Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №717/1712/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1712/26

Номер провадження 2/717/876/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді — Кудиби З. І.,

за участю секретаря судового засідання — Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») Усенко М. І. подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 101959612 від 20.05.2024 р. в розмірі 24 038,28 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає таке.

20 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101959612, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн. Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису. За твердженням позивача, підписання договору відповідачем здійснено за допомогою одноразового ідентифікатора.

28 жовтня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 113-МЛ/Т, на виконання якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 101959612 від 20 травня 2024 року.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 24 038,28 грн, яка, за розрахунком позивача, складається із: заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) — 3 000,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом — 14 693,28 грн; заборгованості за комісією — 345,00 грн; заборгованості за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання — 6 000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Одночасно судом витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо надходження грошових коштів на рахунок відповідача.

28 серпня 2026 року до суду від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана судом інформація, яка підтверджує факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відомостей про причини його неявки до суду не надходило, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позовну заяву він не подавав.

З огляду на неявку відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності, а також з урахуванням заяви представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та вирішив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 101959612, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 360 календарних днів.

За умовами кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію в порядку і строки, визначені договором. Остаточний строк повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом визначено 15 травня 2025 року.

Згідно з умовами кредитного договору загальні витрати, передбачені договором за кредитом, становлять 12 554,50 грн. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.

Комісія за надання кредиту визначена у розмірі 345,00 грн та нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 11,5 % від суми кредиту.

Кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх зарахування на рахунок із використанням платіжної картки № НОМЕР_2 .

Кредитний договір укладено в електронній формі як електронний документ. Підписання договору відповідачем здійснено шляхом застосування одноразового ідентифікатора, який відповідно до умов договору використовувався для підтвердження волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.

Отже, відповідач, діючи відповідно до умов, визначених кредитодавцем, ініціював укладення кредитного договору шляхом подання заявки через вебсайт кредитодавця та підписав кредитний договір із використанням одноразового ідентифікатора.

Зазначені обставини свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов кредитного договору, зокрема щодо суми кредиту, строку його надання та повернення, розміру процентної ставки, порядку нарахування та сплати процентів, розміру комісії та інших умов кредитування.

Правомірність укладення кредитного договору в електронній формі та підписання його позичальником шляхом застосування одноразового ідентифікатора узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20) та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, зокрема інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду, відповідно до якої кредитні кошти були зараховані на рахунок відповідача.

28 жовтня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 113-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 101959612 від 20 травня 2024 року.

Перехід права вимоги за спірним зобов`язанням до позивача підтверджується договором факторингу та відповідним реєстром прав вимоги.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101959612 від 20 травня 2024 року та є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у тій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт також може відступити фактору свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника або з моменту настання визначеної договором події, якщо інше не передбачено договором. У такому разі додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом може бути фізична або юридична особа — суб`єкт підприємницької діяльності, а фактором — банк або інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції відповідно до закону.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як установлено судом, між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу надання та повернення кредитних коштів. Факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується дослідженими судом доказами та відповідачем не спростований.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 360 календарних днів. За користування кредитом відповідач зобов`язався сплачувати проценти у розмірі та порядку, визначених кредитним договором.

Водночас, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, суд виходить із погоджених сторонами умов кредитного договору.

Так, відповідно до пункту 1.5 кредитного договору загальні витрати позичальника за процентами за кредитом визначені у розмірі 12 554,40 грн.

Разом із тим, згідно з розрахунком заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 14 693,28 грн, тобто суму, яка перевищує визначений самим кредитним договором розмір таких витрат на 2 138,88 грн.

При цьому позивачем не наведено належного обґрунтування правових та договірних підстав для нарахування процентів у розмірі, що перевищує суму, прямо визначену умовами кредитного договору, та не надано доказів укладення сторонами відповідних змін до кредитного договору щодо збільшення розміру процентів.

З огляду на те, що суд при вирішенні спору має виходити з умов укладеного між сторонами договору, а позивач не довів наявності підстав для стягнення процентів у більшому розмірі, ніж погоджено сторонами, суд дійшов висновку, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню лише в межах суми 12 554,40 грн.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 2 138,88 грн, яка перевищує визначений договором розмір процентів, слід відмовити.

Водночас заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 3 000,00 грн підтверджується матеріалами справи. Поданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині судом перевірено, він відповідає умовам кредитного договору, узгоджується з іншими доказами у справі та відповідачем не спростований.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії у розмірі 345,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до умов кредитного договору комісія за надання кредиту визначена у розмірі 345,00 грн та нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 11,5 % від суми кредиту. Зазначена умова є складовою укладеного сторонами кредитного договору, а розмір комісії відповідає умовам договору.

З огляду на те, що факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено матеріалами справи, а доказів сплати відповідачем зазначеної комісії матеріали справи не містять, вимога про стягнення 345,00 грн комісії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення неустойки у розмірі 6 000,00 грн, суд зазначає таке.

З 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії воєнного стану, а також протягом тридцяти днів після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При цьому неустойка (штраф, пеня), нарахована починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягає списанню кредитодавцем.

Аналогічні за змістом положення передбачені пунктом 6? розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких у період дії воєнного стану споживач звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, зокрема від обов`язку сплати неустойки та інших платежів, пов`язаних із таким простроченням.

Оскільки заявлені до стягнення штрафні санкції нараховані у період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінюючи надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість.

При цьому судом установлено, що позивачем доведено наявність заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 3 000,00 грн, за процентами за користування кредитом — у розмірі 12 554,40 грн та за комісією — у розмірі 345,00 грн.

Водночас позивачем не доведено наявності правових та договірних підстав для стягнення процентів за користування кредитом у сумі, що перевищує визначений умовами кредитного договору розмір, а також відсутні правові підстави для стягнення заявленої неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15 899,40 грн, з яких: 3 000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 12 554,40 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 345,00 грн — заборгованість за комісією.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 138,88 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, що перевищує визначений кредитним договором розмір, а також 6 000,00 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання слід відмовити.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 760,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 291,36 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3–13, 19, 76–81, 89, 141, 206, 259, 263–265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 101959612 від 20.05.2024 року в розмірі 15 899 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1 760 (одну тисячу сімсот шістдесят) гривень 96 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 291 (п`ять тисяч двісті дев`яносто одну) гривню 36 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Кудиба З. І.