Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №715/3594/25 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/3594/25

Провадження № 1-кп/715/81/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 с-ще. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42025266010000236 від 07 серпня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Поляна Глибоцького району Чернівецької області та жителька АДРЕСА_1 , громадянка України, з середньою освітою, не працевлаштована, одружена, раніше не судима, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2025 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи поряд власного домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на дорозі за допомогою лопати викопувала кювет вздовж свого паркану. У цей же час поряд проїжджав ОСОБА_4 на власному автомобілі. Побачивши ОСОБА_5 , зупинився поряд, вийшов з нього і почав знімати її та її дії, на відео за допомогою власного мобільного телефону марки «Самсунг S10+», оскільки вважав їх незаконними.

Побачивши це, ОСОБА_5 , почала викрикувати погрози та кидати в його бік каміння, а також з лопатою у руках наближатися до нього з метою нанесення удару. Наблизившись на потрібну їй відстань, ОСОБА_5 умисно нанесла ОСОБА_4 один удар лопатою по правій руці, чим завдала йому фізичного болю, після чого умисно вибила зазначений телефон з його лівої руки, який впав на землю. Побачивши, що мобільний телефон лежить на землі, ОСОБА_5 за раптовим виниклим злочинним умислом, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном, вирішила відкрито заволодіти мобільним телефоном марки «Самсунг S 10+», а саме, у присутності власника ОСОБА_4 , розуміючи, що останній бачить її дії, підняла зазначений телефон з землі, поклала у свою кишеню та перенесла до свого господарства, а в подальшому використала його на власний розсуд.

Відповідно до висновку експерта від 19.05.2025 за результатами судової товарознавчої експертизи, ринкова вартість мобільного телефону ОСОБА_4 марки «Samsung S 10+», бувшого у використанні, станом на 08.10.2024р., могла становити 9999 гривень 55 копійок.

Таким чином, ОСОБА_5 своїми діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за кваліфікуючою ознакою: вчинений в умовах воєнного стану.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала. Суду повідомила, що того дня вона з чоловіком працювала біля свого забору. Потім під`їхав на автомобілі потерпілий, вийшов за автомобіля та почав її обзивати нецензурними словами, розпочав конфлікт та наніс їй та чоловік тілсені ушкодженні. Вказала, що потерпілою не вдарила, телефон у нього не бачила та не забирала, а також не піднімала телефон з землі. Коли була біля потерпілого почала кликати чоловіка на допомогу. Після тих подій певний час перебувала в лікарні, оскільки потерпілий її побив та зламав ребра. Поросила суд не притягувати її до відповідальності.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї провини, її вина доведена показами потерпілого, показами свідків, а також дослідженими в судому засіданні доказами в своїй сукупності.

Так допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду повідомив, що з обвинувачена ОСОБА_5 є його сусідкою, при цьому у них з 2019 року конфлікт з приводу забору. 08 жовтня 2024 року приблизно о 18 год. 30 хв. проїжджаючи на автомобілі він побачив, як його сусіди - обвинувачена та її чоловік копають канаву біля спірного забору. Він вирішив зафіксувати це, а тому вийшов з автомобіля та почав знімати їх на мобільний телефон. Коли обвинувачена побачила, що він знімає, почала обзивати його нецензурними словами та підійшла до нього та вдарила лопатою, вибивши при цьому з його рук телефон. В цей час також почала кликати свого чоловіка, який підійшовши наніс йому також декілька ударів. В цей час він побачив, як обвинувачена підняла з землі його телефон та поклала його собі в кишеню. Після цього до чоловіка обвинуваченої також долучився син обвинуваченою та разом з її чоловіком продовжили його бити, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження, які в подальшому були зафіксовані в лікарні. Прийшовши додому повідомив дружині про ці події та подзвонив в поліцію. Вийшовши з дружиною на двір, попросив її подзвонити на його мобільний телефон, і в цей час телефон задзвонив у кармані обвинуваченої, яка була на вулиці біла паркану. Потім приїхали працівники поліції, проте обвинувачена відмовилася повертати телефон. Вказав, що в подальшому він відновив свій акаунт з старого телефону на новому та всі додатки, і там виявив, що останнє місцезнаходження мобільного телефону марки «Самсунг S 10+» був у будинку обвинуваченої. Крім цього, у хмарному сховищі виявив фото обвинуваченої, яке було здійснено коли вона піднімала телефон с землі, а також відеозапис який він зробив, на якому зафіксовано, як обвинувачена нецензурно висловлюється на його адресу, йде з лопотаю в його сторону та наносить йому удар. Ці файли він передав правоохоронним органам. Просив притягнути до відповідальності обвинувачену та призначити міру покарання відповідно до закону, проте вказав, що не вважає за необхідним позбавляти волі обвинувачену.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що вона є дружиною потерпілого. Вказала, що того дня близько 18 год. їй подзвонив чоловік та сказав, що їде додому. Близько 18 год. 30 хв. чоловік прийшов додому весь брудний та повідомив, що його побили сусіди. Після чого вона вийшла на дорогу подивитися, що сталося. Там побачила обвинувачену ОСОБА_5 , яка щось робила в канаві коло забору, а також її сина ОСОБА_8 який побачивши її почав бігати в її сторону. Перелякавшись, розвернулась та зайшла назад до будинку. Далі чоловік повідомив їй про те, що обвинувачена забрала його телефон. Вони вийшли на вулиці і чоловік попросив її зателефонувати на його телефон. Подзвонивши на номер телефону чоловіка, він задзвонив в кармані у обвинуваченої. Впізнала по рінгтону, який був встановлений у чоловіка на телефоні. Вони просили повернути телефон, проте обвинувачена відмовилась. Після приїзду працівників поліції ще раз подзвонила на номер телефону чоловіка, проте телефон вже не відповідав. Далі чоловік звернувся в лікарню де у нього зафіксували перелом руки та забої грудної клітини. Потім чоловік купив новий телефон та відновив всі додатки, і там виявив фото обвинуваченої коли вона піднімала телефон, а також відеозапис, який чоловік зробив, коли обвинувачена з лопатою йшла до нього та вдарила його. Також з Google сервісу щодо геолокації, вони побачили, що о 18 год. 44 хв. місцезнаходження телефону було за адресою проживання обвинуваченої. Також повідомила, що в руках обвинуваченої вона телефон не бачила, проте стверджує, що почула з її карману рінгтон телефона чоловіка, в той момент коли вона на нього подзвонила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що того дня вона перебувала в с. Поляна у знайомого. Під вечір зібралась додому в с. Тереблече. В цей час почула якійсь звуки та побачила, як потерпілого ОСОБА_10 били ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , при цьому у них щось було в руках. ОСОБА_10 крикнув їй щоб вона викликала поліцію, проте вона не хотіла втручатися. Через деякий час вона зустріла потерпілого у якого рука була в гіпсі, який сказав, що його побили сусіди. Під час тих подій, мобільного телефону не бачила ні у обвинуваченої ні у потерпілого. У потерпілого в руках нічого не було він тільки відмахувався коли його били.

Свідок ОСОБА_13 будучи допитаною в судовому засіданні повідомила, що їхала на авто в сусіднє село забрати сина. Між будинками обвинуваченої ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_4 була бійка між ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 . Автомобіль вона не зупиняла, при цьому побачила, як ОСОБА_12 замахнувся лопатою на потерпілого ОСОБА_4 , при цьому куди саме прийшовся удар вона вже не бачила. Обвинувачена ОСОБА_5 також там перебувала, проте трохи далі від бійки.

Свідок ОСОБА_15 суду повідомив, що обвинувачена це його дружина. В день коли сталися ці події, він з дружиною на дорозі коло будинку чистили канаву коло забору. Коли почався конфлікт між дружиною і потерпілим він не був поряд, тільки почув, що дружина кличе його на допомогу. У потерпілого в руках нічого не бачив, а також не бачив, щоб дружина забирала телефон у потерпілого. Вказав, що в ході конфлікту потерпілий наніс йому з дружиною тілесні ушкодження.

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.10.2024 року, ОСОБА_4 повідомив, що 08.10.2024 року біля 18:30 по вул. Клубна в с. Поляна, Чернівецького району, ОСОБА_5 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 в ході словесної суперечки нанесли тілесні ушкодження (а.с.46-47). При цьому в своїх письмових поясненнях від 08.10.2024 року ОСОБА_4 вказав, що коли він почав знімати на свій телефон, ОСОБА_17 намагалася вдарити його лопатою по голові, він захищаюсь виставив руку внаслідок чого телефон упав, ОСОБА_17 його підняла та поставила його до себе в кишеню (а.с. 48).

З рапорту помічника чергового ВП№4 ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_18 від 09.10.2024 року, що 08.10.2024 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №3956 від 08.10.2024 року як Грабіж. Заявник повідомив, що його побили ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 та забрали телефон (а.с.43-45).

Слід заначити, що з вказаних письмових доказів вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 08.10.2024 року під час повідомлення про вчинення кримінального правопорушення вказував працівникам поліції про викрадення у нього мобільного телефону, а бездіяльність органів досудового розслідування протягом тривалого часу не можу свідчити, що такого факту не було.

З заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до поліції з заявою в якій повідомив про те, що 08.10.2024 року приблизно о 18 годині 30 хвилин громадянка ОСОБА_5 , мешканка с. Поляна Тарашнаської Територіальної громади Чернівецького району, перебуваючи по вул. Клубна даного села відкрито заволоділа мобільним телефоном марки «Самсунг S10+» чорного кольору у чорному силіконовому чохлі, який йому належав, чим йому було заподіяно шкоду в розмірі 12 000 гривень (а.с. 11).

Рапортом ст. інспектора - Чергового ВП№4 ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_20 отримано та зареєстровано вищевказану заяву ЄО за №12188 від 05.08.2025 року як грабіж (а.с.10).

З рапорту капітана поліції ОСОБА_21 вбачається, що останній отримавши матеріали ЄО за №12188 від 05.08.2025 року вважав за доцільне приєднати ці матеріали до матеріалів кримінального провадження №12024262020003728 від 09.10.2024 року (а.с.12).

З витягів з ЄРДР вбачається, що прокурор ОСОБА_3 07.08.2025 року зареєстрував кримінальне правопорушення за ч.4 ст.186 КК України з огляду на те, що 08.10.2024 року приблизно о 18 годині 30 хвилин громадянка ОСОБА_5 , мешканка с. Поляна Тарашнаської Територіальної громади Чернівецького району, перебуваючи по вул. Клубній с. Поляна Чернівецького району, в період дії воєнного стану, відкрито заволоділа мобільним телефоном марки «Самсунг S10+» чорного кольору у чорному силіконовому чохлі вартістю 12 000 гривень, який належить ОСОБА_4 (а.с. 1-2).

З висновку експерта №715 екс від 15.10.2024 року вбачається, що при проведенні судової-медичної експертизи у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження, а саме садна та синці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та закритий перелом трьохгранної кісточки лівого зап`ястя, яке відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке, що призвело до тривалого розладу здоров`я (а.с.77-79).

З висновку експерта №СЕ-19/126-25/6230-ТВ від 19.05.2025 року ринкова вартість мобільного телефону марки «Samsung» модель «Galaxy S10 Plus» об`єм пам`яті 128 ГБ/8 ГБ бувшого у використанні (термін експлуатації 1 рік 9 місяців і 9 днів), без комплектуючих, станом на 08.10.2024 року - могла становити 9999 грн. 55 коп. (а.с. 182-188).

Відповідно до копії протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_4 (а.с.165-168) вбачається, що 26.03.2025 року з потерпілим було проведено слідчий експеримент, який був зафіксований на відеозаписі (а.с.20). Під час проведення даної слідчої дії, потерпілий показав на місці при який обставинах йому були нанесені тілесні ушкодження та обвинувачена відкрито заволоділа його мобільним телефоном.

Згідно до копії протоколу проведення слідчого експерименту з свідком ОСОБА_7 (а.с.170-173) вбачається, що 26.03.2025 року з свідком було проведено слідчий експеримент, який був зафіксований на відеозаписі (а.с.20), під час якого свідок на місці події показала обставини при яких потерпілому завдали тілесних ушкоджень та викрали телефон. При цьому на місці події показала де знаходилась обвинувачена в той момент, коли вона подзвонила на номер телефону чоловіка, а телефон задзвонив в кармані обвинуваченої.

З висновку експерта від 28.01.2025 року за №19/126-25/133-КТ вбачається, що у доступній внутрішній пам`яті наданого на дослідження мобільного телефону «Samsung Galaxy S21 FE 5G» міститься 81 графічний файл, створений у період часу з 08 жовтня 2024 року по 12 жовтня 2024 року. При цьому серед характеристик виявлених файлів, відомостей про google-акаунти пристроїв на яких вони створені - не виявлено. Слід заначити, що експерту не було поставлене питання, щодо встановлення google-акаунту мобільного телефону наданого на дослідження, а тільки щодо google-акаунту пристрою на яких ці файли були створені.

З проколу огляду від 15.11.2024 року вбачається, що об`єктом огляду є мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S21 FE» чорного кольору з чохлом чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з встановленою операційною системою «Android 14», та в даному телефоні наявний акаунт «Google» користувач облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та акаунт « ОСОБА_22 » користувач облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». На телефоні встановлений додаток з назвою «Найти устройство» (додаток для визначення місцеположення свого загубленого пристрою «Android»). Відкривши вказаний додаток в розділі налаштування наявний акаунт «Google» з обліковим записом « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Також вказана інформація про пристрої, які прив`язані до вказаного акаунту, а саме: «Samsung Galaxy S21 FE 5G» і «Samsung Galaxy SM-G975F» з ІМЕІ: НОМЕР_3 . В додатку «Галерея» в розділі «Скірншот» наявні 5 скриншотів, які були зроблені в період 10.10.202 року 18:36 по 13.10.2024 року 16:24. На даних скріншотах зображена інформація про пристрій з ІМЕІ: НОМЕР_3 та його місцезнаходження станом на 08.10.2024 року о 18:36 - 18:44 год. Також наявний скріншот в період 08.10.2024 року о 18:36 де зображена жінка похилого віку. Вказане фото було збережено в онлайн сервісі «Google Фото» з обліковим записом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке було зображено 08.10.2024 року о 18:36 год. Вказані фото містяться на флеш носії, і були також оглянуті в судовому засіданні (а.с. 20).

Слід заначити, що в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 підтвердив, що телефон марки «Samsung Galaxy S21 FE» належить йому, і він його придбав після того як, у нього незаконно викрали телефон «Samsung Galaxy S 10+ SM-G975F» з ІМЕІ: НОМЕР_3 . На новому телефоні він відновив акаунт « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на якому виявив останнє місцезнаходження викраденого телефону, а саме у будинку обвинуваченої, по АДРЕСА_1 , також відео яке він знімав, а також скриншот обвинуваченої яке вона зробила коли ймовірно піднімала телефон.

З переглянутих в судовому засіданні відеозаписів (а.с.20), який знімав потерпілий та в подальшому надав працівникам поліції, вбачається як ОСОБА_23 рухається на автомобілі по дорозі біля господарства обвинуваченої ОСОБА_5 , яка в цей час разом з чоловіком біля забору чистять канаву. Далі потерпілий зупиняє свій автомобіль та вийшовши на вулицю продовжує знімати. Жодних образ або погроз на адресу обвинуваченої з його боку не зафіксовано на відео, при цьому потерпілий взагалі нічого не каже. В цей саме час, обвинувачена помітивши потерпілого, починає рух в його сторону, при цьому викрикує якісь образи на його адресу, кидає в нього камінь, каже щось з приводу телефону, а наблизившись замахується лопатою в сторону потерпілого, кричить щось до всього чоловіка, після чого запис зупиняється.

Необхідно відмітити, що в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 особисто не заперечувала автентичність даного відеозапису, а також свою присутність на даному відео, а також на наданих досудовому слідству фото зображень. Разом з тим наполягала, що саме потерпілий вийшовши з автомобіля почав її обзивати нецензурними словами, хоча при неодноразовому перегляді відеозапису в судовому засіданні такого встановлено не було. Також обвинувачена стверджувала, що вона не бачила у потерпілого телефон, хоча на відеозаписі чітко викрикує на адресу потерпілого якусь репліку з приводу телефону під час руху в його сторону.

При цьому саме вказаний відеозапис підтверджує покази потерпілого, і спростовує покази обвинуваченої, і відповідно суд критичної відноситься до її показів.

Суд вважає покази потерпілого, свідків та досліджені в судовому засіданні письмові докази, належними допустимими і такими, що доповнюють один одного та кладе їх в основу вироку.

Так, покази потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 , які вони дали в судовому засіданні збігаються з тими обставинами, які вони відтворювали під час проведення слідчих експериментів, а покази потерпілого ОСОБА_4 відповідають також переглянутому в судовому засіданні відеозапису, які він зафіксував на свій телефон.

Покази свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 підтверджують факт конфлікту між обвинуваченою та потерпілим.

Досліджені письмові докази, підтверджують, що після вказаної події потерпілий звернувся з заявою про вчинення злочину в тому числі грабежу, а фото та відео матеріали відтворюють обставини події.

Вирішуючи питання, що входить до його компетенції, як то: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, суд діє в рамках пред`явленого обвинувачення.

Втіленням принципу справедливості судового розгляду є покладення тягаря доведення вини на сторону публічного обвинувачення. Суд може тільки надати оцінку тим обставинам, які викладені в обвинувальному акті і пересвідчитись, що вони підтверджуються належними, і допустимими доказами таким чином, щоб переконати навіть незацікавлену сторонню особу в тому, що обвинуваченим був вчинений зазначений злочин.

Оцінюючи склад злочину, передбачений ч.4 ст.186 КК України та який ставиться у провину обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує наступне.

З об`єктивної сторони є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Одночасно і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. Але вона ігнорує це.

Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).

З суб`єктивної сторони грабіж передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права.

Згідно правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 369/11891/22 провадження № 51-1868 кмо 25) для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 185, 186, 187 КК і іншими положеннями, що передбачають відповідальність за заволодіння чужим майном, корисливий мотив не є обов`язковим. Ключовим є доведення прямого умислу на протиправне і безповоротне заволодіння чужим майном з метою отримати можливість розпорядитися ним на власний розсуд. Мотиви, які спонукали особу до таких дій, на їх кваліфікацію не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання і застосуванні інших норм кримінального закону (.

Даючи оцінку показам потерпілого, свідків та дослідженим в судовому засіданні доказам та аналізуючи їх в своїй сукупності, суд вважає, що сторона обвинувачення, повністю довела поза розумним сумнівом вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за кваліфікуючою ознакою: вчинений в умовах воєнного стану.

При цьому суд критично відноситься до показів обвинуваченої ОСОБА_5 , оскільки вони спростовуються дослідженими доказами, та вважає їх методом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у Постанові від 10.07.2018 року (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У Постанові від 14.06.2018 року (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС у Постанові від 09.10.2018 року (справа №756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду, як вже було зазначено вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.

Верховний Суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачена ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 відповідно до ст.66 КК України є вчинення злочину вперше, похилий вік обвинуваченої її стан здоров`я.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про конкретний розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинувачений ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та обставину, що потерпілий не наполягає на мірі покарання пов`язаної з позбавленням волі. При цьому, суд також враховує, що обвинувачена свою вину не визнала, не розкаялася та завдану шкоду не відшкодувала.

Слід заначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Санкцією частини 4 статті 186 КК України визначено, що за дії, які передбачені в диспозиції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Згідно ч.2 цієї ж статті на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі №712/4384/20 однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання. Суди зобов`язані встановити не лише наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в Постанові від 27.04.2021 (справа № 712/4384/20, провадження №51-548км21).

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, її вік, суд приходить до висновку, що призначення обвинуваченій навіть мінімального покарання в межах санкції ч.4 ст.186 КК України є недоцільним і занадто суворим, у зв`язку з чим при призначенні покарання суд вважає необхідним застосувати положення ч.1 ст. 69 КК України і призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу у виді позбавлення волі.

При цьому, суд в даному конкретному випадку вважає, що є достатні підстави для застосування ст.75 КК та звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, оскільки її виправлення можливе без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном, на протязі якого обвинувачена буде перебувати під певним контролем держави та знаходитись у стані певного остраху за будь-які наступні життєві події. Поведінка такої піднаглядної людини, повинна бути більш виваженою, більш стриманою, більш контрольованою ніж звичайної людини, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести особу до заміни покарання на реальне його відбуття.

Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК і покласти на обвинувачену певні обов`язки.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався, і з огляду на призначене покарання суд не вбачає підстав для його обрання.

Питання щодо процесуальних витрат та речових доказів слід вирішити відповідно до ст.ст.100, 125 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначити їй покарання з застосуванням вимог ст.69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням на неї відповідно до ст.76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 , на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 4520 (чотири тисячі п`ятсот дв`адцять) гривень 70 копійок.

Флеш носій типу «СД карта» залишити в матеріалах справи.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

СУДДЯ: