрації судом відповідної позовної заяви, здійснення автоматичного розподілу та присвоєння справі єдиного унікального номера.

Враховуючи норми чинного законодавства, умови Договору про надання правничої допомоги №140325 від 14.03.2025, ОСББ «Млечний путь» на підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу разом із позовною заявою було подано до суду: копію Договору про надання правничої допомоги №140325 від 14.03.2025, копію рахунка №001187 від 26.03.2025 на загальну суму 8 155,00 грн; виписку з банківського рахунку АБ «Дмитра Ципліцького» за період з 26.03.2025 по 27.03.2025; Акт виконаних робіт №001187 від 26.03.2025, копію ордера на надання правничої допомоги від 19.03.2025, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю.

З матеріалів справи слідує, що 26.03.2025 АБ «Дмитра Ципліцького» в рамках процедури стягнення заборгованості з ОСОБА_1 було виставлено ОСББ «Млечний путь» рахунок №001187 на загальну суму 8 155,00 грн. Рахунок № НОМЕР_1 було сплачено 26.03.2025, що підтверджується випискою з банківського рахунку АБ «Дмитра Ципліцького». Після оплати рахунку між сторонами було підписано Акт виконаних робіт №001187 від 26.03.2025.

Як вбачається з Акта виконаних робіт №001187 від 26.03.2025, адвокатським бюро надано ОСББ «Млечний путь» такі послуги: підготовка та подача до суду позовної заяви до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (за домовленістю сторін сплачується як за одну позовну заяву) протягом 8 год., вартістю 8 000,00 грн. Крім того, у графі «витрати» зазначені витрати, що не стосуються відповідача ОСОБА_1 , а стосуються відповідача у іншій судовій справі – ОСОБА_3 , яка є новим власником квартири, яка раніше належала на праві власності ОСОБА_1 , а саме: 40,00 грн за відправлення ОСОБА_3 копії позовної заяви. За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 8 115,00 грн витрат на правову допомогу за вирахуванням 40,00 грн, які не стосуються відповідача у цій справі.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Чинне законодавство не вимагає надання інших документів на підтвердження понесення стороною витрат на професійну правничу допомогу, а тому доводи скарги про відсутність доказів на підтвердження факту понесення таких витрат є необґрунтованими.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року (справа №362/3912/18, провадження №61-15005св19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі №724/318/21 (провадження №61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Водночас у цій справі наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі в повному обсязі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю справи, обсягом та характером наданої правничої допомоги, а також відповідають критеріям розумності та пропорційності.

Зокрема, представником позивача було підготовлено та подано до суду обґрунтовану позовну заяву, у якій викладено обставини, що стали підставою для звернення до суду, наведено правове обґрунтування позовних вимог, здійснено аналіз норм матеріального та процесуального права, надано правову оцінку обставинам справи та долученим доказам, а також обґрунтовано підстави для задоволення позовних вимог.

Заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, розумним та пропорційним обсягу фактично наданих послуг, а відповідачем не заявлено належних і достатніх доводів щодо його неспівмірності чи необґрунтованості. Відтак відсутні підстави для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим такі витрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі, визначеному судом першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для перерозподілу судового збору у суду апеляційної інстанції немає.

Питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Млечний путь» витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, не вирішується, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що розмір таких витрат та докази на підтвердження їх понесення будуть подані в порядку та строки, передбачені ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Зубцова Олександра Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 30 вересня 2026 року.

Головуючий –

В.Б. Яцина

Судді -

Н.П. Пилипчук

О.В. Маміна.