Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №641/8269/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2-а/641/80/2026 Справа № 641/8269/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Щепелевої Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

представника позивача Приблуди Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу № 641/8269/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову № R691907 від 11.08.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що повісткою № 8280918 від 15.07.2026 його було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 03.08.2026 о 09:00 для уточнення даних. Позивач не заперечує факту належного отримання цієї повістки. Водночас 03.08.2026 він повідомив відповідача про неможливість прибуття у зв`язку з хворобою та проходженням лікування, на підтвердження чого надав медичні документи.

11.08.2026 у застосунку «Резерв+» позивач виявив наявність даних про порушення ним правил військового обліку через неявку до ТЦК та СП за повісткою. Позивач через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста подав заяву, в якій не оспорював допущене порушення та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Позивач пояснює подання такої заяви необхідністю термінового усунення відомостей про порушення у застосунку «Резерв+», однак вважає, що її подання не звільняло посадову особу відповідача від обов`язку перевірити фактичні обставини справи, у тому числі наявність поважних причин неявки.

Постановою № R691907 від 11.08.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач 03.08.2026 не прибув за викликом та не повідомив про поважні причини неприбуття.

Позивач вважає постанову № R691907 від 11.08.2026 року незаконною, необґрунтованою, складеною з процесуальними порушеннями та такою, що підлягає скасуванню оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів складу правопорушення. В отриманій повістці відсутня інформація для уточнення яких саме даних викликається позивач. Позивачем надані докази поважної причини неявки 03.08.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв`язку з хворобою. Жодної іншої повістки позивач не отримував. Таким чином, позивач та його представник заперечують наявність в діях або бездіяльності позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Окрім того, відповідач мав і має можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно комунікаційними системами, реєстрами (в тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (адміністраторами, розпорядниками) яких є державні органи (установи) та посилається на примітку до ст. 210 КУпАП, згідно із якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Поряд із цим, в оскаржуваній постанові відсутній опис фактичних обставин, конкретні докази, дата та місце розгляду. Таке рішення не може вважатися законним адміністративним актом. Крім того, відповідач надіслав разом з постановою протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, який був створений 11.08.2026 року о 18:17:14 та підписано Документ.pdf (15).p7s. Таким чином, відповідач не надав доказів підтверджуючих підписання постанови, що оскаржується в цій позовній заяві.

Ухвалою суду від 25.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

27.08.2026 представником позивача подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено копію оскаржуваної постанови та викладено підтвердження про неподання іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою суду від 28.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

11.09.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечував проти позовних вимог. Послався на те, що 15.07.2026 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на ім`я позивача була сформована повістка про необхідність прибуття до ТЦК на 03.08.2026,яка була направлена на його адресу. Факт отримання повістки 22.07.2026 самим позивачем не заперечується та прямо зазначений у позові, отже позивач був завчасно та належним чином повідомленій про необхідність прибуття. Однак 03.08.2026 він не прибув не ТЦК. Водночас відповідач не заперечує, що 03.08.2026 позивачем була складена заява, яка зареєстрована відповідачем 05.08.2026 про перебування позивача на лікуванні. Однак додані медичні документи до зави не підвереджували фактичну госпіталізацію позивача та не було визначено періоду, протягом якого останній позбавлений можливості прибути до ТЦК.11.08.2026 ОСОБА_1 подав електронну заяву, в якій повідомив, що ним допущено порушення законодавства, а саме він не прибув за повісткою до ТЦК, також в заяві зазначив «Факт вчинення мною адміністративного правопорушення визнаю та надаю згоду на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності», заява підписана електронним підписом. Таким чином, безпосередньо у день винесення оскаржуваної постанови позивач самостійно ідентифікував себе в електронному кабінеті, підтвердив факт неприбуття за повісткою, визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Подальше звернення до суду та зміна правової позиції не позбавляють позивача права на судовий захист. Однак подана і підписана ним 11.08.2026б електронна заява не втрачає свого доказового значення та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи. Позивач посилається на положення КУпАП про незастосування статей 210 та 210-1 у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру відповідних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними системами. Однак ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за неподання або неоновлення певного набору персональних даних, які могли бути отримані державою шляхом електронної взаємодії, а за неприбуття за належним чином отриманим викликом до ТЦК та СП.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позову заяву просив суд розглядати справу за його відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

15.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 сформовано повістку № 8280918 про виклик ОСОБА_1 на 03.08.2026 о 09:00 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою уточнення даних.

Судом встановлено, що зазначена повістка належним чином вручена позивачу 22.07.2026, що визнається учасниками справи, зокрема, позивачем у позовній заяві, тому в силу ч. 1 ст. 78 КАС України зазначена обставина доказуванню не підлягає.

03.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, в якій повідомив, що у зв`язку з проходженням лікування не має можливості прибути за викликом, та зазначив про долучення копій медичних документів, а саме довідки терапевта за результатами обстеження 30.07.2026, за результатами якого зафіксовано скарги, обмеження рухливості та рекомендовано стаціонарне лікування.

Сторонами визнається, що зазначена заява отримана відповідачем 05.08.2026, тому в силу ч. 1 ст. 78 КАС України зазначена обставина доказуванню не підлягає.

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Міська поліклініка № 5» Харківської міської ради ОСОБА_1 у період з 30.07.2026 по 11.08.2026 перебував на амбулаторному лікуванні у зв`язку із загостренням подагри, остеохондрозу та гіпертонічної хвороби.

11.08.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він не оспорював допущене порушення та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

11.08.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № R691907, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

За змістом оскаржуваної постанови 15.07.2026 позивачу за місцем його проживання було направлено повістку № 8280918 про виклик на 03.08.2026 о 09:00 для уточнення даних, яку він отримав особисто під підпис 22.07.2026, однак у визначений час до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не прибув та про поважні причини неприбуття не повідомив, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Оцінюючи правомірність прийняття відповідної постанови суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення в особливий період порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Таким чином, закон прямо відносить хворобу громадянина, яка підтверджена належними документами та позбавляє його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк, до поважних причин неприбуття за повісткою.

Відповідно до статті 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

ІНФОРМАЦІЯ_6 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення визначає Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 36/41381 (далі – Інструкція № 3).

Абзацом третім пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 3 передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

Абзацом четвертим пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 3 передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (далі - заява про визнання правопорушення).

Згідно з Інструкцією № 3 у разі подання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, заяви про визнання правопорушення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, сама по собі заява особи про те, що вона не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності, не є безумовною та достатньою підставою для накладення адміністративного стягнення. Спеціальна процедура, передбачена ст. 279-9 КУпАП та Інструкцією № 3, не скасовує обов`язку керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірити фактичні дані, встановити наявність події та складу адміністративного правопорушення, винуватість особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У цій справі матеріали свідчать, що ще 03.08.2026, тобто у день, визначений повісткою для прибуття, позивач повідомив відповідача про неможливість явки у зв`язку з проходженням лікування. Вказане повідомлення отримано відповідачем 05.08.2026. Медичними документами підтверджено, що з 30.07.2026 по 11.08.2026 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні. Отже, на час винесення постанови у розпорядженні відповідача були відомості, які безпосередньо стосувалися наявності передбаченої законом поважної причини неприбуття.

Наведені медичні документи у своїй сукупності підтверджують не лише факт перебування позивача на амбулаторному лікуванні у період, що охоплює дату його виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а й наявність стану здоров`я, який об`єктивно перешкоджав його особистому прибуттю 03.08.2026. При цьому суд враховує зафіксовані у медичній документації обмеження рухливості позивача та надану йому рекомендацію щодо стаціонарного лікування. Відтак неприбуття позивача у визначені повісткою дату та час було зумовлено хворобою, тобто поважною причиною, передбаченою ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Попри це, в оскаржуваній постанові зазначено протилежне – що ОСОБА_1 не повідомив про поважні причини неприбуття. Постанова не містить оцінки заяви позивача від 03.08.2026 та долучених до неї медичних документів, а також мотивів, з яких наведені позивачем обставини не були визнані поважними.

Суд звертає увагу, що подання 11.08.2026 заяви в порядку ст. 279-9 КУпАП не усуває цього недоліку. Визнання особою правопорушення не звільняє суб`єкта владних повноважень від покладеного на нього законом обов`язку перевірити фактичні дані такої заяви та дотриматися вимог статей 247, 280, 283 КУпАП. За наявності в матеріалах відомостей, які свідчили про поважну причину неявки та своєчасне повідомлення про неї, відповідач мав надати цим відомостям оцінку до прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, висновок оскаржуваної постанови про неповідомлення позивачем поважних причин неявки не відповідає фактичним обставинам, підтвердженим матеріалами справи. Відповідачем не виконано обов`язку щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи та не перевірено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

При цьому факт належного вручення позивачу повістки сам по собі не свідчить про вчинення ним адміністративного правопорушення. Для відповідальності за неприбуття за викликом має бути встановлена відсутність поважної причини неприбуття або невиконання передбаченого законом обов`язку щодо повідомлення про таку причину. У цій справі матеріалами підтверджується, що позивач повідомив про хворобу у день, визначений для прибуття, а сама хвороба підтверджена документами комунального закладу охорони здоров`я.

Щодо доводів позивача про застосування примітки до ст. 210 КУпАП у зв`язку з наявністю його персональних даних у Реєстрі суд зазначає таке.

Відповідно до даних застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 має військово-обліковий документ, в якому зазначені дані про його адресу проживання, номер засобу зв`язку. В додатку є запис про те, що дані уточнені 02.01.2026.

В самому тексті постанови не зазначено, які саме відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов`язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по тексту Закон № 1951-VIII).

У відповідності до частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до Законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов`язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.

В той же час, відповідачем не надано до суду доказів вчинення дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону № 1951-VIII. Окрім того, відповідачем не надано до суду доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.

Щодо посилань позивача на те, що постанова не була належним чином підписана, суд зазначає, що наданий протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису містить відомості про успішне створення та перевірку підпису посадової особи відповідача 11.08.2026. Водночас, з огляду на встановлені вище самостійні підстави для скасування постанови, зазначене не впливає на результат розгляду справи.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, та прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не доведено, що при винесенні постанови № R691907 від 11.08.2026 було належним чином перевірено повідомлені позивачем обставини його хвороби та надано оцінку медичним документам. Окрім того, відповідачем не надано до суду доказів вчинення відповідачем дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних. За таких обставин відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами підтверджено поважну причину неприбуття позивача за викликом та своєчасне повідомлення відповідача про таку причину, а відповідачем не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закриттю.

Вказане дає підстави для висновку про обґрунтованість вимог позову та наявність підстав для його задоволення в частині вимог про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною оскаржуваної постанови суд зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначені положення процесуального закону позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6-9, 72-77, 139, 241, 246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі – задовольнити частково.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № R691907 від 11.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений за подання адміністративного позову судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Г.М.Щепелева