Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №642/1139/24 — Холодногірський районний суд міста Харкова

30.09.2026

справа № 642/1139/24

провадження № 1-кп/642/58/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №120232262602000353 від 05.07.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, працюючого, не одруженого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимого 17.04.2023 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на один рік, на підставі ст 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимим, а саме: 17.04.2023 Ленінським районним судом міста Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком, що становить один рік, на шлях виправлення не став, усвідомлюючи про кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, ігноруючи вимоги ст.ст. 7, 12, 17,25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону №530-У від 28.12.2015), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, наказу Міністерства охорони здоров`я України №481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров`я України №634 від 29.07.2010 Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 року №188. вчинив злочин при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_5 , маючи прямий умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, усвідомлюючи суспільно - небезпечний, протиправний характер своїх дій, бажаючи цього, з метою подальшого особистого вживання, 04.07.2023, не пізніше 11 год 56 хв, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, використовуючи кросплатформений месенджер «Телеграм», який встановлений як мобільний додаток в його мобільному телефоні, зв`язався з невстановленою в ході судового розгляду особою - адміністратором інтернет магазину з продажу наркотичних засобів та психотропних речовин, та замовив особливо небезпечну психотропну речовину - PVP.

В подальшому, ОСОБА_5 , 04.07.2023, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, на належний йому мобільний телефон від адміністратора інтернет магазину з продажу наркотичних засобів та психотропних речовин, отримав повідомлення в месенджері «Телеграм», в якому містилась фотографія з зображенням, адресою та координатами місця схованки з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP.

Після чого ОСОБА_5 направився за вказаними у повідомленні координатами та адресою, та знайшов згорток, у вигляді так званої «закладки», всередині якого перебував полімерний пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, та тим самим незаконно придбав за вказаних обставин особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, масою 0,9581 грам, яку почав незаконно зберігати для подальшого особистого вживання, без мети збуту, до моменту вилучення.

Цього ж дня, 04.07.2023, ОСОБА_5 , проходив по вулиці Слов`янська в місті Харкові біля будинку №4 та був зупинений співробітниками поліції, з метою проведення превентивних поліцейських заходів, передбачених п.1, 2 ч.І ст.31 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме опитування особи та перевірка документів особи, яким під час опитування повідомив, що при ньому знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - «PVP».

У подальшому, під час проведення огляду місця події 04.07.2023, в період часу з 12 год. 08 хв. по 12 год. 14 хв., ОСОБА_5 , дістав з кишені шортів один прозорий полімерний пакет з фіксатором, всередині якого перебувала кристалічна речовина блакитного кольору та 1 (одну) піпетку з залишками речовини блакитного кольору

Згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-23/16072-НЗПРАП від 02.08.2023 надана на дослідження речовина блакитного кольору, масою: 0,9581 грам, нашарування речовини на внутрішній поверхні трубки, містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в перерахунку на масу наданої на дослідження речовини, складає: 0,7474 грам, 0,0051 грам (загальною масою 0,7525 грам).

Таким чином, ОСОБА_5 , всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», незаконно придбав та зберігав, без мети збуту, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», загальною масою - 0,7525 грам, що віднесена до психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.

Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся в скоєному, погодився із кваліфікацією вчиненого ним діяння, та щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення надав пояснення як зазначено вище. При цьому пояснив, що дійсно він 04.07.2023 року через телеграм канал замовив для особистого вживання психотропну речовину «PVP» вагою 1 грам. Телеграм-Бот видав йому реквізити картки на яку треба перерахувати грошові кошти, та після перерахування грошових коштів, йому надійшло фото де знаходиться речовина. Біля парку на вул.. Слов`янська у м. Харкові він забрав пакунок з речовиною. Частину речовини він забив у піпетку, що була у нього, для того щоб розпалити та вжити шляхом куріння. Через деякий час його зупинили працівники поліції та в подальшому слідчо-оперативна група вилучила у нього речовину та піпетку із залишками речовини.

Вказав, що про вчинене він дуже шкодує. Також вказав, що після події він самостійно звернувся до реабілітаційного центру де перебував майже вісім місяців, та більше не вживає будь-які заборонені речовини.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів що характеризують його особистість, відомостей про процесуальні витрати, речові докази, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення – злочин та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, офіційно працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, проходив психо-соціальне відновлення особистості у Громадській організації «Запорізький центр здоров`я та молоді», де за час проходження програми зарекомендував себе лише з позитивного боку, має постійне місце реєстрації та проживання, не одружений, на утриманні нікого не має, відомості щодо стану його здоров`я.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що обвинувачений визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з приводу вчиненого та свою готовність нести відповідальність за злочин, що свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини. Його позиція щодо повного визнання вини і надання детальних показань щодо вчиненого є послідовною.

Частина друга статті 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховуючи характер скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, пом"якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставини, у сукупності із даними, що характеризують особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, він в повній мірі усвідомив неправомірність своїх дій, враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, та вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 треба визначити в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу.

При цьому суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання у виді штрафу, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

На переконання суду, виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що за вказаних вище обставин призначення ОСОБА_5 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.

При цьому, суд зазначає, що покарання у виді позбавлення волі є винятковим покаранням, яке застосовується щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2023 року засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження воліта на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування цього покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, і на нього були покладені обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинив 04 липня 2023 року, тобто у період іспитового строку за попереднім вироком.

У випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин застосовується призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Вказаним нормам кореспондує положення пунктів 25, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримiнального покарання» № 7 вiд 24.10.2003, відповідно до яких за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного вiдбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин. Невiдбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, зокрема, не відбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 243/2528/19, якщо особа вчинила нові злочини до відбуття покарання за попереднім вироком, то суд призначає остаточне покарання з урахуванням статей 71, 72 КК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 (справа № 310/3080/16-к), від 17.05.2018 у справі №128/5484/13-к, від 20.01.2022 у справі № 686/3226/20 та постановах Об`єднаної палати ККС ВС від 25.06.2018 (справа № 511/37/16-к), від 06.12.2021 у справі № 243/7758/20.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 72 КК основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Отже, закріплені у ч. 3 ст. 72 КК норми не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу чи позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.

Отже, оскільки ОСОБА_5 , якого за попереднім вироком було звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі строком на один рік з випробуванням, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, і за яке йому суд призначає покарання у виді штрафу, то, відповідно до вимог ст.ст. 71, 72 КК України, остаточне покарання слід визначити ОСОБА_5 за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутого покарання за попереднім вироком, у виді обмеження волі на строк 1 рік, які виконувати самостійно.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України , та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання приєднати невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 17.04.2023 року, та остаточне покарання визначити ОСОБА_5 у виді 1 (одного) року обмеження волі та штрафу у розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України обидва покарання виконувати самостійно.

Строк відбування покарання у виді обмеження волі ОСОБА_5 обчислювати з часу прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психторопних речовин, їх аналогів та прекурсорів» №СЕ-19/121 -23/16072 – НЗПРАП від 02.08.2023 у розмірі 1912 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять) грн. 00 коп.

Речові докази:

-Полімерний пакет, у якому міститься PVP в перерахунку на масу речовини, становить 0,7474 грам, 0,0051 грам (загальною масою 0,7525 грам), що передано на зберігання до камери схову ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області (квитанція № 636) – знищити;

-DVD-диск з відеозаписами на яких зафіксовано подію 04.07.2023 року за адресою м. Харків, вул. Слов`янська, біля буд. 4 – залишити в матеріалах кримінального провадження №120232262602000353 від 05.07.2023.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час припинив дію 13.01.2024, після чого не обирався.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1