Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №641/7774/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/4716/2026 Справа № 641/7774/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі головуючого судді Василенко О.Я., за участю секретаря судового засідання Кривенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі - ТОВ «Новий Колектор», позивач) в особі представника Котової С.М. звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 100499900 від 26.01.2026 в розмірі 18302,86 грн, а також судові витрати в розмірі 2882,18 грн, з яких 2662,40 грн - судовий збір та 219,78 грн - витрати на надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками засобами поштового зв`язку.

Позов обґрунтований тим, що 26.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан», первісний кредитор, кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100499900 (далі - Кредитний договір), за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом. Кредитодавець виконав свої зобов`язання, перерахувавши 26.01.2026 кредитні кошти на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 , визначеної п. 2.1 Кредитного договору. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав.

26.06.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, на виконання якого згідно з Реєстром боржників № 1 до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором. 29.06.2026 позивач направив відповідачу СМС-повідомлення про відступлення права вимоги.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на 28.07.2026 становить 18302,86 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн, за процентами 2972,86 грн, за комісією 3330,00 грн, штраф 7000,00 грн.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 справа передана на розгляд судді Василенко О.Я.

Ухвалою судді від 07.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; з огляду на те, що справа відповідно до ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначною, вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 02.09.2026. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено наслідки його неподання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання 02.09.2026 та 30.09.2026 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток за адресою його зареєстрованого місця проживання, поштові повідомлення повернулися з відміткою «адресат відсутній», що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, на підставі ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 26.01.2026 через вебсайт ТОВ «Мілоан» створено Заяву на отримання кредиту № 100499900 від імені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , із зазначенням номера мобільного телефону НОМЕР_3 , паспортних даних, адреси реєстрації: АДРЕСА_1 , суми кредиту 5000,00 грн, строку кредитування 360 днів, процентних ставок, розміру комісії та платіжної картки для зарахування кредиту НОМЕР_1 . Згідно з п. 6.7 Кредитного договору позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ. Того ж дня між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100499900 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у кредит, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів.

Кредитним договором погоджено такі умови (п. 1.2-1.6, 2.1 Кредитного договору): сума кредиту 5000,00 грн; строк кредиту 360 днів з 26.01.2026; дата остаточного повернення кредиту 21.01.2027; комісія за надання кредиту 0,00 грн; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) 7,40 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього), що встановлені Графіком платежів, загалом 8140,00 грн; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду 3,65 % річних, протягом решти строку кредитування за стандартною ставкою 180,00 % річних від фактичного залишку кредиту; тип процентної ставки фіксована; загальні витрати за кредитом 16206,40 грн; денна процентна ставка 0,90 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1373,87 %; орієнтовна загальна вартість кредиту 21206,40 грн; спосіб надання кредиту - безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

Відповідно до Графіку платежів (додаток № 1 до Кредитного договору) перший розрахунковий період становить 30 днів (дата платежу 25.02.2026, сума платежу - 15,00 грн процентів), наступні - по 15 днів; у кожну з дат платежів з 12.03.2026 по 06.01.2027 позичальник мав сплатити 5,00 грн в погашення кредиту, проценти за відповідний період та 370,00 грн комісії за обслуговування кредиту, а в останню дату платежу 21.01.2027 - 4895,00 грн кредиту, проценти та комісію.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено штраф у розмірі 1000 грн за кожний випадок прострочення платежу, визначеного Графіком платежів, якщо таке прострочення триває більше ніж 2 дні.

Кредитний договір підписаний з боку позичальника ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 345957 о 12:34 26.01.2026. Відповідно до п. 6.2 Кредитного договору одноразовий ідентифікатор генерується та надсилається кредитодавцем електронним повідомленням на мобільний телефонний номер позичальника. Номер телефону НОМЕР_3 зазначений у преамбулі Кредитного договору та у Заяві на отримання кредиту.

На виконання Кредитного договору ТОВ «Мілоан» 26.01.2026 перерахувало 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 114977100 від 26.01.2026.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором (далі - Відомість) у рахунок виконання Кредитного договору 05.02.2026 сплачено 5,00 грн та 06.03.2026 10,00 грн процентів, а також 06.03.2026 - 1000,00 грн, які кредитодавець зарахував у погашення штрафу.

26.06.2026 між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Новий Колектор» (фактор) укладено Договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до якого клієнт відступає факторові права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у Переліку (Реєстрі) Боржників, як існуючі права грошової вимоги, строк платежу за якими настав, так і майбутні права вимоги (п. 1.4, 2.1); право вимоги вважається відступленим з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників виключно за умови сплати фактором ціни продажу у розмірі, передбаченому п. 3.2 Договору (п. 2.4); після підписання Акту до фактора переходять усі права та обов`язки клієнта як сторони кредитних договорів в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення Договору (п. 2.5); датою відступлення є дата підписання Акту (п. 1.9); ціна продажу становить 5176526,00 грн і підлягає сплаті до 29.06.2026 включно (п. 3.2).

Згідно з Актом приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників № 1 від 26.06.2026, , клієнт передав, а фактор прийняв Перелік (Реєстр) Боржників № 1 від 26.06.2026, після чого з урахуванням п. 2.4 та 2.5 Договору факторингу до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників. Згідно з витягом з Переліку (Реєстру) Боржників № 1 від 26.06.2026 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Судуд надана платіжна інструкція № 37204767222223418 від 26.06.2026 на підтвердження сплати ціни продажу за відступлення права вимоги.

Відповідно до Відомості станом на 26.06.2026 (дата відступлення права вимоги) за Кредитним договором нараховано: проценти згідно з п. 1.5.3 Кредитного договору за період з 27.01.2026 по 25.02.2026 - 15,00 грн (30 днів ? 0,50 грн), які сплачено повністю; проценти згідно з п. 1.5.4 Кредитного договору за період з 26.02.2026 по 26.06.2026 - 2972,86 грн; комісія за обслуговування кредиту - 3330,00 грн (9 ? 370,00 грн); штраф згідно з п. 4.1 Кредитного договору - 8000,00 грн (8 ? 1000,00 грн), з яких сплачено 1000,00 грн. Кредит у сумі 5000,00 грн не повертався.

Отже, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1047, 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Частина 5 статті 11 цього Закону передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою ст. 11 цього Закону. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі (ч. 8 ст. 11 Закону).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд встановив, що Кредитний договір з додатками укладений за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, частиною якої є його вебсайт tengo.ua, відповідно до процедури, визначеної розділом 6 Кредитного договору та Законом України «Про електронну комерцію».

Висновок про те, що Кредитний договір укладено саме відповідачем, суд робить не лише з огляду на наявність у тексті договору одноразового ідентифікатора, а за сукупністю таких доказів: ідентифікація позичальника через Систему BankID НБУ (п. 6.7 Кредитного договору); Заява на отримання кредиту, яка містить персональні дані відповідача (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, паспортні дані, адресу реєстрації), що збігаються з відомостями про відповідача, зазначеними у позовній заяві; збіг паспортних даних і дати народження позичальника, зазначених у Кредитному договорі (паспорт НОМЕР_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також адреси його реєстрації з відомостями Реєстру територіальної громади міста Харкова щодо відповідача (довідка від 06.08.2026); підписання Кредитного договору одноразовим ідентифікатором 345957, надісланим на номер телефону, зазначений у Заяві; перерахування кредитних коштів на картку, реквізити якої зазначені у Заяві та п. 2.1 Кредитного договору, з визначенням у платіжному дорученні отримувачем ОСОБА_1 з його РНОКПП; здійснення після отримання кредиту платежів на погашення заборгованості за Кредитним договором (05.02.2026 та 06.03.2026).

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву не подав, факту укладення Кредитного договору, отримання кредитних коштів та належності йому зазначеної платіжної картки не заперечив, доказів на спростування цих обставин не надав. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, оскільки Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, він укладений з додержанням письмової форми та процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», і містить істотні умови, передбачені Законом України «Про споживче кредитування».

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, надавши відповідачу 26.01.2026 кредит у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 114977100 від 26.01.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Право первісного кредитора відступати права вимоги за Кредитним договором без згоди позичальника передбачене п. 3.2.6 Кредитного договору. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, зокрема виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові (ч. 2 ст. 516 ЦК України).

Право вимоги за Кредитним договором перейшло до позивача на підставі Договору факторингу, Акту приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників та сплати фактором ціни продажу у розмірі, визначеному п. 3.2 Договору. Доказів виконання відповідачем зобов`язання первісному кредитору після 26.06.2026 матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кредитним договором встановлено обов`язок позичальника повертати кредит частинами відповідно до Графіку платежів: по 5,00 грн у кожну дату платежу з 12.03.2026 по 06.01.2027 та 4895,00 грн - 21.01.2027 (п. 1.3, 1.4, 2.2.2, 2.4.1 Кредитного договору, додаток № 1). Строк кредитування станом на дату звернення позивача до суду (05.08.2026) та на день ухвалення рішення не сплив.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Водночас спеціальною нормою ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Кредитний договір не містить умови про право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту у разі прострочення позичальником чергового. Матеріали справи також не містять доказів того, що первісний кредитор або позивач направляли відповідачу вимогу (повідомлення) про дострокове повернення кредиту та що з дня її одержання сплив 30-денний строк. СМС-повідомлення від 29.06.2026, на яке посилається позивач, за своїм змістом стосується лише повідомлення про заміну кредитора і вимоги про дострокове повернення кредиту не містить. Позивач у позовній заяві не посилається на реалізацію права на дострокове повернення кредиту, а заявляє до стягнення всю суму кредиту як прострочену заборгованість.

За таких обставин станом на дату звернення до суду настав строк сплати лише тих частин кредиту, які відповідно до Графіку платежів підлягали поверненню у дати платежів з 12.03.2026 по 25.07.2026 включно (платежі № 2 - 11), тобто 10 ? 5,00 грн = 50,00 грн. Доказів сплати цих сум відповідач не надав.

Отже, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню частково у розмірі 50,00 грн. У стягненні 4950,00 грн тіла кредиту слід відмовити у зв`язку з тим, що строк виконання зобов`язання в цій частині на час звернення до суду не настав, а тому право позивача в цій частині не є порушеним. Така відмова не позбавляє позивача права звернутися до суду з вимогою про стягнення відповідних сум після настання строку їх сплати.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд встановив таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Оскільки строк кредитування не сплив, а вимога про дострокове повернення кредиту не пред`являлася, нарахування процентів у межах строку кредитування є правомірним.

Судом перевірено розрахунок процентів. За перший розрахунковий період (з 27.01.2026 по 25.02.2026) проценти нараховано за ставкою 3,65 % річних: 5000,00 грн ? 3,65 % / 365 = 0,50 грн на день ? 30 днів = 15,00 грн; ці проценти сплачено відповідачем 05.02.2026 (5,00 грн) та 06.03.2026 (10,00 грн). За період з 26.02.2026 по 26.06.2026 (121 день) проценти нараховано за ставкою 180 % річних: 5000,00 грн ? 180 % / 365 = 24,66 грн на день, надалі у меншому розмірі (від 24,63 грн до 24,46 грн на день) з огляду на зменшення залишку кредиту за Графіком платежів. Загальна сума нарахованих процентів становить 2972,86 грн, що відповідає сумі процентів за розрахункові періоди № 2-9 згідно з Графіком платежів (369,90 + 369,45 + 369,15 + 368,70 + 368,40 + 367,95 + 367,65 + 367,20 = 2948,40 грн) та процентам за 26.06.2026 (24,46 грн): 2948,40 + 24,46 = 2972,86 грн. Нарахування здійснено в межах строку кредитування, за ставкою, передбаченою Кредитним договором, та не перевищує розміру, визначеного Графіком платежів.

Строк сплати цих процентів відповідно до п. 2.2.2 Кредитного договору та Графіку платежів настав не пізніше 10.07.2026, тобто до звернення позивача до суду. Отже, вимога про стягнення процентів у сумі 2972,86 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд дійшов таких висновків.

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, позивач не надав суду докази витрат позивача на обслуговування кредиту поза межами, встановленими зазначеними нормами закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що нарахування комісії за обслуговування кредиту в сумі 3330,00 грн за Кредитним договором суперечить положенням ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України, оскільки не є платою за послуги, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. За таких обставин, кредитором без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредиту, отже, вимога про її стягнення є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд зазначає, що згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та станом на день ухвалення рішення не припинений і не скасований.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 роз`яснила, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Зазначений принцип відображений також у Рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 № 5-рп/2012.

Штраф у сумі 7000,00 грн нараховано за прострочення платежів у період з 28.02.2026 по 13.06.2026, тобто в період дії воєнного стану. Відтак відповідач звільнений від обов`язку його сплати, а позовна вимога про стягнення штрафу не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у сумі 3022,86 грн (50,00 грн + 2972,86 грн ).

Щодо розподілу судових витрат

За правилами ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3720480154 від 04.08.2026.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету учасник справи, який подає документи в електронній формі, зобов`язаний надіслати їх копії такому учаснику справи в паперовій формі листом з описом вкладення. Позивачем на підтвердження витрат на надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками в сумі 219,78 грн надано поштову квитанцію №2183921 від 04.08.2026.

Позовні вимоги задоволено на 16,52 % (3022,86 грн / 18302,86 грн ? 100 %). Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 476,14 грн (2662,40 грн + 219,78 грн)*16,52%.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 100499900 від 26.01.2026 у розмірі 3022,86 грн (три тисячі двадцять дві гривні 86 копійок), а також судові витрати в розмірі 476,14 грн (чотириста сімдесят шість гривень 14 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення - з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, адреса: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601, IBAN НОМЕР_5 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О.Я.Василенко