Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №643/2623/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 вересня 2026 року

м.Харків

справа № № 643/2623/26

провадження № 22-ц/818/4581/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 05 травня 2026 року, постановлене суддею Довготько Т.М.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1610042 від 08.12.2019 в розмірі 15530,00 грн., понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 05 травня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором №1610042 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 08.12.2019 в розмірі 2 210,00 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 372,74 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 560 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, та стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3993,60 грн.

Посилається на необґрунтованість судового рішення, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вказує, що відповідно до умов п.1.2. Договору №1610042, строк кредитування складає 30 днів, договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Відповідно до п.1.6. Договору, у випадку неможливості виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та змінити дата погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежу процентів. Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та не сплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою. Відповідно до п.1.7, після вчинення клієнтом дій згідно з п.1.6. Договору, та у разі, якщо залишок суми позики складає менше ніж 400 грн., Товариство має право, але не обов`язок продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. у Особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою, проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою. Відповідачкою 03.1.2020 на 27-й день кредитування було здійснено платіж на погашення заборгованості за кредитним договором на суму 13,50, 05.02.2020 на 60-й день користування, нею було здійснено платіж на суму 2700 грн, а 10.03.2020 на 91 день кредитування, здійснено платіж на суму 2790 грн. А тому вважає, що фактичні дії відповідача, а саме – внесення коштів на оплату заборгованості із встановленою періодичністю 30 днів, свідчать про використання механізму, передбаченого пунктом 1.6. Договору, тобто, про ініціювання продовження строку користування кредитом. Таким чином, кожен здійснений платіж у розмірі нарахованих процентів є підтвердженням волевиявлення відповідача на продовження строку кредитування. Після кожного такого платежу, строк кредитування продовжувався на новий 30-денний період. Відповідач фактично визнавав існування зобов`язання та користувався кредитними коштами понад первісний строк. А тому, останній внесений відповідачкою платіж – 10.03.2020 було ініційовано продовження строку кредитування ще на 30 днів, тобто, до 09.04.2020 року. Відповідно до п.3.6 Договору, у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором: протягом пільгового періоду з першого по третій день прострочення виконання зобов`язань клієнта, нарахування процентів не здійснюється, з четвертого дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною та розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90го дня прострочення. Враховуючи нову дату повернення кредитного договору, що встановлена на основі неодноразових, систематичних продовжень строку кредитування - 09.04.2020, у відповідачки 10.04.2020 виникла заборгованість, в період з 10.04.2020 по 12.04.2020 нараховувались відсотки, оскільки заборгованість вона не погасила станом на 10.04.2020, то наступні 90 днів на підставі п.3.6.2 до 09.07.2020, продовжувалось нарахування процентів за користування кредитом. Після спливу 90-денного строку, нарахування процентів припинилось, що відповідає умовам п.3.1 Договору та свідчить про відсутність подальшого збільшення заборгованості за рахунок процентів. Таким чином утворена заборгованість є простроченою та підтверджується матеріалами справи, розрахунком заборгованості та умовами кредитного договору, тому підлягає стягненню в повному обсязі. Станом на 09.07.2020 загальна суми заборгованості становить 15 530 грн, яку і просив позивач, звертаючись до суду з позовом.

Крім того зазначає, що відповідачкою було здійснено платежі на погашення заборгованості (ініціювання продовження строку кредитування договору на загальну суму 5 503,50 грн і ці кошти не можуть бути повторно зараховані на зменшення суми основної заборгованості. Позивачем вже були враховані всі платежі, які фактично здійснювалися відповідачкою на користь кредитора. Здійснені відповідачкою платежі були спрямовані на сплату нарахованих процентів, сплату тіла кредиту та ініціювання пролонгації строку користування кредитом відповідно до умов кредитного договору. Саме з урахуванням цих платежів було сформовано остаточний розрахунок заборгованості, який і став підставою для звернення до суду з відповідним позовом. У зв`язку з цим, повторне зарахування цих сум для зменшення кредитної заборгованості призвело б до фактичного подвійного їх врахування, що суперечило б реальним обставинам справи та умовам кредитного договору і принципу правильного і об`єктивного визначення розміру заборгованості. Таким чином вважає, що висновок суду про повне виконання відповідачкою своїх зобов`язань є таким, що не ґрунтується на належний оцінці доказів і суперечить умовам договору та фактичним обставинам справи.

Крім цього вважає, що на користь позивача необхідно стягнути усю суму , сплачену на оплату надання правової допомоги, на доведення якої, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.07.2025, детальний опис наданих послуг, акт наданих послуг, що підтверджує факт надання правової допомоги та її вартість. Вказана сума є співмірною з фактичним обсягом наданих послуг, а також доцільною в межах цієї справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позикодавець свої умови за договором виконав в повному обсязі та перерахував відповідачці кредитні кошти, а відповідач, в свою чергу, в повному обсязі свої зобов`язання не виконала, оскільки в повному обсязі не здійснила погашення заборгованості, а сплатила лише відсотки, внаслідок чого наявна заборгованість. Суд дійшов висновку, що з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2210 грн., виходячи з того, що з розрахунку заборгованості вбачається, що 03.01.2020 ОСОБА_1 сплатила всю заборгованість за відсотками в сумі 13 грн 50 коп., у зв`язку з чим кредитний договір на підставі п. 1.6, 1.7 був продовжений на 30 днів до 02.02.2020. Але 02.02.2020 відповідачем не було здійснено погашення заборгованості, а тому підстав для продовження строку договору не було, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що після закінчення строку кредитного договору - 02.02.2020 кредитор не мав законних підстав для нарахування відсотків. Виходячи з розрахунку заборгованості, з якого вбачається, що станом на 02.02.2020 за ОСОБА_1 значиться заборгованість у сумі 7 700 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2700 - заборгованість за процентами, суд вважав, що саме цю суму заборгованості ОСОБА_1 необхідно було сплатити кредитору. Суд врахував, що, виходячи з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 після 02.02.2020 було сплачено 05.02.2020 - 2 700, 00 грн., 10.03.2020- 2790, 00 грн., а всього 5 490, 00 грн., що свідчить про те, що відповідачем погашено заборгованість за процентами у розмірі 2 700, 00 грн., а сплачена сума у розмірі 2790, 00 грн. неправомірно відносено на погашення процентів, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 210, 00 грн. (5 000, 00 – 2 790, 00), а відсотки, які нараховані після спливу строку кредитування, не підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №1610042 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 08.12.2019.

Умовами Договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту визначено, що сума кредиту складає 5 000,00 грн; строк кредиту 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 1.3 договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: 1.3.1. Знижена процентна ставка становить 0,01 % від суми позики за кожен день користування позикою (3,65 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору. 1.3.2. Стандартна процента ставка становить 1,80 % від суми позики за кожний день користування позикою (657,00 % річних). 1.3.3. Стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7., 3.4., 3.6.2. цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 договору загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 100,30 % від суми позики (у процентному виразі) або 5015,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування Позикою - 0,30 % від суми Позики (у процентному виразі) або 15,00 грн (у грошовому виразі).

Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий Клієнтом (п.1.5 договору).

Сторони домовилися, що повернення Позики та сплата процентів за користування Позикою здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.3.1 договору) .

Згідно з п.п. 3.2, 3.3 договору нарахування процентів за Договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за Позикою за фактичну кількість календарних днів користування Позикою. Проценти за користування Позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання Позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання Позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення Позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у Графіку платежів (Додаток 1 до цього Договору). 3.3. Умови застосування зниженої процентної ставки - дотримання Клієнтом терміну повного повернення Позики, зазначеного у Графіку платежів, недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 (трьох) календарних днів.

Датою укладання Договору між Товариством і Клієнтом є дата його підписання. Договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів Клієнту ( п.6.2 договору).

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С866842 – 08.12.2019.

Окрім того, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, підписала додаток №1 до договору №1610042 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 08.12.2019, яким між нею та ТОВ «Авентус Україна» затверджено графік платежів та паспорт споживчого кредиту.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 грн шляхом перерахування на платіжну картку позичальника, що підтверджується копією інформаційної довідки від 16.12.2025 ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ».

30.10.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №1610042 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 08.12.2019.

Згідно з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 30.10.2020 до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» передано від ТОВ «Авентус Україна» Реєстр Боржників відповідно до умов Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020 від 30.10.2020.

Із наданого позивачем Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020 від 30.10.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 15530 грн.

03.02.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на поштову адресу відповідача досудову вимогу про погашення заборгованості за договором №1610042 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 08.12.2019, в якій також повідомило про відступлення йому прав вимоги за вказаним кредитним договором первісним кредитором.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором,станом на 29.10.2020 року, в сумі 15530,00 грн, з яких 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 530,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно наданих позивачем доказів, вбачається, що між сторонами укладено Договір №1610042 від 08.12.2019 про надання фінансового кредиту, який підписаний відповідачем 08.12.2019 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатораС866842, що свідчить про укладення кредитного договору в електронній формі.

Позивачем на підтвердження укладення договору про споживчий кредит та погодження усіх істотних умов додано довідка ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 року, в якій зазначено, що 08.12.2019 було здійснено переказ коштів відповідно до договору ВП0200417-1 від 20.04.17, за дорученням ТОВ «Авентус Україна», на суму 5000 грн., маска картки НОМЕР_1 . (а.с.14)

Сторони домовилися, що повернення Позики та сплата процентів за користування Позикою здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.3.1 договору) .

Згідно з п.п. 3.2, 3.3 договору нарахування процентів за Договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за Позикою за фактичну кількість календарних днів користування Позикою. Проценти за користування Позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання Позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання Позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення Позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у Графіку платежів (Додаток 1 до цього Договору). 3.3. Умови застосування зниженої процентної ставки - дотримання Клієнтом терміну повного повернення Позики, зазначеного у Графіку платежів, недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 (трьох) календарних днів.

Датою укладання Договору між Товариством і Клієнтом є дата його підписання. Договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів Клієнту ( п.6.2 договору).

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С866842 – 08.12.2019.

Окрім того, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, підписала додаток №1 до договору №1610042 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 08.12.2019, яким між нею та ТОВ «Авентус Україна» затверджено графік платежів та паспорт споживчого кредиту.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 29.10.2020 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором в сумі 15530,00 грн, з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 530,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. З наданого розрахунку також вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за Договором, а саме – нею було сплачено 5 503,50 грн., що також підтверджує факт укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за процентами у сумі 10530,00 грн., нарахованими за 154 днів користування кредитними коштами у період з 06.02.2020 по 08.07.2020.

Відносини щодо сплати процентів, за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання, на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 03.01.2020 ОСОБА_1 сплатила всю заборгованість за відсотками в сумі 13 грн 50 коп., у зв`язку з чим кредитний договір на підставі п. 1.6, 1.7 був продовжений на 30 днів до 02.02.2020.

02.02.2020 відповідачем не було здійснено погашення заборгованості, а тому підстав для продовження строку договору не було.

А отже, після закінчення строку кредитного договору - 02.02.2020, кредитор не мав законних підстав для нарахування відсотків.

Виходячи з розрахунку заборгованості, станом на 02.02.2020 за ОСОБА_1 значиться заборгованість у сумі 7 700 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2700 - заборгованість за процентами. Та саме цю суму заборгованості ОСОБА_1 необхідно було сплатити кредитору.

Також, з розрахунку заборгованості вбачається, що після 02.02.2020 року ОСОБА_1 було сплачено 05.02.2020 - 2 700, 00 грн., 10.03.2020- 2790, 00 грн., а всього 5 490, 00 грн., що свідчить про те, що відповідачем погашено заборгованість за процентами у розмірі 2 700, 00 грн., а сплачена сума у розмірі 2790, 00 грн. неправомірно відносено на погашення процентів.

А тому, суд дійшов правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 210, 00 грн. (5 000, 00 – 2 790, 00), а відсотки, які нараховані після спливу строку кредитування, стягненню з ОСОБА_1 не підлягають.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 05 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина