Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №722/998/25 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/998/25

Номер провадження 1-кп/722/51/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

та обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни кримінальне провадження, внесене 29.01.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025262140000035, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гвіздівці, Сокирянського району, Чернівецької області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на посаді тракториста, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-ІX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому неодноразово продовжувався, у зв`язку з чим введено обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою на даний час органом досудового розслідування особою, вчинив злочин, пов`язаний із незаконним переправленням особи через державний кордон України.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення особи через державний кордон України, а також на виконання раніше розробленого невстановленою слідством особою плану, ОСОБА_5 29.01.2025, точний час органом досудового розслідування не встановлено, автомобілем марки «Мерседес Спринтер» р.н. НОМЕР_1 прибув до с. Наддністрянське Могилів-Подільського району Вінницької області, де за вказівкою невстановленої на даний особи, зустрів раніше підшуканого невстановленою слідством особою чоловіка з числа громадян України, якому достеменно було відомо про вищевказані тимчасові обмеження щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років з України та який бажав незаконно перетнути державний кордон України, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя м. Галич Івано-Франківської області, який за вказівкою невстановленої слідством особи заздалегідь перерахував грошові кошти у вигляді «авансу» за послуги щодо його незаконного переправлення через кордон у сумі 4000 доларів США у гривневому еквіваленті на вказані невстановленою слідством особою банківські рахунки.

Надалі ОСОБА_5 , діючи на виконання раніше розробленого невстановленою слідством особою плану, організував посадку ОСОБА_6 до вантажного відсіку автомобіля марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , заставивши ОСОБА_6 картонними ящиками, вживши таким чином заходів щодо унеможливлення його виявлення під час перевірки транспортного засобу на контрольному посту м. Новодністровськ при в`їзді до контрольованого прикордонного району, та розпочав рух в напрямку лінії розмежування державного кордону України та Республіки Молдова, а саме в напрямку м. Сокиряни Дністровського району Чернівецької області.

Близько 16.50 год. 29.01.2025 автомобіль марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , у вантажному відділені якого знаходився ОСОБА_6 , який мав намір незаконно перетнути державний кордон України, був зупинений працівниками ДПС України під час руху по території прикордонно-контрольованого району в с. Білоусівка Дністровського району Чернівецької області на напрямку 0095 прикордонного знаку.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та сприянні його вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332 КК України, визнав в повному обсязі та щиро розкаявся.

29.09.2026 року між прокурором Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , з участю його захисника, укладена угода про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди (п.2), обвинувачений ОСОБА_5 на даний час повністю та беззастережно визнає свою винуватість у зазначеному діянні, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та керівництві такими діями, вчинених за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, і зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі пред`явленого обвинувачення безпосередньо в судовому засіданні.

Крім цього, як вбачається із змісту укладеної угоди (п.3), сторонами при вирішенні питання про укладення даної угоди про визнання винуватості також враховано те, що ОСОБА_5 є особою молодого віку, раніше не судимий, на даний час офіційно працевлаштований, має статус учасника бойових дій, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, у добровільному порядку перерахував для потреб управління 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (військова частина НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 315 520 грн.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 ініціює перед судом подальше перерахування внесеної за нього застави у розмірі 484 480 грн. на потреби Збройних Сил України, зокрема у якості благодійного внеску на потреби Управління НОМЕР_3 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (військова частина НОМЕР_2 ).

Обставиною, яка відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка відповідно до п.11 ч.1 ст.67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_5 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

З урахуванням вищезгаданих обставин, зокрема щирого каяття, перерахування для потреб Збройних Сил України грошових коштів в сумі 315 520 грн., ініціювання перерахунку внесеної за обвинуваченого застави у розмірі 484 480 грн. на потреби Збройних Сил України, сторони погоджуються на призначення обвинуваченому більш м`якого покарання із застосуванням ст. ст. 69, 77 КК України за ч. 3 ст. 332 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

Крім цього, з урахуванням відсутності у обвинуваченого судимостей, його молодого віку, офіційного працевлаштування, позитивної характеристики за місцем проживання та наявності статусу учасника бойових дій, сторони також погоджуються на звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо останній протягом встановленого судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Як вбачається із змісту укладеної угоди про визнання винуватості, із запропонованим видом і мірою покарання обвинувачений згідний.

Прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просили затвердити укладену угоду про визнання винуватості, оскільки вважають, що остання відповідає вимогам кримінального та кримінально - процесуального законодавства.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 стверджував, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч.3 ст.332 КК України, щодо якого він визнає себе повністю винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 вказував на те, що угода про визнання винуватості укладена між ним та прокурором добровільно, без застосування будь - якого насильства, примусу чи погроз та не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також, присутній в судовому засіданні заставодавець захисник ОСОБА_4 надав свою згоду на перерахування внесеної за обвинуваченого застави в розмірі 484 480 грн. на потреби Управління 2 корпусу Національної гвардії України «Хартія» (військова частина НОМЕР_2 ).

Заслухавши думку учасників процесу з приводу затвердження угоди, переконавшись у добровільності укладення угоди з боку обвинуваченого ОСОБА_5 , перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України та нормам КК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відмови у її затвердженні.

Відповідно до вимог п.2 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

При цьому, як передбачено ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.332 КК України, тобто організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та сприяв його вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод.

У відповідності до вимог ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_5 , кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.332 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що взяті на себе зобов`язання обвинуваченим ОСОБА_5 можуть бути реально виконані, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, ухваливши щодо ОСОБА_5 обвинувальний вирок та призначивши йому узгоджену сторонами міру покарання.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.4 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

З огляду на те, що автомобіль марки «Мерседес Спринтер», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , використаний як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, останній підлягає спеціальній конфіскації.

Відповідно до п.1 ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 474-476 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 вересня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному 29.01.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025262140000035, яка укладена між прокурором Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та із застосуванням ст.69 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання виром законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а саме у вигляді застави.

Внесену заставодавцем ОСОБА_4 згідно платіжної інструкції №268 від 30.01.2025 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області заставу за ОСОБА_5 в розмірі 484 480 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. після набрання вироком законної сили – перерахувати в якості благодійного внеску на потреби Управління 2 корпусу Національної гвардії України «Хартія» (військова частина 4125) (код ЄДРПОУ 14322977, р/р UA298201720313211001301011790, МФО 820172, ДКСУ у м. Києві, призначення платежу: благодійна допомога на потреби 2 корпусу НГУ "Хартія").

Арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 31.01.2025 року на мобільний телефон «Iphone 13» чорного кольору, автомобіль марки «Мерседес Спринтер», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 в частині розпорядження (відчуження), мобільний телефон «Iphone 13» s/n НОМЕР_4 , мобільний телефон «Redmi 10T», який належить ОСОБА_7 , мобільний телефон «Samsung A54», який належить ОСОБА_8 - скасувати.

Речові докази:

- мобільний телефон «Iphone 13» чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який згідно протоколу передання речового доказу на відповідальне зберігання від 03.02.2025 року знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 - залишити у його власності;

- автомобіль марки «Мерседес Спринтер», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 – конфіскувати в дохід держави;

- мобільний телефон «Iphone 13» s/n НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 – повернути власнику ОСОБА_5 ;

- мобільний телефон «Redmi 10T», який належить ОСОБА_7 – повернути власнику ОСОБА_7 .

- мобільний телефон «Samsung A54», який належить який належить ОСОБА_8 – повернути власнику ОСОБА_8 .

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст.394 КПК України, з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку відповідно до ч.1 ст.473 КПК України, до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: