Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №641/7996/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 3/641/1569/2026Справа №: 641/7996/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

Слобідський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Василенко О.Я., розглянувши матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Вірменії, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

у с т а н о в и в:

До Слобідського районного суду міста Харкова надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 07.08.2026 серії ЕПР1 №740107, складеного інспектором 2 взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Кібкалом В.А., 07.08.2026 об 19 год 30 хв. в м. Харкові по про-д Садовий 24-А, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Land Rover Range Rover Sport н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНД у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР). Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_2 в судові засідання 27.08.2026, 08.09.2026 та 30.09.2026 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином у встановлений законом спосіб, шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення адресу місця проживання. Поштові повідомлення повернулися з відміткою: «адресат відсутній», що згідно з усталеною практикою Верховного Суду вважається належним повідомленням.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».

Правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, не входить до переліку справ, розгляд яких відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП слід проводити з обов`язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому суд, враховуючи неодноразові неявки ОСОБА_1 у судові засідання, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, вважає за можливим справу розглядати без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши всі наявні докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов такого.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до диспозиції частини першої статті 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому, основною ознакою суб`єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Судом досліджено долучені до протоколу в якості доказу відеозаписи.

Водночас, зазначені відеозаписи не підтверджують факту керування ОСОБА_3 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції, протокол відносно нього був складений виключно на показаннях свідків, одна з яких його дружина.

Так, з відеозапису вбачається, що екіпаж патрульної поліції прибув за адресою проїзд Садовий в місті Харкові за викликом дружини ОСОБА_1 за фактом вчинення домашнього насильства стосовно неї, під час приїзду та бесіди з поліцейськими ані ОСОБА_1 ані автомобіля зазначеного в протоколі на відеозаписі немає.

В ході бесіди дружина ОСОБА_1 повідомила співробітникам поліції, про те, що ОСОБА_2 з минулого дня від дати складання протоколу перебуває в стані алкогольного сп`яніння та під час їхнього конфлікту він забрав її особисті речі та сів в машину на підпитку та поїхав. Крім того, на відео свідок ОСОБА_4 повідомила поліцейському, що вона бачила як ОСОБА_2 будучі в стані алкогольного сп`яніння сів в свою машину та поїхав. Дружина ОСОБА_1 запропонувала співробітнику поліції зателефонувати йому, щоб той приїхав на місце виклику, що поліцейським і було зроблено. Проте, з відео вбачається, що ОСОБА_5 прийшов пішки та підійшов до патрульного автомобіля, в ході бесіди поліцейським було виявлено у останнього ознаки алкогольного сп`яніння та ОСОБА_6 було запропоновано пройти огляд. На що ОСОБА_2 повідомив поліцейського про те, що він дійсно вживав алкоголь, проте за кермом він не перебував. При цьому, ОСОБА_2 зазначив, що він вийшов з будинку, сів в машину та поїхав, в цей момент він не перебував в стані алкогольного сп`яніння, потім доїхавши до місця призначення, він залишив автомобіль та став вживати алкогольні напої і після цього він за кермо вже не сідав та зауважив, що до місця події він прийшов пішки.

Таким чином, долучений до матеріалів справи відеозапис, не фіксує ні факту керування особою транспортним засобом, ні факту його зупинки, а отже не може слугувати беззаперечним та належним доказом керування ОСОБА_7 транспортним засобом.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_4 та дружини ОСОБА_1 оскільки стан сп`яніння можливо встановити лише за допомогою спеціальних технічних засобів або у лікаря нарколога, а відтак для цього потрібні спеціальні загнання та технічні засоби, якими ані свідок ані дружина ОСОБА_1 не володіють.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рамках справи № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17) притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №536/1703/17.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може обґрунтовувати свої висновки припущеннями, а має виходити із дослідження належних і допустимих доказів, якими підтверджуються чи спростовуються обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи, у тому числі й запис з бодикамер, не містить доказів керування ОСОБА_1 автомобілем Land Rover Range Rover Sport н.з. НОМЕР_1 та взагалі перебування його за кермом транспортного засобу.

Отже, протокол був складений лише на поясненнях свідка, яка не є лікарем наркологом відповідного медичного закладу, щоб встановити стан ОСОБА_1 та дружини, яка через сімейний конфлікт могла бути не об`єктивною та перебувати в емоційному стані.

Відтак, за змістом даного протоколу встановлено, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР України, не знайшла своє підтвердження.

З ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини вбачається, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це вказано в протоколі серія ЕПР1 №740107.

Відповідно до вимог адміністративного законодавства, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вказане провадження необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки в судовому засіданні не доведено провини ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 ПДР України, за яке передбачена адміністративна відповідальність, а в діях водія відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. 23, 36, 124, 130 ч.1, 268, 279, 283, 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О. Я. Василенко