Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №639/1109/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 639/1109/26

провадження 22-ц/818/4481/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Новобоварського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2026 року, постановлене під головуванням судді Борисенка О.О.,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року АТ «Ацент-Банк» (надалі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.03.2017 у загальному розмірі 26025,12 грн станом на 12.02.2026 та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Заочним рішенням Новобоварського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ «Акцент Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Посилається на помилковість висновків суду про відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Так, відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний договір є договором оферти. Зазначає, що навіть якщо врахувати думку суду щодо непогодження позичальником процентної ставки у договорі, позикодавець, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, у розмірі визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю та виходив з того, що позивачем не доведено розмір заборгованості та порушення його прав, внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Суд вважав, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та тарифи за картками «Універсальна», «Універсальна Gold», не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору від 09.03.2017 року, оскільки доказів того, що саме цей витяг з Умов та Правил та Тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк» від 09.03.2017, матеріали справи не містять, як і те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та їх розміру і порядку нарахування. Крім того вважав, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. При цьому, надана позивачем довідка за картками не містить інформації про те, який саме вид картки, відповідно до умов договору, отримав відповідач. Із наданих позивачем доказів, тільки Анкета-заява від 09.03.2017 містить підпис відповідача, проте, вона не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, процентної ставки, строку повернення кредиту та інші істотні умови. Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та сплати процентів за користування коштами, що надані банком відповідачу в якості кредиту та стягнення з відповідача 6137,00 грн процентів за користування кредитом.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд вважав, що фактично кредитні кошти, згідно зазначеного обсягу кредитних зобов`язань, відповідачем отримані, що свідчить про погодження відповідачем дій Банку щодо умов кредитування в цій частині, у зв`язку з чим, наявні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту, як фактично отриманої суми кредитних коштів. Проте, банк списував з рахунку відповідача відсотки за використання кредитного ліміту у загальному розмірі 8059,66 грн та комісію за обслуговування у загальному розмірі 220,00 грн, нарахування та розмір яких не передбачений умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність переплати, виходячи з внесених відповідачем коштів 575981,50 грн. та загальної суми витрат – 583666,53 грн., до якої також входить 8059,99 грн. списаних позивачем відсотків та 220,00 грн списаних позивачем комісій, що не передбачені умовами кредитного договору.

Враховуючи те, що банк неправомірно списував відсотки за користування кредитними коштами та комісію за обслуговування, які не передбачені договором, у загальному розмірі 8279,66 грн (8059,66 + 220,00), суд дійшов висновку про відсутність заборгованості за тілом кредиту, та про наявність переплати у розмірі 594,63 грн (583666,53 – 575981,50 – 8279,66), що свідчить про те, що відповідач виконав свої зобов`язання перед Банком, повернувши у повному обсязі надані Банком кредитні кошти.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, з огляду на наступне.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що з метою отримання банківських послуг в АТ «А-Банк» ОСОБА_1 09.03.2017 власноручно підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», в якій погодився, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, загальними умовами обслуговування та кредитування, що містяться у рекламному буклеті, складають між ним та банком договір надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та і погоджується з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погоджується отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту банку. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті банку (а.с.17).

Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, строк кредитування, процентну ставку за користування кредитними коштами, наслідки порушення умов кредитування тощо.

До кредитного договору позивач додав Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених в мережі Інтернет на сайті https://a-bank.com.ua/terms. (а.с.47-54)

На підставі укладеного договору, банк відкрив відповідачу рахунок № НОМЕР_1 та видав кредитні картки: № НОМЕР_2 - строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_3 - строком дії до серпня 2020 року, № НОМЕР_4 - строком дії до липня 2026 року, № НОМЕР_5 - строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_6 - строком дії до грудня 2031, що підтверджується довідкою А-Банку за картками (а.с.45).

Довідка банку про розмір кредитного ліміту свідчить про те, що розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався, а саме: за період з 09.03.2017 по 12.02.2026, ОСОБА_1 09.03.2017 встановлено кредитний ліміт, який 06.09.2019 збільшено до 1200,00 грн, та згодом 07.06.2025 кредитний ліміт збільшено до 19900,00 грн (а.с.44).

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач припинив виконувати, у зв`язку з чим станом на 12.02.2026 заборгованість становить 26025,12 грн, яка складається з: 19888,06 грн – заборгованість за тілом кредиту, 6137,06 грн – заборгованість за процентами; 0,00 грн. – заборгованість за пенею, штраф (а.с.6-16).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цій справі - АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом з тим у анкеті-заяві позичальника від 09.03.2017 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, підписаній відповідачем, процентна ставка не зазначена (а.с.17).

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, позивач просив, у тому числі, крім тіла кредиту (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути відсотки за користування кредитом.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.09.2016 року, позивач посилався на Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених в мережі Інтернет на сайті https://a-bank.com.ua/terms.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms, які також містять Тарифи, як невід`ємні частини спірного договору, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, у тому числі, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms, які також містять Тарифи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms, які також містять Тарифи, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відсотків за користування кредитом, а також погашення несплачених відсотків за рахунок збільшення тіла кредиту є неправомірним, оскільки в анкеті-заяві позичальника від 09.03.2017 року процентна ставка не зазначена та не передбачено погашення нарахованих відсотків за рахунок кредиту.

А отже, сплачені відповідачем кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, позивач безпідставно зараховував на погашення процентів при відсутності домовленості про їх сплату в підписаній відповідачем анкеті-заяві, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування коштами

З виписки про рух коштів по картці відповідача вбачається, що за період з 09.03.2017 року по 12.02.2026 року сума витрат становить 583666,53 грн., до якої також входить 8059,99 грн списаних позивачем відсотків та 220,00 грн списаних позивачем комісій, що не передбачені умовами кредитного договору, а сума зарахувань – 575981,50 грн. Враховуючи викладене, різниця суми зарахувань та витрат відповідача свідчить про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, оскільки фактично використані ним кошти були повернуті банку навіть в більшому розмірі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» – залишити без задоволення.

Заочне рішення Новобоварського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина