Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №643/4348/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/4348/26

Провадження № 2-а/643/86/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

секретаря судового засідання – Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку позовного провадження окремих категорій термінових адміністративних справ адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Керімов Алік Замірович,

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

04.03.2026 ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Керімова А.З. звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) № R375775 від 23.02.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача визнано непридатним до військової служби на підставі ст. 36-а графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402), з виключенням з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відтак, на думку позивача, він не є військовозобов`язаним, на нього не поширюються обов`язки, встановлені для військовозобов`язаних, і він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, позивач зазначає, що жодних повісток і викликів не отримував, про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 обізнаний не був. Оскаржувана постанова не містить відомостей про повістку (її номер, дату, спосіб вручення, дату і час явки), дату вчинення та виявлення правопорушення, а до неї не долучено доказів, які б підтверджували викладені в ній обставини. Позивач також посилається на порушення його права на правничу допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді від 12.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами позовного провадження окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 268, 269 КАС України у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_6 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду яких прийнято оскаржувану постанову, та матеріалів особової справи військовозобов`язаного

ОСОБА_1

16.03.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_6 – ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що позивач, перебуваючи на військовому обліку, не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, визначені у повістці № 6131635. Повістку сформовано засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 22.12.2025 та направлено за зареєстрованою (задекларованою) адресою місця проживання позивача. Поштове відправлення повернулося з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560), є належним підтвердженням оповіщення.

Щодо доводів позивача про проходження військово-лікарської комісії, відповідач зазначає, що відповідно до наявних даних проходження позивачем військово-лікарської комісії не було завершено у встановленому порядку, а остаточний висновок щодо ступеня його придатності до військової служби відсутній. Крім того, 23.02.2026 від позивача через електронний кабінет військовозобов`язаного (застосунок «Резерв+») надійшла заява в порядку ст. 279-9 КУпАП, в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, у зв`язку з чим справу розглянуто без його участі.

До відзиву долучено копії оскаржуваної постанови, витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРПВР «Оберіг») щодо позивача, повістки

№ 6131635, документів про її поштове відправлення та роздруківку відстеження поштового відправлення.

20.03.2026 представник позивача подав заперечення на відзив, в яких зазначив, що повернення поштового відправлення не підтверджує обізнаності позивача про виклик, працівник поштового зв`язку порушив визначений порядок доставки відправлень з позначкою «Повістка ТЦК», а зазначена у повістці мета виклику – «уточнення даних» – не є самостійною підставою для виклику. Також представник позивача повторно наголосив, що позивача виключено з військового обліку, а неналежне ведення відповідачем Реєстру не може мати для позивача негативних наслідків.

Сторони у судове засідання 30.09.2026 не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача – адвокат Керімов А.З. подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника. Представник ІНФОРМАЦІЯ_6 у відзиві просила провести судове засідання без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами. ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_8 ) правом на подання відзиву не скористався, причини неявки представника не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3

№ R375775 від 23.02.2026, винесеною в порядку ст. 279-9 КУпАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17000 грн.

Згідно з постановою, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Постанова не містить відомостей про номер і дату повістки, дату, час і місце, на які позивача було викликано, спосіб його оповіщення, а також дату вчинення правопорушення. Зміст заяви особи у постанові викладено так: «Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію)». Сама заява позивача, подана через електронний кабінет, до матеріалів справи відповідачем не долучена.

Відповідно до повістки № 6131635 від 22.12.2025 ОСОБА_1 викликано до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) на 12.01.2026 о 14:00 з метою «уточнення даних».

Повістку направлено рекомендованим листом з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» (відправлення № R067064228088) за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Згідно з даними відстеження поштового відправлення відправлення прийнято 24.12.2025, 27.12.2025 воно виїхало з логістичного центру у м. Харкові, 03.01.2026 прибуло до відділення поштового зв`язку 61121 і того ж дня, 03.01.2026, повернуто відправнику з причини «одержувач відсутній за вказаною адресою». 05.01.2026 поштове відправлення вручено відправнику.

Бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (форма 119) у розділі, що заповнюється в об`єкті поштового зв`язку за місцем призначення, жодних відміток працівника поштового зв`язку не містить.

Відповідно до витягу з ЄДРПВР «Оберіг» позивач значиться як такий, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 14.02.2026 до Реєстру внесено відомості про порушення з причиною «Не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)» з приміткою «Створено автоматично; R067064228088 від 22-12-2025». Відомостей про проходження позивачем військово-лікарської комісії та її результати витяг не містить.

Разом з тим, відповідно до військово-облікового документа № 011120211455449100020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 22.07.2024 та засвідченого підписом його начальника і гербовою печаткою, рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.09.2023 позивача за ст. 36-а графи II Розкладу хвороб (наказ МОУ від 14.08.2008 № 402) визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. У розділі 13 документа проставлено штамп «ЗНЯТО з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 21.09.2023, а в розділі 14 зазначено, що 21.09.2023 позивача виключено з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Також позивачем надано розписку ІНФОРМАЦІЯ_6 № 9301 про прийняття його військово-облікового документа на зберігання з метою виключення з військового обліку, дійсну до 01.12.2024 та продовжену до 20.12.2024.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті – за вчинення таких дій в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Отже, об`єктивна сторона інкримінованого позивачу правопорушення полягає у неприбутті за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. Обов`язковою умовою настання відповідальності за таке діяння є наявність у особи законного обов`язку з`явитися за конкретним викликом та її належне оповіщення про цей виклик, адже особа, яка не знала і не могла знати про виклик, не може бути визнана винною у неприбутті за ним.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Суд також враховує, що з огляду на характер і суворість санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (штраф у розмірі 17000 грн) провадження у справі про таке правопорушення за автономним тлумаченням Європейського суду з прав людини охоплюється поняттям «кримінальне обвинувачення» у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.06.1976, «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, заява № 16347/02). Відтак, на особу, яку притягують до відповідальності, поширюються гарантії презумпції невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності її вини тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62 Конституції України).

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, на яку обґрунтовано послався позивач, зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Щодо значення заяви позивача, поданої в порядку ст. 279-9 КУпАП, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, особа може звернутися до ТЦК та СП із заявою, в якій зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. ІНФОРМАЦІЯ_5 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі.

Таким чином, подання такої заяви є підставою для розгляду справи за спрощеною процедурою – без участі особи та зі стягненням у мінімальному розмірі санкції, однак не звільняє посадову особу ТЦК та СП від обов`язку з`ясувати наявність події та складу адміністративного правопорушення, вини особи та інших обставин, передбачених ст. 280 КУпАП, а також перевірити відсутність обставин, що виключають провадження у справі (ст. 247 КУпАП). Законодавець прямо зберіг ці вимоги для постанов, що виносяться в порядку ст. 279-9 КУпАП.

Визнання особою порушення не має для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90 КАС України) та не може підміняти собою доведення обставин, з якими закон пов`язує настання відповідальності. Якщо в діянні особи відсутній склад правопорушення, її згода на притягнення до відповідальності не може зробити таке притягнення законним.

Крім того, саму заяву позивача відповідач суду не надав, а наведений в оскаржуваній постанові короткий зміст заяви («Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення…») не дає змоги встановити, які саме фактичні обставини визнав позивач. Тож оскаржувана постанова підлягає перевірці на загальних підставах.

Щодо належності оповіщення позивача суд зазначає таке.

Згідно з пп. 2 п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, якщо особа не повідомила ТЦК та СП іншої адреси місця проживання.

Наведена норма встановлює правову фікцію належного оповіщення особи. Така фікція може застосовуватися лише за умови, що відмітку про відсутність адресата проставлено працівником поштового зв`язку з дотриманням встановленого порядку доставки поштових відправлень, тобто за результатом реальної спроби вручення. В іншому разі відмітка не підтверджує ні відсутність особи за адресою, ні можливість особи дізнатися про надходження відправлення.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (п. 82), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату. У разі відсутності адресата працівник об`єкта поштового зв`язку інформує його за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився для одержання листа, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист відправнику.

Як встановлено судом, поштове відправлення з повісткою № 6131635 надійшло до відділення поштового зв`язку 03.01.2026 (субота) і того ж дня було повернуто відправнику з позначкою про відсутність адресата. Отже, відправлення перебувало у відділенні поштового зв`язку менше доби.

За таких обставин спроба вручення відправлення адресату, його інформування про надходження листа та очікування протягом трьох робочих днів, які є обов`язковими передумовами для проставлення позначки «адресат відсутній за зазначеною адресою», об`єктивно не могли відбутися. Жодних доказів інформування позивача про надходження рекомендованого листа (за номером телефону чи шляхом вкладення повідомлення до поштової скриньки) матеріали справи не містять. Бланк рекомендованого повідомлення (форма 119) відміток працівника поштового зв`язку про результат доставки взагалі не має.

Відтак, позначка про відсутність адресата проставлена з порушенням встановленого порядку і не може вважатися належним підтвердженням оповіщення позивача у розумінні пп. 2 п. 41 Порядку № 560. Інших доказів того, що позивач був обізнаний про виклик на 12.01.2026, відповідач не надав.

Суд погоджується з тим, що невручення поштового відправлення з вини працівника поштового зв`язку не є обставиною, за яку відповідає ТЦК та СП. Разом з тим, наслідки такого невручення так само не можуть бути покладені на особу, яка не знала про виклик. Адміністративна відповідальність настає за винне діяння, а за відсутності доказів обізнаності особи про виклик вина у формі умислу чи необережності (ст. 9–11 КУпАП) не може вважатися встановленою.

Щодо наявності в позивача обов`язку з`явитися за викликом з метою «уточнення даних» суд зазначає таке.

Військово-обліковий документ позивача, виданий 22.07.2024 самим ІНФОРМАЦІЯ_3 , містить відомості про визнання позивача військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та про виключення його з військового обліку 21.09.2023 на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Цей документ скріплено підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 та гербовою печаткою.

Посилаючись на те, що проходження позивачем військово-лікарської комісії «не було завершено у встановленому порядку», відповідач жодних доказів на підтвердження цього твердження не надав, не пояснив, на якій підставі документ, виданий ним самим, містить відомості про виключення позивача з військового обліку, та чи визнавалися ці відомості недійсними у встановленому порядку. Матеріали особової справи позивача, витребувані ухвалою суду від 12.03.2026, відповідач не подав, причин неподання не повідомив.

Відомості ЄДРПВР «Оберіг» про перебування позивача на військовому обліку не спростовують зазначених обставин, оскільки внесення до Реєстру достовірних відомостей, у тому числі щодо результатів медичного огляду та виключення з військового обліку, покладено саме на відповідача як орган ведення Реєстру. Суперечність між відомостями Реєстру та військово-обліковим документом, виданим тим самим органом, не може тлумачитися на шкоду особі, притягнутій до відповідальності.

З огляду на викладене та керуючись ч. 9 ст. 80 КАС України, суд відмовляє у визнанні обставини, на яку посилається відповідач, щодо незавершеності проходження позивачем військово-лікарської комісії. Відповідач не довів, що станом на час виклику позивач мав статус військовозобов`язаного, а отже, й те, що в нього був обов`язок з`явитися до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних.

Крім того, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки не містить належного опису обставин, установлених під час розгляду справи, – у ній не зазначено ні реквізитів повістки, ні дати, часу й місця, на які позивача було викликано, ні дати вчинення правопорушення, ні доказів його оповіщення. Такий зміст постанови свідчить про те, що посадова особа відповідача не з`ясувала обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, а обмежилася автоматично сформованими відомостями Реєстру.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що відповідач не довів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін, суд зазначає таке.

Доводи позивача про порушення його права на правничу допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд відхиляє, оскільки справу розглянуто без участі позивача за його ж заявою, а доказів того, що він заявляв про бажання скористатися допомогою адвоката і в цьому йому було відмовлено, матеріали справи не містять.

Доводи позивача про те, що мета виклику «уточнення даних» не є законною підставою для виклику, а також щодо застосування примітки до ст. 210 КУпАП, суд не оцінює окремо, оскільки встановлених вище обставин достатньо для вирішення спору.

Доводи позивача щодо загальної практики діяльності ТЦК та СП виходять за межі предмета спору та оцінці судом не підлягають.

Доводи відповідача про належне оповіщення позивача та наявність у нього обов`язку з`явитися за викликом спростовуються встановленими вище обставинами.

Європейський суд з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (рішення від 10.02.2010, заява № 4909/04) зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Суд надав оцінку усім доводам сторін, які мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлену відсутність складу адміністративного правопорушення, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується квитанцією № 3670-9957-5327-1738 від 04.03.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з довідкою з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 320/25 ІНФОРМАЦІЯ_3 є відокремленим підрозділом без права юридичної особи. Відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які є юридичними особами публічного права та мають реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Відтак, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Доказів понесення інших судових витрат позивач не надав.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 80, 90, 139, 229, 243-246, 250, 255, 268-272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R375775 від 23.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 17000 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено та підписано 30.09.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА