Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №725/3274/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/3274/26

Провадження № 2/727/2371/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Бурлаці А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

Встановив:

Короткий зміст позовної заяви та її доводи

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором посилаючись на те, що 22.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір №75398367, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 3000,00 грн. Строк користування кредитними коштами – 365 днів, з 22.11.2024 року та закінчується 21.11.2025 року (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять – 1,00 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок позичальника/Картковий рахунок позичальника.

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов цього договору, зокрема, але не виключно: порушення позичальником строків оплати процентів, невжиття заходів щодо підтвердження його фінансового стану, тощо кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за кредитом.

06.03.2026 року укладено договір №06-03/26 відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75398367.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №75398367 від 22.11.2024 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 15237,92 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 3000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 10950,00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами – 1287,92 грн.

А тому просив суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість в загальній сумі 15237,92 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн.

Рух справи в суді

Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівців від 06.04.2026 року позовну заяву передано для розгляду за підсудністю Шевченківському районному суду м. Чернівці.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 травня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Аргументи учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутності та задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги визнав частково в частині стягнення тіла кредиту та відсотків. Просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 2000 грн., оскільки витрати в сумі 9000 грн. є неспівмірними з позовними вимогами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд

Судом встановлено, що 22.11.2024 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір №75398367, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора YmJIZWQ4 (а.с.29-41).

Відповідно до умов вказаного договору, відповідачу надано кредит в розмірі 3000 грн. Строк кредиту - 365 днів, який починається з 22.11.2024 року та закінчується 21.11.2025 року (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (п.2.3. договору).

Згідно з п.п.2.4.-2.8. договору, Дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 05.12.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 21.11.2025 (дата остаточного погашення заборгованості). Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 365% відсотків річних (Денна процентна ставка - 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365% відсотків річних від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки. Позичальнику рекомендується повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 05.12.2024, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 21.11.2025.

Відповідно до п.2.9. договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 13950,00 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 10950,00 грн. та суму кредиту в розмірі 3000 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, на дату укладення Договору, 3701,77%.

Згідно з п.2.10. договору, цільове призначення Кредиту (мета отримання кредиту): споживчі потреби, у т.ч. придбання Позичальником будь-яких товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.2.11. договору, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1).

Згідно з п.3.3.1., п.3.3.2 договору, Позичальник має право неодноразово ініціювати продовження (поновлення) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитом та/або збільшення строку кредитування або строку виплати кредиту за Договором (далі пролонгація), на умовах наведених нижче. Пролонгація можлива лише шляхом укладення Сторонами відповідного Додаткового договору у спосіб, визначений цим Договором. Ініціювання Позичальником пролонгації відбувається без змін умов попередньо укладеного Договору в бік погіршення для Позичальника. При продовженні/поновленні дисконтного (пільгового) періоду користування кредитом Програма лояльності та/чи правила акційних умов отримання кредиту не використовується. Якщо Позичальник здійснює продовження/поновлення дисконтного (пільгового) періоду проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено дисконтний (пільговий) період нараховуються за ставкою, визначеною п.2.7. Договору.

Також до матеріалів справи долучено заяву-анкету на кредит, яка містить основні умови договору та персональні дані відповідача (а.с.81-82), Правила надання коштів (а.с.7-13) та офіційні Правила акції (а.с.14).

У Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним одноразовим підписом містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови, що свідчить, про те, що відповідач свідомо та особисто погодився та прийняв умови Договору (а.с.73-78).

ТОВ «ЕКО ФІН» свої зобов`язання за кредитом №75398367 від 22.11.2024 року виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 3000,00 грн шляхом перерахування ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією №43227-12990-79273 (за номером операції: 75398367_1732271299) (а.с.18).

Відповідно до виписки за кредитом перед ТОВ «ЕКО ФІН» у відповідача за договором №75398367 від 22.11.2024 року станом на 06.03.2026 року наявна заборгованість в розмірі 15237,92 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 10950,00 грн заборгованість за відсотками, 1287,92 грн. заборгованість за пенею (а.с.20-22).

06.03.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір №06-03/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги згідно з яким, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договором позики/Договорів про споживчий кредит/Кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень, додатків до них, Права вимоги Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку визначеному, визначених цим Договором (а.с.24-28).

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором №06-03/26 про відступлення прав вимоги від 06.03.2026 року (а.с.44), підтверджує факт переходу від ТОВ «ЕКО ФІН» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги заборгованості до боржників згідно Реєстру та є невід`ємною частиною Договору факторингу.

Відповідно до додатку №3 Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді за Договором № 06-03/26 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2026 року та витягу з додатку №3 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прийнято право вимоги до боржника під порядковим номером 91, ОСОБА_1 за кредитним договором №75398367 на загальну суму боргу в розмірі 15180,57 грн., з яких: 3000 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 10950 грн. сума заборгованості за процентами, 1230,57 грн. пеня (а.с.45-48).

Згідно з розрахунком ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», станом на 11.03.2026 заборгованість за кредитним договором №75398367 від 22.11.2024 року в розмірі 15237,92 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3000 грн., заборгованість за нарахованими процентами 10950,00 грн., заборгованість за пенею 1287,92 грн. (а.с.23).

Відповідачу надіслано письмову вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором від 11.03.2026 року (а.с.15-17), однак вказана вимога залишена без реагування.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору про споживчий кредит №75398367 від 22.11.2024 року, що оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч.2 ст.1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

За умовами договору про споживчий кредит сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю кредит в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, зокрема сплатити заборгованість за договором про споживчий кредит №75398367 від 22.11.2024 року в розмірі 13950 грн., з яких: 3000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 10950,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею та/або штрафами в сумі 1287,92 грн. по договору №75398367, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Верховний Суд неодноразово наводив висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, провадження № 61-8279св23).

Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

У договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір тощо.

У встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника штраф/пеню за час прострочення повернення позики під час дії в Україні воєнного стану.

Судом враховано, що законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (п.15 та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу до сплати було нараховано штраф/пеню в сумі 1287,92 грн. по договору №75398367. Однак, відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а, отже, у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.

Висновки за результатами судового розгляду

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №75398367 від 22.11.2024 року в розмірі 13950 грн., задовольнивши частково позовні вимоги.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в позовній заяві просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн.

В обґрунтування даної суми до позовної заяви додано: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.63-66); прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» щодо вартості послуг (а.с.67-68); заявку на надання юридичної допомоги №104 від 07.03.2026 року (а.с.69) та витяг з Акту №30 про надання юридичної допомоги від 11.03.2026 року, де визначено обсяг наданих послуг та їх вартість, а саме: надання усної консультації (2 години на загальну вартість 3000 грн.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (2 години загальною вартістю 6000 грн.) (а.с.70).

Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали цивільної справи, враховуючи принципи розумності, співмірності й нескладності справи, а також те, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядалася у спрощеному провадженні, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в даній справі зводилося до складання позовної заяви, не вимагало від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, враховуючи клопотання сторони відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 та користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2437,43 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 512, 516, 517, 526, 527, 530, 626, 628, 638, 1048, 1054, 1056, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вулиця Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371) заборгованість за договором про споживчий кредит/кредитний договір №75398367 від 22.11.2024 року в розмірі 13950 (тринадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вулиця Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371) судові витратипо сплаті судового збору в розмірі 2437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) гривень 43 (сорок три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вулиця Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 02 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: