Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №347/896/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/896/26

Провадження № 22-ц/4808/1704/26

Головуючий у 1 інстанції ДРАЧ Д. С.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Максюти І.О.

учасники справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України),

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кедит Фінанс»

на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2026 року, ухвалене судом у складі судді Драч Д.С.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтованотим тим, що 01.03.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1357-7005.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у сумі кредиту – 12 000,00 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 30 днів; знижена % ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка – 2,50 % в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме - отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

В подальшому, відповідач порушила умови кредитного договору не повернула в повному обсязі кредит, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем.

Станом на 06.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 102 000,00 грн, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом – 12 000,00 грн, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 90 000,00 грн.

Позивач зазначив, що було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 42 000,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 60 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1357-7005 від 01.03.2024 року в розмірі 60 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 12 000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 48 000,00 грн.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1357-7005 від 01.03.2024 року в сумі 18000 грн та судовий збір в сумі 798, 72 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосуванням судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що відповідно до п. 4.12. договору строк кредитуванняскладає 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 25.12.2024 року.

Пунктом 4.7. договору передбачено плату за видачу кредиту у формі процентів за користування кредитом.

Стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою, та/або пільговою процентною ставкою). Знижена процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом.

Зазначає, що у кредитному договорі №1357-7005 від 01.03.2024 року сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилась з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором C4790.

Скаржник зазначає, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Посилається на те, що норма закону п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» застосовується до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору.

Також скаржник посилається на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами четвертою, п`ятою та шостою, якими, зокрема, встановлено поняття денної процентної ставки та визначено граничний розмір такої ставки. Зазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів — 2,5 відсотка, а протягом наступних 120 днів — 1,5 відсотка.

Кредитний договір № 1357-7005 укладено 01 березня 2024 року, тобто в період дії зазначених перехідних положень, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 відсотка. Отже, на дату укладення договору встановлена в ньому денна процентна ставка, на думку скаржника, відповідала чинним на той час законодавчим обмеженням та не перевищувала встановленого граничного розміру.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачці право подати до Івано-Франківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 60 000 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн * 30 = 99840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено кредитний договір № 1357-7005 від 01 березня 2024 року на суму 12 000 грн. Кредитний договір №1357-7005 укладено 01.03.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5% є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд здійснив перерахунок суми відсотків в межах 1% денної процентної ставки в межах строку кредитування, за результатами якого така сума становить 36000 грн.

Суд вважав, що умови кредитного договору №1357-7005 від 01.03.2024 року по нарахуванню процентів є несправедливими, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків та шкоди позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в межах суми тіла кредиту 12000 грн та відсотків в межах 1% денної процентної ставки в межах строку кредитування та 50% вартості наданого кредиту в сумі 6000 грн.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 01.03.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1357-7005.

Договір підписано одноразовим ідентифікатором C0988 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом п.1.1 договору – кредит є споживчим.

Відповідно до п. 4.1. договору загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим договором становить 12000,00 грн.

За змістом п. 4.6 договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику (оригіналу) договору та додатків до нього у вигляді електронного документа.

Пунктом п. 4.7 договору встановлено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом – фіксована. процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за Промоставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.

Пунктом 4.8 передбачено, що базовий період складає 30 календарних днів.

За умовами п. 4.9 сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначних графіком платежів (який є Додатком 3 до Договору) дат, які є останніми днями відповідних базових періодів.

Відповідно до п. 4.10 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промоставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою).

Пунктом 4.12. визначено, що строк на який надається кредит позичальнику становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) Кредиту 25.12.2024 року.

Відповідно до п. 4.15 денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 2,50 %.

Згідно квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay 01.03.2024 14:04 було перераховано кошти в сумі 12000,00 грн на картковий рахунок відповідача 536354*97, призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1357-7005, 2 024-03-01.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1357-7005 від 01.03.2024 року, станом на 06.03.2026 року, який надано позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 102000,00 грн з яких основний борг – 12000,00 грн, залишок відсотків – 90000,00 грн.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостоюцієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 01 березня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1357-7005.

Договір підписано одноразовим ідентифікатором C0988 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачці кредитні кошти, що підтверджується інформацією про здійснення платежу через систему LiqPay від 01 березня 2024 року на суму 12 000,00 грн на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 *97 із призначенням платежу: «видача кредитних коштів за договором 1357-7005, 2024-03-01».

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором виконала не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 000,00 грн.

Зазначена обставина відповідачкою в суді першої інстанції не заперечувалася.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в сумі 12 000 грн за договором про відкриття кредитної лінії № 1357-7005 від 01.03.2024 року.

Щодо розміру стягнутих відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів зазначає наступне.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність (стаття 536 ЦК Україн).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 4.10 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за процентною ставкою 2,50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Також доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) зазначив, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

Загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова;»

З огляду на вищевикладене, положення пункту 4.10 договору щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,5 % є нікчемним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та виходив із того, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зменшення розміру нарахованих процентів до 50 % вартості наданого кредиту - до 6 000 грн, з огляду на таке.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зробила висновок про те, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Отже, при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд не може оцінювати положення кредитного договору на предмет їх несправедливості, вирішувати питання чи є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності та самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом за відсутності окремої позовної заяви споживача про оспорення відповідних умов договору.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 не пред`явила відповідних зустрічних позовних вимог про оспорення умов договору про споживчий кредит, тому суд першої інстанції не міг самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

З огляду на встановлені обставини, розмір заборгованості по простроченій заборгованості за нарахованими процентами становить 36 000 грн (12 000 х 1% х 300 днів).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід задовольнити частково, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2026 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість договором про відкриття кредитної лінії №1357-7005 від 01.03.2024 року заборгованість в розмірі 48 000 грн, яка складається з 12000 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 36 000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 3993,60 грн.

Позовну заяву та апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено на 80 %, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит фінанс» слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання позовної та апеляційної скарги в розмірі 5324,80 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит фінанс» задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2026 року змінити в частині стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором, судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133 заборгованість за кредитним договором №1357-7005 від 01.03.2024 року в розмірі 48 000 грн, яка складається з 12 000 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 36 000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; стягнути витрати по сплаті судового збору за подання позовної та апеляційної скарги у розмірі 5324,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

І.О. Максюта