Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №714/964/26 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2-о/714/92/26

ЄУН: 714/964/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Костишин Н.Я.

секретар судових засідань Ротар М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Герца цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення факту родинних відносин, факту реєстрації шлюбу та факту перебування на утриманні та вихованні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення фактів родинних відносин, реєстрації шлюбу та перебування особи на утриманні та вихованні, посилаючись на те, що з 07 грудня 1991 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , спільно із яким утримували та виховували його сина від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час виконання військових обов`язків. Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . З метою призначення пенсії в разі втрати годувальника на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заявниця звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області однак отримала відмову оскільки не вислідковуються родинні зв`язки між померлим ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_3 , як батьком та сином, наявні розбіжності у прізвищах померлих ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 та мачухи ОСОБА_5 (в свідоцтві про реєстрацію шлюбу), а також немає підтверджуючих даних факту утримання та виховання загиблого пасинка не менше 5 років.

Саме тому вона змушена в судовому порядку встановлювати факти, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 був сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; реєстрації шлюбу між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований 07 грудня 1991 р. виконавчим комітетом Байраківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області за актовим записом №45; перебування ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її утриманні та вихованні в період часу з 1984 р. і до його повноліття, тобто до жовтня 1999 р., оскільки без їх встановлення не можливо реалізувати право на призначення пенсії.

В судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_6 заяву підтримав, просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління пенсійного фонду в Чернівецькій області Кривохижа В.М. в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його присутності. В заяві також зазначив, що суди можуть встановлювати факти реєстрації шлюбу лише у випадках якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану. Залишає на розсуд суду встановленні інших фактів, зазначених у заяві ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 суду показала, що займала посаду секретаря і голови Петрашівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області і є односельчанкою заявниці ОСОБА_1 . Заявниця у зв`язку з одруженням з ОСОБА_2 у 80-тих роках переїхала до них у село. ОСОБА_2 на той час мав сина ОСОБА_8 від попереднього шлюбу. Матір ОСОБА_8 залишила сім`ю коли синові були три роки і виїхала до Білорусії, після чого жодного разу до сюди не навідалась, там і померла. Заявниця виховувала ОСОБА_8 як власного сина. Вже у зрілому віці ОСОБА_8 добровільно пішов на війну і у 2025 р. загинув.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 суду показала, що є сусідкою заявниці, яка з чоловіком ОСОБА_2 та дітьми проживали у с.Петрашівка Чернівецького району. Заявниця у 1984 р. у зв`язку з одруженням з ОСОБА_2 переїхала із с.Станівці до с.Петрашіка Чернівецького району. ОСОБА_1 почала виховувати ОСОБА_8 (сина ОСОБА_2 від попереднього шлюбу), так як рідна матір останнього залишила його чоловікові і виїхала до ОСОБА_10 . Свідок працює в школі і викладала у ОСОБА_8 , а згодом і у спільного сина подружжя ОСОБА_11 румунську мову. Заявниця виховувала пасинка як рідного сина до його повноліття. Та й після досягнення повноліття ОСОБА_8 залишився проживати із батьком та мачухою.

Дослідивши письмові докази по справі, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що вимоги заяви є обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.12.1991 р. заявниця ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , актовий запис №45, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 повторно виданого 07.08.2025 р. Новоселицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У ОСОБА_3 від першого шлюбу на утриманні перебував син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №0005071292946 ОСОБА_3 у графі батьки вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_12 .

Під час шлюбу у ОСОБА_5 та ОСОБА_13 . ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_14 в с.Станівці Глибоцького району Чернівецької області. Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03 серпня 1992 р. вбачається, що батько зазначений як ОСОБА_2 в графі мати ОСОБА_1 .

Як вбачається з даних по господарських книг Петрашівської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області за 2001-2005 р.р., 2006-2010 р.р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , значиться як син ОСОБА_2 (голова сім`ї), ОСОБА_1 дружина голови сім`ї.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_3 загинув під час виконання військових обов`язків, пов`язаних із захистом Вітчизни, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03.04.2025 р., сповіщення сім`ї від 26.03.2025 р. та витягу з постанови №114 МВЛК.

Заявниця з метою отримання пільг членів сімей військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби та призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, однак їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних відносин між померлим ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_3 , як батьком та сином, наявні розбіжності у прізвищах померлого ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 та мачухи ОСОБА_5 (свідоцтві про реєстрацію шлюбу), а також немає підтверджуючих даних факту утримання та виховання загиблого пасинка не менше 5 років.

Зазначені вище обставини підтверджуються даними розпорядження від 23.06.2026 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1, 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов: - згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10.04.2019 р. у справі №320/948/18, від 18.01.2024 р. у справі №560/17953/21.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 січня 2024 р. у справі № 560/17953/21 зробила висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. (далі Закон № 2262-ХІІ) пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім`ї відповідно до Закону вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію.)

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Відповідно до ст.34 Закону № 2262-ХІІ вітчим і мачуха мають право на пенсію в разі втрати годувальника нарівні з батьком і матір`ю за умови, якщо виховували або утримували померлого пасинка чи падчерку не менше як 5 років.

Статтею 31 цього Закону передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів для існування.

Згідно з ч.1 ст.260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 р. №160/11228/23 зазначив, що заявник, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, яка є матір`ю дітей, має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Також, у статті 165 СК України визначено, що доведення факту утримання дитини, особою, яка не є її батьком, пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких біологічний батько не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розпорядженням головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 23.06.2026 р. ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки заявниці необхідно підтвердити факт родинного зв`язку з померлим годувальником та факт виховання або утримання нею загиблого пасинка не менше як 5 років.

Разом з тим, суд вважає, що факт перебування на вихованні та утриманні заявниці її пасинка ОСОБА_3 підтверджується даними по господарських книг Петрашівської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області про проживання однією сім`єю, а також показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , наданими в судовому засіданні, а також іншими дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази доводять також факт родинних відносин між ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батьком та сином.

Встановлення судом факту утримання заявницею ОСОБА_3 та його виховання разом із ОСОБА_2 в період з 1984 р. та до жовтня 1999 р., а також факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як батьком та сином, є необхідним для отримання нею відповідних пільг згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також судом встановлено, що перешкодою в призначенні пенсії по втраті годувальника є також наявність невідповідності записів про прізвища батька та мачухи ОСОБА_3 в їхньому свідоцтві про шлюб, таким же відомостям по прізвищах в інших офіційних документах виданих на їхні імена. А саме в свідоцтві про шлюб серїї НОМЕР_1 повторно виданого 07.08.2025 р. в графі прізвища після реєстрації шлюбу ОСОБА_15 та ОСОБА_15 відповідно.

Встановлення факту родинних відносин між дружиною чи чоловіком чинним законодавством не передбачено, оскільки між ними не має кровного споріднення, для них може мати правове значення встановлення факту реєстрації шлюбу чи факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у відповідних випадках.

Відповідно п.п. 10, 18 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року, суди можуть встановлювати факти реєстрації шлюбу, якщо в органах реєстрації актів громадського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадського стану. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв`язку із встановленням судом фактом.

Заявниця звертаючись до суду також просить встановити факт реєстрації шлюбу між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований 07 грудня 1991 р. виконавчим комітетом Байраківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області за актовим записом №45, з тих підстав, що в документах невідповідності у написанні її прізвища та прізвища померлого ОСОБА_2 (нареченого).

Встановити факт реєстрації шлюбу судовим рішення у даній ситуації не можливо, оскільки факт реєстрації шлюбу підтверджено наявним свідоцтвом про шлюб серїї НОМЕР_1 повторно виданим 07.08.2025 р., в якому невірно зазначено прізвища чоловіка та дружини.

Слід зазначити, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France).

Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Слід взяти до уваги, що суд не наділений повноваженнями розглядати в порядку окремого провадження справи про встановлення факту належності особі свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, однак судом в порядку ч.2 ст.315 ЦПК України можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, або він не може бути встановлений у відмінний від судового порядку/способу.

Звертаючись до суду із вказаною заявою, заявниця послалася на неможливість вирішення у позасудовому порядку питання щодо усунення розбіжностей у документах у зв`язку із смертю її чоловіка ОСОБА_2 .

Оцінюючи вищенаведені докази у сукупності, суд вважає встановленим, що в офіційних документах заявниці ОСОБА_1 іноді зазначали її прізвище як « ОСОБА_15 ».

Оцінивши всі докази по справі в сукупності, враховуючи письмові докази щодо народження заявниці (місця народження, дошлюбного прізвища), дані про місце проживання подружжя, суд доходить висновку про підтвердження факту, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебували у юридичному шлюбі, зареєстрованому 07 грудня 1991 р. виконавчим комітетом Байраківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, актовий запис №45.

Враховуючи, що законом не визначено іншого порядку встановлення даного юридичного факту, то він має бути встановлений в судовому порядку, який в силу ст.5 ЦПК України з урахуванням зазначених об`єктивних перешкод для заявниці буде ефективним способом захисту її порушеного права.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які заявниця посилалася як на підставу своїх вимог, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог та встановлення факту перебування ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні та вихованні ОСОБА_1 , в період часу з 1984 р. і до повноліття ОСОБА_3 , тобто до жовтня 1999 р., факту родинних відносин між ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батьком та сином, а також факту, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебували у юридичному шлюбі, зареєстрованому 07 грудня 1991 р. виконавчим комітетом Байраківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, актовий запис №45.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4-13, 19, 76-89, 259, 264-265, 273, 293-294, 315, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 був сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та перебували у юридичному шлюбі, зареєстрованому 07 грудня 1991 р. виконавчим комітетом Байраківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, актовий запис №45

Встановити факт перебування ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні та вихованні ОСОБА_1 в період часу з 1984 р. і до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 30 вересня 2026 р.

Суддя