Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №644/3708/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/3708/26

Провадження № 2-о/644/143/26

30.09.2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 вересня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в особі головуючого судді Шевченка С.В., за участі: заявника ОСОБА_1 , його представника адвоката Гофельд Г.С., секретаря с/з Рибалка В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: 4 Харківська міська державна нотаріальна контора, Харківська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

в с т а н о в и в :

У заяві ОСОБА_1 просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на час її смерті та відкриття спадщини за однією адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_1 у віці чотирьох років втратив матір ОСОБА_3 , внаслідок вбивства останньої її чоловіком і батьком заявника, ОСОБА_4 . Мати ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько відбував покарання за скоєне вбивство. ОСОБА_1 з народження за життя матері та з чотирьох річного віку після смерті матері, проживав разом з бабусею ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до рішення №254 виконавчого комітету московської районної ради народних депутатів від 19.04.1983 була призначена опікуном ОСОБА_1 . Відповідно до даних паспортного документу, ОСОБА_2 з 1974 року була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до паспортного документу ОСОБА_1 , який був обміняний на ID картку у 2023р, останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Про факт реєстрації за вказаною адресою свідчить довідка КП Жилкомсервіс дільниці 34, про те, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з моменту народження та до 28.02.2007 р., приймав участь у приватизації. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.03.2005 квартира площею 47,5 м2 була зареєстрована як спільна сумісна власність за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах. 28.12.2001 р ОСОБА_1 було укладено шлюб з ОСОБА_5 . Подружжя з моменту укладання шлюбу і по теперішній час проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 20.04.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадженні у справі.

Заявник та його представник в судовому засіданні заяву підтримали.

Представники заінтересованих осіб – Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори і Харківської міської ради в судове засідання не прибули, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином.

Вислухавши заявника, його представника, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено, що ОСОБА_1 у віці чотирьох років втратив матір ОСОБА_3 , внаслідок вбивства останньої її чоловіком і батьком заявника- ОСОБА_4 . Мати ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько відбував покарання за скоєне вбивство.

Заявник з чотирьох річного віку проживав разом з бабусею ОСОБА_2 , яка відповідно до рішення №254 виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів від 19.04.1983 була призначена опікуном ОСОБА_1 .

Відповідно до даних паспортного документу, ОСОБА_2 з 1974 року була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до паспортного документу ОСОБА_1 , останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., приймав участь у приватизації. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.03.2005 квартира площею 47,5 м2 була зареєстрована як спільна сумісна власність за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах. 28.12.2001 р ОСОБА_1 було укладено шлюб з ОСОБА_5 . Подружжя з моменту укладання шлюбу і по теперішній час проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 працював головним інженером Комбінату “Харківжилстрой” Харківській домобудівельний комбінат №1. За спеціальним ордером на службове житло від житлово будівельного підприємства ЖДБК-1 отримав кімнату за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок не був пристосований для проживання, мав статус нежитлового приміщення, до початку повномасштабного вторгнення ніяк не використовувався. Реєстрація вказаного майна відбулась 28.01.2026 як закінчений об`єкт будівництва загальною площею 27.7 м2. власником цього майна є дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_6 . Підтвердженням права власності на вищевказане майно є витяг з ДРРП №461973085, наразі ця квартира використовується як прихисток для вимушених переселенців з окупованих територій ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 87 років померла ОСОБА_2 . За оформленням спадщини заявник не звертався, отримав консультацію від юриста житлово-експлуатаційної дільниці, на рахунок того, що якщо він проживав з померлою на момент її смерті, то звертатись за оформленням не обов`язково і держава буде рахувати що він фактично прийняв спадщину. Про факт зміни своєї реєстрації на момент звернення ОСОБА_1 юриста не повідомив, вважав цей факт не суттєвим і враховуючи що зареєстрований у будинку який не є житловим, це не створює для нього ніяких наслідків і так як він проживав і піклувався за своєю бабусею за її життя і продовжував проживати після її смерті, надає йому право отримати цілу частку в майні. Реєстрацією майна після запровадження електронних реєстрів не займався, ніяких дій для реєстрації своєї частки отриманої внаслідок приватизації а також як спадщину частки бабусі не вчиняв.

Наведені вище обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , які є сусідами за місцем проживання.

Суд не має сумнівів у правдивості показань свідків, оскільки вони цілком співпадають з письмовими доказами по справі, а саме: свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ; свідоцтвом про смерть матері заявника - ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 ; рішенням №254 виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів від 19.04.1983 про призначення ОСОБА_2 опікуном заявника; копією (зданого до органів РАЦС) паспортного документу НОМЕР_4 , виданого Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 25.12.2002р., про те, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; копіями паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 і довідкою дільниці № 34 КП «Жилкомсервіс» про факт реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 28.12.2001р. про факт укладення шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_6 ; спеціальним ордером №342 серія С від 05.03.2007р. про факт отримання заявником спеціального житла; свідоцтвом про смерть НОМЕР_7 та витягом з ДРАЦС №00014620772; свідоцтвом про право власності на житло та Витягом з ДРРП №463347761 про те, що заявник і ОСОБА_2 були спільними власниками квартири; повідомленням про пошкоджене майно та скріншотом з застосунку ДІЯ; постановою нотаріуса від 25.03.2026 (нотаріусом помилково було вказано дату звернення Токаря 25 жовтня 2026 року, відомості про реєстрацію постанови були внесені 25.03.2026р).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Як зазначає Апеляційний суд м. Києва у своєму рішенні від 20.08.2013 р. по аналогічній справі № 22-11122/2013 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини: «Недотримання заявником вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» щодо реєстрації за місцем проживання, не свідчить про те, що він не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.»

У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 р., ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Частиною 2 ст. 256 ЦПК України визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.»

Аналізуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені вище норми закону та судову практику, суд доходить висновку, що факт постійного проживання заявника і ОСОБА_2 є доведеним належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, керуючись ст.ст. 76-89, 293, 315 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті останньої та відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складений 30.09.2026 року.

Суддя С.В. Шевченко