Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №626/2650/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 626/2650/25 Головуючий суддя І інстанції Дудченко В. О.

Провадження № 22-ц/818/2823/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: інших видів кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенка Михайла Ігоровича на рішення Берестинського районного суду Харківської області від 26 січня 2026 року у справі №626/2650/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3644566 від 04.02.2021 у розмірі 47900,00 грн, а також судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 04.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3644566, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 10000,00 грн на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором.

Згідно з п.7.1 кредитного договору, цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з Додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно з Правилами та відповідно до способу надання кредиту, визначеного у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовилися, що повне виконання зобов`язань повинно відбутися не пізніше дати, встановленої пунктом 1.4 Договору.

Як зазначено у позові, товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти у обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Станом на дату подання позову заборгованість становить 47900,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 10000,00 грн; заборгованість за процентами – 36000,00 грн; заборгованість за комісією – 1900,00 грн.

Крім того, вказано, що 14.05.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №68-МЛ.

Згідно з цим Договором та відповідно до ст.512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3644566 від 04.02.2021.

Крім того, одночасно з поданням позовної заяви до суду позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: витребування у банку інформації, яка б підтверджувала або спростовувала факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , а також доказів проведення транзакції від 04.02.2021 на вказану картку у сумі 10000,00 грн.

Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 25 серпня 2025 року було задоволено зазначене клопотання та витребувано у ПАТ «Укргазбанк» запитувану інформацію.

Рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 26 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Пілігріма П.О. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що товариство належним чином та в повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, передбачені умовами кредитного договору. На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено платіжне доручення, а також відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3644566 від 04.02.2021. Водночас відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав.

Вказує, що відомість про щоденні нарахування та погашення, яка за своєю суттю є розрахунком заборгованості та додана до позовної заяви, містить необхідні відомості для ідентифікації заборгованості за відповідним кредитним договором, зокрема дані про позичальника, номер і дату договору.

Наголошує, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу у сукупності з іншими доказами. У цьому випадку позивачем також надано платіжне доручення про перерахування коштів за кредитним договором, яке містить усі необхідні реквізити та підтверджує факт надання кредитних коштів.

Пояснює, що ТОВ «Мілоан» не отримує повні реквізити платіжної картки, які необхідні для здійснення операцій за картою через мережу Інтернет. Для платіжних операцій за картами ТОВ «Мілоан» використовує відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. ТОВ «Мілоан», а також позивач не мають доступу до особистого банківського рахунку відповідача.

Просить звернути увагу, що згідно з відповіддю АБ «УКРГАЗБАНК» від 08.09.2025 року, платіжна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 у зазначеній банківській установі не емітувалася. Водночас у поданому клопотанні представником позивача було допущено технічну помилку – емітентом картки помилково зазначено АБ «УКРГАЗБАНК» замість правильного – Sportbank, емітент АТ «ТАСКОМБАНК». Таким чином, АБ «УКРГАЗБАНК» об`єктивно позбавлений можливості підтвердити або спростувати належність зазначеної картки ОСОБА_1 , а також надати відомості щодо руху коштів за нею. При цьому відповідь АБ «УКРГАЗБАНК» не спростовує факту перерахування 04.02.2021 грошових коштів у розмірі 10000,00 грн на вказану банківську картку, що підтверджується доданими платіжним дорученням та кредитним договором.

Крім того, вказує, що відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю комісію за надання кредиту в розмірі, визначеному Договором, та у встановлений ним строк. У разі продовження позичальником строку кредитування, визначеного Договором, він додатково зобов`язаний сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту, а також проценти за ставкою, визначеною Договором, або за стандартною (базовою) ставкою – у розмірі та на умовах, передбачених Договором. Із зазначеними умовами позичальник був ознайомлений під час укладення кредитного договору, що підтверджується його підписом у Договорі.

Щодо судових витрат апелянт вказує, що за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, розрахований відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір». З урахуванням результатів апеляційного розгляду зазначені судові витрати, на думку представника позивача, підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

Крім того, від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Пілігріма П.О. надійшла заява, в якій він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Берестинського районного суду Харківської області від 26 січня 2026 року без змін. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України, дослідила матеріали справи, перевірила доводи апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що, встановивши факт укладення кредитного договору, підтверджений наявними у справі доказами, суд не може встановити факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, правильність нарахування процентів, факт здійснення чи нездійснення ним платежів на погашення заборгованості, а відтак – наявність або відсутність заборгованості за кредитним договором. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважаючи їх законними та обґрунтованими, такими, що відповідають встановленим у справі обставинам і не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Судом встановлені наступні обставини справи.

04.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3644566, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати кредит у розмірі 10000 грн.

Так, згідно з п.1.1 Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 10000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.3 Договору, кредит надається загальним строком на 30 днів. Дата надання кредиту – 04.02.2021, і складається з пільгового та поточного періодів.

Відповідно до п.1.4 Договору, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 06.03.2021.

Відповідно до п.1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту – 1900 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово.

Згідно з п.1.5.2 Договору, процентна ставка за користування кредитом становить 6000 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 % в день.

Відповідно до п.2.4.1 Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно з п.1.4 Договору.

У конкретному випадку укладення Договору відбулося шляхом обміну електронними повідомленнями. Позичальник ОСОБА_1 на підставі статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором шляхом введення коду з SMS повідомлення, отриманого на телефон позичальника або на електронну пошту позичальника.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, складену ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 ідентифікувався паролем НОМЕР_2 , відправленим на номер телефону (а.с.23).

Згідно з Паспортом споживчого кредиту, сума кредиту складає 10000 грн, строк кредитування – 30 днів, процента ставка – 2,00 % в день в межах строку кредитування та 5,00 % – стандартна ставка за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування, вказаного в п.1.3 Договору (а.с.22-23).

Пунктом 3.2.6 кредитного договору встановлено, що кредитодавець має право без згоди клієнта поступитись своїм правом вимоги за даним Договором.

14.05.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №68-МЛ, за умовами якого право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 перейшло до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с.26-30).

Так, відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №68-МЛ від 14.05.2021, щодо боржника ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги у розмірі 47900,00 грн (а.с. 30).

Згідно з таким витягом Договір діяв у період з 04.02.2021 по 06.03.2021, сума кредиту – 10000,00 грн, заборгованість за відсотками – 36000,00 грн, залишок комісії – 1900,00 грн (а.с.30).

Згідно з наданим позивачем розрахунком кредитна заборгованість відповідача станом на 12.08.2025 складає 47900,00 грн, з яких: 10000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 36000, 00 грн – заборгованість за відсотками, 1900,00 грн – заборгованість за комісією.

Отримавши право вимоги за кредитним договором, 12.08.2025 позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу з повідомленням про відступлення права вимоги та вимогу про погашення заборгованості, яка залишилася відповідачем без відповіді (а.с.31).

Посилаючись на те, що ТОВ «Мілоан» зарахувало кредитні кошти 04.02.2021 на суму 10000,00 грн на ім`я ОСОБА_1 на карту, а відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором у вигляді тіла кредиту, відсотків та комісії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У цій справі, констатуючи факт укладення кредитного договору, суд зазначив, що не може встановити факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, правильність нарахування процентів, факт здійснення чи нездійснення ним платежів на погашення заборгованості, а відтак – наявність або відсутність заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановлені судом першої інстанції обставини та висновки про укладення вищевказаного договору не оскаржуються, а тому відповідно до ст.367 ЦПК України колегія суддів їх не перевіряє.

Поряд із цим матеріали справи не містять належних і достатніх доказів видачі первісним кредитором та отримання відповідачем кредитних коштів.

На момент виникнення спірних правовідносин діяла Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі за текстом – Інструкція №22), яка в подальшому була замінена Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 (далі за текстом – Інструкція №163).

Відповідно до Інструкції №22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача; платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів; отримувач/одержувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі; сума переказу - відповідна сума коштів, яка в результаті переказу має бути зарахована на рахунок отримувача або видана йому в готівковій формі.

Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються Інструкцією №22.

На підтвердження надання відповідачу та зарахування на його банківську картку кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн позивачем надано суду платіжне доручення №38945192 від 04.02.2021, у якому повідомляється про зарахування 04.02.2021 суми 10000,00 грн на платіжну картку №НОМЕР_1 , а отримувачем коштів зазначено ОСОБА_1 , а також відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором №3644566 від 04.02.2021, що не відповідають вимогам законодавства до первинних бухгалтерських документів, які підтверджують перерахування первісним кредитором грошових коштів позичальнику. Таким документом є виписка з банківського рахунку первісного кредитора про здійснення відповідної грошової операції на користь позичальника або платіжне доручення з відміткою банку про здійснення операції та іншою інформацією, передбаченою зазначеною Інструкцією №22.

Такий висновок ґрунтується на особливостях бухгалтерського оформлення безготівкових грошових операцій первісним кредитором у цій справі, який не є банківською фінансовою установою, а також на правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891-15 (провадження №61-517св18) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно з цими висновками, кредитор зобов`язаний довести факт отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, що підтверджує наявність заборгованості та її розмір, шляхом подання первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до зазначеної норми Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.

Відтак виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Проте ані з наданого позивачем платіжного доручення, ані з інших наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням обов`язкових у таких випадках стандартів бухгалтерського обліку, неможливо встановити, що відповідний переказ фактично був здійснений у безготівковій формі за рахунок грошових коштів первісного кредитора на користь відповідача на підставі вищевказаного кредитного договору. Надані позивачем на підтвердження виконання первісним кредитором обов`язків за укладеним між сторонами кредитним договором документи не містять інформації щодо номера рахунку отримувача, а містять неповний номер картки. Також, за відсутності на них відмітки банку про здійснення відповідної грошової операції у безготівковій формі вони не є належними доказами фактичного виконання умов кредитного договору щодо передачі кредитних коштів первісним кредитором (ТОВ «МІЛОАН») та їх отримання позичальником ( ОСОБА_1 ), що є необхідною умовою для виникнення зобов`язань у позичальника згідно з умовами цього Договору.

Платіжне доручення, яке фактично є розпорядженням ТОВ «МІЛОАН» на користь надавача платіжних послуг для здійснення переказу коштів, не є належним і достатнім доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 , а зазначена в ньому інформація не відповідає вимогам бухгалтерського обліку до таких документів. Надане позивачем платіжне доручення за відсутності в ньому відповідної відмітки банку про проведення зазначеної грошової операції не є первинним бухгалтерським документом, який фіксує здійснення платежу та є необхідним для підтвердження таких юридичних фактів. Сам по собі факт складання або подання платіжного доручення (інструкції), без підтвердження реального проведення такої операції у безготівковій формі через банківську установу, не є належним підтвердженням зарахування коштів кредитора на рахунок їх отримувача.

Зазначене відповідає змісту пункту 3.1 глави 3 Інструкції №22 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) про те, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Те саме стосується і відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором №3644566 від 04.02.2021, яка є розрахунком заборгованості, поданим позивачем, оскільки він є похідним, обробленим документом, складеним на підставі первинних даних, а не первинним документом бухгалтерського обліку, у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не може вважатися належним та достовірним доказом наявності та розміру заборгованості.

За відсутності таких первинних документів суд позбавлений можливості перевірити реальність господарських операцій, у тому числі факт отримання відповідачем кредитних коштів, у зв`язку з чим доводи представника позивача щодо наявності заборгованості є недоведеними.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у справі відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредиту в розмірі 10000,00 грн за кредитним договором №3644566 від 04.02.2021, та щодо недоведеності права вимоги у позивача за таким договором кредиту.

Додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку ОСОБА_1 не підтверджують факту отримання відповідачем кредитних коштів.

В апеляційній скарзі зазначено також про те, що ТОВ «Мілоан» не отримує повні реквізити платіжної картки, які необхідні для здійснення операцій за картою через мережу Інтернет, а також те, що позивачем подавалось до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів із банку-емітента картки щодо перерахунку кредитних коштів на платіжну картку позичальника, проте у поданому клопотанні представником позивача було допущено технічну помилку – емітентом картки помилково зазначено АБ «УКРГАЗБАНК» замість правильного – Sportbank, емітент АТ «ТАСКОМБАНК», а тому АБ «УКРГАЗБАНК» об`єктивно позбавлений можливості підтвердити або спростувати належність зазначеної картки ОСОБА_1 , а також надати відомості щодо руху коштів за нею.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд витребувати у емітента картки № НОМЕР_1 інформацію щодо факту зарахування коштів, дати їх зарахування та суми, а також належності зазначеної банківської картки ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю АБ «УКРГАЗБАНК» №148/156/2025 від 08.09.2025, на виконання ухвали Берестинського районного суду Харківської області від 25.08.2025 повідомлено, що платіжна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 АБ «УКРГАЗБАНК» не емітувалася. У зв`язку з цим АБ «УКРГАЗБАНК» не володіє інформацією та документами щодо вказаної картки (а.с.49).

Таким чином, колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки суд не наділений повноваженнями самостійно збирати докази у справі. Водночас позивач, заявивши клопотання про витребування доказів, допустив, за його словами, у ньому помилку щодо зазначення відповідної банківської установи. При цьому повторного клопотання про витребування таких доказів позивачем у суді першої інстанції заявлено не було, незважаючи на наявність достатнього часу для реалізації відповідного процесуального права.

Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач не заявляв клопотання про витребування зазначених доказів із наведенням обґрунтування причин неможливості їх подання до суду першої інстанції та поважності пропуску відповідного строку, як того вимагають положення ЦПК України.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог і, відповідно, несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.

З урахуванням викладеного судом правильно зроблено висновок, що позивачем не доведено фактів перерахування та отримання кредитних грошей відповідачем, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення з цих підстав.

З огляду на недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів та, як наслідок, відсутність у позивача права вимоги за кредитним договором, дослідження інших доводів апеляційної скарги не має правового значення для вирішення справи.

Відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Так як апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судового збору, сплаченого у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенка Михайла Ігоровича залишити без задоволення.

Рішення Берестинського районного суду Харківської області від 26 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 30 вересня 2026 року.

Головуючий –

В.Б. Яцина

Судді -

О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук.