Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №646/5727/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/5727/26

№ провадження 2/646/4079/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі :

головуючого судді: Шиховцової А.О.,

при секретарі судового засідання Скриннік А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: адвокат Прокопенко Юлія Олегівна, до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі свого представника адвокат Прокопенко Ю.О. звернувся до Основ`янського районного суду міста Харкова з позовом, який в подальшому уточнив, до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Позивач у своїй позовній заяві просив суд:

- встановити, що ОСОБА_5 станом на час своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , був власником 1/18 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після свого батька - ОСОБА_6 ;

- визнати за ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/36 житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_5 .

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.06.2024 право власності на житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на червень 2024 року було зареєстровано наступним чином: частина зареєстрована за ОСОБА_3 , ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22.05.2003 Першою Харківською державною нотаріальною конторою р. № 7-693 (в свідоцтві про право на спадщину частки спадкоємців не визначені); 1/4 частина зареєстрована за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22.10.2002 Першою Харківською державною нотаріальною конторою р. № 6-2411; частина зареєстрована за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 22.10.2002 Першою Харківською державною нотаріальною конторою р. № 6-2409.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача - ОСОБА_9 , яка станом на час своєї смерті була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_9 був дядько позивача – ОСОБА_2 та його дідусь (син ОСОБА_9 ) – ОСОБА_6 .

У встановлений законом строк спадкоємці звернулись з заявами про прийняття спадщини до Першої харківської державної нотаріальної контори, але свідоцтво право на спадщину за заповітом не отримали.

Під час оформлення спадщини спадкоємцями державному нотаріусу був наданий заповіт, посвідчений 14 серпня 2006 року приватним нотаріусом ХМНО Смородською Н.А., р. № 3611.

Відповідно до тексту вказаного заповіту в 2024 році дядько позивача - ОСОБА_2 , звернувся до Червонозаводського районного суду м.Харкова з позовом про тлумачення заповіту. Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 11 листопада 2024 року заповіт, складений ОСОБА_9 , був розтлумачений та встановлено, що ОСОБА_9 бажала залишити у спадщину ОСОБА_2 2/3 з належної їй частини житлового будинку з відповідною частиною житлових будівель по АДРЕСА_1 , що складає 1/3 частину вказаного житлового будинку, а своєму синові - ОСОБА_6 - 1/3 з належної їй частини цього ж житлового будинку, що складає 1/6 частину. 14 квітня 2025 року державним натаріусом Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Грошевою О.Ю. ОСОБА_2 , видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 , p.№ 5-143 на 1/3 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано за мною у встановленому законом порядку. Право власності на 1/6 частину того ж житлового будинку залишилось не зареєстрованим. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дідусь позивача - ОСОБА_6 , який станом на час своєї смерті фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , та за будь-якою іншою адресою зареєстрований не був. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/6 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 , яку він прийняв після смерті своєї матері - ОСОБА_9 та помер, не оформив своїх спадкових прав. ОСОБА_2 звернувся до Першої Харківської державної нотаріальної контори с заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька - ОСОБА_6 .

14.04.2025 року державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори Грошевою О.Ю. винесена постанова про відмову у вчиненні цієї нотаріальної дії. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 , відмовлено у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 в зв`язку з тим, що ним пропущений строк на прийняття спадщини, встановлений законом, а отримана державним нотаріусом довідка з Реєстру територіальної громади міста Харкова не підтверджує факт постійного проживання заявника зі спадкодавцем.

В червні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Основ`янського районного суду м.Харкова з позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визнання права власності на майно в прядку спадкування за законом.

Рішенням Основ`янського районного суду .Харкова від 13 січня 2026 року у справі № 646/4596/25 позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені в повному обсязі.

Був встановлений факт, що ОСОБА_6 станом на час його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_2 разом із дружиною - ОСОБА_10 , та синами - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Встановлений факт, що ОСОБА_6 станом на час своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , був власником 1/6 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель по АДРЕСА_1 за заповітом після смерті своєї матері - ОСОБА_9 . Був встановлений факт, що ОСОБА_10 станом на час своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 , була власницею 1/12 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, з яких 1/18 належала після смерті чоловіка - ОСОБА_6 , а 1/36 - після смерті сина - ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 21.05.2026 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.08.2026 витребувано за клопотанням представника позивача у Першої Харківської міської державної нотаріальної контори належним чином засвідчені копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.09.2026 від Першої Харківської міської державної нотаріальної контори на адресу суду надійшли витребувані документи.

Ухвалою від 21.05.2026 закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала уточнену позовну заяву та просила її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

Частина 1 статті ст. 206 ЦПК України регламентує, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання, правом на подачу пояснень на позов не скористалися, заяв або клопотань від них не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами, оцінивши докази, прийнявши визнання позову відповідачем, що не буде суперечити закону і не порушуватиме прав сторін та свобод чи інтересів інших осіб, вважає, що позов доведений та обґрунтований і підлягає задоволенню.

Крім визнання позовної заяви відповідачем, судом було досліджені такі письмові докази, подані до позовної заяви стороною позивача, в підтвердження своїх доводів.

Копія свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 21.10.2014, позивач ОСОБА_1 є племінник відповідача ОСОБА_2 та сином рідного брата – ОСОБА_5 .

Копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 12.03.1983.

Також позивач мав батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 25.01.1978.

Перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у зареєстрованому шлюбі підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 17.09.1976.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 07.07.2008 ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Харків.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 10.11.2015 ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Харків.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 11.09.2014 ОСОБА_5 – батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Харків.

Відповідно до довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.06.2024 за №1148172 право власності на житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на червень 2024 року було зареєстровано наступним чином: частина зареєстрована за ОСОБА_3 , ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22.05.2003 Першою Харківською державною нотаріальною конторою р. № 7-693 (в свідоцтві про право на спадщину частки спадкоємців не визначені); частина зареєстрована за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22.10.2002 Першою Харківською державною нотаріальною конторою р. № 6-2411; частина зареєстрована за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 22.10.2002 Першою Харківською державною нотаріальною конторою р. № 6-2409. Назва «вулиця Жовтнева» змінена на «вулиця Кутаїська» згідно з рішенням Харківської міської ради №12/15 від 20.11.2015.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.08.2016 ОСОБА_2 успадкував після смерті своєї матері – ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 .

14.04.2025 державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори Грошевою О.Ю. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 онуку ОСОБА_2 на 2/3 частки спадкового майна та сину ОСОБА_6 на 1/3 частки спадкового майна. Спадщина складалися з частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки спадкового майна видано ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна ще не видано.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.11.2024 у справі №646/7596/24, яке набрало законної сили розтлумачено заповіт ОСОБА_9 , який посвідчений 14 серпня 2000 року приватним нотаріусом ХМНО Смородською Н.А., р.№ 3611, визнавши, що ОСОБА_9 бажала залишити у спадщину своєму онуку ОСОБА_2 2/3 з належної їй частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 , що складає 1/3 частину вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, а своєму синові ОСОБА_6 вона бажала залишити у спадщину 1/3 з належної їй частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 , що складає 1/6 частину вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №47695508 від 13.05.2026 ОСОБА_2 належить на підставі права власності відповідно до рішення Основ`янського районного суду міста Харкова №646/4595/25, виданого державним нотаріусом Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Грошевої О.Ю. 1/3 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель.

Відповідно до копії будинкової книги за адресою: АДРЕСА_2 були записані, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , 14.04.2025 звернувся до Першої харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , а саме 1/6 частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

14.04.2025 державним нотаріусом Першої харківської державної нотаріальної контори Грошевою О.Ю. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно з якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 в зв`язку з тим, що ним пропущений строк на прийняття спадщини, встановлений законом, а отримана державним нотаріусом довідка з Реєстру територіальної громади міста Харкова не підтверджує факт постійного проживання заявника зі спадкодавцем.

Відповідно до положень ч. 1 та 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово; фізична особа може мати кілька місць проживання.

Як передбачено ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (відповідно ст. 1218 ЦК України).

За життя, спадкодавцем заповіт складений та посвідчений не був, а тому спадкування здійснюється за законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Так, згідно зі ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 11.01.2026 у справі №646/4596/25, яке набрало законної сили і позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені повністю. Було встановлено право власності на 5/36 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 . Таким чином, що мені належить в порядку спадкування за законом ОСОБА_1 , є племінником відповідача та сином його рідного брата - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 , який станом на час своєї смерті був зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із ним станом на час його смерті мешкали та були зареєстровані його мати - ОСОБА_10 та брат - позивач за основним позовом - ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , був неповнолітнім станом на час смерті батька та мешкав разом із своєю матір?ю за адресою: АДРЕСА_3 , але відповідно до вимог ст.1268 ч.4 ЦК України прийняв спадщину.

Як стало відомо, батько позивача- ОСОБА_5 був спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька, дідуся позивача - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дідусь - ОСОБА_6 отримав у спадщину 1/6 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 за заповітом після смерті своєї матері - ОСОБА_9 , але помер, не оформивши свою частку в спадщині.

Оскільки, батько позивача ОСОБА_5 , як спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , отримав у спадщину 1/18 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із батьком спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 були його дружина - ОСОБА_10 та його син - ОСОБА_2 . Всі спадкоємці мешкали разом із ОСОБА_6 станом на час його смерті за адресою: АДРЕСА_2 та фактично прийняли спадщину після його смерті.

Після смерті батька позивача- ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями першої черги за законом був позивач - ОСОБА_1 , та його мати - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Всі спадкоємці прийняли спадщину відповідно до вимог ст.1268 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 належить в порядку спадкування за законом право на 1/36 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі утрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно дост.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

При таких обставинах, зокрема, враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, не порушуватимуть права, свободи та інтереси осіб та має для позивача юридичне значення, а тому підстав для відмови у задоволенні позовної заяви, судом не встановлено.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява N 4909/04).

На стягненні судових витрат позивач не наполягає. Користуючись принципом диспозитивності, визначеним ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, а тому підстав для стягнення судових витрат із відповідача на користь позивача не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 1223, 1268, 1276 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 95, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Уточнений позов ОСОБА_1 , представник позивача: адвокат Прокопенко Юлія Олегівна до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом- задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_5 станом на час своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , був власником 1/18 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після свого батька - ОСОБА_6 .

Визнати факт, за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/36 житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_5 ;

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2

Представник позивача: адвокат Прокопенко Юлія Олегівна, адреса для листування: м. Харків, вул. Квітки Основ`яненка, буд. 11, корп. А, ордер серії АХ №1261049 від 19.05.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №644 від 20.03.1996.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа – ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_10 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа – ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_11 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Шиховцова