Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №627/481/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Петренко Ю.С.,

Справа № 627/481/26

Номер провадження 2/629/2748/26

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, 31.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та відповідачем укладено Договір № 0991350751. Відповідно до умов Договору позики перший фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником Заявки-Анкети, яка є невід`ємною частиною даного Договору позики. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником Заявки - Анкети, які є невід`ємною частиною даного Договору. Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача, в якості аналога власноручного підпису позичальника. Відповідно до умов Договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000.0 грн., в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. 02.03.2020 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та відповідачем на підставі Заявки на пролонгацію від 02.03.2020 до договору позики №555123084703, підписаної відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений Договір позики № 555123084703001 (пролонгація), відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555123084703 в сумі 2500,00 грн. на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п. 1.1.1. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти. 14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0991350751. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0991350751. 10.03.2026 було укладено договір № 10-03/26, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0991350751. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 0991350751. 18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555123084703001. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 555123084703001. Загальний розмір заборгованості за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника становить 56669,26 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 6499,96 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 50169,30 грн. На підставі вищезазначеного просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору, витрати на правову допомогу у розмірі 16000 грн.

Представник відповідача в наданому відзиві на позов просив позовні вимоги задовольнити частково. В обґрунтування заперечення щодо необґрунтованості позовних вимог позивача по заборгованості за Договором про надання позики №0991350751 від 31.08.2019 зазначив, що незважаючи на узгоджені умови, в тому числі і щодо строку кредитування, відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися поза межами строку кредитування, тобто після 30 днів з моменту отримання кредитних коштів. Як вбачається з розрахунків заборгованості наданих позивачем, відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися по 30.08.2022 включно та складають 63839,71 грн.. Хоча позивач і посилається на принцип співмірності, заявляючи до стягнення заборгованість за відсотками в сумі 49069,80 грн., відповідач не погоджується з цією сумою, оскільки сторонами погоджено строк кредитування суму відсотків, за цей період, що складає 2100 грн., і на переконання відповідача саме така сума відсотків має бути нарахована за користування вказаними кредитними коштами. Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до правил ст. 625 ЦК України позивач не заявляв. За таких умов, відповідач вважає обґрунтованою суму заборгованості за Договором про надання позики №0991350751 від 31.08.2019 року за тілом кредиту в розмірі 3999,96 грн. та відсотки за передбачений договором 30 денний строк кредитування, які становлять 2100,00 грн., що в загальному розмірі складає 6099,96 грн. Також з наданого позивачем розрахунку ТОВ «ІНФІНАНС» вбачається, що відповідачем проводилася оплата за кредитним договором, зокрема, зараховано 04.01.2020 року сума 2003,01 грн., 01.02.2020 року сума 1960,01 грн. та 02.03.2020 року сума 2100,01 грн., що в загальному розмірі складає 6090,03 грн., які були спрямовані в рахунок погашення процентів. Таким чином, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право нараховувати проценти за кредитом, сплачена відповідачем сума у розмірі 6090,03 грн. безпідставно зарахована кредитором в рахунок погашення процентів нарахованих за межами дії договору. Відповідно до наданих позивачем Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми, затверджених наказом ТОВ «ІНФІНАНС» від 11.05.2019 року №11/1: Товариство направляє грошові кошти, отримані від Позичальника, на погашення Заборгованості за Договором фінансового кредиту в наступній послідовності (п.7.12); - У першу чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит (п.7.12.1); - У другу чергу сплачується прострочені проценти за користування кредитом (п.7.12.2); - У третю чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом (п.7.12.3). З урахуванням викладеного, сплачені відповідачем кошти в загальному розмірі 6090,03 грн. мають бути в першу чергу зараховані на погашення процентів за користування кредитом в межах строку кредитування, що складає 2100,00 грн., а решта коштів має бути зарахована на погашення заборгованості за тілом кредиту. Як зазначалося вище, в даному випадку, за умовами договору заборгованість за Договором про надання позики №0991350751 від 31.08.2019 року має складати за тілом кредиту в розмірі 3999,96 грн. та відсотки за передбачений договором 30 денний строк кредитування, які становлять 2100,00 грн., що в загальному розмірі складає 6099,96 грн. Враховуючи сплату відповідачем коштів в рахунок погашення зазначеної заборгованості в загальному розмірі 6090,03 грн., тому відповідач вважає за можливе стягнути з неї різницю вказаних сум, що складає 9,93 грн. заборгованості за тілом кредиту та відмовити в стягненні іншої частину заявленої суми. Що стосується заборгованості за Договором № 555123084703001 від 02.03.2020 вказує, що у зв`язку з недоведенням позивачем факту перерахування коштів за Договором позики № 555123084703001 від 02.03.2020 року з метою доведення виконання умов договору позики, а також фактичного користування відповідачем коштами, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором позики № 555123084703001 від 02.03.2020 року, а отже вважає у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що заявляючи вимогу про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн., позивачем не обґрунтовано, що така сума є необхідною та співмірною зі складністю справи. Більше того, докази фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі та документи, що підтверджують оплату таких послуг, у матеріалах справи відсутні. На переконання відповідача заявлена сума є значно завищеною та не є співмірною складності справи та сумі заявлених позовних вимог. За таких обставин, підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Представник позивача в наданих письмових поясненнях просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначив, що 02.03.2020 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №555123084703001, відповідно до п. 1.1. якого на підставі заявки на пролонгацію від 02.03.2020 до договору позики №555123084703 тип позики «Миттєва позика», підписаної Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Сторони договору домовились продовжити строк виконання зобов`язань Позичальника по погашенні заборгованості по договору позики №555123084703 в сумі 2500.00 грн на строк 30 днів календарних днів під 542.40% річних. Згідно п. 2.1. Договору №555123084703001 позика пролонгується на новий термін на підставі заявки на пролонгацію та сплати Позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 1334.40 грн та оплати у повній сумі процентів за пролонгацію 1.00 грн не пізніше 03.03.2020. Пунктом 2.2. Договору №555123084703001 передбачено, що у разі не повної оплати Позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою та оплати процентів за пролонгацію, вказаних в пункті 2.1 цього Договору, до 03.03.2020 включно, заявка на пролонгацію анулюється Позикодавцем та Позичальник зобов`язаний погасити заборгованість по позиці у строк відповідно до договору позики №555123084703. Отже, відповідач ознайомилась з умовами вищевказаного договору №555123084703001, погодилась з ними та уклала його, ввівши у відповідне поле на сайті Кредитодавця одноразовий ідентифікатор 15246725, який отримала на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Після чого для введення в дію вказаного договору, відповідно до п. 2.1. Договору №555123084703001, відповідач здійснила оплату заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 1334.40 грн та оплату у повній сумі процентів за пролонгацію 1.00 грн, внаслідок чого Кредитодавцем було складено Довідку про погашення по Договору №555123084703 від 03.02.2020 року, відповідно до якої Кредитодавець підтвердив, що клієнтом ОСОБА_2 , погашено заборгованість по Договору №555123084703 від 03.02.2020 року шляхом перерахування коштів згідно умов Договору позики (пролонгація) №555123084703001 від 02.03.2020 року, який укладено на підставі заявки про пролонгацію. Договір №555123084703001 від 02.03.2020 року хоча і називається договором позики (пролонгація), але за своєю суттю є договором новації, тобто окремим договором, яким припинено зобов`язання за попередньо укладеним договором №555123084703 та встановлено нові умови користування кредитними коштами, виданими відповідно до умов вказаного договору №555123084703. Між ТОВ «Київська торгово- інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №555123084703, на підставі якого між сторонами виникли відповідні зобов`язання. Однак, 02.03.2020 року між тими самими сторонами було укладено Договір позики №555123084703001, відповідно до умов якого зобов`язання, що виникли з Договору №555123084703, були припинені та встановлені нові зобов`язання позичальника ОСОБА_1 перед Кредитодавцем - ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія». Таким чином, враховуючи, що Договір позики №555123084703001 (пролонгація) від 02.03.2020 року є окремим самостійним договором, то попередньо укладений Договір №555123084703 Кредитодавцем під час передачі документації відповідно до умов Договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 року позивачу не передавався. Відтак, Договір позики №555123084703 від 03.02.2020 року не перебуває у розпорядженні ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», у зв`язку з чим у позивача відсутня можливість його надати. Сам факт підписання відповідачем Договору позики (пролонгація) №555123084703001 від 02.03.2020 року та здійснення необхідних оплат підтверджує факт отримання кредитних коштів за первісно укладеним Договором №555123084703 від 03.02.2020 року та додаткового підтвердження не потребує. Отже, окремої видачі кредитних коштів за новим договором №555123084703001 не здійснювалось, а лише встановлено нові умови користування вже отриманими кредитними коштами. Зазначене також підтверджується відомостями з Кредитного звіту фізичної особи, підприємця з Українського бюро кредитних історій щодо ОСОБА_1 , де зазначається, що 03.02.2020 року відповідачем було отримано споживчий кредит за Договором №555123084703, який має статус закритий (04.03.2020), тобто датою, коли вступив у силу Договір позики (пролонгація) №555123084703001 від 02.03.2020 року. У свою чергу, з даного Кредитного звіту вбачається, що споживчий кредит за Договором №555123084703001 видано 04.03.2020 року, тоді як сам Договір укладено 02.03.2020 року. Отже, відомості з УБКІ додатково підтверджують вищевикладені твердження позивача. Таким чином, матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження заявлених ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» позовних вимог, натомість, протилежного відповідачем не доведено. Крім того, 31.08.2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0991350751. Як вбачається з Акцепту оферти від 08 листопада 2019 року на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки-анкети №2628721699 від 08 листопада 2019 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0991350751 від 31.08.2019: Розмір кредиту (траншу) 4 000 грн; Строк користування кредитом (траншем) 30 днів; Строк дії Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0991350751 від 31.08.2019 - 3 роки; Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом; Річна відсоткова ставка 638,75%. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 2 100 грн. Реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 638,75%. Розділом 8 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MONEYBOOM», затверджених наказом №11/1 від 11.05.2019 року, визначено Порядок зміни/продовження строку дії Фінансового кредиту. 06.12.2019 року відповідачем було здійснено оплату за Договором №0991350751 у сумі 2 030,00 грн, якою було погашено всі нараховані проценти станом на дату такої оплати, внаслідок чого відповідно до розділу 8 Правил відбулась

пролонгація строку користування траншем на аналогічний строк - 30 днів. Такі ж оплати відбувались у подальшому 04.01.2020 року - у сумі 2 030,00 грн.; 01.02.2020 року - у сумі 1 960,00 грн та 02.03.2020 року - у сумі 2 100,00 грн. Отже, враховуючи, що остання оплата відбулась 02.03.2020 року, то строк користування 3 (третім) траншем було продовжено до 01.04.2020 року. відповідно до п. 7.1. Правил (розділу 7, яким визначено Порядок нарахування відсотків, повернення (погашення) кредиту) відсотки за користування поточною сумою Фінансового кредиту нараховуються на суму Фінансового кредиту з дня отримання включно та по день повернення включно. положення Правил, а також пункти 1.6., 1.7. та 1.10. Договору, враховуючи, що відповідачем не було вчасно повернуто кредит, Первісним кредитором ТОВ «ІНФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», який набув право вимоги до відповідача за Договором №0991350751 на підставі укладеного між кредиторами Договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 року, здійснювали нарахування процентів в межах погодженого сторонами 3-річного строку дії Договору №0991350751 та відповідно 3-річного строку користування кредитним лімітом, а саме: до 30.08.2022 року. Новим кредитором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», який набув право вимоги до відповідача за Договором №0991350751 на підставі укладеного між кредиторами Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, а в подальшому і позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», який набув право вимоги до відповідача за Договором №0991350751 на підставі укладеного між кредиторами Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/26 від 10.03.2026 року, жодних нарахувань за цим Договором не здійснювалось.

Представник відповідача - адвокат Корнієнко С.В. в наданих додаткових поясненнях зазначив, що відповідно до змісту пункту 1.1 договору №555123084703001 сторони домовилися саме продовжити строк виконання зобов`язань позичальника за договором позики №555123084703 у сумі 2500,00 грн на новий строк. Пунктом 2.1 договору №555123084703001 передбачено необхідність попередньої сплати відповідачем заборгованості за процентами за користування попередньою позикою в сумі 1334,40 грн та 1,00 грн процентів за пролонгацію. З договору вбачається не виникнення нового самостійного зобов`язання внаслідок передачі нової суми коштів, а продовження строку виконання вже існуючого зобов`язання. Позивачем не доведено існування первісного договору №555123084703, факт укладення цього договору саме відповідачем, факт фактичної передачі відповідачу 2500,00 грн, умови первісного договору; виникнення та розмір заборгованості за ним; правомірність укладення договору №555123084703001 як правочину, що змінює або продовжує відповідне зобов`язання, перехід права вимоги саме щодо цього зобов`язання до позивача. Позивачем не надано платіжного доручення чи банківської виписки, документа про зарахування 2500,00 грн на рахунок або платіжну картку відповідача; іншого первинного документа, який би безпосередньо підтверджував факт передачі коштів за договором №555123084703. Щодо договору №0991350751 від 31.08.2019 зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не дає можливості встановити, яким саме чином сформувалася заявлена до стягнення сума, а також перевірити правильність зарахування здійснених відповідачем платежів. Матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем чотирьох платежів: 06.12.2019 - 2 030,00 грн; 04.01.2020 - 2030,00 грн; 01.02.2020 - 1960,00 грн; 02.03.2020 - 2100,00 грн. Загальна сума здійснених платежів становить 8120,00 грн. Зазначені суми відповідають нарахуванню процентів за відповідні періоди виходячи із суми кредиту близько 4 000 грн та процентної ставки 1,75 % на день: 2 030 грн за 29 днів, 2030 грн за 29 днів, 1960 грн за 28 днів та 2100 грн за 30 днів. Отже, відповідач фактично сплатив суму, яка відповідає процентам за 116 днів користування кредитом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник Корнієнко С.В. у судове засідання не з`явилися, представником надано заяву про розгляд справи за їх відсутності. Просили позов задовольнити частково з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

Судом встановлено, що 31.08.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0991350751, відповідно до умов якого товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (далі - Правила), які є невід`ємною частиною Договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору.

Згідно пункту 1.5 Договору загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20000 гривень.

Як убачається зі змісту пункту 1.6 Договору, у рамках його дії сторони погодили наступні загальні умови, а саме: максимальний строк (кількість календарних днів користування Кредитом (траншем) - 30 днів; діючий ліміт (сума) кредиту (в національній валюті) - 20000,00 грн; максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75 %. При цьому, розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються Сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.

Відповідно до пункту 1.7 Договору протягом 36 календарних місяців з дня його укладання позичальнику надається право користуватися кредитними коштами, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил.

Пунктом 1.10 Договору встановлено, що трок останнього траншу не може перевищувати строк, вказаний в пункті 1.2 Договору.

Відповідно до пункту 1.14 Договору максимальна річна відсоткова ставка за кредитом становить 319,375%.

Розмір кредиту (траншу), строк користування кредитом (траншем), вартість кредиту (траншу) у грошовому вираженні, реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) визначається сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту (пункт 1.15 Договору).

Таким чином, умовами Договору сторони погодили надання позичальнику кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії строком на 36 календарних місяців із можливістю отримання окремих траншів у межах встановленого кредитного ліміту 20000,00 грн. При цьому істотні умови кожного окремого траншу, зокрема його розмір, строк користування, розмір процентної ставки, вартість кредиту та реальна річна процентна ставка, підлягають визначенню у відповідних додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що перший фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної ним Заявки-Анкети (Додаток № 5) та Додатка № 2 до Договору, які є його невід`ємними частинами. У Заявці-Анкеті зазначаються сума першого фінансового кредиту (траншу), строк користування ним, а інші умови визначаються у Додатку № 2. При цьому підписання товариством Додатка № 1 до Договору та Позичальником Додатка № 2 до Договору свідчить про укладення та підписання Договору в цілому.

Відповідно до пункту 3.1.1 Договору другий, третій, четвертий та кожний наступний фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної ним Заявки-Анкети (Додаток № 5) та Додатка № 4, які також є невід`ємними частинами Договору. У Заявці-Анкеті зазначаються сума кредиту (траншу) та строк користування ним, а Додаток № 4 містить відомості про відсоткову ставку за кожен день користування кредитом, річну відсоткову ставку, загальну вартість кредиту (траншу), реальну річну процентну ставку та інші умови кредитування.

Згідно з пунктом 3.1.2 Договору Товариство наділене правом зменшити розмір відсоткової ставки за кожним наступним кредитом (траншем) з урахуванням положень пункту 3.6 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM».

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що строк користування поточним кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати позичальником відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, у тому числі прострочених, а також пені у разі наявності простроченої заборгованості та пред`явлення Товариством вимоги про її сплату. Такі кошти сплачуються на відповідний рахунок Товариства із цільовим призначенням платежу «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за Договором №0991350751 від 31 серпня 2019 року», при цьому оплата здійснюється одним зі способів, визначених Правилами.

Відповідно до розділу 7 Договору позичальник підтвердив, що до його укладення самостійно ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, проєктом Договору та погодився з їх умовами. Крім того, позичальник підтвердив отримання повної письмової інформації про умови кредитування, одного примірника Договору, а також необхідних роз`яснень для оцінки відповідності умов Договору його потребам і фінансовому стану. Також сторони погодили, що документи з боку Товариства можуть підписуватися із використанням факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи та печатки, які мають однакову юридичну силу з власноручним підписом.

Як убачається з матеріалів справи, Договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту №0991350751 від 31.08.2019 був підписаний ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «2L3Z8W», що підтверджується відповідною відміткою у його тексті (розділ 8 Договору «Адреси та реквізити сторін»).

Відповідно до заявки-анкети на отримання кредиту, ОСОБА_1 08.11.2019 звернулася до ТОВ «Інфінанс» із проханням надати їй кредит на вказаних у цій заявці умовах: сума кредиту 4000,00 грн, терміном на 30 днів, яку підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «8s6z5w».

Відповідно до інформаційної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні Платіжні Рішення», на підставі Договору на переказ коштів ФК-П-17/08-04 від 03.08.2017, Товариством 08.11.2019 о 18:24 год. успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 4000,00 грн., маска картки № НОМЕР_2 , що також підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором б/н за період з 08.11.2019-12.11.2019.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_1 знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 , фінансовий номер: +380668721332.

Згідно розрахунку за Договором №0991350751 від 31.08.2019, сформованого ТОВ «Інфінанс», сума заборгованості №0991350751 від 31.08.2019 перед товариством становила 38929,96 грн, із яких: 3999,96 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 34930,00 грн - заборгованість за відсотками.

При цьому зі вказаного розрахунку вбачається, що перший транш відповідач отримав 31.08.2019, тобто в день укладення Договору надання позики, у сумі 1400,00 грн строком на 24 дні та погасив його 24.09.2019, сплативши, крім основної суми кредиту, 306,25 грн відсотків за користування ним. Надалі 24.09.2019 відповідач отримав другий транш у сумі 1800,00 грн, який погасив 25.10.2019. На погашення зазначеного траншу ним було сплачено 2857,14 грн, з яких 1800,00 грн - основна сума кредиту, 1008,00 грн - відсотки за користування кредитом та 49,14 грн - штрафні санкції. 08.11.2019 відповідач отримав третій транш у сумі 4000,00 грн, який є предметом спору у цій справі. Згідно з розрахунком заборгованості строк користування цим траншем становив 30 календарних днів, тобто до 07.12.2019.

До закінчення зазначеного строку, 06.12.2019, відповідач здійснив платіж у сумі 2030,01 грн. Із внесених коштів 2030,00 грн було зараховано на погашення відсотків, а 0,01 грн -на погашення основної суми кредиту. При цьому зазначений платіж у розрахунку позивача відображений як «Пролонгація».

Надалі, 04.01.2020, відповідач здійснив платіж у сумі 2030,01 грн, із яких 2030,00 грн зараховано на погашення нарахованих відсотків, 0,01 грн - на погашення основної суми кредиту. Зазначений платіж також відображено у розрахунку позивача як «Пролонгація».

Також, 01.02.2020, відповідач здійснив платіж у сумі 1960,01 грн, із яких 1960,00 грн зараховано на погашення нарахованих відсотків, 0,01 грн - на погашення основної суми кредиту. Зазначений платіж також відображено у розрахунку позивача як «Пролонгація».

Крім того, 02.03.2020, відповідач здійснив платіж у сумі 2100,01 грн, із яких 2100,00 грн зараховано на погашення нарахованих відсотків, 0,01 грн - на погашення основної суми кредиту. Зазначений платіж також відображено у розрахунку позивача як «Пролонгація».

Після 02.03.2020 будь-яких платежів на погашення заборгованості за цим траншем відповідач не здійснював. Унаслідок цього, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за Договором №0991350751 від 31.08.2019 становила 38929,96 грн, із яких: 3999,96 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 34930,00 грн - заборгованість за відсотками.

14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0991350751.

Відповідно до Реєстру Боржників (додаток № 3 до Договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021) до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №0991350751 від 31.08.2019 із заборгованістю в розмірі 38929,96 грн, із яких: 3999,96 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 34930,00 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0991350751 від 31.08.2019 станом на 10.01.2023, на дату відступлення права вимоги (14.07.2021), заборгованість відповідоча становила 38929,96 грн, із яких: 3999,96 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 34930,00 грн - заборгованість за відсотками. У подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» здійснювало нарахування процентів за користування кредитними коштами за період із 14.07.2021 по 30.08.2022 включно, унаслідок чого сума нарахованих процентів збільшилася на 28909,71 грн та станом на 10.01.2023 становила 63839,71 грн, а загальна сума заборгованості за договором склала 67839,67 грн, із яких 3999,96 грн - основна сума кредиту та 63839,71 грн - проценти.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0991350751.

10.03.2026 було укладено договір № 10-03/26, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0991350751.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №0991350751 становить 67839,67 грн, із яких 3999,96 грн - основна сума кредиту та 63839,71 грн - проценти.

Однак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53069,76 грн, із яких 3999,96 грн - основна сума кредиту та 49069,80 грн - проценти

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі /стаття 1055 ЦК України/.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в судовому засіданні доведено факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Інфінанс» № 0991350751 від 31.08.2019.

Разом з тим, суд не погоджується з нарахованими відсотками за даним кредитним договором з таких підстав.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, у пункті 54 постанови Верховний Суд указав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.

Указаний висновок підтримано в постановах Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07.07.2020, № 912/1120/16 від 04.02.2020, № 910/18943/20 від 27.07.2021.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, указала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, апеляційний суд виходить із того, що умовами Договору сторони погодили строк його дії 36 календарних місяців, протягом якого позичальник мав право отримувати кредитні кошти окремими траншами. Водночас строк користування кожним окремим траншем визначався самостійно відповідно до умов Договору та відповідних додатків до нього.

08.11.2019 ОСОБА_1 подала Заявку-Анкету на отримання кредиту в сумі 4000,00 грн, термін кредиту - 30 днів.

Як установлено судом та не заперечується відповідачем, 08.11.2019 він отримав третій транш у розмірі 4000,00 грн, строк користування яким становив 30 календарних днів, тобто до 07.12.2019. Отже, саме до цієї дати кредитодавець мав право нараховувати передбачені Договором проценти за користування цим траншем.

При цьому положення пунктів 1.2, 1.6, 1.7 та 1.10 Договору не дають підстав ототожнювати 36-місячний строк дії Договору з конкретним строком користування кожним окремим траншем. Навпаки, умовами Договору прямо передбачено, що строк користування кожним траншем є окремим, а максимальний строк користування кредитом (траншем) становить 30 календарних днів.

Таким чином, після закінчення 07.12.2019 погодженого сторонами строку користування третім траншем право кредитодавця нараховувати проценти саме за користування кредитними коштами на підставі умов Договору припинилося. Подальше нарахування договірних процентів за період після закінчення строку користування траншем не ґрунтується на умовах укладеного між сторонами Договору.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що після 07.12.2019 проценти за користування третім траншем продовжували нараховуватися, унаслідок чого було визначено 34930,00 грн заборгованості за процентами, а надалі ТОВ «Вердикт Капітал» продовжило їх нарахування до 30.08.2022.

Водночас положення Договору не містять домовленості сторін про нарахування після закінчення строку користування траншем процентів саме як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Умовами Договору такі проценти визначені як плата за користування кредитними коштами, а тому їх нарахування можливе лише в межах погодженого сторонами строку такого користування.

Поряд із цим, відповідно до пункту 2.8 Договору позичальник має право на умовах, визначених у Правилах, продовжити строк дії користування поточним кредитом (траншем).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що строк користування поточним кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати позичальником відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, у тому числі прострочених, а також пені у разі наявності простроченої заборгованості та пред`явлення Товариством вимоги про її сплату. Такі кошти сплачуються на відповідний рахунок Товариства із цільовим призначенням платежу «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за Договором № 0991350751 від 31 серпня 2019 року», при цьому оплата здійснюється одним зі способів, визначених Правилами.

Зазначені пункти Договору передбачають можливість зміни строку користування поточним кредитом (траншем) за умови дотримання визначеного ним порядку, а саме попередньої сплати позичальником відповідних платежів та пред`явлення Товариством вимоги про їх сплату. Пункт 3.3 прямо відсилає до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (Правила) щодо способу здійснення такої оплати та передбачає її проведення із визначеним цільовим призначенням - «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за Договором № 0991350751 від 31 серпня 2019 року».

Пунктом 8 Правил визначено порядок зміни (продовження) строку дії фінансового кредиту.

Отже, для висновку про належне продовження строку користування третім траншем необхідним є встановлення факту вчинення сторонами передбачених Договором та Правилами дій у визначеній ними послідовності.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 була ознайомлена саме з редакцією Правил, яка діяла на момент укладення Договору та отримання спірного траншу, а також погодився з їх положеннями щодо порядку зміни (продовження) строку користування кредитом, оскільки відсутній його підпис про ознайомлення з цими Правилами. Саме по собі посилання Договору на Правила та зазначення їх як таких, що регулюють порядок надання кредиту, за відсутності доказів доведення їхнього змісту до відома відповідача та його приєднання до них, не свідчить про належне погодження сторонами передбаченого ними порядку продовження строку кредитування.

Зазначене узгоджується з правовими висновки, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Доказів щодо вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на продовження строку дії договору суду не надано, у тому числі щодо пролонгації договору позики.

Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів щодо вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на продовження строку користування кредитом, що після спливу первісно визначеного 30-денного строку користування третім траншем відповідач здійснювала платежі саме з метою продовження строку користування кредитом у порядку, передбаченому пунктом 3.3 Договору. Зокрема, матеріали справи не містять платіжних документів, банківських виписок чи інших доказів, які б давали можливість установити фактичне призначення здійснених відповідачем платежів та підтверджували їх внесення саме за продовження строку користування кредитом із визначеним цільовим призначенням - «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за Договором № 0991350751 від 31 серпня 2019 року».

Саме по собі відображення позивачем у власному розрахунку заборгованості платежів від 06.12.2019, 04.01.2020, 01.02.2020 та 02.03.2020 із позначкою «Пролонгація» не свідчить про належне продовження строку користування кредитом, оскільки такий розрахунок складений позивачем в односторонньому порядку та не підтверджує дотримання передбаченої Договором процедури продовження строку кредитування.

За відсутності належних доказів ознайомлення відповідача з відповідними положеннями Правил, погодження ним визначеного ними порядку продовження строку кредитування та фактичного вчинення передбачених цим порядком дій підстав уважати, що строк користування третім траншем після 07.12.2019 був змінений або продовжений, немає.

Відтак суд вважає неправомірним нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення 07.12.2019 строку користування третім траншем.

За таких обставин, при визначенні розміру заборгованості відповідача підлягають урахуванню лише проценти, нараховані за період фактичного користування третім траншем у межах погодженого сторонами 30-денного строку.

Здійснюючи перерахунок заборгованості, суд виходить із того, що перший транш відповідач отримав 31.08.2019 у сумі 1400,00 грн. строком на 24 календарних дні, розмір процентів за користування цим траншем становив 1,75% в день. Отже, відповідачем повинно було сплачено відсотки за користування кредитом у розмірі 588 грн. (1400*1,75% =24,5 грн./1 день*24). Заборгованість за тілом кредиту відповідачем було сплачено 24.09.2019 у розмірі 1400 грн. В погашення заборгованості за відсотками, 24.09.2019 відповідачем було сплачено 306,35 грн., а тому заборгованість відповідача за відсотками склала 281,75 грн.

Другий транш відповідачу було надано 24.09.2019 у розмірі 1800 грн. строком на 30 календарних дні, розмір процентів за користування цим траншем становив 1,75% в день. Отже, відповідачем повинно було сплачено відсотки за користування кредитом у розмірі 945 грн. (1800*1,75% =31.5 грн./1 день*30). Заборгованість за тілом кредиту відповідачем було сплачено 25.10.2019 у розмірі 1800 грн. В погашення заборгованості за відсотками, 25.10.2019 відповідачем було сплачено 1008,00 грн., а тому переплата відповідача за відсотками склала 63 грн.

Третій транш відповідачу було надано 08.11.2019 у розмірі 4000 грн. строком на 30 календарних днів, розмір процентів за користування цим траншем становив 1,75% в день. Отже, відповідачем повинно було сплачено відсотки за користування кредитом у розмірі 2100 грн. (4000*1,75% =70 грн./1 день*30).

06.12.2019 відповідач здійснила платіж у розмірі 2030,01 грн. Таким чином, нею було сплачено майже всю суму належних до цього моменту процентів у розмірі 2100,00 грн.

Надалі, 04.01.2020 відповідачем було сплачено 2030,01 грн, 01.02.2020 - 1960,01 грн, 02.03.2020 - 2100,01 грн, які, за відсутності правових підстав для нарахування після 07.12.2019 процентів та штрафних санкцій, підлягають урахуванню в рахунок погашення залишку основної суми кредиту - 4000,00 грн. Відтак залишок заборгованості за тілом кредиту становить 0,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0991350751 від 31.08.2019.

Щодо стягнення за договором позики №555123084703001 від 02.03.2020 (пролонгація), укладеного між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 02.03.2020 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та відповідачем на підставі Заявки на пролонгацію від 02.03.2020 до договору позики №555123084703, підписаної відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений Договір позики № 555123084703001 (пролонгація), відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555123084703 в сумі 2500,00 грн на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п. 1.1.1. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти.

Відповідно до п. 2.1 Договору позика пролонгується на новий термін на підставі заявки на пролонгацію та сплати Позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 1334,40 грн та оплати у повній сумі процентів за пролонгацію 1.00 грн. не пізніше 03.03.2020.

Відповідно до п. 2.3. Договору у разі не повної оплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою та оплати процентів за пролонгацію, вказаних в пункті 2.1 цього Договору, до 03.03.2020 включно, заявка на пролонгацію анулюється Позикодавцем та Позичальник зобов`язаний погасити заборгованість по позиці у строк відповідно до договору позики № 555123084703.

Відповідно до п. 3.1 Договору позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів (Додаток №1 до цього договору, є його невід`ємною частиною та підписується позичальником. Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи.

04.03.2020 відповідачем підписано паспорт позики від ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», відповідно до якого відповідач ознайомлена з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту.

З довідки про ідентифікацію по договору №555123084703001 від 04.03.2020 вбачається, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: 15246725, час відправки ідентифікатора позичальнику: 02.03.2020, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою про погашення по договору №555123084703 від 03.02.2020, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 погасила заборгованість по договору позики №555123084703 від 03.02.2020 шляхом перерахування коштів згідно умов договору позики (пролонгації) №555123084703001 від 02.03.2020, який укладений на підставі заявки про пролонгацію.

Відповідно до довідки по Договору позики №555123084703001 від 04.03.2020, 04.03.2020 о 02-00 год ОСОБА_1 було видано позику в розмірі 2500,00 грн, та в подальшому нараховувалися проценти, загальна сума заборгованості відповідача становить 3599,50 грн.

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555123084703001.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 555123084703001.

Загальний розмір заборгованості за вищевказаним договором, становить 3599,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 1099,50 грн.

Так, 02.03.2020 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та відповідачем на підставі Заявки на пролонгацію від 02.03.2020 до договору позики №555123084703, підписаної відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений Договір позики № 555123084703001 (пролонгація), відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555123084703 в сумі 2500,00 грн на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п. 1.1.1. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Зазначений договір є публічним договором приєднання.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «Київського торгово-інвестиційна компанія»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555123084703001.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 18/12-2023 від 18 грудня 2023 року та розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 22 грудня 2023 року, заборгованість відповідача перед ТОВ «Факторинг Партнерс» складає 3599,50 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1099,50 грн - заборгованість по процентам.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 19.05.2026, проте які дані використовувались при складенні цього розрахунку позивачем до суду не надано.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти були отримані відповідачем.

Крім того, у договорі не зазначені банківські реквізити, за якими відповідачеві мають бути перераховані кредитні кошти.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

Матеріали справи не містять доказів того, що кредитодавцем виконані умови Договору №555123084703 від 02.03.2020 та надано ОСОБА_1 кредит, оскільки відсутні докази як укладання цього договору, так і на який саме рахунок або картку перераховувались кредитні кошти та докази того, що ці реквізити вказані відповідачем.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з цим позовом позивачем надано договір позики (пролонгація) №555123084703001 від 02.03.2020 про надання споживчого кредиту; паспорт споживчого кредиту від 04.03.2020, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису.

Проте матеріали справи не містять доказів: вчинення відповідачем певної сукупність дій спрямованих на отримання кредиту від Банку 02.03.2020, а саме, зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримала повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія») із одноразовим ідентифікатором, та прийняла пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора; укладання між первісним кредитором та відповідачем 02.03.2020 договору № 555123084703, надання відповідачу кредитних коштів за вказаними нею реквізитами у розмірі 2500,00 грн, перерахування відповідачу на рахунок будь-якій банківській установі коштів від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» на підставі договору позики № 555123084703 від 02.03.2020.

Матеріали справи не містять доказів сплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою, ні підтвердження зарахування коштів у розмірі 2500,00 грн. на картку відповідача ОСОБА_1 .

Довідка по договору позики № 555123084703 від 02.03.2020, яка міститься в матеріалах справи є лише внутрішнім документом фінансової установи та не може вважатися доказом, що дійсно підтверджує вказану обставину.

Не містять такої інформації й розрахунки заборгованості позивача, у них лише зафіксовані суми, які необхідно сплатити, проте порядок їх нарахування (суми та період) не визначений, що унеможливлює здійснення їх перевірки судом.

Отже, зазначені в позовній заяві обставини є лише твердженням позивача, оскільки підтверджуються лише створеними останнім доказами та доказами створеними попереднім кредитором, які неможливо перевірити та які не узгоджуються з жодним іншим доказом не створеним самим позивачем чи первісним кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про недоведеність факту надання ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» позики відповідачу на підставі договору позики №555123084703001 від 02.03.2020.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені стороною позивача розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Суддя: Карина ХАРАБАДЗЕ